Роль педагогічного спостереження для оцінювання. Рівні підтримки.

 РОЛЬ ПЕДАГОГІЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ Важливим інструментом для оцінювання учнів з ООП є педагогічне спостереження. Це один із методів для збору інформації про навчання учнів, у тому числі й тих, які використовують невербальні форми спілкування, мають складні порушення розвитку. «Зупинись, подивись, послухай» (STOP, LOOK, LISTEN) — це правила спостереження, які впливають на якість спостереження. Завдяки спостереженню педагоги можуть: ˆ дізнатися, що діти знають і можуть робити; ˆ переконатися, що те, що вони надають дітям, як навчають, як взаємодіють з учнями, тісно пов’язано з їхніми здібностями та потребами. Спостереження також може покращити власні знання вчителя та розуміння ним того, як діти розвиваються та навчаються. Для оцінювання учнів із складними порушеннями розвитку може застосовуватись спостереження на основі відео. Це дозволяє вчителям та команді супроводу обмірковувати результати оцінювання, обговорювати динаміку навчання, спираючись на фіксовані докази, що вказують, відбулися чи не відбулися зміни у навчанні учня. Спостереження веде вчитель або асистент учителя. Під час спостереження фіксуються досягнення, динаміка розвитку, перепони тощо. Результати таких спостережень можуть допомогти вчителю при оцінюванні навчальних досягнень дитини та є предметом подальшого обговорення з учасниками команди супроводу для визначення доцільності стратегій навчання та оцінювання: 10 Рисунок 2. Алгоритм дій під час спостереження Рефлексія Аналіз Збір інформації Дія Планування 28 ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ Динамічний підхід до спостереження та оцінювання дає змогу вийти за рамки ідеї нормативних очікувань розвитку та вимірювань результатів. Для певних груп учнів з ООП (наприклад, з порушеннями інтелектуального розвитку), об’єктом оцінювання їхніх навчальних досягнень може бути позитивна динаміка особистісного розвитку кожного учня по відношенню до попередніх індивідуальних досягнень та рівня сформованості адаптаційних умінь. Результатом навчальних досягнень буде просування учнів за предметно-орієнтованим напрямом та сформованістю життєвої компетентності у відповідності до визначеного індивідуального освітнього маршруту. Надавайте перевагу об’єктивним спостереженням (за потреби — детальним і описовим) та уникайте суб’єктивних. Наприклад: – Об`єктивні: Василько кинув книжку на підлогу і вибіг із кімнати. – Суб`єктивні: Василько був сердитим, він кинув книжку на підлогу і вибіг із кімнати. – Детальні й описові: Василько виконував завдання разом з Ромчиком. Вони працювали з однією книжкою. Ромчик час від часу забирав книжку і підсовував до себе. Василько забрав книжку, кинув на підлогу і вибіг із кімнати. Спостереження вчителя є важливою основа для індивідуалізації навчання учнів з ООП. Саме спостереження дає можливість зібрати інформацію та дати відповідь на низку запитань. 29 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРАКТИКА РЕАГУВАННЯ НА ПІДТРИМКУ Для інклюзивного освітнього середовища важливою є практика реагування на потреби учнів. Це механізм відстеження та оцінювання ефективності змін (у тому числі й адаптацій, модифікацій) на прогрес успішності учнів, насамперед тих, які демонструють труднощі в навчанні. Ця практика дає можливість вчителю та / чи команді супроводу (за наявності) визначити учнів, які можуть потребувати додаткової підтримки, тобто учнів з особливими освітніми потребами. В основі практики реагування на потреби є підхід, що базується на вирішенні проблеми (англ. problem-solving approach). Це означає, що педагог оцінює дані про розвиток кожного індивідуального учня і на основі цього приймає рішення щодо реагування на ту чи іншу потребу та вибір часу, необхідного для цього. Цей підхід базується на циклічному процесі, що складається із чотирьох кроків, які здійснюються на всіх рівнях додаткової підтримки і визначають оптимальний шлях розвитку учня: 1 1 1. Визначення потреби у підтримці 2. Планування підтримки 3. Впровадження підтримки 4. Оцінювання підтримки Рисунок 3. Чотири кроки під час практики реагування на потреби Визначення проблеми Впровадження втручання Оцінювання прогресу Планування втручання 30 ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ Визначення потреби у підтримці Перший крок — це визначення потреб й аналіз проблеми, з якою стикається учень. На цьому етапі надзвичайно