Дві чаклунки, частина 2

НЕЗАЛЕЖНИЙ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

«РОЗВИВАЮЧЕ НАВЧАННЯ»

Старагіна І.П., Чеснокова О.Г.

ГРА «ДВІ ЧАКЛУНКИ»:

27 ЗАНЯТЬ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

ДЛЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

(введення в писемне мовлення)

Частина 2

Харків - 2008

ББК 81.2 Р - 922

З77

 

 

 

Методичні рекомендації охоплюють матеріал 27 ігрових занять у першому класі. Усі заняття пов’язані між собою тим, що кожне з них відбиває той чи інший етап розвитку спеціально розробленої сюжетно-рольової гри «Дві чаклунки».  Загальна мета цих занять –  введення першокласників у писемне мовлення.

Дані рекомендації адресовані, у першу чергу, учителям, які працюють за програмою з розвивального навчання рідної мови в загальноосвітній середній школі (система Ельконіна – Давидова). На думку авторів, дані ігрові заняття можуть бути повноцінно реалізовані й у класах, де навчання ведеться за іншими програмами навчання рідної мови.

У методичних рекомендаціях автори особливу увагу приділяють педагогічним прийомам з ініціювання та підтримки творчої активності учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Старагіна І.П., Чеснокова О.Г.

З77   Гра «Дві чаклунки»: 27 занять з розвитку мовлення для першокласників (введення в писемне мовлення). Методичні рекомендації для вчителя. Ч.2. – Харків: Розвиваюче навчання, 2008. –  62 с.

Ó І.П. Старагіна

    О.Г. Чеснокова, 2008

                                     Ó ННМЦ

                                                                                         «Розвиваюче навчання», 2008
 

 

ГРА «ДВІ ЧАКЛУНКИ»: ЦИКЛ ІГРОВИХ ЗАНЯТЬ

(продовження)

Заняття 13. Засоби спілкування: писемне мовлення

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка, кашкет для листоноші, велика сумка з ременем через плече з написом «Пошта», аркуші паперу для листів з номерами груп

Цілі:

• Організувати, провести й обговорити гру за правилами «Листоноша»

• Удосконалювати діалогічне мовлення першокласників як відповіді на запитання вчителя
• Мотивувати писемне мовлення, утримуючи «розрив» у засобах мовлення, якими володіє вчитель і деякі учні (усне мовлення й читання, письмо), і більшість учнів (усне мовлення)
• Мотивувати першокласників звертатися до іншої людини за допомогою писемного мовлення (групова робота)

Спогади про ігри, які сподобалися. Учитель починає заняття з обговорення таких питань:

– Які ігри з наших занять вам запам’яталися?

–                     У які ігри ви хотіли б пограти ще? Ви називайте, а я буду записувати.

Якщо діти забули назвати якусь гру, немає ніякої необхідності її дітям нагадувати. На дошці записуються саме ті ігри, про які в дітей збереглися спогади.

Після запису на дошці ігор, які запам’яталися, учитель пропонує згадати, які ролі потрібні в тій або іншій грі.

Нагадуємо ігри,  у які грали першокласники на попередніх  заняттях, і ролі, які потрібні для цих ігор:

«На уроці» (учитель – учні)

 «На прийомі у ветеринара» (ветеринар, медсестра, відвідувачі)

«Розмова по телефону» (кішка – мишка)

«Цар Горох, візьми нас на роботу!» (Цар Горох, робітники)

«Листоноша» (листоноша; той, хто пише лист; і той, хто одержує листа)

«Фотограф» (фотограф, група тих, хто фотографується)

«Де швець живе?» (подорожанин – мешканці лісу)

«У ведмедя у бору» (ведмідь –  діти)

«Концерт» (виконавці, глядачі, ведучий концерту, касир, білетер)

«Регулювальник» (регулювальник, водії, пішоходи)

«У хлоп’ят порядок твердий» (ведучий та хлоп’ята)

Діти можуть згадувати й про те, що їм сподобалося, як вони малювали піктограми або розучували скоромовки. У принципі, учитель може внести й ці завдання в загальний список ігор, надавши завданню деяку назву, наприклад, «Піктограми», «Майстер скоромовок». Під час обговорення ж ролей, які є в цих іграх, можуть виникнути в дітей деякі труднощі. Діти не відразу можуть з’ясувати, що в грі «Піктограми» є ролі тих, хто придумує піктограму, і тих, хто відгадує правило, на яку придумана піктограма. У грі «Майстер скоромовок» можна виділити ролі тих, хто згадує й називає скоромовку, і тих, хто намагається повторити скоромовку швидше й точніше інших.

Учитель пропонує дітям об’єднатися в групи й кожній групі подумати й вибрати з ігор, записаних на дошці, ту, у яку хоче зіграти вся група. Потім про свій вибір група розповість іншій групі, але розповість по-особливому: група напише лист. А написаний лист допоможе дітям захиститися від Мовчунки та Балакухи.

Інакше кажучи, учитель пропонує пограти в гру «Листоноша». Роль листоноші буде виконувати сам учитель.

Діти об’єднуються в групи. Учитель проводить таємно жеребкування, щоб з’ясувати, яка група, якій групі пише лист. Результати жеребкування виносяться на дошку, але не оголошуються дітям. Наприклад, сам учитель або хтось із учнів витягає з коробки одночасно по два згорнутих аркуша паперу. На дошці заготовлена потрібна кількість кружечків, з’єднаних попарно стрілками.  У відповідному кружечку і розміщується згорнутий аркуш. Про те, які ж групи будуть обмінюватися листами, стане відомо дітям після того, як вони напишуть листи й листоноша рознесе їх по адресах.

Гра «Листоноша». Кожна група отримує аркуш паперу із заздалегідь зазначеним на ній номером своєї групи  й домовляється, яку гру група хоче запропонувати іншій групі.

Далі вчитель говорить, що для того, щоб розповісти іншій групі про свій вибір, у своєму листі необхідно відповісти на два питання (питання записуються на дошці):

– Як називається гра, яка вам подобається найбільше?

– Які ролі потрібні для цієї гри?

Відводиться час для написання листа (8 – 10 хвилин). Учитель стежить за ходом групової роботи, відзначаючи, як у групі розгортається робота: хто пише, як інші діти в групі беруть участь у складанні листа (хто читає з дошки питання, хто активно пропонує якісь пропозиції, хто пасивно поводиться, хто відволікається). Бажано, щоб учитель заздалегідь заготовив бланк, аналогічний тому, що використовувався на попередньому уроці (див. таблиця 1). Якщо є можливість, учитель запрошує на це заняття помічників: старшокласників або батьків. Вони допоможуть учителеві провести спостереження більш ретельно.

Наведемо спостереження за роботою двох груп.

У групі четверо дітей: два хлопчики (Єгор і Сашко)  і дві дівчинки (Катя й Аліса). Почав писати Єгор: «Ми льубим грати». Катя й Аліса стали робити йому зауваження із приводу помилок. Катя стала перекреслювати помилкові написання. Єгор розгубився, і ініціативу перехопила Катя. Вона швидко й дуже впевнено, зовсім легко й без помилок (якщо не вважати відсутність крапки наприкінці речення) записала речення: «Ми любимо грати в регулювальника». Але Єгор, явно бажаючи взяти реванш, став говорити, що все треба зробити по-іншому. Взяв аркуш і закреслив останнє слово, написане Катею. Але, мабуть, не знаючи, що робити далі, глянув на дошку й відразу почав списувати з дошки питання. Діти: і Аліса, і Сашко, і Катя –  усі почали відмовляти його це робити. Катя спромоглася якимось чином  закреслити початий запис. Але Єгор, не випускаючи аркуша з рук, почав писати все заново. Аліса й Сашко продовжували обурюватися, але не штовхали Єгора. Катя явно була незадоволена, але поки нічого не вживала. У цей час до групи підійшла вчителька й сказала Єгорові: «Навіщо ти записуєш питання? Цього не треба робити!». Аліса, Катя  й Сашко, відчувши від учительки  підтримку, стали наполегливіше говорити Єгорові: «Не треба це писати!». Єгор здався під таким тиском і написав сам речення з назвою тієї ж гри, що писала й Катя, але, по-іншому побудувавши своє речення (замість «ми любимо» написав «нам подобається»). Катя виправила в останньому слові помилку.

У групі три дівчинки (Вероніка, Віка, Оля) і хлопчик Ігор.

Вероніка й Віка сидять за партою разом. Ігор до них повернувся, опершись  ліктями на їхню парту. Оля, що сидить із Ігорем, тільки повернула голову. В обговоренні участі не брала. На все дивилася звіддаля, але дивилася, явно не відволікалася. Ні до кого не наближалася, руками ні за що не бралася. Писати почала Вероніка.  Вона записала слово «Концерт». Потім всі стали дивитися на дошку. Віка взяла в руки аркуш, перевернула його. Але писати нічого не стала. Через якийсь час аркуш опинився в руках знову Вероніки. Вона стала обводити написані букви ще раз, тепер уже олівцем. Потім стала малювати рамочку навколо слова й примальовувати квіточки.   Ігор спостерігав за цим без будь-якого інтересу, просто розглядав, що робить Вероніка, а Віка активно почала обговорювати квіточки (де малювати, якого кольору взяти олівець).

Після уроку вчитель на основі спостережень за групами, зроблених помічниками,  може узагальнити для себе результати групової роботи:

Писали:______________________________________________________________

Читали: _____________________________________________________________

Брали участь в обговоренні: ____________________________________________

Зовні пасивні:____________________________________________________

Відволікалися: ______________________________________________________

Спостереження вчитель зможе порівняти зі спостереження на попередньому уроці, коли діти складали піктограму. Піктограма –  це теж письмова форма мовлення, але більш доступна учням, ніж буквений запис. Учителеві важливо відзначити тих учнів, хто був активний у роботі з піктограмою (малював, обговорював або просто зовні був зацікавлений у тому, що відбувається) і став пасивним у роботі із буквеним записом. Ці діти, так само як і ті, які були пасивні в обох видах завдань, зажадають від учителя пильної уваги й особливих зусиль  у роботі з мотивації в них писемного мовлення.

Після того, як групи закінчать писати листа, учитель надягає кашкет листоноші й бере велику сумку з ременем через плече, на якій написано «Пошта». Зібравши листи всіх груп, учитель кладе їх у сумку. Із цього моменту він уже не вчитель, а листоноша. Щоб з’ясувати, кому, які листи розносити, листоноша підходить до дошці й  читає номери груп, з’єднані стрілками. Ці номери тепер він записує в заготовлені кружечки. Потім листоноша розносить листи. Підходячи до кожної групи, листоноша, наприклад, говорить: «Тук-тук, я листоноша. Вам лист від п’ятої групи».

Діти дякують листоноші й починають читати лист. Листоноша прямує до іншої групи. Так триває доти, поки всі листи не будуть доставлені за адресою. Групи читають адресовані їм свої листи. Коли всі групи прочитають листи, учитель запрошує від кожної групи представника, що вміє читати, і пропонує зачитати отриманий лист. Обговорюється, чи зрозуміло з листа, у яку гру пропонується грати.

Наприклад, в одному із класів діти обмінялися такими листами:

1 група РЕГУЛЮВАЛЬНИК ВОДЇЇ   ПІШОХОДИ РЕГУЛЮВАЛЬНИК	2 група РОЗМОВА ПО ТЕЛЕФОНУ? КІШКИ Й МИШКИ РОЗМОВЛЯЮТЬ. ПО ТЕЛЕФОНУ.
3 група КОНЦЕРТ РОЛІ ↓ ВЕДУЧИЙ ↓ КАСИР ↓ АКТОРИ ↓ ГЛЯДАЧІ ↓ БІЛЕТЕР	4 група 1) КОНЦЕРТ 2) АКТОРИ БІЛЕТЕР ГЛЯДАЧІ     КАСИР ВЕДУЧИЙ
5 група МIЬ  МИЛЬУБИМ МИ ЛЮБИМ ГРАТИ В РЕГУЛЮВАЛЬНИКА 1) ЯКА 2)ЯКА ГРА В НАМ ПОДОБАЄТЬСЯ ГРАТИ В РЕГУЛЮВАЛЬНИКА	6 група КОНЦЕРТ (слово обведене в рамочку, зверху намальоване рожеве серце, знизу рожева квіточка із зеленими листочками)

Учитель записує на дошці назви ігор, які запропоновані групами.

Вислухавши всі групи, учитель звертає увагу дітей на те, які ігри обрані й у яких парах груп обрані ігри збіглися. Якщо між групами не виявилося єдності у виборі гри, то вчитель пропонує групам обміркувати, чи не хочуть вони прийняти пропозиції іншої групи.

Якщо залишаються групи, які не дійшли згоди, то вчитель пропонує використати лічилку для вибору однієї із двох запропонованих ігор. На дошці учитель записує остаточні результати, тобто ті ігри, у які діти гратимуть на наступному уроці.

Підсумки заняття. Учитель звертається до дітей з такими питаннями:

– Чи вдалося нам сьогодні домовитися, у які ігри ми гратимемо на наступному уроці? Як ми сьогодні домовлялися? (За допомогою листів.)

– Чи не втрутилися в листи Мовчунка або Балакуха? Чи було з листів зрозуміло, у яку гру пропонується грати?

Заняття 14. Засоби спілкування: писемне мовлення (продовження)

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка, реквізит для забезпечення ігор «На уроці»,  «На прийомі у ветеринара», «Розмова по телефону», «Листоноша», «Де швець живе?», «У ведмедя у бору», «Концерт», «Регулювальник», «У хлоп’ят порядок твердий»

Цілі:

• Організувати й провести одночасно кілька ігор на вибір дітей
• Забезпечити розвиток сюжету: виявлення нових засобів допомоги зачарованим – використання писемного мовлення для спілкування у випадку, якщо діти зачаровані чаклункою Балакухою (якщо більша група дітей зачарована, можна використовувати писемне мовлення, щоб організувати їхнє спілкування)
• Удосконалювати комунікативні вміння першокласників у грі з однолітками (самостійний розподіл ролей, відстеження  правил)
• Мотивувати першокласників звертатися до іншої людини за допомогою писемного мовлення (індивідуальна робота)

Гра на вибір. Учитель нагадує дітям про їхній вибір ігор, зроблений на попередньому занятті в листах. Далі вчитель визначає місце для кожної гри і видає інвентар. Групи разом з дорослими помічниками відправляються грати. Учитель здалеку спостерігає за тим, що відбувається. Важливо, щоб діти самостійно розподілили ролі й провели гру. Учитель або хтось із дорослих дає сигнал про початок і про закінчення гри, допомагає розв’язати конфлікт, якщо в дітей це не виходить самотужки. Можлива участь дорослого й у грі як виконавця тієї або іншої ролі.

Письмовий відгук на гру. Після закінчення гри діти повертаються в клас. Учитель повідомляє дітей, що дуже хоче знати, як пройшла гра в кожній групі. Але якщо всі будуть говорити хором, він нічого не почує, а якщо кожний по черзі, то часу не вистачить до вечора. Тому вчитель пропонує всім написати йому листа із розповіддю про гру в групі. У листі потрібно розповісти (питання можуть бути записані на дошці, а можуть бути просто озвучені):

– У яку гру грали?

–       Чи сподобалася гра?

– Чи дотримувалися діти правил?

– Чи не втрутилися чаклунки?

Учитель роздає дітям аркуші, які заздалегідь підписані. При цьому вчитель говорить, що той, хто сам ще не може написати лист, може попросити допомоги в дорослих (присутні дорослі помічники).

Якщо діти, приступивши до роботи, починають запитувати: «А як писати?  А якщо я зроблю багато помилок?», учитель м’яко відповідає: «Пиши, як вважаєш за потрібне, а якщо боїшся – попроси допомоги в дорослих». Помічники-дорослі одержують від учителя інструкцію, що вони повинні в точності записати те, що скажуть їм діти, не редагуючи дитячий текст, не уточнюючи його.

Учитель уважно дивиться, чи немає в класі дітей, які нічого не пишуть. Помічник-дорослий може підійти до такого учня із пропозицією допомогти йому записати лист. Якщо хтось із дітей від допомоги дорослого відмовляється й при цьому нічого не пише, учитель у жодному разі негативно не реагує на цей факт. Він може просто співчутливо сказати: «Тобі зовсім не хочеться нічого написати?». Учня не можна змушувати виконувати це завдання, дорослий може запропонувати тільки свою технічну допомогу. Після закінчення роботи діти кидають свої листи в «поштову скриньку», яка стоїть в класі (виготовлена ще для гри «Листоноша»).

Учитель дякує дітям за листи й обіцяє, прочитавши лист кожного,  написати відповідь.

Підсумки заняття. Учитель запитує дітей:

– Чи легко було розповісти про гру в листі? Чому важко? Чого потрібно навчатися?

Після уроку вчитель обробляє письмові роботи за схемою (табл. 4).

Таблиця 4

Схема обробки письмових робіт

№ п/п	Прізвище, ім’я	Відмо- вилися від роботи	Звернулися по допомогу  до дорослого		Писали самостійно
			Текст зрозумілий, можна відповісти	Про що повідомляється незрозуміло	Текст зрозумілий, можна відповісти	Про що повідомляється незрозуміло

Наприклад, текст дитячого листа може бути таким: «Я грала в концерт. Мені сподобалося, тому що  всі дотримувалися правил, і тому в нас вийшло. Усе дуже було красиво. Всі дуже голосно аплодували». Безумовно, такий текст дозволяє вчителеві без утруднень написати відповідь: «Олю, спасибі за лист. З листа я довідалася, що тобі дуже сподобалася гра «Концерт».  Я рада, що всі учасники гри дотримувалися правил. Молодці! Лариса Павлівна».

