Наступність - обмін досвідом

НАСТУПНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВА

В РОБОТІ ДОШКІЛЬНОГО ТА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО 

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Біла В.М., директор Зеленської ЗШ І – ІІ ст

Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання.

В. О. Сухомлинський

Проблема наступності між ступенями освіти стала особливо актуальною на сучасному етапі. Адже зміст кожної освітньої галузі впроваджується поетапно - дошкільна освіта, початкова школа, середня освітня ланка. Для кожного етапу розроблений Базовий  компонент дошкільної освіти, Державний стандарт, базовий навчальний план і програми. Проблема наступності в навчанні через цілий ряд причин досить складна. ЇЇ складність полягає у відсутності єдиних підходів. Наступність у навчанні залежно від наукових поглядів учених-педагогів розглядається  з найрізноманітніших позицій: і як нормативна функція дидактики, і як закономірність розвитку педагогічного процесу, і як загальнодидактичний принцип.

Наступність - це врахування того рівня розвитку дитини, з яким вона прийшла до школи, опора на нього. Це забезпечує органічне, природне продовження розвитку, навчання та виховання, започаткованих в дошкільному періоді життя дитини. Наступність розглядають, як закономірність психічно-фізичного розвитку, як умову реалізації безперервної освіти, як принцип навчання і виховання.

В.О.Сухомлинський розмірковував про те, з яким трепетним хвилюванням переступають діти поріг школи в перші дні свого навчання, як довірливо дивляться в очі вчителя. Чому ж часто буває, що через кілька місяців, а то й тижнів згасає вогник, чому для деяких дітей навчання стає мукою. Причин для цього можна назвати багато. Одна з них стосується гри.

Гра - провідний вид діяльності дитини-дошкільника. Оскільки межа між старшим дошкільникам віком і молодшим шкільним не дуже значна, то ми з впевненістю можемо сказати, що гра в шкільному віці повинна займати вагоме місце особливо в зв'язку з переходом до навчання з 6-річного віку.

Вже в першому класі основним видом діяльності стає навчання. Навчання має приносити дитині таку саму радість, яку їй приносить гра; воно на перших порах повинно проходити в ігровій формі або на фоні гри.

Хороший приклад організації навчання в ігровій формі показав нам грузинський педагог Ш.О.Амонашвілі. Його дидактичні ігри можна вважати хрестоматійними.

У дошкільному віці життя дітей переповнене іграми. При підготовці дітей до школи, потрібно перенести акцент на навчання їх вмінню самостійно організувати ігри. Дитина, котра вміє самостійно організовувати гру з однолітками в дошкільному навчальному закладі, зможе це зробити і в школі. Вчителям варто усвідомити роль гри в процесі засвоєння дітьми знань і створення для цього відповідні умови.

Саме цьому мають учитися педагоги-початківці у вихователів-дошкільників. Їм потрібно усвідомити, що крім дидактичних і рухливих ігор,  на перервах мають бути поширеними ігри-забави, драматизації, будівельно-конструктивні, сюжетно-рольові.

Вчителям варто:

§  вивчити ігрові можливості та інтереси дітей; 

§  дізнатись, які ігри діти знають, які вміють організовувати самостійно. 

Цьому може допомогти звичайна розмова з вихователем та самими дітьми. Така співпраця взаємодія мають бути постійними.

До створення матеріальної бази ігор вчителям потрібно залучати учнів, а також їхніх батьків. Вчителі-початківці повинні створити умови, для виникнення різноманітних ігор; влаштувати ігрові конкурси змагання.

Допомогти перенести досвід з дошкільного навчального закладу в школу має вихователь. А отримувати і підтримувати досвід самостійної гри має вчитель, а це створить передумови для кращого входження маленьких учнів у повноцінну навчальну діяльність.

Перехід дитини дитсадка до школи є важливим етапом її життя, який пов'язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення. Тому є важливим дотримуватися принципу наступності дошкільної та початкової освіти.