Наведемо приклади ще таких листів:

«Я люблю грати в регулювальника. Мені сподобалося грати в регулювальника. Я люблю грати, і я її люблю грати регулювальника.»

«Розповідаю про гру регулювальник. Там потрібні ролі пішоходи. Ще там потрібний регулювальник і водії.»

Можливі листи іншого змісту, з яких важко зрозуміти, про що повідомляє дитина. Наприклад:

«Гра вийшла, сподобалася.»

«Мені сподобалося. Від Вики.»

«Ми ще підемо в концерт подивитися, що ми купимо попкорн або кукурудзяні палички.»

Однак і на ці листи вчитель знаходить можливість відповісти. Відповідаючи на перший лист, можна написати: «Владику, спасибі за лист. З листа я довідалася, що тобі дуже сподобалася гра. Але на жаль, ти не написав, у яку саме гру ви грали в групі. Лариса Павлівна». 

Заняття 15. Умови безпосереднього спілкування: можливість бачити й чути один одного

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка,  шапочки мешканців зачарованого міста зі знаком чаклунки Мовчунки (замочок), малюнки «око», «вушко» для доповнення моделі спілкування, малюнки: багато автомобілів на вулиці, водоспад тощо

Цілі:

• Організувати, провести й обговорити гру «Розмови в зачарованому місті»
• Продовжити роботу зі специфічним для спілкування діями – «звертатися» і «відповідати», а також дією спостерігача – «оцінювати спілкування»
• Розвивати вміння спостерігати за ситуацією спілкування (засоби спілкування: жести, дії, слова)
• У практичній роботі виявити умови безпосереднього спілкування (можливість бачити або чути співрозмовника; можливість відповідати) і внести уточнення в модель спілкування
• Удосконалювати діалогічне мовлення першокласників як відповіді на запитання вчителя
• Забезпечити розвиток сюжету гри «Дві чаклунки»: удосконалювання себе як спостерігача, виявлення зачарованих серед однокласників і допомога їм відомими засобами  (використовуємо чарівну паличку,  пропонуємо несловесні засоби для спілкування, письмове мовлення)

Бесіда про витівки Мовчунки й Балакухи. Для того щоб розгорнути обговорення однієї з умов спілкування, учитель починає з дітьми розмову з таких запитань:

– Чи вмієте ви спілкуватися?

– Що роблять люди, коли спілкуються? (Учитель малює модель і нагадує дітям ті дії, які виконують ті, хто спілкується: один звертається, інший відповідає.)

 

 

– Хто може перешкодити людям спілкуватися? (Злі чаклунки.)

– Як вони заважають? Перевірмо, чи не перешкодять вони вам зараз поспілкуватися.

Учитель вибирає одного з учнів (по лічилці) і говорить усьому класу, що цей учень зараз для всіх дасть завдання, і якщо злі чаклунки не перешкодять, то всі учні класу це завдання виконають. Але при цьому вчитель тихо говорить обраному учневі, щоб той вийшов із класу, закрив двері, пройшов на середину коридору й спокійним голосом попросив дітей взяти в руки олівці.

Через якийсь час учитель запитує учнів у класі, чому вони нічого не роблять. Виявляється, що діти не знають, що їм робити: вони не чули ніякого завдання («він же пішов, ми ж його чекаємо...»). Виникає питання: чи не зачарувала зла чаклунка Мовчунка того учня, що вийшов із класу й повинен був дати завдання?

Учитель кличе учня, що був за дверима, знову в клас і запитує, чи давав він завдання дітям. Той відповідає, що давав. Учитель запитує учнів, чому ж вони не виконали завдання. Відповідь: ніхто не чув ніякого завдання. Звідси вчитель робить висновок: спілкування не відбулося, тому що той, хто звертався, був за дверима і його не чули ті, хто повинні були йому відповідати. Виходить, щоб спілкуватися, треба чути один одного. Цей висновок фіксується на моделі («вушко» над двосторонньою стрілкою).

Учитель пропонує дітям згадати випадки з їхнього життя, коли вони не могли спілкуватися з кимсь, тому що не було чутно те, про що говорили (багато автомобілів, якщо гавкають собаки, біля водоспаду тощо). Учитель може використати малюнки або фотографії для обговорення умов, коли спілкування виявляється неможливим.

Гра «Розмови в зачарованому місті». Учитель нагадує дітям про те, що в царстві царя Гороха давно вже господарює чаклунка Мовчунка. І ніяк не може цар Горох її угомонити: мовчать горошківці. Учитель задає дітям запитання: «Як можна спілкуватися без слів?». Відповідь на це запитання дітям уже добре відома:  «За допомогою жестів, малюнків, записаних слів». Наступне питання вчителя вимагає, щоб діти подумали ще про одну умову безпосереднього спілкування, крім тієї, яку вони тільки що вивели:

– Щоб спілкуватися за допомогою жестів, малюнків, записаних слів, якої важливої умови спілкування треба дотримуватися? (Потрібно бачити один одного або малюнок. Ще необхідно вміти читати.)

Далі вчитель пропонує пограти в гру «Розмови в зачарованому місті».

Правила гри:

1. Двоє учнів грають ролі зачарованих горошківців.

2. Інші – спостерігачі, які повинні зняти з них чари. Щоб зняти чари з горошківців, потрібно відгадати, що скажуть один одному зачаровані горошківці за допомогою жестів. Якщо діти-спостерігачі правильно назвуть словами те, що жестами скажуть один одному гравці, то чари злої чаклунки Мовчунки спадуть, і горошківці знову зможуть розмовляти за допомогою слів.

Для кожної ситуації спілкування вибирається пара учнів, відразу обмовляється, хто з них буде звертатися, а хто – відповідати.

!	Учитель пропонує гравцям шапочки мешканців царства царя Гороха. Тепер це вже не учні першого класу, а горошківці. Учитель пошепки, так, щоб інші діти не чули, дає завдання кожній парі.

Інші учні стежать за «бесідою» і вгадують, що було сказано.

Ситуація 1. Завдання для пари учнів: «Привітайте один одного без слів».

Діти, зображуючи цю ситуацію, можуть, наприклад, помахати одне одному рукою або потиснути руки. Можливі й інші варіанти. Якщо спостерігачі не розуміють, про що йдеться, то вчитель пропонує «зачарованим» спробувати показати свою «розмову» по-іншому. Якщо спостерігачі правильно відгадали, то вчитель знімає з голів дітей шапочки зачарованих горошківців. 

Учитель звертається до моделі спілкування, яка вже дещо на цьому занятті уточнена, і запитує дітей:

– Горошківці чули одне одного? (Ні.)

– А чому ж вони зрозуміли одне одного? (Вони бачили жести.)

Висновок: щоб люди могли спілкуватися, вони повинні не тільки чути одне одного, але й бачити (у модель вноситься уточнення – «око» над двосторонньою стрілкою).

N  O

Учитель пропонує тим, хто був «зачарований», повторити свою «розмову», додавши до жестів слова.

Ситуація 2. Завдання для пари учнів: «Скажи (покажи), що ти прийдеш до нього в гості, а ти скажи (покажи), що ти згодний».

Діти пропонують свої спробі. Якщо ніхто не розуміє, про що спілкуються учні, учитель пропонує показати по-іншому свої намагання. Учні, з яких знято чари, озвучують свій діалог.

Ситуація 3. Завдання для пари учнів: «Скажи (покажи), що ти йдеш у зоопарк, а ти відповідай (покажи), що йдеш у цирк».

Спроби дітей, як правило, будуть безуспішними. Виникає питання, чому попередні «розмови» було легко відгадати, а цю – важко. Жести перших двох пар співрозмовників біли зрозумілими. Учитель уточнює їхнє значення:  «рукостискання» позначає тільки вітання, вказівний палець, спрямований на себе, позначає «я», на іншого – «ти».  Розмова третьої пари є незрозумілою, тому що те, що показують діти розтлумачити можна по-різному. Виникає нове питання: як допомогти зачарованим горошківцям у разі, якщо жести не допомагають спілкуватися.

Діти висловлюють свої припущення. Скоріш за все це буде припущення стосовно того, що горошківцям може допомогти запис звертання та відповіді.

Учитель записує на дошці те, що намагалися  сказати одне одному «зачаровані»:

– Я іду в зоопарк.

– А я іду в цирк.

Далі учитель запитує:

 – Тепер зрозуміло, про що спілкувалися горошківці?

– А завдяки чому вам це стало зрозуміло? Завдяки жестам? Писемному мовленню? Коли зачарованим може допомогти писемне мовлення?

Підсумки заняття. Учитель запитує дітей:

– Чи тільки чаклунки утруднюють спілкування людей? Чому необхідно бачити й чути одне одного під час спілкування?

Заняття 16. Умови безпосереднього спілкування: знання мови спілкування

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка, ширма, ляльки для розігрування лялькової вистави; афіша з назвою вистави; іграшки для дитячої режисерської гри; малюнки «око», «вушко», «губи» для доповнення моделі

Цілі:

·       Організувати, провести й обговорити гру «У ляльковому театрі»

• У практичній роботі виявити ще одну умову безпосереднього спілкування: знання мови спілкування, і внести уточнення в модель спілкування
• Продовжити роботу зі специфічним для спілкування діями – «звертатися» і «відповідати», а також дією спостерігача – «оцінювати спілкування»
• Удосконалювати діалогічне мовлення першокласників як відповіді на запитання вчителя
• Забезпечити умови розвитку монологічного усного мовлення через залучення дитини в режисерську гру

Бесіда про ляльковий театр. Учитель починає заняття, звертаючись до дітей з такими запитаннями:

– Ви були коли-небудь у ляльковому театрі?

– У чому його особливість? Так, у ляльковому театрі актори, управляючи ляльками, немов би «оживляють» їх: говорять за них, рухають ними. Змінюючи голос, один актор-ляльковод може «оживляти» у виставі декількох ляльок. Уявіть собі, що ви потрапили в ляльковий театр. От перед вами ширма.

–        Хто знає, для чого потрібна ширма у ляльковому театрі? Зараз я сховаюся за ширму, візьму ляльок  й буду вам показувати виставу. Ким я буду? А ким будете ви, якщо ви будете дивитися цей спектакль?

Перегляд вистави «Про те, як Миколка й Петрик зустріли  тубільців». Учитель вивішує на дошці афішу з назвою вистави й просить дітей прочитати, як вона називається. Перш ніж почати виставу, учитель знайомить дітей з ляльками, показуючи їх: «Це хлопчик Миколка, а це хлопчик Петрик. А це хто?  Так, це тубільці». Потім учитель ховається за ширму й починає виставу. У вчителя може бути помічник, щоб тримати ляльок: старшокласник або хтось із батьків.

Сценарій вистави (за мотивами Д. Хармса):

Спочатку з’являється група тубільців і рухається уздовж ширми. Потім назустріч їм з’являється Миколка й Петрик. Тубільці зупиняються.

Миколка (робить крок уперед): Оах!

Тубільці :  Оах!

Миколка (ще робить крок уперед): Гапакук!

Петрик (підходить до Миколки):  Що це ти говориш?

Миколка (повертаючись до Петрика): Це я, Петрику, говорю їм по-тубільські!

Петрик: А звідки ти знаєш тубільську мову?

Миколка: А в мене була така книжка, по ній я й вивчився!

Петрик (невдоволено): Ну ти, бреши більше!

Петрик повертається йти.

Миколка (образливо, услід Петрику): Ну чому ти мені не віриш! Я знаю тубільську мову!

Петрик: Ну й дружи зі своїми тубільцями!

Петрик йде.

Миколка (повертаючись до тубільців): Інам кос!

Тубільці (сміються): Керек ері яли.

Миколка (сміється): Арі струми!

Тубільці (здивовано): Міта?

Миколка (радісно кричить): Пільгедрау!

Тубільці повертаються йти, і Микола відправляється за ними.

Обговорення вистави «Про те, як Миколка й Петрик зустріли  тубільців. Учитель запитує дітей:

– Чи сподобалася вам вистава? Як глядачі показують, що їм сподобалася вистава? Як вони дякують акторам?

– Про що була вистава?

– Чи все вам було зрозумілим?

– Чи не зачарувала тубільців і Миколку зла чаклунка Балакуха?  (Ні, вони розмовляли на незнайомій нам  мові.)

– Чи можна сказати, що вони спілкувалися?

(На дошці перед початком уроку вчитель відновлює модель спілкування з уточненням умов спілкування, обговорених з дітьми на минулому уроці («вухо», «ока»)).

 – Чи спілкувався Петрик з тубільцями?

– Чому не відбулося спілкування між Петриком і тубільцями? Вони не бачили один одного? Вони не чули один одного? Що ж перешкодило їхньому спілкуванню?

Учитель робить висновок про  те, що є ще одна умова спілкування: мова, на якій розмовляють співрозмовники, повинна бути відомою кожному з них. Цей висновок теж фіксується на моделі («губи» над двосторонньою стрілкою).

Режисерська гра «У ляльковому театрі». Учитель пропонує дітям спробувати себе в ролі ляльководів. Але вистави діти запропонують самі. Бажано мати різноманітні іграшки, щоб дитині було  із чого вибрати. Учитель може познайомити дітей з іграшками, показавши їх їм (учитель може використовувати звичайні м’які іграшки, які принесуть із дома діти на його прохання, або це можуть бути спеціально виготовлені іграшки для лялькового театру). Потім за допомогою жеребкування або лічилки серед бажаючих бути «ляльководом» вибирають того, хто запропонує виставу.

Якщо діти захочуть представити вистави у парі, то, безумовно, можна дозволити бажання однієї  –  двох пар, але потім бажано м’яко, але наполегливо, запропонувати, щоб виставу показував один учень.

Сам учитель виконує особливу роботу: він сидить недалеко від виконавця й, у разі «затримки», задає запитання на розуміння того, що відбувається. Наведемо приклад з заняття: 

Дівчинка Аліса йде до дошки й говорить учителеві: «У мене не вийде!». Учитель їй впевнено відповідає: «Вийде, вийде, дивися, які чудові іграшки! Вибирай!». Аліса довго розглядає іграшки, вибирає зайця й ведмежа, довго не може з ними впоратися. Потім починається вистава.

– Привіт!

– Привіт!

– Підемо до нашого театру.

– Пішли.

(Мовчання, Аліса виконує ляльками якісь рухи.)

Запитання вчителя: А що це вони роблять?

– А ми ж артисти! – радісно відповідає Аліса.

У класі лунає полегшений подих розуміння, діти аплодують.

!

Якщо затримка виявляється тривалою, і учень із якоїсь причини  не може продовжити історію, учитель зі словами «Невже тебе зачарувала Мовчунка? Зараз я тобі допоможу!» бере в руки чарівну паличку й тричі зі словом «Дзинь!» торкається учня. Потім, якщо учень так і не може продовжити, учитель знаходить можливість м’яко замінити виконавця.

Учитель постійно повинен стежити за зацікавленістю класу й у разі втрати інтересу до вистави, знайти можливість її завершити й перейти до її обговорення. При відсутності оплесків, учитель нагадує дітям про цю дію глядачів. «Ляльководу» учитель нагадує про необхідність вийти з-за  ширми й поклонитися глядачам.

Обговорення гри. Запитання для обговорення:

– Про що ця вистава? Чи все було зрозуміло? Яку б ви дали назву виставі?

–      Якою мовою гралася вистава?

–                    Яку виставу цікавіше дивитися: ту, яка грається знайомою мовою, або ту, яка грається незнайомою мовою?

– Чи не втрутилася яка-небудь чаклунка в цю виставу?

Далі відбувається зміна «ляльковода» з наступним обговоренням вистави. Якщо діти починають повторювати сюжети, то після 1-2 повторів, учитель м’яко може запитати бажаючих показувати вистави: «А хто нам покаже виставу про що-небудь інше, цього разу вже не про запрошення в гості...». 

Підсумки заняття. Учитель звертається до дітей з такими запитаннями:

– Що ви сьогодні нового розповісте батькам про спілкування?

–  Що може людям перешкодити спілкуватися? Чому так вважливе знання мови співрозмовника, щоб відбулося спілкування?

–  Якими мовами ви можете спілкуватися? А хто знає, скільки існує мов у світі? Чого слід навчатися?

Заняття 17. Була гра – стала вистава  (трансформація гри у виставу)

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка, театральний реквізит (маска вовка, дзьоби гусаків, фартух і хусточка для господарки), фішки для грошей, квитки із зазначеним рядом і місцем

Цілі:

• Організувати, провести й обговорити гру « Гуси-гуси»
• У практичній роботі виявити перехід від гри до вистави (цілеспрямована побудова акторами свого словесного й несловесного звертання, чекаючи не тільки відповіді від інших акторів, але й оцінки глядачів)
• Мотивувати дітей до імпровізації в ході драматизації заданої ситуації спілкування
• Продовжити роботу зі специфічним для спілкування діями – «звертатися» і «відповідати», а також дією спостерігача – «оцінювати спілкування»
• Розвивати вміння спостерігати за ситуацією спілкування (хто з ким спілкувався, засоби спілкування)
• Увести правила гри «У театрі»
• Забезпечити розвиток сюжету гри «Дві чаклунки» : удосконалювання себе як спостерігача, виявлення зачарованих серед однокласників і допомога їм (чарівна паличка)
• Удосконалювати діалогічне мовлення першокласників як відповіді на запитання вчителя
• Удосконалювати інтонаційно-забарвлене мовлення в грі з однолітками

Бесіда про витівки Мовчунки й Балакухи. Учитель пропонує дітям перевірити, чи немає серед них зачарованих чаклункою Мовчункою. Але умова для перевірки непроста: треба прочитати записаний на дошці діалог. Перевіряють себе тільки бажаючі.

– Гуси, гуси!

– Га-га-га!

– Їсти хочете?

– Ага!

– Повертайтесь!

– Нам шкода!

   Сірий вовчик у яру

   Не пускає на біду!

– Якщо можете, летіть!

   Тільки крила бережіть!

!	Учитель стоїть поблизу від учня, який читає, і у разі затримки під час читання відразу тричі торкається чарівною паличкою учня, мовби знімає чари з нього.

Після того, як усі бажаючі прочитали, учитель запитує дітей, чи знають вони гру «Гуси-гуси», чи грали вони в цю гру.

Гра « Гуси-гуси».  З’ясовується, які гравці потрібні для гри «Гуси-гуси»: вовк, гуси, господарка. Щоб зіграти в цю гру, діти розучують діалог. Це можна організувати як читання діалогу по ролях. При цьому уточнюється, що один з учасників цієї гри – вовк – у ході гри не вимовляє ніяких слів. Учитель обговорює з дітьми, як повинен поводитися вовк під час гри. Далі діти переходять у ігрове приміщення. Там заздалегідь встановлюються лави для спостерігачів, позначається місце, де сидить вовк (малюється коло або кладеться обруч), а також проводиться лінія, що відокремлює простір, де вовк може полювати на гусаків, від того простору, де гуси вже будуть у безпеці («хазяйське подвір’я»).

Діти об’єднуються у дві великі групи: одна група – уболівальники, друга – гравці. Гравці розподіляють ролі, беруть театральний реквізит. Уболівальники одержують прапорці. Їхнє завдання – спостерігати за тим, чи не порушують гравці правила (наприклад, вовк піймав гусака за лінією). Якщо вболівальники помітять порушення, вони повинні підняти прапорець. Якщо правила гри порушуються, і спостерігачі піднімають прапорці, то вчитель обов’язково реагує на це.

Обговорюються правила гри:

1) хазяйка виводить на луг гусей пастися, а сама вертається на подвір’я; через деякий час починається діалог між хазяйкою та гусьми;

2) вовк ловить гусаків тільки після того, як закінчений діалог між господаркою й гусаками;

3) вовк повинен піймати гусака, не перетинаючи лінію хазяйського двору;

4) той (або ті), кого піймав вовк, вибуває із гри;

5) якщо вовк піймав гусака за лінією хазяйського двору, він вибуває із гри, а вовком стає один зі спостерігачів;

6) після того, як усі гусаки зберуться на «хазяйському дворі», господарка виводить їх знову пастися, а сама вертається на подвір’я; діалог повторюється;

7) гра триває доти, поки вовк не переловить усіх гусаків.

Якщо в класі багато дітей, то шосте та сьоме правила можуть бути відкориговані так, щоб якнайбільше дітей взяло участь у грі.

Починається перший тур гри. Після того, як вовк піймає всіх гусаків, гравці й уболівальники міняються ролями, проводиться другий тур гри.

!

Після кожного тура вчитель проводить із уболівальниками як зі спостерігачами обговорення того, що вони бачили. Наприклад. Учитель: Я бачу, що ніхто зі спостерігачів не підняв прапорець. Виходить, порушень правил гри не було? Діти: Було. Учитель: А чому ж ніхто не підняв прапорець? Яке правило було порушено? Діти: Деякі гусаки побігли в іншу сторону – не до господарки... Учитель: Так, дійсно... Гусаки й не думали про господарку... Це порушення... Гусаки повинні бігти до господарки... Продовжуємо гру тепер із іншим вовком й іншими гусаками...

Обговорення гри з метою трансформації гри у виставу (проводиться вже після повернення в класну кімнату). Учитель звертається до дітей з такими питаннями:

– Чи можна сказати, що гусаки й господарка спілкувалися?

– Як спілкувалися гусаки з господаркою? За допомогою чого?

– З якою інтонацією зверталася господарка до гусаків? А чи потрібні їй були жести або якісь дії? (Гусаки далеко, могли погано чути.) Як можна уточнити звертання господарки?

!

Учитель запрошує  кого-небудь із учнів і пропонує показати, як може поводитися господарка в розмові з гусаками. Зважаючи на те, що діти дуже обмежені у своїх свідомих драматичних засобах, учитель повинен направляти своїми питаннями їхні дії. Наприклад,учитель: –  Гусаки далеко від тебе, сонце сліпить очі, а ти вдивляєшся вдалину... Що ти зробиш? Учень щулить очі,  дивлячись удалину, приклавши руку до чола, мовби прикриваючи очі від сонця. Учитель: –  Точно, а тепер ще, роблячи все це, поклич гусаків: «Гуси-гуси!». Аналогічно проводиться робота з обговоренням усіх інших реплік господарки й відповідних дій: можна скласти руки рупором і задавати гусакам запитання, не віднімаючи рук від рота («Їсти хочете?);  махати рукою, запрошуючи гусаків швидше летіти, присісти, засмучено схопившись руками за голову й погойдувати головою  тощо.

Далі вчитель обговорює поведінку гусаків:

– Як гусаки відповідають? З якою інтонацією вони це роблять? Голосно чи тихо вони це роблять? Чи можна уточнити їхні відповіді жестами й діями?

Учитель запрошує  учнів і на роль гусаків  і пропонує їм показати, як можуть поводитися гуси в розмові з господаркою. 

Учитель переходить до обговорення поведінки вовка:

– Як поводиться вовк? (Вовк причаївся, але при цьому явно облизується, точить пазурі, виглядає, кого з гусаків легше піймати…) Чи бере участь він у спілкуванні? (Так, але спілкування особливе – налякати й схопити жертву).  Як він звертається до гусаків? (За допомогою дії – він накидається на гусаків, намагається їх піймати.)

Учитель запрошує  бажаючого виконати роль вовка  й пропонує йому показати, як він буде полювати на гусаків. 

Після обговорення поведінки господарки, гусаків і вовка вчитель звертає увагу дітей на те, що в грі, яку вони проводили на початку уроку, вони майже без усього цього обійшлися. У грі для гусаків було важливо втекти від вовка, а для господарки – нагодувати гусаків.

 Тепер, коли обговорили, як могли б поводитися гравці, виявляється, що в грі можна показати й те, що господарка турботлива, вовк – голодний, злий, гусаки – налякані. Учитель робить висновок про розходження між грою й виставою.

!

Якщо кожний з учасників гри спеціально буде підбирати до слів інтонації, жести, дії, то він із простого гравця перетвориться в актора, а гра стане виставою. Чим вистава відрізняється від гри? Для гри важливі тільки гравці. Гра може відбутися й без спостерігачів за грою, тобто вболівальників. А для вистави важливі не тільки актори, але й спостерігачі, тобто глядачі. Вистава – це гра акторів, розрахована на оцінку глядачів.

Гра «У театрі»

Правила гри. Учитель пропонує дітям тепер пограти в гру «У театрі», у якій  актори розіграють спектакль «Гуси-гуси». З’ясовується, що для цього треба зробити.

1. Вибрати, хто буде акторами, а хто – глядачами.

2. Актори повинні розподілити ролі й провести репетицію, а потім, одягнувши театральні костюми, запропонувати виставу.

3. Глядачі повинні купити квитки й зайняти місця в залі для глядачів.

Вистава «Гуси-гуси».  Актори (вони одягнені у відповідні костюми) відправляються з дорослим помічником учителя в спеціально відведене для показу вистави  місце в рекреації або актовій залі, а глядачі купують квитки й займають відповідні місця. Учитель повідомляє назву вистави й оплесками запрошує акторів починати виставу.

Обговорення вистави. Підсумки заняття. Після закінчення вистави діти повертаються в клас і обговорюють гру «У театрі»:

– Чи вийшла в нас гра «У театрі»?

– Чи не перешкодили злі чаклунки нашим акторам? А глядачам?

–Хто з акторів вам найбільше запам’ятався? Чим саме?

Заняття 18. Від казки до вистави

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка, театральний реквізит до казки «Ріпка» (наприклад, солом’яний капелюх для діда, хусточка для бабки, скакалка для внучки)  і маски (собачка, кішка, мишка), текст народної казки «Ріпка», табличка з написом «Каса», квитки з вказівкою ряду й місця, фішки-гроші

Цілі:

• Організувати, провести й обговорити гру «У театрі» (казка «Ріпка»)
• У практичній роботі виявити перехід від переказу казки до показу вистави
• Включити дітей у репетицію вистави як складання ланцюжка звертань і відповідей на матеріалі казки, де спілкування героїв описане, але їхні репліки не задані
• Мотивувати дітей на імпровізацію в ході драматизації заданої ситуації спілкування
• Продовжити роботу  з розрізненням функцій учасників спілкування (акторів) – «звертатися й відповідати» – і спостерігачів (глядачів) – «оцінювати спілкування»

• Розвивати вміння спостерігати за ситуацією спілкування (хто з ким спілкувався, засоби спілкування)
• Удосконалювати вміння звертатися до іншого словесними й несловесними засобами
• Удосконалювати діалогічне  мовлення  першокласників як відповіді на запитання вчителя
• Удосконалювати інтонаційно-забарвлене мовлення в грі з однолітками
• Забезпечити розвиток сюжету гри «Дві чаклунки»: виявлення зачарованих серед однокласників і допомога їм відомими засобами 

Гра «У театрі»

Репетиція вистави по казці «Ріпка». Заняття вчитель починає з таких запитань:

– У яку гру ми грали на минулому уроці? А виставу грати сподобалося? Давайте ми зараз розіграємо виставу. Хто нам потрібний для вистави? Хто буде актором?  (Вибирається 4 – 5 дітей із всіх бажаючих. Вони виходять і стають перед класом.) Інші – глядачі. Починаємо нашу виставу.

(Учитель витримує паузу якийсь час і дивиться на групу акторів.)

– Наших акторів зачарувала Мовчунка? (Варіант: Балакуха, якщо діти почали між собою якусь словесну перепалку.)

– Виявляється, що перш, ніж актори покажуть глядачам виставу, вони повинні до неї підготуватися. А що значить підготуватися до вистави? (Довідатися, яку актори будуть показувати казку, розподілити ролі, одягнути костюми, вивчити слова й спробувати, чи вийде в них вистава.)

– Давайте й ми підготуємо в нашім театрі виставу по казці «Ріпка». Щоб підготувати виставу, спочатку треба згадати саму казку. Ви пам’ятаєте казку «Ріпка»? Хто хоче розповісти цю казку?

(Варіант: учитель виразно читає казку сам. Якщо діти в якийсь момент хором підказують, кого кличе хтось із героїв або що робить герой, або починають підхоплювати повторювані моменти (наприклад, «Бабка за дідку, дідка за ріпку – тягнуть-потягнуть, витягнути не можуть!»), учитель кивком голови, змахом руки тощо ініціює їх продовжувати.)

Ріпка

Посадив дід ріпку. Виросла ріпка велика-превелика.

Пішов дід по ріпку. Тягне-потягне, витягнути не може.

Покликав дід бабку.

Бабка за дідку, дідка за ріпку, тягнуть-потягнуть, витягнути не можуть!

Покликала бабка онучку.

Внучка за бабку, бабка за дідку, дідка за ріпку, тягнуть-потягнуть, витягнути не можуть!

Покликала внучка Жучку.

Жучка за внучку, онучка за бабку, бабка за дідку, дідка за ріпку, тягнуть-потягнуть, витягнути не можуть!

Покликала Жучка кішку.

Кішка за Жучку, Жучка за внучку, онучка за бабку, бабка за дідку, дідка за ріпку, тягнуть-потягнуть, витягнути не можуть!

Покликала кішка мишку.

Мишка за кішку, кішка за Жучку, Жучка за внучку, онучка за бабку, бабка за дідку, дідка за ріпку, тягнуть-потягнуть, витягнули ріпку!

Учитель починає обговорення майбутньої вистави:

– Які в нашій виставі будуть ролі? (Дідка, бабка, внучка, Жучка, кішка, мишка. Діти й учитель просто називають самі ролі, але поки не вибирають акторів.)

– А які слова будуть у кожного актора? Актори повинні вивчити свої слова. Що говорить дід? У казці ми прочитали про це? (Ні, у казці нічого не сказано, як дід звертається до бабки.)

– А ми можемо собі уявити, як дід звертався до бабки, що говорив, що робив? Хто зараз спробує показати діда? Інші всі будуть спостерігати й потім скажуть, чи можна так показувати діда або краще його показати якось по-іншому.

Учень, який викликався на роль діда, може запропонувати сказати, наприклад, такі слова: «Бабка, допоможи мені ріпку витягти!». Учитель запитує дітей, а чи можна по-іншому покликати бабку, адже дід намагається витягти ріпку, він, напевно, якось коротше скаже: «Іди, бабка, допоможи!». Причому, якщо учень-актор сам жестів не пропонує, то вчитель, повторюючи слова: «Іди, бабка, допоможи!», може скласти руки рупором, потім ще й заклично зробити змахи рукою. Потім учитель запитує: «А чим я доповнила звертання діда? Я тільки словами бабку покликала? Як ще покликати можна? А яким голосом?». Учитель просить діда повторити, як він покличе бабку.

Після повтору вчитель запитує дітей-спостерігачів, чи вивчив дід свою роль, чи не забув він чого. Можна обговорити, як показати, що дід посадив ріпку й виростив її. (Діти легко підказують виконавцеві, що треба показати: дід копає землю, кидає зерна або висаджує розсаду, потім закопує ямку, поливає, потім сидить і чекає, поки ріпка виросте, періодично підходячи до того місця, де вона росте, і руками показує її розміри, поливає, поки не наступає момент, коли ріпка стає  величезною.)

Далі розмова триває про вибір реплік, жестів, рухів і інтонацій для інших виконавців ролей.

!	Виконавці вибираються за бажанням. Якщо вчитель бачить, що дитина явно не справляється з обраною роллю, то він м'яко заміняє його, просячи іншого учня сказати або показати щось більш точно.

Обговорення поведінки кожного з персонажів і спроби учнів як можна точніше показати свого героя є своєрідною репетицією вистави. Після такої роботи вчитель може сказати, що те, що вони зараз робили – це і є репетиція. Далі вчитель пропонує подивитися виставу «Ріпка». При цьому одному з учнів учитель пропонує бути оповідачем. Іноді учні хочуть взяти участь у виставі в ролі ріпки. Учитель може погодитися й запросити когось і на цю роль (один хлопчик, граючи цю роль, склав долоні над головою із широко розсунутими пальцями так, що вони явно стали схожі на хвостик ріпки, за який її тягнув дід).

 Учитель роздає акторам театральний реквізит.

Інші учні повинні купити квитки на виставу. Тому на одній з парт установлюється віконце з написом «Каса», вибирається касир, що одержує від учителя квитки із заздалегідь зазначеними місцями. Інші діти одержують гроші-фішки для покупки квитків. Після покупки квитків глядачі переходять в «зал для глядачів» (наприклад, рекреація із заздалегідь розставленими там лавами із зазначеними місцями) і  займають місця відповідно до куплених квитків. Глядачі отримують особливе завдання: вони повинні уважно спостерігати за грою акторів, щоб потім сказати, хто з акторів їм найбільш сподобався. Учитель нагадує глядачам, що вони повинні обов’язково поаплодувати наприкінці вистави, а актори повинні поклонитися глядачам.

Вистава «Ріпка». Оголошується вистава. Як правило, виконавці відступають від того, що було на репетиції, імпровізують (показують, як вони ретельно тягнуть, падають, коли показують, що ріпку витягнули тощо). Учитель у жодному разі не наполягає на тому, щоб діти точно повторили те, що було на репетиції, більше того, учитель у жодному разі не вимагає повторити щось або переграти. 

!	Учитель займає місце в «залі для глядачів». Він виконує особливу роботу: з одного боку, це функція режисера вистави (підказує акторам репліки, оповідачеві - послідовність подій тощо), але, з іншого боку, учитель як глядач емоційно реагує на виставу (сміється, переживає, аплодує).

Обговорення вистави. Після вистави діти вертаються в клас, де вчитель пропонує обговорити виставу:

– Хто з акторів вам найбільше запам’ятався? Чому?

!

Дуже важливо попросити актора, про якого йде мова, ще раз зіграти обговорюваний епізод. Після показу «на біс» бажано запитати інших дітей у класі: «Ви ж спостерігачі. А хто може точно повторити те, що зараз зробила й сказала …»... Така пропозиція повинна чергуватися з іншою пропозицією: «Ви ж спостерігачі. А хто зараз може зовсім по-іншому нам це показати?». Використання завдання на уподібнення або диференціацію під час обговорення переглянутої вистави повинно стати регулярним і на наступних заняттях.

Підсумки заняття. Учитель звертається до дітей з такими питаннями:

– Чи не втручалися в нашу гру сьогодні чаклунки?

– Чим відрізняється переказ казки від розігрування вистави за цією казкою?