  Принцип наступності для дошкільної та початкової ланок освіти є освітнім процесом на етапі дошкільної та початкової ланок освіти, який повинен забезпечити плавний, природний перехід дитини від позиції дошкільника до позиції молодшого школяра.  Наступність дошкільного закладу та початкової школи традиційно визначається як змістовий, двобічний зв’язок, що передбачає, з одного боку, спрямованість навчально-виховної роботи в дитячому садку на ті вимоги, які будуть пред’явлені дітям у школі, а, з іншого, – опору вчителя на досягнутий старшими дошкільниками рівень розвитку, на знання, навички та досвід дітей і активне використання цього в навчально-виховному процесі. Наступність в роботі дитячого садка та початкової школи – це не тільки традиційна наступність у змісті, методах, формах і прийомах, перш за все, - це бачення та реалізація наступності в лініях, основних аспектах розвитку особистості дошкільника та молодшого школяра. 

Наступність потрібно розглядати як один із основоположних принципів неперервної освіти, завданням якої є забезпечення цілісного розвитку особистості в навчанні дітей на перших двох ланках системи неперервної освіти. Таке розв’язання поставленого завдання дасть змогу вирішити проблему наступності між дошкільною та початковою ланками освіти на сучасному рівні. 

Напрямки наступності

§  Перший напрямок - це узгодити мету на дошкільному і початковому шкільному рівнях.

§  Другий напрямок - збагатити освітній зміст у початковій школі.

§  Третій напрямок - удосконалити форми організації і методи навчання як у дошкільних закладах, так і в початковій школі.

Проблеми наступності

Навчання в школі вимагає пошуку нових підходів до вирішення проблеми наступності, що допомагає усп­ішному розв'язанню завдань безперервної освіти в Україні на перших її етапах: у дошкільному навчальному закладі та початковій школі. У реалізації цих завдань є певні проблеми:

§  зняття суперечок між провідними лініями навчання та ви­ховання суміжних вікових етапів, що визначають успіх всього по­дальшого гармонійного розвитку;

§  проектування моделі цілісного освіт­нього простору на перехідному етапі від дошкільного навчального закладу до школи;

§  керування процесом переходу від однієї діяльності (гри) до іншої (навчання);

§  створення умови,  необхідних  для реалізації єдиної лінії за­гального розвитку дитини на суміжних етапах освіти.

Проблеми наступності і перспективності мають декілька наукових аспектів. Розглянемо ці проблеми на теоретичному та практичному рівнях.

Інформаційно-просвітницький аспект педагогічної освіти перед­бачає:

§  визначення напрямків розвитку, освіченості та виховання дітей на кожній наступній сходинці освіти;

§  ознайомлення з новітніми технологіями, програмами навчання та виховання обох ланок освіти (старша група дошкільного закладу та перший клас початкової школи);

§  встановлення доцільного співвідношення між загальною та спеціальною підготовкою до школи, знаннями, вміннями і навичками;

З метою реалізації даного аспекту наступності використовуються такі форми взаємодії педагогічних колективів:

§  семінари-практикуми щодо обговорення програм,

§  взаємний обмін лекціями, конспектами робота творчих груп (вихователі старших груп, вчителі початкових класів) тощо.

Психологічний аспект:

§  вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі;

§  визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної          діяль­ності;

§  забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості на двох рівнях;

Форми взаємодії педагогічних колективів:

§  семінари,

§  семінари-практикуми,

§  тренінги (педагогічного спілкування, комунікативних умінь),

§  спільна робота практичних психологів школи та дошкільного закладу тощо.

Методичний аспект:

§  взаємне ознайомлення з методами і формами навчально-ви­ховної роботи в старшій групі дошкільного закладу та в 1-му класі школи;

§  забезпечення наступності щодо методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навко­лишнім, фізичного, естетичного, соціального виховання.

Цей аспект реалізується через взаємовідвідування вихователя­ми та вчителями занять (уроків) з наступним спільним обговорен­ням, семінари-практикуми з певних методик; проведення спільних педагогічних нарад, виставок, конференцій; взаємоконсультування педагогами; обмін передовим педагогічним досвідом роботи тощо.

Практичний аспект:

§  попереднє знайомство вчителів із своїми майбутніми учнями;

§  кураторство вихователями своїх колишніх вихованців.

Якщо дошкільна освіта якісно змінилась у плані розуміння цілей підготовки дитини до школи та реалізації її вікових можливостей на шостому році життя, то й початкова школа не може лишитися у межах давніх уявлень про опору тільки на предметну готовність своїх найменших учнів до навчання. У початковій школі маємо створювати умови для подальшого повноцінного розвитку здобутків дошкільного віку і водночас для формування новоутворення молодшого шкільного віку – навчальної діяльності як провідної.