Заняття 19. Реконструкція ситуації спілкування на основі бувальщини

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка, театральний реквізит для рибалок (вудки, солом’яні капелюхи, два відра, велика й маленька риба, маски кішки й собаки)

Цілі:

• Організувати, провести й обговорити гру «У театрі» (вистава-загадка «Зустріч рибалок)
• У ході драматизації ситуації спілкування, заданої репліками, реконструювати з дітьми можливий ланцюжок звертань і відповідей (слова й жести, міміка, дії)
• Виявити, що реконструювати ситуацію спілкування, задану репліками, можна по-різному
• Мотивувати дітей на імпровізацію в ході драматизації заданої ситуації спілкування
• Продовжити роботу  з розрізненням функцій учасників спілкування (акторів) – «звертатися й відповідати» – і спостерігачів (глядачів) – «оцінювати спілкування»

• Удосконалювати вміння спостерігати за ситуацією спілкування
• Удосконалювати вміння будувати висловлення словесними й несловесними засобами
• Удосконалювати діалогічне мовлення першокласників як відповіді на запитання вчителя
• Удосконалювати інтонаційно-забарвлене мовлення в грі з однолітками
• Забезпечити розвиток сюжету гри «Дві чаклунки»: виявлення зачарованих серед однокласників і допомога їм відомими засобами  (чарівна паличка)
• Розвивати монологічне мовлення першокласників як побудови словесного опису розіграної в ході драматизації ситуації спілкування

Бесіда про витівки Мовчунки й Балакухи.  Учитель розповідає дітям про те, що він бачив, як у зачарованому царстві царя Гороха зустрілися одного разу два рибалки. Учитель запрошує двох учнів, пропонує їм надягти солом’яні капелюхи, взяти в руки вудки й відра. Потім учитель бере велику рибину й кладе її у відро одному з рибалок, а другому рибалці вчитель дає малюсіньку рибку.

Далі дітям повідомляється, що рибалки були зачаровані чаклункою Мовчункою й тому при зустрічі вони не могли сказати один одному жодного слова. Учитель розповідає про зустріч рибалок і просить дітей супроводжувати його розповідь відповідною поведінкою рибалок. По ходу розповіді він робить паузи чекаючи дій дітей: «Рибалки, побачивши один одного..., зупинилися..., привіталися..., заглянули один одному у відра... і сказали...»

На дошці записуються репліки рибалок:

– О-о-о!

– О-о-о!

Учитель звертається спочатку до «рибалок», але потім залучає до обговорення й інших дітей класу:

– Прочитайте, що вигукнули рибалки один одному. Однакові у них були вигуки? А однаково вони їх вигукнули?

– Як вигукнув той рибалка, що побачив в іншого величезну рибину? А той, який побачив маленьку рибку?

Учителеві важливо обговорити з дітьми інтонації, жести, вираження обличчя, які допомагають тим, хто спілкується, висловити свій захват від побаченого (розміри риби вражають!) або своє глузування над уловом. Наведемо приклад роботи вчителя в одному з класів:

Спочатку спробував висловитися Єгор. Але явно не впорався з інтонацією. Другою була Аліса. Дівчинка сказала «О-о-о!» високим голосом зі спадаючими інтонаціями, презирливо махнула рукою, відвернувши голову убік. Учителька відразу ж підхопила:

– А що Аліса виразила голосом?

Діти: Що рибка маленька...

Учитель: А жестами що вона показала?

Діти: Їй не цікаво...

Учитель: ???

Діти: Вона показала, що рибка маленька..., дивитися ні на що...

Після спроби Аліси вчителька попросила «рибалку» Едика показати, що він вражений, що риба така велика. Едик намагається це зробити: говорить низьким голосом. Учителька підказує жест: розводить руками.

Учитель (до класу): А як вигукнув Едик?

Діти: (копіюють те, що зробив Едик).

Учитель: Що він виразив голосом?

Діти: Що риба велика...

Учитель: А яке почуття він виразив?

Діти: Що вона підходить...

Учитель: А хто ще може показати рибалку, що побачив таку велику рибу?

Катя: (розводить руками, широко відкриваючи ока, говорить низьким голосом) О-о-о!

Учитель: Що Катя очима показала?

Діти: Що риба велика...

Учитель: Так, бачите, не тільки жестами й голосом можна щось зобразити, але й очима. Не випадково люди іноді говорять: «У нього на обличчі все написано» або «По очах все видно».

!	Учитель повідомляє дітей про те, що «мовні» рухи  очей, губ, тобто коли людина широко відкриває очі або прищулюється, презирливо розтягує губи або витягає їх від подиву – це міміка.  Спілкуватися можна не тільки за допомогою слів, жестів, але за допомогою міміки, тобто «мовних» рухів обличчя.

Учитель дякує помічникам за те, що вони показали, як спілкувалися зачаровані рибалки в царстві царя Гороха й пропонує тепер кожній групі спробувати себе у виставі «Зустріч рибалок».

Гра «У театрі»

Підготовка до репетиції вистави «Зустріч рибалок». Учитель обговорює з дітьми, кого можуть узяти із собою рибалки на риболовлю: друзів або родичів, кішку або собаку тощо. Після такого обговорення вчитель повідомляє, що у виставі «Зустріч рибалок» актори будуть виконувати такі ролі: рибалка, що піймав велику рибу; рибалка, що піймав маленьку рибу; кішка, собака. Виникає питання: що значить підготувати виставу?

1. Розподілити ролі між членами групи.

2. Виконавцям вивчити слова й продумати свою поведінку (жести, міміку, інтонацію) так, щоб вона було зрозуміла глядачеві.

3. Провести репетицію вистави й перевірити, чи все виходить у виконавців.

Учитель говорить про те, що проводити репетицію вистави кожна група буде перед усім класом. Та група, яка буде найкращою на репетиції, одержить право показати свою виставу ще раз. Учитель звертає увагу дітей на те, що поводження рибалок у виставі  – це не тільки вигук «О-о-о!», але й інтонація (подив або глузування), особлива міміка (відкритий рот, широко розкриті очі або скривлені губи). Учитель може прорепетирувати із класом вигук «О-о-о!» як вираження захопленого подиву і як вираження глузування.

Діти поєднуються в групи по чотири учні, розподіляють ролі й обговорюють, хто що буде робити.

Після того, як групи показують, що вони готові, починається репетиція вистави. Кожна група показує свою виставу, а інші групи виступають глядачами. Якщо якась із груп не змогла домовитися й відмовляється проводити репетицію, учитель спокійно приймає відмову й пропонує цій групі бути глядачами. Послідовність груп визначається жеребкуванням. Якщо хтось у групі відмовляється брати участь у репетиції, група виступає неповним складом; якщо в якійсь групі виявляється п’ятеро учасників – п’ятий учасник вибирає собі роль.

Наведемо приклад спостережень за дітьми на одному із занять:

У другій групі виявилося троє виконавців, тому що Оля не захотіла виходити із групою. Учителька під час підготовки в групах побачила, що трійка в цій групі щось активно обговорює, а Оля сидить, не ворухнувшись. Учителька запитала її: «Олю, хочеш бути кішечкою?». Оля відразу негативно покачала головою й не зрушилася з місця. Коли група була готова до показу, Оля не вийшла із групою.

Ще одна група виявилася великою – 5 дітей. Учителька помітила, що під час підготовки Сашко підійшов зі свого місця за третьою партою до другого стола (до Аліси) і уважно слухав обговорення. Потім, коли група вийшла показувати свою загадку й всі, крім Сашка, розібрали театральний реквізит, то виявилося, що Сашко й не рибалка, і не кішечка, і не собачка. «А хто ж ти?» – запитала вчителька. Із цими словами Сашко повернувся, щоб сісти на своє місце, але в цей час Аліса раптом сказала: «А він друг!». Сашко зупинився. Група хором підхопила: «Так, він буде другом!». «Ну раз ти друг, то бери за руку... Чий ти друг? Аліси? Бери за руку Алісу». Сашко явно із задоволенням взяв за руку Алісу й пішов з нею грати.

Кожна група перед репетицією вистави бере відповідний театральний реквізит (капелюха, вудки, маски).

!

Щоб глядачі-спостерігачі дійсно здійснювали оцінювальну функцію,  у них реально повинно виникнути завдання на спостереження. Тому  вчитель попереджає дітей про те, що на репетиції вистави будуть не прості, а вистави-загадки. У відрах у рибалок не буде риб. По поведінці рибалок глядачі-спостерігачі повинні будуть здогадатися, хто грав роль рибалки, що піймав велику рибу, а хто – рибалки з маленькою рибкою.

Репетиція вистави «Зустріч рибалок». Кожна група проводить репетицію вистави. Глядачі-спостерігачі уважно дивляться й намагаються за поведінкою акторів (жести, міміка, інтонації) розгадати, хто яку роль виконує. 

Обговорення вистави. Після виступу кожної групи йде обговорення таких питань:

– Що вам сподобалося в цій виставі? А чи відгадали ви загадку?

– Хто виконував роль рибалки з великою рибою? Чому ви так вирішили? Хто виконував роль рибалки з маленькою рибою? Як ви догадалися?

– Чи впоралася кішечка зі своєю роллю? Чи впорався собачка зі своєю роллю?

!

Під час обговорення гри групи, навіть якщо очевидно, що вистава не вдався, у жодному разі не можна починати обговорення із запитання: «Що вам не сподобалося в грі цієї групи?». Це питання взагалі повинно бути виключено із учительського арсеналу питань під час обговорення драматичних робіт груп.  Починати треба тільки із запитань: «Що вам сподобалося в грі цієї групи? У чому відмінність від попередніх груп? Що цікавого придумали хлоп’ята?». І тільки потім можна запитати: «Що б ви порадили  хлоп’ятам зробити по-іншому?». При цьому поради дітей повинні розглядатися тільки як побажання.

Після обговорення вибирається група, вистава якої більш за все сподобалася глядачам. Вибір можна зробити на основі опитування дітей: «Кому найбільше сподобалася вистава першої групи?  Другої?  Третьої?» і підрахунку голосів. Група, за яку проголосувало більша кількість дітей, одержує право зіграти виставу ще раз.

!

Іноді діти при повторному показі вистави починають вносити зміни. Це може викликати невдоволення глядачів, тому що вони просили повторити ту виставу, що їм сподобалася найбільше серед усіх під час репетиції. Якщо зміни істотні і є явне невдоволення глядачів, то вчитель повинен у доброзичливій формі сказати артистам про це. Важливо, щоб діти розрізняли, коли завдання пов'язане із внесенням новизни у виставу (різні групи пропонують різні виставу за тим самим діалогом), а коли  завдання пов'язане з тим, що треба «повторити» виставу, тобто показати «ту саму» виставу, продемонструвавши «ту ж» гру акторів.

Усне монологічне мовлення на основі драматизації. Учитель пропонує перевірити, хто був найуважнішим спостерігачем. Для цього бажаючі повинні розповісти про зустріч рибалок, яку вони побачили у виставі групи-переможця.

Обговорення повідомлень. Вислухавши перше повідомлення, учитель звертається до виконавців із проханням оцінити, чи все точно розказано.

Вислухавши ще 1 – 2 дитячих варіанта, учитель може запропонувати й свій варіант, але тільки у разі, якщо дитячі варіанти будуть дуже недосконалі. Якщо ж з дитячих повідомлень можна зрозуміти, хто спілкувався і як спілкувалися співрозмовники, то можна обмежитися тільки дитячими спробами побудови повідомлень, не нав’язуючи їм «правильних» варіантів.  Обов’язково слід відзначити кращих спостерігачів, нагородивши їх  відповідними медалями.

Приклади дитячих  повідомлення:

Два рибалки взяли із собою й друзів... і звірят. І от вони зустрілися й розповідали, що в когось улов великий, а в когось маленький. А поки вони про улов розповідали один одному, кішечка й собачка спілкувалися один з одним. (Оля)

 Рибалки із собою взяли кішку, собаку... Вони прийшли й говорили, що в когось маленька рибка. Вона не підходила для улову. А в когось підходила. У кого велика, він говорив: «О-о-о!» (інтонаційно виражає захоплений подив). А в кого маленька, він говорив: «О-о-о!» (інтонаційно виражає глузування). А поки вони розмовляли, кішечка із собачкою спілкувалися. (Аліна)

Два рибалки зустрілися..., спілкувалися...

(Учитель: Ну, розкажи...)

– О-о-о! (дівчинка робить рух рукою нагору, інтонація великого подиву) У тебе велика риба.

– О-о-о! (дівчинка злегка змахує рукою, інтонація поблажлива, злегка зневажлива) У тебе маленька риба.

Поки вони спілкувалися, кішечка й собачка подружилися. Рибалок звали Микита й Едик, а кішечку звали Аліса й собачку звали Віка. (Аня)

Два рибалки зустрілися... Вони здороваються..., потискують руки. Вони показують свої улови... А поки вони показують, кішечка й собачка спілкувалися. Але лаялися вони чи ні..., нам не зрозуміло, ми ж не знаємо їхньої мови. (Аліса)

Підсумки заняття. Учитель звертається до дітей з такими запитаннями:

– Чи цікаво вам було дивитися виставу-загадку? А грати?

– Чи важко спостерігачеві розповідати про свої спостереження? Чи не заважали нашим оповідачам сьогодні  чаклунки?

Заняття 20. Театральний фестиваль. Розповідь про виставу (письмова робота)

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка, театральний реквізит для спектаклів «Гуси-гуси», «Ріпка», «Зустріч рибалок», поштова скринька, заготівки для афіш і папір для листів

Цілі:

• Організувати й провести гру «У театрі» (вистави «Ріпка», «Гуси-гуси», «Зустріч рибалок»)

• Удосконалювати вміння спостерігати за ситуацією спілкування
• Удосконалювати вміння будувати висловлення словесними й несловесними засобами
• Удосконалювати діалогічне мовлення  першокласників як відповіді на запитання вчителя
• Удосконалювати інтонаційно-забарвлене мовлення в грі з однолітками
• Забезпечити розвиток сюжету гри «Дві чаклунки»: виявлення зачарованих серед однокласників і допомоги їм відомими засобами  (чарівна паличка)
• Мотивувати першокласників звертатися до іншої людини в писемній формі (відгук на виставу)

Бесіда про театральний фестиваль. Учитель пропонує дітям згадати,  які спектаклі розігрувалися на минулих заняттях, і провести театральний фестиваль. Учитель повідомляє, що діти об’єднаються в три групи, кожна з яких запропонує виставу. Групуватися дітям пропонується за жеребом. Обговорюється, які ролі потрібні для кожної з вистав. Крім того, учитель пропонує кожній групі підготувати афішу до своєї вистави. Обговорюється, що таке афіша (назва вистави, ролі й виконавці, малюнки або фотографії сцен з вистави). Для складання афіш у кожній групі вибирається по 2 – 3 учні.

Учитель заздалегідь заготовлює необхідну кількість фішок для кожної групи по кількості необхідних для підготовки тієї чи іншої вистави. На фішці вчитель указує тільки назву вистави, у підготовці якого буде брати участь учень, що витягнув цю фішку. Розподіл ролей повинен відбутися вже в самій групі.  Наприклад, для казки «Ріпка» необхідно вибрати групу з 9 – 10 учнів, «Гуси-гуси» –  з 8 – 9, «Зустріч рибалок» – 6 – 7. При необхідності кількість дітей у кожній групі можна збільшити або зменшити на 1– 2 учнів. Проводиться жеребкування, після якого кожна група одержує необхідний театральний реквізит і заготівки для афіш. У заготівках для афіш великими буквами вже написана назва вистави, написані слова «ролі й виконавці», а також перераховані самі ролі. Дітям, що оформляють афішу, необхідно буде вписати в неї імена виконавців і намалювати малюнки до вистави. Кожна група одержує завдання домовитися, що буде написане й намальоване в афіші.

Репетиція вистав й складання афіш у групах. У кожній групі діти домовляються, хто буде виконавцем якої ролі й приступають до репетиції вистави, а укладачі афіш виконують своє завдання. Учитель за допомогою своїх дорослих помічників спостерігає за ходом підготовки вистави в кожній групі. За кожною групою закріплюється один дорослий. Дорослим не слід втручатися в роботу групи, вони можуть тільки відповісти на якісь запитання, які виникають у дітей. При цьому бажано зафіксувати результати спостережень за схемою (таблиця 5).

Таблиця 5

Схема спостережень за учнями 

(підготовка вистави на вибір)

Учасники групи:

а) актори____________________________________________________________

____________________________________________________________________

з них:

були активні в обговоренні поведінки інших акторів:______________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

не брали участі в обговоренні, робили, що їм сказали інші___________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

б) укладачі афіші: ____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

з них:

активно обговорювали, якою буде афіша_________________________________

___________________________________________________________________

писали в афіші: _____________________________________________________

___________________________________________________________________

читали афішу: _______________________________________________________

вносили виправлення або уточнення в афішу  ____________________________

____________________________________________________________________

малювали в афіші: ____________________________________________________

____________________________________________________________________

були пасивні _________________________________________________________

Учитель може порівняти спостереження, зроблені на цьому уроці, зі спостереженнями на уроках 12, 13, коли діти складали піктограму й писали лист іншій групі.

Після того, як групи закінчать репетицію вистав і підготовку афіш, учитель пропонує почати перегляд вистав. 

Кожна група вивішує перед показом свою афішу, хтось із групи представляє виконавців ролей. Учитель займає місце в залі для глядачів, виконуючи одночасно дві функції: функцію режисера кожного спектаклю (вносить корективи в міру необхідності), а також функцію «емоційного глядача». Роль емоційного глядача виконують і помічники-дорослі, які присутні на занятті. 

Обговорення фестивалю. Після перегляду вистав учитель може задати дітям кілька питань:

– Яка з вистав вам найбільше сподобалася? Чому? Хто з акторів найбільше запам’ятався?

– Чи не втручалися сьогодні в гру наших акторів Мовчунка або Балакуха? А чи не було зачарованих глядачів? З кого із глядачів треба зняти чари?

!	Якщо в класі виявляються зачаровані актори, тобто ті учні, які забули свої слова й із утрудненням впоралися зі своєю роллю,  або зачаровані глядачі, тобто ті учні, які відволікалися й розмовляли під час перегляду вистав, учитель зі всіх  знімає чари, торкаючись кожного тричі чарівною паличкою.

Письмова робота. Розповідь про виставу. Після перегляду всіх вистав учитель щиро жаліється на те, що йому так хочеться довідатися, що кожному подобається більше: бути виконавцем або глядачем, але на таку розмову часу не вистачить. Учитель пропонує дітям написати йому лист із розповіддю про виставу своєї групи. У листі можна розповісти: 

– Яку виставу показували?

– Чи не втрутилися чаклунки у виставу?

– Що більше подобається в грі в театр: бути актором або глядачем?

 Учитель у жодному разі не наполягає на тому, щоб у кожному листі були дані відповіді на ці питання. Питання можна записати на дошці, а можна просто озвучити.

Далі вчитель нагадує про те, що для того, щоб написаний лист не загубився, його потрібно буде кинути в «поштову скриньку».

Діти приступають до роботи, заздалегідь підписавши свій листок. Учитель дивиться, чи немає в класі дітей, які нічого не пишуть. Помічник-дорослий може запропонувати такому учневі свою допомогу. При такому записі помічник записує тільки те, що йому диктує дитина, нічого не редагуючи в дитячому усному тексті й нічого не додаючи від себе. Хтось із дітей може відмовитися від роботи взагалі, учитель у жодному разі негативно не реагує на цей факт. Учня не можна змушувати виконувати це завдання, дорослий може запропонувати тільки свою технічну допомогу. Після закінчення роботи діти кидають свої листи в «поштову скриньку». Учитель дякує дітям за листи й обіцяє, прочитавши лист кожного,  написати відповідь.

Підсумки заняття. Учитель запитує дітей:

– Чи вдалося нам сьогодні провести наш перший театральний фестиваль?

– Які ще казки ви хотіли б розіграти в нашому театрі?

Після заняття вчитель аналізує дитячі роботи зі схеми, наведеної в занятті 14. Порівняльний аналіз першої й другої письмової дитячої роботи істотних відмінностей не покаже. Але він і не націлений на виявлення яких-небудь відмінностей. Головна його мета – допомогти вчителеві побачити дитячі листи з погляду «зрозуміло/незрозуміло», що саме незрозуміло й утримати це бачення у відповідному листі. 

Наведемо деякі приклади дитячих листів:

  «Цікавіше в грі ріпка мені цікаво бути актором. Ріпка сподобалася. Бути ріпка.» (Едик)

 «Бути глядачем цікаво, дивитися виставу, але й актором бути цікаво. Щоб глядачеві сподобалося, треба інтонацію виражати.» (Поліна)

«Мені подобається спостерігати й брати участь у ролі. Я дуже люблю вистави, особливо вистави балерин. І люблю грати. Ви дуже гарні. Я люблю учитися. Я хочу пограти ще. І я хочу займатися математикою.» (Дарина)

«Мені більше сподобалося бути актором. Пока.» (Аліса)

 «Мені сподобалося грати її. Гра була прекрасна.» (Галя)

«Роль мишки мишка улюблена актор» (Володя)

«Актором.» (Аня)

Нагадуємо, що вчитель обов’язково пише кожній дитині лист у  відповідь. Наприклад, у відповідь на лист від Галі учитель може написати таке: «Галю, спасибі тобі за лист. Я зрозуміла, що тобі подобається грати в театр. Нажаль, для мене залишилося незрозумілим, яку виставу показувала твоя група і яку роль у тій виставі грала ти. Лариса Павлівна».

Заняття 21. Від баєчки до вистави

Обладнання: малюнки чаклунок, театральний реквізит до вистави «Мисливець» (наприклад, капелюха з пір’ям для мисливців, маска ведмедя);  текст народної баєчки «Мисливець», «чарівна» паличка

Цілі:

·       Організувати, провести й обговорити гру «У театрі» (вистава «Мисливець»)

• У практичній роботі виявити перехід від переказу баєчки до постановки вистави
• у ході драматизації ситуації спілкування, заданою народною баєчкою, реконструювати з дітьми можливий ланцюжок звертань і відповідей (слова й жести, міміка, дії)
• Мотивувати дітей на імпровізацію в ході драматизації заданої ситуації спілкування
• Продовжити роботу  з розрізненням функцій учасників спілкування (акторів) – «звертатися й відповідати» – і спостерігачів (глядачів) – «оцінювати спілкування»
• Розвивати сюжетоскладання (завдання придумати кінцівку)

• Удосконалювати вміння спостерігати за ситуацією спілкування
• Удосконалювати вміння будувати висловлення словесними й несловесними засобами
• Удосконалювати діалогічне мовлення першокласників як відповіді на запитання вчителя
• Удосконалювати інтонаційно-забарвлене  мовлення в грі з однолітками
• Забезпечити розвиток сюжету гри «Дві чаклунки»: виявлення зачарованих серед однокласників і допомоги їм відомими засобами (чарівна паличка)

Бесіда про витівки Мовчунки й Балакухи.  Учитель пропонує дітям послухати народну баєчку й читає виразно запис, зроблений заздалегідь на дошці.

– Братці, братці! Я ведмедя піймав!

– Так веди його сюди.

– Так він не йде.

– Ну, так сам іди!

– Так він не пускає!

Учитель повинен постаратися прочитати настільки виразно, щоб його читання викликало в дітей сміх. Витримавши паузу, щоб діти вдосталь насміялися, учитель обговорює з дітьми такі питання:

– Чому всім стало смішно?

– Між ким могла відбутися така розмова?

Учитель може запропонувати дітям об’єднатися у дві групи для того, щоб розподілити репліки горе-мисливця і його друзів між ними. Діти з різних груп, обмінюючись репліками, розучують слова баєчки (цей термін немає необхідності використовувати на уроці).

Після такої роботи вчитель повідомляє дітей про те, що ця розмова трапилася в царстві царя Гороха, де, як відомо, у всю господарюють  злі чаклунки. Учитель нагадує дітям, що на одному з попередніх занять  вони дізналися про зустріч двох зачарованих рибалок. Учитель уточнює, яка із чаклунок зачарувала рибалок (чаклунка Мовчунка). 

Далі вчитель розповідає дітям про те, що записана на дошці розмова мисливців відбулася саме тоді, коли чаклунка Балакуха зачарувала одного мисливця. І от як це було: «Відправилися мисливці в ліс, але погода була така гарна, сонце так яскраво світило, а птахи так красиво співали, що не захотіли мисливці порушувати цей рай у лісі своїм полюванням, не стали стріляти й розставляти капкани, а просто розбрелися по лісу милуватися красою.  Один мисливець заблукав у саму хащу й догодив прямо в лапи ведмедя, який тільки-но прокинувся. Вирішив мисливець друзів-мисливців на допомогу покликати, але не знав він, що його чаклунка Балакуха зачарувала. Хотів крикнути: «Братці, братці! Допоможіть, на мене ведмідь напав!», а замість цього крикнув: «Братці, братці! Я ведмедя піймав!». Мисливці, почувши таке, здивувалися й кричать йому: «Так веди його сюди». Горе-мисливець хотів крикнути: «Виручайте скоріше!», а в нього вийшло: «Так він не йде!». Ще більше здивувалися мисливці й кричать: «Ну, так сам іди!». Хотів горе-мисливець крикнути: «Я не можу вирватися», а в нього вийшло: «Так він мене не пускає»».

Гра «У театрі»

Загалькласна репетиція вистави «Мисливець». Учитель пропонує гру «У театрі», у якій глядачі зможуть подивитися виставу «Мисливець»:

– Хто нам потрібний для гри в театр? (Артисти й глядачі.)

– Які ролі будуть у нашій виставі? (Горе-мисливець, його друзі-мисливці й ведмідь.)

Учитель запрошує групу дітей для репетиції й уже з перших реплік  з дітьми-артистами й глядачами обговорює інтонації артистів, їхні жести. Бажано обговорити з дітьми, чи страшно стало мисливцеві, коли його захопив «у полон» ведмідь. Який при цьому в нього був голос? Які жести? (Наприклад, мисливець може говорити свої слова тремтячим голосом, руками може тягтися убік товаришів, мовби просячи цим жестом їхньої допомоги.)

Учитель також обговорює, чи могло сподобатися сплячому ведмедеві, що хтось бігає по хащі лісу. Виникає питання, як показати, що ведмідь незадоволений порушником спокою в лісі.

Репетиція в групах. Після загальнокласної репетиції вчитель пропонує дітям розділитися на групи, вибрати виконавців ролей і провести репетицію вистави в групах.

!

Кожна група одержує завдання придумати кінцівку  для вистави (наприклад, це може бути звільнення горе-мисливця друзями, при цьому ведмідь тікає в хащу лісу, а може бути просто  втеча горе-мисливця від ведмедя; ведмідь може сам відпустити мисливця тощо). Учитель у жодному разі не пропонує дітям готових кінцівок, навіть не обговорює, що може бути. Діти повинні придумати кінцівку самі.  Головне, щоб після перегляду виступу групи, учитель в обговоренні дитячої роботи обов'язково звернув увагу на те, яку ж кінцівку придумали хлоп’ята.

Вистава «Мисливець». Після репетиції в групі діти показують свої вистави.  Перед виставою у кожній групі мисливцям пропонується надягти капелюхи з пір’ям, а актор, що грає роль ведмедя, надягає маску.  Поки одна група показує виставу, інші групи – глядачі. Учителеві вже можна відмовитися від продажу глядачам квитків на виставу і переходу дітей у інше приміщення. Поступово відбувається переакцентування уваги дітей із сюжетно-рольової гри «У театрі» на саму гру-драматизацію.

Глядачам нагадується, що вони спостерігачі, їхнє завдання – дивитися уважно, щоб потім сказати, чим різнилися вистави.  Учитель повідомляє назву вистави, нагадує про оплески. Після закінчення вистави глядачі аплодують, а артисти кланяються.

Обговорення вистави. Учитель пропонує дітям такі питання:

– Чим вам сподобалася вистава цієї групи?

– Чи запам’ятали артисти свої слова? Як грав свою роль горе-мисливець? Чи зрозуміло було з його інтонацій, жестів, дій, що йому страшно?

– Як грав свою роль ведмідь? Це був добрий ведмідь чи злий? Він хотів покарати мисливця чи хотів пограти з ним?

– Як грали свою роль друзі-мисливці?

–Яку кінцівку придумали діти?

!

Під час обговорення гри групи, як і на попереднім занятті й на всіх наступних заняттях, де дітям буде пропонуватися гра-драматизація, учитель докладає особливих зусиль для того, щоб обговорення носило продуктивний характер і діти привчалися бачити в роботах інших дітей достоїнства, а не тільки недоліки. Навіть у разі дуже невдалої вистави (наприклад, діти роз'єднані, хтось забуває слова, і ніхто йому не допомагає) необхідно все-таки знайти, за що похвалити цю групу, а вже потім висловити побажання, що можна було змінити в грі акторів, щоб дивитися виставу було цікаво. Будь-яка критика під час обговорення драматичних робіт повинна носити тільки форму поради. Якщо по ходу вистави поведінка будь-кого з героїв виявляється незрозумілою, то під час обговорення бажано використовувати мовні звороти типу: «Ти, напевно, хотів показати нам, що...». И, якщо дитина погоджується, махає головою, то вчитель може продовжити: «Ми так і подумали, просто ти це не зовсім точно показав... Спробуй наступний раз зробити це більш точно».

Наведемо приклади декількох дитячих робіт і фрагменти обговорення.

У групі 4 дітей: Альона - ведмідь, Святик - горе-мисливець, Мишко й Рома - друзі мисливця.

Святик відходить від хлопчиків, іде, дивиться по сторонах, підходить до Альони, але як би спиною, тобто не бачить її. Альона відразу накидається на Святика. Святик промовляє свої слова тонким голосом. Братці намагаються відповідати хором. Потім біжать за ведмедем, ведмідь падає, але тікає.

Учитель (звертається до групи): Так що у вас наприкінці?

Діти: Братці проганяють ведмедя.

Усі артисти беруться за руки, кланяються.

Учитель (звертається до класу): Чим сподобалася вистава?

Діти: Усім.

Діти: Ще Альона ще падала.

Учитель: А чому ведмідь упав?

Діти: Його мисливці штовхнули.

Діти: Слабенький він.

Учитель (сміється): Ослабнув ведмідь під час сплячки.

Яна: Мені сподобалася роль ведмедя й Святика. Тому що Святик ...ой, братці (промовляє тонким голосом, копіюючи Святика). Дивиться на ведмедя (показує, копіюючи Святика), що він далі буде робити.

Учитель: А мисливці сподобалися?

Діти: Так!

Учитель: Чим?

Діти: Мишко! Він такий (дівчинка копіює міміку Мишка)…

Учитель: От Мишко спочатку був такий безтурботний, кепочку на очі натягнув, а потім зрозуміли вони, що лихо ...пішли виручати.

У другій групі 5 дітей: Поліна – горе-мисливець, Халіл, Даша, Рита – друзі мисливця,  Сашко – ведмідь.

Діти трохи сковані, мало жестів, плутаються в словах. Друзі мисливця влаштовують тривалу метушню з ведмедем. Видаються звуки, подібні до пострілів.

Учитель: Чи не втрутилися чаклунки?

Діти: Так, слова переплутали.

Яна: Поліні я теж показую «мінус», що це: «Він мене не пускає» (намагається показати, як стояла виконавиця в момент проголошення цих слів: стоїть, витягнувшись як струна, затиснута, скована). І що оце стоїть, може треба якось намагатися вириватися.

Учитель: Чим закінчилося?

Діти: Вони смішили ведмедя…

Діти: Бійкою...

Учитель: Вони його потягли...

Діти: Убили?

Учитель: Ні, не може бути,  куди ви його повели?

Мисливці: У зоопарк.

Третя група: Оля – горе-мисливець, Женя - ведмідь, Яся, Альона – друзі мисливця.

Горе-мисливець іде, наспівує пісеньку. Зупиняється, стає спиною до ведмедя. Ведмідь підстрибує й хватає мисливця. Горе-мисливець із благанням у голосі кличе друзів, тягнеться до них руками. Женя-ведмідь  під час діалогу втримує дівчинку, обхопивши її міцно позаду, але потім, при наближенні друзів мисливця, відпускає її й кидається навтьоки, уклонившись до підлоги так, що здається, що він біжить на чотирьох лапах.

Лунають бурхливі оплески. Усі сміються.

Учитель: Що вам так сподобалося в цієї групи?

Рома: Мені сподобалися Альона, Женя й Оля. Женя – накинувся, а потім смішно тікав.

Учитель: Як?

Рома: Як справжній ведмідь, на чотирьох лапах.

Халіл: Оля неправильно сказала, вона замість: «Братці, братці, я ведмедя піймав!» сказали: «Братці, братці, допоможіть!»

Діти: Мені сподобався Женя. Він добре тікав, як справжній.

Діти: Мені сподобалася Альона. «Так ведіть його сюди!» (дівчинка говорить, копіюючи інтонації й жести виконавиці ролі).

Учитель: У цій групі й мисливці себе показали. Альона так здивувалася.

Халил: Мені сподобалася Альона, Яся, Женя й Оля.

Альоша: Мені сподобалися Альона, Женя й Оля. Альона так сказала цікаво: «Так ведіть його сюди» (хлопчик говорить, копіюючи інтонації Альони), Женя тікав смішно, а Оля так по-справжньому злякалася.

Після перегляду всіх вистав вибирається краща група, якій дається право зіграти виставу ще раз. Нагадуємо, що краща група повинна спробувати розіграти ту саму виставу, а не іншу.

Підсумки заняття. Учитель звертається до дітей з такими запитаннями:

–  Що сьогодні ми довідалися про підступи чаклунки Балакухи? Яку шкоду вона може нанести людям, які спілкуються?

– Хто сьогодні був самим спостережливим і більше інших помітив особливостей у поведінці наших артистів? Про кого можна сказати, що сьогодні він був самим уважним глядачем?

Заняття 22. Від народної пісеньки до вистави  (1)

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка, театральний реквізит до вистави «Ковалі» (наприклад, корона й мантія царя Гороха; костюми робітників (наприклад, які-небудь жилетки, рукавиці, каски, фартухи тощо);  текст народної пісеньки «Хочеш знати, як коваль...»; ілюстрація кузні з обладнанням, на якому працює коваль

Цілі:

• Організувати, провести й обговорити гру «У театрі» (вистава «Ковалі»)
• У практичній роботі виявити перехід від переказу народної пісеньки до постановки вистави
• У ході драматизації ситуації спілкування, заданої в народній пісеньці, реконструювати з дітьми можливий ланцюжок звертань і відповідей (слова й жести, міміка, дії)
• Мотивувати дітей на імпровізацію в ході драматизації заданої ситуації спілкування
• Продовжити роботу  з розрізненням функцій учасників спілкування (акторів) – «звертатися й відповідати» і спостерігачів (глядачів) – «оцінювати спілкування»

• Удосконалювати вміння спостерігати за ситуацією спілкування
• Удосконалювати вміння будувати висловлення словесними й несловесними засобами
• Удосконалювати діалогічне мовлення першокласників як відповіді на запитання вчителя
• Розвивати сюжетоскладання (зачин і кінцівка)
• Удосконалювати інтонаційно-забарвлене мовлення в грі з однолітками
• Забезпечити розвиток сюжету гри «Дві чаклунки»: виявлення зачарованих серед однокласників і допомоги їм відомими засобами (чарівна паличка)

Бесіда про витівки Мовчунки й Балакухи.  Учитель запитує дітей, чи пам’ятають вони про те, що трапилося з мисливцем, якого  зачарувала чаклунка Балакуха? Потім учитель повідомляє про те, що витівки чаклунки Балакухи в царстві царя Гороха на цьому не закінчилися. Один раз цар Горох зі своєю свитою відправився об’їжджати свої володіння. В одному селі до царя підійшли двоє робітників. Вони дуже хотіли поговорити із царем, але  вони були зачаровані Балакухою. Тільки один працівник звернувся до царя, інший працівник, не дочекавшись поки цар хоча б слово скаже у відповідь, уже почав швидко-швидко щось своє розповідати. Учитель читає діалог, по-особливому виділяючи другу й четверту репліки: дріботить, поспішає.

Хочеш знати, як коваль вогонь роздуває?

– От так, от так, так, вогонь роздуває.

Хочеш знати, як коваль залізо розпікає?

– От так, от так, так, залізо розпікає.

Обговорення ситуації спілкування, заданої в народній пісеньці, і її учасників. Після читання народної пісеньки діти відповідають на запитання вчителя:

– Вам усе було зрозуміло? Які працівники підійшли до царя Гороха?

 – Хто такий коваль? З яким матеріалом він працює? Які вироби робить? Навіщо йому роздувати вогонь і розпікати залізо? (Щоб залізо розігрілося й стало м’яким, як пластилін.)

Бажано заздалегідь приготувати ілюстрації кузні, коваля за роботою. Учитель розповідає дітям, як коваль роздуває вогонь і як орудує щипцями. При цьому вчитель використовує рухи, характерні для такої роботи.

Учитель перечитує народну пісеньку ще раз, просить вийти трьох учнів до дошки й показати, як могла відбуватися розмова між працівниками й царем Горохом. При цьому обговорюються такі запитання:

– Про що перший працівник запитує царя Гороха?

– Про що розповідає цареві Гороху другий працівник? Чи все зрозуміло з розповіді другого працівника? Що не зрозуміло? Що міг би розповісти другий працівник, якби не був зачарованим?  Але ж він-то був зачарований. Як ви думаєте, чим він доповнював свої слова, щоб пояснити цареві Гороху, як працює коваль? 

Гра «У театрі»

Загальнокласна репетиція вистави «Ковалі». Учитель пропонує дітям показати виставу «Ковалі»:

– Які ролі будуть у нашій виставі? (Цар Горох, його свита, перший робітник, другий робітник.)

– Що говорить і робить цар Горох? У нього є в цій виставі слова? А як він буде спілкуватися із робітниками?  (Мімікою, жестами.)

– Що говорить і робить перший робітник? Які його слова?

– Що говорить і робить другий робітник? А в нього які слова? Що треба акторові додати до слів другого робітника, щоб його відповідь була  більш-менш зрозумілою?

– А що говорить і робить свита? Хто може входити у свиту царя? Навіщо царю потрібна свита?

Репетиція в групах. Дітям пропонується  об’єднатися в групи, вибрати виконавців ролей і провести репетицію вистави в групах.

!

Робота в групах над виставою ускладнюється, у порівнянні з попереднім заняттям. Кожна група одержує завдання придумати, як зустрівся цар Горох із робітниками (тобто початок вистави, або зачин) і чим закінчилася ця зустріч (кінцівка). При цьому терміни «зачин» і «кінцівка» учитель не вводить для запам'ятовування. Наприклад, цар Горох міг так зацікавитися роботою ковалів, що сам вирішив спробувати попрацювати в кузні або попросив навчити свою свиту тощо. Важливо також, щоб у групах продумали, як буде поводитися свита, що супроводжує царя Гороха (буде нести його мантію, або буде їхати на конях тощо).

Вистава «Ковалі». Глядачі, як завжди, одержують завдання: дивитися уважно, щоб потім сказати, чим відрізняється вистава кожної групи від попередніх груп, що цікавого придумали діти в кожній групі. Глядачам нагадується, щоб вони не забули поаплодувати на початку й наприкінці вистави.

Обговорення вистави. Для обговорення пропонуються такі запитання:

– Чим сподобалася вам вистава цієї групи? Із чого почалася ця вистава? Чим закінчилася?

– Що таке несподіване й точне в поведінці царя, ковалів, свити придумали діти?

– Який цар Горох у цієї групи – добрий чи злий? Чому ви так думаєте?

– Чи зрозуміло було по рухах другого робітника, як працює коваль?

Після перегляду всіх вистав вибирається краща група, якій дається право зіграти виставу ще раз. Наприкінці заняття вчитель дякує всіх артистів і глядачів за цікаві вистави й цікаве обговорення.

Підсумки заняття. Учитель звертається до дітей з такими запитаннями:

– Що сьогодні ми довідалися про витівки чаклунки Балакухи? Як поводиться людина, яку зачарувала чаклунка Балакуха? (Він говорить дуже швидко, повторює ті самі слова, його важко зрозуміти.)

Заняття 23. Від народної пісеньки до вистави (2)

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка, театральний реквізит до вистави «Бондар», наприклад, корона й мантія царя Гороха,  рукавиці, фартух для бондаря, щось особливе для королівської свити (гофровані комірці або якісь однакові головні убори);  текст народної пісеньки «Бондар, бондар, що ти робиш?»; малюнки із зображенням процесу виготовлення бочки або деякий реквізит (рубанок, дощечки, обруч); табличка з написом «Бондар»

Цілі:

• Організувати, провести й обговорити гру «У театрі» (вистава «Бондар»)
• У ході драматизації ситуації спілкування, заданої в народній пісеньці, реконструювати з дітьми можливий ланцюжок звертань і відповідей (слова й жести, міміка, дії)
• Мотивувати дітей на імпровізацію в ході драматизації заданої ситуації спілкування
• Продовжити роботу  з розрізненням функцій учасників спілкування (акторів) – «звертатися й відповідати» і спостерігачів (глядачів) – «оцінювати спілкування»

• Удосконалювати вміння спостерігати за ситуацією спілкування
• Удосконалювати вміння будувати висловлення словесними й несловесними засобами
• Розвивати сюжетоскладання (зачин і кінцівка)
• Удосконалювати діалогічне мовлення першокласників як відповіді на питання вчителя
• Удосконалювати інтонаційно-забарвлене мовлення в грі з однолітками
• Забезпечити розвиток сюжету гри «Дві чаклунки»: виявлення зачарованих серед однокласників і допомоги їм відомими засобами (чарівна паличка)

Бесіда про витівки Мовчунки й Балакухи. Учитель пропонує дітям перевірити, чи не зачарований хто-небудь у класі чаклунками Мовчункою або Балакухою. Усіх бажаючих себе перевірити вчитель запрошує до дошки (якщо бажаючими виявляються всі в класі або більшість, то до дошки дітей можна не запрошувати). Для того щоб з’ясувати, чи є в класі зачаровані, учитель дає завдання дітям прочитати записану на дошці розмову.

– Бондарю, бондарю, що ти робиш?

– Струджу дошку на дубову бочку.

– Бондарю, бондарю, що ти робиш?

– Дощечки збираю й бочки складаю.

– Бондарю, бондарю, що ти робиш?

– Бочку збиваю, обруч набиваю.

!	Учитель перебуває поблизу від учня, що читає й у разі затримки під час читання чарівною паличкою знімає з учня чари. Якщо в класі зачарованих не виявляється, тобто всі справляються із читанням, учитель щиро виражає радість із цього приводу.

Обговорення ситуації спілкування, заданої в народній пісеньці. Після читання дітьми запропонованого діалогу, учитель запитує дітей, між ким могла відбутися така розмова. Вислухавши дитячі припущення, учитель розповідає, що цар Горох продовжив свою подорож по царству й через якийсь час зупинився біля однієї майстерні, при вході в яку великими буквами було написано «Бондар». Цар Горох не знав, хто такий бондар і захотів довідатися, чим займається цей майстер, що він робить. Учитель вивішує на дошку табличку з написом «Бондар». Під написом на табличці може бути намальована бочка. Учитель запитує дітей, чи знають вони, хто такий бондар. Далі можливе обговорення таких питань:

– Чи довідався цар Горох, чим займається майстер, який називається бондарем? А ви довідалися?

– Що таке бочка? А для чого в господарстві потрібні бочки?

– Чи бачив хто-небудь, як виготовляється бочка?

Учитель, використовуючи малюнки або реквізит (рубанок, дощечки, обруч), показує дітям, як робиться бочка.

– Як ви думаєте, цей майстер, що розмовляв із царем Горохом, бондар, був зачарований чаклункою Балакухою? Чому ви так уважаєте?

– А чи не здалося вам, що сам цар Горох був зачарований – адже він тричі повторював ті самі слова: «Бондарю, бондарю, що ти робиш?» Він запитував про одну й ту саму дію чи про різні? Чому ви так думаєте? (Кожне запитання царя Гороху відповідало іншим діям бондаря, тобто  цар Горох дивився на роботу  бондаря й задавав своє питання тоді, коли бондар брався за щось нове й виконував інші дії.)

Гра «У театрі»

Загальнокласна репетиція вистави «Бондар». Учитель пропонує двом учням вийти до дошки й розіграти розмову царя Гороха з бондарем. При цьому з’ясовується, які дії повинен виконувати бондар, коли за ним спостерігає цар Горох. Бажано, з усім класом розучити репліки царя Гороха й бондаря. Клас можна для цього об’єднати у дві великі групи, щоб кожна група хором вимовляла свої репліки. Після 1 – 2 повторів можна поміняти репліки для груп. У результаті діти більш-менш запам’ятовують репліки, хоча ці репліки однаково під час вистави залишаються записаними на дошці.

Репетиція в групах. Учитель пропонує кожній групі розіграти свою виставу про зустріч царя Гороху з бондарем. Виникає питання, які ролі потрібні? Цар Горох, бондар, свита царя Гороха.

!	Кожна група, як і на попередніх заняттях, одержує завдання придумати початок і кінець для своєї вистави, також продумати, як буде поводитися цар Горох під час розмови, що буде робити його свита.

Після репетиції кожна група показує свій спектакль, а інші групи виступають глядачами. Якщо якась із груп не змогла домовитися й відмовляється показувати спектакль, учитель спокійно погоджується з відмовою і пропонує цій групі бути глядачами.

Вистава «Бондар». Перед початком показу вчитель пропонує провести жеребкування й з’ясувати, у якій послідовності будуть виступати зі своїми виставами групи. Глядачі, як завжди, спостерігають за поведінкою акторів, щоб потім сказати, чим одна вистава відрізняється від іншої.  Кожна група перед показом вистави надягає костюми.

Обговорення вистави. Після виступу кожної групи йде обговорення таких запитань:

– Чим сподобалася вистава цієї групи?

– Що такого несподіваного й точного в поведінці царя й свити запропонували діти?

– Який цар Горох у цієї групи – добрий чи злий? Чому ви так думаєте?

– Чи зрозуміло було по рухах бондаря,  що він робить?

–  Із чого почалася вистава? А чим закінчилася?

Після перегляду всіх вистав вибирається найкраща група, якій дається право зіграти виставу ще раз. Наприкінці уроку вчитель дякує всіх артистів і глядачів за цікаві вистави й цікаве обговорення.

Підсумки заняття. Учитель звертається до дітей з такими запитаннями:

– Про які  секрети спілкування ви довідалися сьогоднішньому занятті: чому іноді в розмові може повторюватися кілька разів те саме питання? 

– Чи був сьогодні хто-небудь зачарований?

Заняття 24. Другий театральний фестиваль. Розповідь про виставу (письмова робота)

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка, театральний реквізит для вистав «Мисливець», «Ковалі», «Бондар», поштова скринька, заготівки для афіш і папір для листів

Цілі:

• Організувати й провести гру «У театрі» (вистави «Мисливець», «Ковалі», «Бондар»)
• Продовжити роботу  з розрізненням функцій учасників спілкування (акторів) – «звертатися й відповідати» – і спостерігачів (глядачів) – «оцінювати спілкування»

• Удосконалювати вміння спостерігати за ситуацією спілкування
• Удосконалювати вміння будувати висловлення словесними й несловесними засобами
• Удосконалювати діалогічне мовлення першокласників як відповіді на запитання вчителя
• Удосконалювати інтонаційно-забарвлене мовлення в грі з однолітками
• Забезпечити розвиток сюжету гри «Дві чаклунки»: виявлення зачарованих серед однокласників і допомоги їм відомими засобами (чарівна паличка, писемне мовлення)

Бесіда про театральний фестиваль. Учитель знову, як і кілька занять назад (див. заняття 20), пропонує дітям згадати,  які вистави розігрувалися на попередніх трьох заняттях («Мисливець», «Ковалі», «Бондар»). Після обговорення пропонується провести Другий театральний фестиваль. Учитель повідомляє, що для проведення фестивалю дітям потрібно об’єднатися в три групи, кожна з яких представить одну виставу. Об’єднуватися в  групи дітям пропонується за жеребом. Обговорюється, які ролі потрібні для кожної з вистав. Учитель пропонує кожній групі підготувати афішу до своєї вистави.

Заздалегідь заготовлюється необхідна кількість фішок для кожної групи по кількості учасників. На фішці вчитель указує тільки назву вистави, у підготовці якого буде брати участь учень, що витягнув цю фішку. Розподіл ролей відбувається в самій групі. 

Після жеребкування кожна група одержує необхідний театральний реквізит і заготівки для афіш. Учитель повинен уважно стежити за тим, щоб серед дітей не виявилося таких, хто після жереба буде дуже незадоволений участю в тій, а не в іншій виставі. Якщо таке невдоволення проходить зовні спокійно, наприклад, дитина невдоволено щось висловила: «Знову «Бондар»...» або щось подібне, але при цьому приєдналася до групи, то, безумовно, учитель ніяк не реагує. Якщо ж після подібних слів дитина не рухається з місця, не приєднується до групи або якось по-іншому виражає своє небажання брати участь саме в цій виставі, з нею індивідуально треба обговорити, у якій виставі вона  хотіла би брати участь і знайти можливість приєднати її до відповідної групи. 

У заготівках для афіш, як і раніше, великими буквами написана назва вистави, написані слова «ролі й виконавці», а також перераховані самі ролі.

Діти, що оформляють афішу, вписують у неї імена виконавців і роблять малюнки до вистави. Кожна група домовляється, що буде намальовано в афіші.

Репетиція вистави й складання афіш у групах. У кожній групі діти домовляються, хто буде виконавцем тієї або іншої ролі, і приступають до репетиції вистави, а укладачі афіш виконують своє завдання.

Учитель за допомогою своїх дорослих помічників  спостерігає за ходом підготовки вистави в кожній групі. За кожною групою закріплюється один дорослий помічник.

Дорослі не втручаються в роботу групи, вони можуть тільки відповісти на якісь питання, які виникають у дітей. Результати спостереження фіксуються за схемою (див. заняття 20).

Ці спостереження після уроку вчитель зможе порівняти зі спостереженнями на уроках 12, 13, 20.

Після того, як групи закінчать репетицію вистав і підготовку афіш, учитель пропонує почати перегляд вистав. 

Кожна група вивішує перед показом свою афішу, хтось із групи представляє виконавців ролей. Учитель займає місце в залі для глядачів, виконуючи функцію «емоційного глядача» (сміється, якщо смішно, аплодує). Роль емоційного глядача виконують і помічники-дорослі, які присутні на уроці. 

Обговорення вистав. Після перегляду вистав учитель може задати дітям кілька запитань:

– Яка з вистав вам найбільше сподобалася? Чому? Хто з акторів найбільше запам’ятався?

– Чи не втручалися сьогодні в гру наших акторів Мовчунка або Балакуха? А чи не було зачарованих глядачів? З кого із глядачів треба зняти чари?

!	Якщо в класі виявляються зачаровані актори, тобто ті учні, які забули свої слова й із утрудненням впоралися зі своєю роллю,  або зачаровані глядачі, тобто ті учні, які відволікалися й розмовляли під час перегляду вистав, учитель зі всіх  знімає чари, торкаючись кожного тричі «чарівною паличкою».

Письмова робота. Розповідь про виставу. Після перегляду всіх вистав учитель говорить дітям про те, що йому дуже хочеться довідатися, як же готувалася кожна група до показу вистави. Але тому що з кожним поговорити неможливо за час заняття, що залишився, то вчитель  пропонує дітям написати йому листа із розповіддю про підготовку вистави у своїй групі. У листі можна розповісти: 

– Яку виставу показували?

– Що більше подобається: репетиція вистави або підготовка афіші?

– Чи впоралися артисти зі своїми ролями?

– Чи не втрутилися чаклунки у виставу?

 Учитель у жодному разі не наполягає на тому, щоб у кожному листі були дані відповіді на ці питання. Питання не слід записувати на дошці, а досить просто обсудити. Діти приступають до роботи, заздалегідь підписавши свій аркуш. Учитель або помічники-дорослі пропонують свою допомогу тим, хто довгий час не приступає до листа. Учитель дякує дітям за листи й обіцяє, прочитавши лист кожного,  написати відповідь. Наведемо приклади дитячих робіт:

«Ми показували виставу  Бондар. Мені сподобалося грати. Артисти впоралися. Чаклунки не втрутилися. Я була придворною дамою. Ви дуже добрі. У вас гарні ігри. Я хочу ще.» (Дарина)

«Ми грали виставу коваль. Мені більше сподобалося грати. Усі артисти впоралися. Ніяка із чаклунок не втрутилася.» (Аліса)

«Бондар. Грати й репетирувати. Мені сподобалося однаково. Артисти впоралися. Чаклунки не втрутилися.» (Поліна)

«Грати тому що говориш. Надя не згадала слова. Але чаклунка Мовчунка зачарувала Надю.» (Аліна)

 «Мисливці. Грати. Упоралися.» (Вероніка)

«Ковалі. Грати. Так. Не втрутилися.» (Єгор)

«Ковалі. Роль собаки. Грати. Так, упоралися. Ні, не втрутилися.» (Володя)

Підсумки заняття. Учитель запитує дітей:

– Чи вдався наш сьогодні Другий театральний фестиваль?

– Які вистави, зіграні вами цього року, вам запам’яталися найбільше?

Заняття 25. Беремо участь у виставі – дивимося виставу -- розповідаємо про виставу

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка,  театральний реквізит до вистави «Жабка йде з базару»: маски жабки й мишки, козуб, хусточка або ціпок; заготівки для афіш і фломастери 

Цілі:

• Організувати, провести й обговорити гру «У театрі» (вистава «Жабка йде з базару»)
• У ході драматизації ситуації спілкування, заданої у вірші В. Орлова, реконструювати з дітьми можливий ланцюжок звертань і відповідей (слова й жести, міміка, дії)
• Мотивувати дітей на імпровізацію в ході драматизації заданої ситуації спілкування
• Продовжити роботу  з розрізненням функцій учасників спілкування (акторів) – «звертатися й відповідати» – і спостерігачів (глядачів) – «оцінювати спілкування»

• Удосконалювати вміння спостерігати за ситуацією спілкування
• Розвивати сприйняття іншої людини через оцінку його характерних рис поведінки й мовлення
• Удосконалювати вміння звертатися й відповідати словесними й несловесними засобами
• Удосконалювати діалогічне мовлення першокласників як відповіді на запитання вчителя
• Удосконалювати інтонаційно-забарвлене мовлення в грі з однолітками
• Забезпечити розвиток сюжету гри «Дві чаклунки»: виявлення зачарованих серед однокласників і допомога їм відомими засобами (чарівна паличка)

Бесіда про витівки Мовчунки й Балакухи. Учитель пропонує дітям знову перевірити, чи не зачарований хто-небудь у класі чаклунками Мовчункою або Балакухою. Для того щоб з’ясувати, чи є в класі зачаровані, учитель дає завдання дітям прочитати записану на дошці розмову.

Звідкіля ідеш ти,

Жабко-скрекотушко?

– Я іду з базару,

Мишко-пострибушко.

– А що ти купила?

– Усього потрошку:

ква-пусти, ква-солі, квасцю

Й ква-горошку.

Пер. А.О. Свашенко

!	Учитель звертає увагу дітей на те,  що з кожним заняттям зачарованих стає усе менше й менше. Якщо все-таки зачаровані виявляються, то учитель обов'язково «знімає чари» з дитини, тричі торкаючись його «чарівною» паличкою.

Обговорення ситуації спілкування, заданої у вірші.  Після читання дітьми запропонованого діалогу, учитель запитує дітей, між ким відбулася розмова. З’ясовується, що це були жабка-скрекотушка й мишка-пострибушка. При цьому вчитель запитує, чи зрозуміло із записаних слів, хто був старший – жабка чи мишка? Наприклад, чи зрозуміло, що жабка була зовсім юна, а мишка була вже стара або навпаки? Чи можна за цією розмові судити про вік?

Гра «У театрі»

Загальнокласна репетиція спектаклю «Жабка йде з базару». Вибирається пара акторів для репетиції вистави. Обговорюються жести, рухи, інтонації, швидкість мовлення.

Потім розігрується ситуація, де жабка стара, а мишка – молоденька. 

Репетиція в групах. Далі вчитель пропонує кожній групі розіграти свою виставу про зустріч мишки й жаби.

!	При цьому вчитель попереджає, що вистави будуть не простими, а виставими-загадками. Глядачі повинні будуть відгадати, хто молодий, а хто старенький.

Учитель говорить дітям про те, що репетиція вистав у групах буде особливою. Для вистави потрібно лише два артисти. Інші учасники групи будуть помічниками артистів («радниками»). У чому може складатися допомога?  Підказати під час репетиції жести, рухи, інтонації, швидкість мовлення. 

!

На цьому занятті вперше в групі для  учасників з'являється особлива функція: вони беруть участь у підготовці вистави  як радники, помічники артистів (надалі, у другому класі ця функція буде розвиватися до функції розуміючого спостерігача, тобто режисера). Якщо деякі діти не відразу розуміють, у чому складається їхня роль під час підготовки вистави й відволікаються, тому що не знають, що їм робити, це не повинно дуже тривожити вчителя. Головне, що під час показу вистави представляють роботу групи усі учасники групи. Тобто «на сцену» виходять усі: і актори, і їхні радники. Після перегляду вистави вчитель повинен звернутися до кожного з помічників з запитанням, чим він допоміг артистам під час підготовки вистави. При цьому, якщо хтось із дітей дає негативну відповідь (наприклад, «Ні, не допомагав»), учитель не повинен засуджувати таку відповідь, а може лише прийняти її й перейти до опитування інших помічників.

Після репетиції кожна група показує свою виставу, а інші групи виступають глядачами.

Вистава «Жабка йде з базару». Перед початком показу вчитель пропонує провести жеребкування й з’ясувати, у якій послідовності будуть виступати зі своїми вистави групи. Глядачі-спостерігачі одержують завдання: дивитися уважно, щоб потім відгадати, хто був старший, а хто молодше із тих, що зустрілися.

Кожна група перед показом спектаклю розбирає театральний реквізит.

Обговорення вистави. Після виступу кожної групи йде обговорення таких запитань:

– Чи здогадалися ви, хто був старший: мишка чи жабка? Завдяки чому ви здогадалися? Який був голос? Які були рухи? Швидке чи повільне було мовлення?

– Чим сподобалася вистава цієї групи?

– Що такого несподіваного й точного в поведінці жабки й мишки придумали діти?

Учитель просить помічників розповісти, у чому була їхня допомога під час репетиції вистави чи вони погодилися з тим, що запропонували самі актори.

Наведемо приклад дитячих робіт і фрагментів наступного обговорення на одному з реальних занять.

1 група: Оля, Сашко, Інна, Олег.

Оля – мишка, пританцьовує, крутиться навколо жабки. Сашко – жабка, поведінка нейтральна. Помічники явно захоплені, дивляться з інтересом і деяким подивом.

Фрагмент обговорення.

Учитель: Хто молоденький, а хто старенький? Чому?

Діти: Мишка молоденька, вона як би танцювала.

Діти: Тоненький голосок, так пищала, а жабка повільно говорила.

Діти: І вона так нахилилася...Вона старенька

Учитель: Помічники, скажіть, хто давав поради?

Олег: Я дав Сашку, ну показуй, що стара...

Учитель: ????

Олег: Як іти важко.

Учитель: А ти Інна?

Інна: Щоб показувала, що молода, щоб пританцьовувала.

2 група: Яна, Альоша, Сашко, Яся, Руслан.

Яна – мишка. Мишка стара, іде, нахилившись, покахикує, вухом тягнеться до жабки, прикладає руку до вуха, перепитує й крекче. Альоша – жабка, стрибає, говорить чітко, повторює відповіді на питання, нахиляється до вуха мишки, говорить їй немов на вухо. Діти не можуть стримати оплесків.

Фрагмент обговорення.

Учитель: Помічники, що скажете?

Яся: Що я можу про них сказати? Молодці діти!

Сашко: Я хочу сказати, що в Альоші плащ упав.

Учитель: А Руслан допомагав? Радив?

Руслан мовчить.

Яна (мишка): Альоша хотів так стрибати (стрибає високо, махає руками), а Руслан сказав, що треба так (присідає, стрибає).

3 група: Поліна, Марк, Олександра, Дмитрик, Карим.

Полина – жабка, ква-ква, сміється, говорить голосно. Марк – мишка, говорить повільно, поводиться нейтрально.

Фрагмент обговорення.

Учитель: Помічники, як допомагали?

Діти: Оленксандра дала мишці свій шарфик. Сірий.

Учитель: А що ти хотіла? Що порадила?

Олександра: Я нічого не хотіла, я хотіла, як вони хотіли.

Учитель: Тільки шарфик мишці дала...

Учитель: А ти, Кариме, як допомагав? Що хотів?

Карим: Як вони хотіли.

Учитель: А ти, Дмитрику?

Дмитрик: Якби я грав, я б так само зіграв.

4 група: Альона, Микита, Рита, Мишко, Женя.

Альона – жабка. Нахиляється, тримається за спину, немов у неї болить спина, тере поперек, говорить хрипло, підстрибує, зігнувшись, як би кульгаючи. Микита – мишка. Говорить лунко, посміхається. Помічники стоять у деякій розгубленості.

Фрагмент обговорення.

Учитель: А які поради давали помічники?

Женя: Ні.

Рита: Щоб жабка говорила повільно.

Мишко: Нічого.

5 група: Віка, Олег, Аня, Даша.

Аня – мишка. Підбігає, говорить лунко, крутиться навколо жаби. Даша – жабка, поведінка нейтральна.

Фрагмент обговорення.

Учитель: Хто був старий, а хто молодий?

Діти: Вони вдвох були молоді!

Учитель: От яку загадку ця група придумала! Вони обидві стали молодими.

У класі всі сміються й дуже задоволені від такого припущення.

Учитель: Помічники, чим допомагали?

Олег: Я Вікі підказав, що треба говорити спочатку...

Учитель: Але адже у вас же не Віка...

Олег: Спочатку була Віка.

Усне монологічне мовлення на основі драматизації. Розповідь про зустріч жабки й мишки. Після перегляду всіх вистав учитель пропонує позмагатися самим спостережливим глядачам. Бажаючим пропонується розповісти про те, як відбулася зустріч між старенькою жабою й молоденькою мишкою (1 – 2 розповіді) і молоденькою жабою й старенькою мишкою (1 – 2 розповіді).

Наприклад:

Учитель: Розповідайте, що ви зараз бачили?

Яна: Зустрілися мишка й жабка. Мишка говорить:

– Звідки йдеш ти, жабко-скрекотушко?

А жабка їй відповідає:

– З базару йду я, мишко-пострибушко. (Голосом зображує, що жабка стара.)

Учитель: А що треба уточнити у твоїй розповіді? От що ти нам голосом показала?

Яна: Мишка була молода, а жабка стара.

Женя: Пішла жабка на базар. І купила ква-пусти, ква-солі й ква-ква-горошку. Ішла назад і зустріла мишку. А мишка запитала у неї:

– Звідки йдеш ти, жабко-скрекотушко?

– З базару йду я, мишко-пострибушко.

– А що ти купила?

– Усього потрошку: ква-пусти, ква-солі й ква-ква-горошку.

Олег: Зустрілися жабка й мишка. Жабка йшла з базару. Вона була старенька. А мишка була молодою. Вона запитала:

– Звідки йдеш ти, жабко-скрекотушко?

А жабка відповіла:

– З базару йду я, мишко-пострибушко.

Учитель: Як вона відповіла?

Олег: З інтонаціями старими. А мишка говорила з молодими інтонаціями.

Наприкінці уроку вчитель дякує всіх акторів і глядачів за цікаві вистави, цікаве обговорення й цікаві розповіді. 

Підсумки заняття. Учитель звертається до дітей з такими запитаннями:

– Що було сьогодні самим цікавим для вас: 1) брати участь у виставі-загадці; 2) дивитися виставу-загадку; 3) розповідати про виставу-загадку 4) слухати розповідь про виставу?

(Учитель може запропонувати дітям дати відповідь у писемній формі. Для цього він може роздати  заготовлені заздалегідь бланки, де позначені чотири цифри. Діти поруч із цифрою, яка відповідає номеру відповіді,  ставлять умовний знак.)

– Чи були в нас сьогодні на уроці зачаровані?

Заняття 26. Беремо участь у виставі – дивимося виставу - розповідаємо про виставу

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка, маски різних звірят (кошеня, щеня, порося, вовченя, лисеня тощо)

Цілі

• Удосконалювати вміння спостерігати за поведінкою людини 
• Мотивувати дітей на імпровізацію в ході драматизації заданої ситуації спілкування
• Організувати, провести й обговорити ігри «Угадай настрій», «Зустріч»
• Розвивати сприйняття іншої людини через оцінку його характерних рис поведінки й мовлення
• Удосконалювати діалогічне інтонаційно-забарвлене  мовлення   першокласників в ігровій ситуації
• Удосконалювати діалогічне мовлення першокласників як відповіді на питання вчителя
• Продовжити роботу  з розрізненням функцій учасників спілкування (акторів) – «звертатися й відповідати» – і спостерігачів (глядачів) – «оцінювати спілкування»
• Розвивати сюжетоскладання (зачин, основна частина, кінцівка)
• Забезпечити розвиток сюжету гри «Дві чаклунки»: виявлення зачарованих серед однокласників і допомога їм відомими засобами (чарівна паличка)
• Розвивати монологічне мовлення першокласників як побудову словесного опису розіграного в ході драматизації ситуації спілкування

Гра «Угадай настрій». Учитель пропонує пограти в гру «Угадай настрій». Але спочатку він може запитати дітей про те, у кого зараз гарний настрій, а в кого поганий, що таке настрій. Вислухавши всі дитячі тлумачення значення даного слова й не нав’язуючи ніякого точного визначення, учитель  може перейти до обговорення того, який буває в людини настрій. Він пропонує деякі випадки з життя й просить дітей подумати, який може бути при цьому в людини настрій:

– людина щось робить, і в неї виходить так, як вона хоче (настрій гарний, тобто людина почуває радість, йому весело);

– на вулиці прекрасна погода, а гуляти не пускають (настрій поганий, людина почуває себе незаслужено скривдженою, може бути трохи розлюченою);

– у людини занедужало улюблене щеня або кошеня (настрій поганий, тобто людина  почуває тривогу);

– у людини день народження й вона чекає довгоочікуваний подарунок (настрій гарний, тобто людина почуває, що її люблять).

!	У ході такого обговорення вчитель, безумовно, може використовувати синоніми: гарний - відмінний - чудовий настрій чи поганий - не дуже гарний - жахливий - огидний настрій.

Виникає питання, а чи може хтось з боку довідатися, який настрій у людини.  Адже це її внутрішній стан.  Пропонується перевірити це в грі «Угадай настрій».

Вибирається група тих, хто буде показувати різних звірів у тому або іншому настрої, інші – спостерігачі.

Спостерігачі повинні будуть угадати, а потім ще й оцінити, хто з акторів найбільш точно показав заданий настрій.

Артисти (4 –  5 учнів) розбирають маски, тепер вони не просто діти, а вже «звірята». А раз звірята, то при виконанні завдання кошеня повинно нявкати, щеня – гавкати, порося – хрюкати тощо. Учитель збирає артистів у коло й так, щоб не чули спостерігачі, дає завдання показати певний настрій свого персонажа. Наприклад: «Ви зараз покажете, що у вашого героя гарний настрій, тобто йому радісно від того, що погода гарна,  сонечко пригріває».

Кожний актор по черзі показує свого персонажа так, щоб глядачі довідалися по його поведінці, що перед ними «веселе кошеня», «веселе щеня» тощо. Спостерігачі дивляться міні-виставу кожного артиста, потім учитель запитує:

– Який настрій був у зайчика (білочки, собачки тощо)?

– Як ви про це здогадалися? Що робив наш зайчик  (білочка, собачка)

Після перегляду всіх міні-вистав можливе запитання:

– Чия гра була найбільш несподіваною й точною?

Наведемо приклад дитячих робіт і фрагментів обговорення з одного заняття:

Олег-собачка. Дріботить, перебираючи перед собою зігнутими руками, зупиняється посередині класу, нахиляється, немов риє, потім починає радісно обсмоктувати «кісточку».

Фрагмент обговорення.

Учитель: Який настрій?

Діти: Веселий.

Учитель: Чому?

Діти: Він весело стрибав.

Діти: Ще він показав, що знайшов кісточку.

Оля-мишка. Швидко бігає по колу, зупиняється. Посміхається, говорить «пі-пі».

Фрагмент обговорення.

Учитель: Який настрій?

Діти: Гарний.

Учитель: Чому?

Діти: Вона бігала, бігала.

Діти: Весело пищала.

Даша-заєць. Іде, посміхається, драматична поведінка відсутня.

Фрагмент обговорення.

Учитель: Який настрій?

Діти: Вона не сильно стрибала, не дуже радісно.

Діти: У неї нормальний настрій.

Поліна-білка. Швидко пронеслася з кута в кут класу, дивно дрібочучи ногами. При цьому сама дуже сміялася.

Фрагмент обговорення.

Учитель: Який настрій?

Юля: Полохливий. Злякалася. Від небезпеки так біжать.

Дмитрик-порося. Іде, пританцьовуючи, посміхається, видає « хрю-хрю».

Фрагмент обговорення.

Учитель: Який настрій?

Діти: Гарний.

Учитель: Чому?

Юля: Він танцює, і така немов пісенька «хрю».

Марко-кіт. Дивиться в стелю, іде, пританцьовуючи, але повільно, не кваплячись.

Фрагмент обговорення.

Учитель: Який настрій?

Діти: А він здивований чимсь.

Діти: Котик, якому все, що він бачить, цікаво.

Діти: Веселий настрій.

Діти: Не дуже веселий.

Святик-ведмідь. Іде, перевалюючись, руки в кишенях, посміхається, щось тихенько наспівує.

Фрагмент обговорення.

Учитель: Який настрій?

Діти: Веселий.

Учитель: Чому?

Юля: Пісеньку співає. 

Далі спливає нове завдання тим же акторам. Це завдання вже може бути озвучене голосно, так, що може чути й весь клас. Для спостерігачів у цьому разі завдання міняється: не відгадати, який настрій, а оцінити, наскільки точно він передається актором. 

–  Ви зараз показуєте, що у вашого зайчика (білочки, собачки)  поганий настрій (може,  він почуває смуток від того, що на вулиці йде дощ, немає сонечка, під ногами калюжі, або він дуже розлютився через якусь несправедливість стосовно нього).

Після виконання завдань учитель дякує всіх артистів за цікаве виконання ролей, а спостерігачів дякує за цікаве обговорення роботи артистів.

Гра «Зустріч». Учитель пропонує дітям уявити, що зустрілися кіт і пес, при цьому кіт був у поганому настрої, а пес у – гарному.  Про що вони можуть вони говорити? Щоб довідатися про це, треба розіграти таку  зустріч.

За допомогою жеребкування або лічилки серед бажаючих вибираються актори. Бажано, щоб це було 2 – 3 пари виконавців. Учитель дає час парам домовитися, про що вони будуть вести свою розмову, хто з них хоче  бути котом (або кішкою), а хто  псом. Діти розходяться по різних кутах класної кімнати, щоб репетирувати.

Поки виконавці в парах домовляються,  учитель дає завдання спостерігачам.  Спостерігачі повинні будуть уважно дивитися за зустріччю  кота й пса, щоб потім відповісти на запитання:

– З яким настроєм зустрілися кіт і пес? Як артисти це показали?

– Про що говорили кіт і пес?

– З яким настроєм розійшлися кіт і пес? Як артисти це показали?

!	Можливий скорочений запис питань на дошці у вигляді плану для спостереження й наступного обговорення.   1. Настрій при зустрічі.   2. Про що розмова?   3. Як розсталися?

Під час драматизації або відразу після її завершення вчитель уточнює в спостерігачів:

– Як ви думаєте, чи не втручалися в гру злі чаклунки? Кому потрібна допомога? З кого треба зняти чари?

Обговорення гри. Наведемо приклади дитячих робіт і фрагменти обговорення.

Микита (пес) - Карим (кіт)

Пес: Привіт, Гарфілде! (Говорить голосно, трохи зухвало. Простягає руку для вітання.)

Кіт: Привіт! (Говорить зі смутком у голосі. Відповідає на рукостискання.)

Пес: Як життя?

Кіт: Погано.(Зовсім смутно. Голова опущена.)

Пес: А що трапилося?

Кіт: Так от, ішов додому й рибу загубив. (Руки в кишенях, голову відвернув убік.)

Пес: Я тобі дам.(Сміється й нібито щось простягає.)

Кіт: А я тобі кісточку дам.(Говорить і явно сам дивується тому, що говорить.)

Фрагмент обговорення.

Учитель: Спостерігачі, що бачили? Хто з вас самий спостережливий?

Дмитрик: При зустрічі в котика був смутний настрій, тому що він ішов додому й рибу втратив.

Учитель: Ну, це він говорив, а як показав?

Дмитрик: Він говорив смутно. А потім собака дав котикові рибку, а він дав їй кісточку. І вони розійшлися веселі.

Алена: У кота був поганий настрій, а в собаки гарний.

Учитель: ?

Алена: Він так ішов, підстрибуючи. І потім собачка запропонував котикові рибку, а котик дав собачці кісточку.

Аня (заєць) - Олег (ведмежа)

Заєць (стрибає): Привіт!

Ведмежа: Привіт! (Говорить нейтрально.)

Заєць: Давай пограємо в «квача»!

Ведмежа: Давай!

Діти починають бігати один за одним, ведмежа ловить зайця, заєць і ведмежа сміються.

Фрагмент обговорення.

Учитель: Чим закінчилася зустріч?

Діти: Заєць підійшов до ведмежати й говорить: «Давай пограємо!». І обоє стали веселими.

Учитель: Яка зустріч вам найбільше сподобалася?

Оля: Розмова зайця й ведмежати. Тому що зайчик запропонував пограти ведмежаті в квача.

Святик: Мені все.

Полина: Зайця й ведмежати. Заєць був веселий, а ведмежа смутний. Заєць запропонував пограти в квача й розвеселив ведмежатка.

Дмитрик: Кіт і собака. Тим, що собачка поділився з котиком рибкою. І розвеселила котика.

Рому: Мені сподобався діалог ведмежати й зайця.

Карим: Мені все.

Варіанти: зустрілися вовк у гарному настрої й заєць у поганому настрої; зустрілися лисиця в поганому настрої й ведмідь у гарному тощо.

Усна монологічне мовлення на основі драматизації. Розповідь про зустріч кота й пса. Учитель пропонує перевірити, хто був самим уважним спостерігачем. Для цього бажаючі повинні розповісти про зустріч звірят, яка їм найбільше запам’яталася.

!

Відзначимо, що це вже не перше завдання для дітей на побудову монологічного мовлення на основі драматизації. Як правило, діти добре справляються з описом ситуації дії (хто з ким зустрівся, де відбулася зустріч, про що говорили, чим зустріч закінчилася),  але при цьому поки в їхніх розповідях практично  відсутнє опис особливостей поведінки учасників спілкування в процесі спілкування. Можливі рідкі прояви (наприклад, «ішов, підстрибуючи» (Яся), «просто йшов по доріжці по своїх справах» (Оля)). Учитель повинен завжди на це звертати увагу дітей, відзначаючи, що сказано «точно», немов «сфотографоване».  На відміну від попереднього заняття, де дитячі тексти про зустріч жаби й мишки будувалися тільки на фактах (хто куди йшов, хто що сказав), то на цьому занятті аналіз ситуації спілкування дозволяє дітям у своїх текстах  уже позначати   причинно-наслідкові зв'язки (чому змінився настрій).

Наведемо приклади дитячих повідомлень.

Альона: «Я пам'ятаю як Аня з Олегом. Ведмежа й заєць. Вони от ішли... Як це... Заєць ішов мовби радісно, а ведмідь не радісно. Вони швидко зустрілися. Заєць запропонував ведмежаті грати в квача. І ведмідь зрадів. І вони почали грати. І ведмідь піймав зайця».

Дмитрик: «Зустрілися собака й котик. Котик сказав, що йому не вдалося піймати рибку. А собаці вдалося. І собака дав котикові рибку. І котик став веселим».

Рома: «Мені запам'яталися дві вистави. Ведмежа було смутним, а заєць веселим. Заєць запропонував пограти в квача. Ведмідь піймав зайця й став веселим. А ще мені сподобалася вистава Юлі й Альони. Вони зустрілися. Кіт і собака зустрілися. Собака запитав, чому кіт невеселий. А кіт сказав, що він не піймав рибу. А собака сказав, що піймав й ще піймає».

Оля: «Мені сподобалася вистава про зайця й ведмежа. Заєць був радісний. Він просто йшов по доріжці по своїх справах. І побачив ведмежа. І побачив, що ведмежа смутний. І він вирішив розвеселити його. І запропонував пограти в квача. І ведмежа стало веселим».

Яся: «Мені сподобалася вистава про зайця й ведмежа. Заєць ішов, підстрибуючи. Вони зустрілися. Заєць запропонував пограти в квача. І ведмідь став веселим».

Підсумки заняття. Учитель запитує дітей:

– Чи цікаво вам було грати й розгадувати настрій звірів?

– Чи важко глядачеві розповідати про свої спостереження? Чи не заважали нашим оповідачам сьогодні  чаклунки?

Заняття 27. Свято перемоги над чаклунками

Обладнання: малюнки чаклунок, чарівна паличка, конверт із листом від чаклунок;  маски (білка, миша, звірі на вибір)

Цілі:

• Забезпечити розвиток сюжету гри «Дві чаклунки»: відповідь на виклик чаклунок; участь у конкурсах-випробуваннях; відхід чаклунок як переможених
• Удосконалювати діалогічне інтонаційно-забарвлене мовлення  першокласників в ігровій ситуації
• Мотивувати дітей на імпровізацію в ході драматизації заданої ситуації спілкування
• Розвивати сюжетоскладання (кінцівка)
• Продовжити роботу  з розрізненням функцій учасників спілкування (акторів) – «звертатися й відповідати» – і спостерігачів (глядачів) – «оцінювати спілкування»
• Мотивувати роботу з удосконалювання писемного мовлення дітей у наступному навчальному році

Читання листа від чаклунок. Учитель читає дітям лист від чаклунок.

«Хлопчиськи й дівчиська з 1-А класу!

Цілий рік ми уважно придивлялися до вас. Ми спочатку так раділи вашим труднощам: читати не вмієте, писати не вмієте, домовитися в групі не можете, іноді  через це плачете... Як нам все це подобалося!

Ми чекали, що ще трохи, і ви станете нашими найкращими помічниками – Мовчунчиками й Балакунчиками – і будете всім заважати спілкуватися!

Чого ми тільки не робили, щоб наблизити цей час! Яких тільки перешкод для вас не вигадували, нічого не вийшло. На всіх заняттях вам вдавалося з нашими хитрощами впоратися.

Ідемо ми шукати собі помічників в інших класах. Але спочатку  хочемо влаштувати для вас останнє випробування. Може сьогодні нам удасться кого-небудь із вас забрати у свої помічники. Чи готові ви поборотися з нами?»

Конкурси-випробування чаклунок

Конкурс  «Угадай слово». Завдання: показати за допомогою дій і звуків предмет. Завдання виконується в групах. У показі предмета повинні взяти участь усі учасники групи.

Учитель пропонує кожній групі картку із записаним на ній  словом-назвою предмета: «телевізор», «чайник», «автомобіль», «шкільна дошка»,  «карусель», «парасолька» тощо. Записане на картці слово не озвучується, кожна група знає тільки своє слово.

Після обговорення в групі й, якщо треба, консультації із учителем (або дорослим помічником) кожна група «показує» свій предмет. Інші групи виступають глядачами.

Глядачі одержують завдання: обговорити в групі те, що побачили, погодити різні думки й назвати показаний предмет. Всі групи-спостерігачі дають своє пояснення,  по яких ознаках діти впізнали предмет.

Вислуховуються думки всіх груп. При цьому, якщо група говорить довго й невиразно, або, навпаки, мало й незрозуміло, учитель робить припущення, що група зачарована й пропонує зняти з неї чари. Після «зняття чар» бажано, все-таки, одержати від групи відповідь, так який же предмет, на їхню думку, був показаний. У такому разі вже можна не  просити від дітей пояснення. Наприкінці вчитель розміщує на дошці картку з назвою предмета.

Наведемо фрагмент одного заняття:

Діти поєднуються в групи й починають обговорювати запропоновані слова.

Хлопчик Микита в одній групі, сидить відвернувшись. Учитель підходить до групи й говорить: «Микита, як без тебе? Група не впорається». Микита повертається до групи , точніше вчитель його розвертає до групи. Хлопчик сидить так, поки поруч стоїть учитель. Як тільки вчитель відходить, знову відвертається.

Учитель підходить до кожної групи. У групі, яка показує предмет «шкільна дошка», запитує: «Ви що? Як вирішили?». Дівчинка Рита відповідає: «Я нібито пишу». Учитель: «Усі повинні брати участь. Ти пишеш, а що інші роблять?». Подібні запитання вона задає й іншим групам.

Поки  групи обговорюють завдання на місцях, одна група вирішує репетирувати в дальньому кутку класу. Щось намагаються показати, дівчинка із групи радісно кричить: «Вийшло, вийшло!»

Цікаво оформлена дошка для обговорення. На дошці номери п'яти груп. Біля номера групи, що показує свій предмет, кріпиться аркуш з загаданим словом, але зворотною стороною. Напроти інших номерів учитель буде вписувати  назву передбачуваного предмета.

Виходить перша група, у ній четверо дітей: Альона, Поліна, Рома й Мишко.

Рома й Поліна стають обличчям одне до одного, беруться за руки, утворюючи деяке коло, у центр стає Альона. Альона видає якийсь звук, подібно «тш-тш-тш». Мишко зверху, нахиляючись через руки Поліни й Роми, намагається підняти Альону.

Фрагмент обговорення.

Учитель: Що це було? Відгадали?

Діти: Ми думаємо, що це ліжко, а Альона як дитина, отут ненька підбігла й бере.

Учитель: Тобто, Мишко – ненька.

Усі в класі сміються.

Діти: Це чайник. Тому що Поліна й Рома як пічка, а Альона як «у-у-у» чайник.

Учитель: А Мишко тоді хто?

Діти: ????? Той, хто чай п'є.

Діти: Це паровоз, тому що Альона робить «у-у-у» як гудок, Поліна й Рома рейки.

Учитель: А Мишко хто?

Діти: ?????

Учитель: Не додумали.

Діти: Пасажир.

Діти: Я думаю, це мишоловка.  Альона... Поліна й Рома як клітка, а Альона вона як мишка плакала.

Е.С.: А Мишко хто?

Діти: А Мишко кішка.

Запис на дошці.

1. (аркуш з загаданим словом)

2. чайник

3. паровоз

4. ліжко

5. мишоловка

Учитель перевертає аркуш і читає: «Чайник». У класі загальна радість, інші групи з великим бажанням чекають свого виступу.

Конкурс «Помири друзів». Учитель читає записаний на дошці діалог:

– Бачили? Бачили? Я гриби на сучок повісила, а миша їх у мене тягає.

– Хто в кого більше тягне! Я горіхи на пеньку розклала, і оглянутися не встигла, як вони в тебе, білка, у дуплі виявилися!

Кожна група одержує завдання підготувати виставу з цим діалогом і придумати таку кінцівку, щоб білка й миша помирилися. Учитель обговорює, які ролі потрібні. Ролі: білка, миша, звірі на вибір.

Дається час на підготовку вистави. Кожна група показує виставу. Учитель, якщо буде потреба, підказує артистам репліки.

Після перегляду кожної вистави глядачі обговорюють, чим відрізняється кінцівка й поведінка артистів.

Обговорюється, чи були зачаровані актори. Із зачарованих знімають чари.

Наведемо фрагмент одного заняття.

Після групового обговорення до дошки виходить група. У ній п'ятеро учасників:  Оля, Марк, Святик, Сашко, Рита, Яна

Діти вибирають маски.

Оля – білка, Яна – мишка.

Дівчинки ведуть досить емоційно діалог, потім, коли фразами обмінялися, починають повторювати те ж саме, але вже своїми словами.  На секунду замовкають. Інші діти в масках стоять осторонь. Нічого не роблять.

Учитель: У вас все?

Дівчинки продовжують «сваритися».

Оля: А ти чого?

Яна: Я пішла, білка. Ніколи мені з тобою говорити. Я піду свої гриби сховаю.

Пауза.

Учитель: У вас все?

Дівчинки продовжують уже доброзичливо.

Оля: От тобі твої горіхи.

Яна: А ти свої гриби візьми. 

Марк-зайчик (підходить з боку): Що тут відбувається?

Дівчинки беруться за руки й починають кружлятися, говорячи при цьому: «Нічого тут не відбувається. Ми просто помирилися».

Учитель:  Яка ж тут кінцівка?

Діти: Миша й білка потім подружилися.

Підсумки заняття. Учитель звертається до дітей з таким запитанням:

– Як ви думаєте, чи змогли чаклунки вибрати серед нас собі помічників?

Завершальне слово вчителя: «Нічого в чаклунок не вийшло. Усі хлоп’ята в нашім класі такі спостережливі, спритні! Говорять ясно, чітко, не кваплячись, зрозуміло для інших! І самі не дають зачарувати себе й іншим можуть допомогти!

Немає серед нас Балакунчиків і Мовчунчиків! Перемогли ми чаклунок!

Але пам’ятайте, діти, що злі чаклунки можуть втручатися не тільки в усне мовлення людей, але й у писемне! Ми з ними ще не раз зустрінемося в другому класі!

Щоб остаточно перемогти чаклунок вам треба навчитися записувати свої розповіді так, щоб вони були зрозумілі не тільки тому, хто писав, але й будь-якому читачеві. Але цього ви вже будете навчатися наступного року!»

ЗМІСТ

ГРА «ДВІ ЧАКЛУНКИ»: ЦИКЛ  ІГРОВИХ  ЗАНЯТЬ (продовження) Заняття 13. Засоби спілкування: письмове мовлення...……………... Заняття 14. Засоби спілкування: письмове мовлення (продовження) Заняття 15. Умови безпосереднього спілкування: можливість бачити й чути один одного...………………………………………................... Заняття 16. Умови безпосереднього спілкування: знання мови спілкування ...…………………………………………………………… Заняття 17. Була гра – стала вистава (трансформація гри у виставу) ... Заняття 18. Від казки до вистави ...………………………………..... Заняття 19. Реконструкція ситуації спілкування на основі бувальщини ...………………………………………………………….. Заняття 20. Театральний фестиваль. Розповідь про виставу...……… Заняття 21. Від баєчки до вистави ...………………………………. Заняття 22. Від народної пісеньки до вистави (1)...……………….. Заняття 23. Від народної пісеньки до вистави (2)...……………….. Заняття 24. Другий театральний фестиваль. Розповідь про виставу… Заняття 25. Беремо участь у виставі – дивимося виставу – розповідаємо про виставу ...………………………………………….... Заняття 26. Беремо участь у виставі – дивимося виставу – розповідаємо про виставу ...…………………………………………..... Заняття 27. Свято перемоги  над чаклунками...…....…………….........

3 7 10 13 16 20 24 29 33 38 41 44 47 52 58