важливо з’ясувати причину труднощів у навчанні. Для цього вчитель має проаналізувати усі чинники, які можуть впливати на проблему учня, щоб визначити подальші кроки. Інколи це вимагатиме від вчителя чи асистента вчителя (за наявності у класі) зібрати інформацію про дитину й поза школою. Особливо це важливо в час, коли учень може відчувати тривогу, брак сну, відчуття незахищеності — усе це впливатиме на результати його навчання. Крім того, ми маємо пам’ятати, що учні проводять у школі лише третину часу або й менше, якщо вони навчаються онлайн. Тому врахування інформації про обставини, в яких перебуває учень поза класом, є надзвичайно важливим для його успішного навчання і розвитку. Планування підтримки Другий крок — визначення цілей і планування підтримки для подолання визначених труднощів. Орієнтирами для визначення цілей будуть очікувані результати учіння. Цілі мають бути «розумними» (smart): Важливо, щоб вчитель (вчитель з асистентом вчителя чи команда супроводу, якщо йдеться) визначили процес моніторингу, щоб відстежувати результати запланованої підтримки. Впровадження підтримки Третій крок — впровадження запланованої підтримки разом із спостереженням за її результатами. Моніторинг прогресу має здійснюватися постійно (щодня, щотижня чи раз на два тижні чи інше). Частоту має вирішити вчитель або команда супроводу (за наявності). З метою оцінювання (відстеження) прогресу можна використовувати різні методи — діагностичні тести, спостереження, творчі роботи чи інше, залежно від визначених цілей. Оцінювання підтримки Четвертий крок  — оцінювання підтримки. За наявності команди супроводу оцінювання підтримки через прогрес учня краще здійснювати усією командою. Нагадуємо, що окрім учителя, членами команди можуть бути асистент учителя, батьки, інші фахівці, адміністрація школи. При оцінюванні аналізуються дані, отримані під час моніторингу прогресу учня, його реагування на ті чи інші види підтримки. Дані можуть включати в себе результати тестів, спостережень, оцінки та інше. Базуючись на результатах аналізу, приймається рішення щодо продовження чи припинення запланованої підтримки, про можливий перегляд виду підтримки, її інтенсивності. S (specific) конкретні M (measurable) вимірювані A (achievable) досяжні R (realistic) реалістичні T (timely) визначені в часі 31 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Описаний цикл має стосуватися підтримки, що здійснюється по відношенню до учня, який має ті чи інші труднощі в навчанні, на кожному з рівнів підтримки. Таким чином цей підхід до вирішення проблем максимально враховує індивідуальні особливі освітні потреби учнів. Перевагами такого підходу є те, що рішення базуються на індивідуальних потребах учня, а також гнучкості щодо вибору тих чи інших заходів та забезпечення ресурсами. Зазвичай практика підтримки здійснюється на трьох рівнях: 1. Рівень класу. На цьому рівні вчитель виявляє учнів, які демонструють труднощі у навчанні, впроваджує практики підтримки, зокрема на основі універсального дизайну у навчанні й починає відстежувати (моніторити) прогрес учня. Учитель збирає інформацію щодо сильних і слабких сторін учня, щодо практик і підходів, які використовувалися до цього, іншу важливу інформацію, у тому числі й від батьків. Якщо підтримка на цьому рівні не дає позитивних результатів, то здійснюється перехід на другий рівень. 2. Рівень команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі освіти. Команда супроводу переглядає інформацію про учня та розглядає інші чинники, які можуть впливати на успішність учня (житлово-побутові умови, мова спілкування в родині (особливо, якщо вона є відмінною від державної), склад сім’ї та її соціальний статус та інше). Команда супроводу також переглядає практики підтримкм, які вже здійснювалися вчителем, і за потреби адаптує чи модифікує їх відповідно до особливих освітніх потреб учня. Учитель продовжує здійснювати підтримку та моніторинг прогресу учня. Якщо ж і у цьому випадку учень не демонструє прогресу, здійснюється перехід на третій рівень. 3. Рівень спеціальної підтримки. Відсутність прогресу в дитини після здійснення всіх попередніх втручань може свідчити про особливі освітні потреби, зумовлені складними порушеннями розвитку. У цьому випадку керівник закладу освіти, який зазвичай є членом команди підтримки або здійснює з нею постійну комунікацію, має звернутися до батьків дитини, щоб порекомендувати пройти комплексну оцінку в ІРЦ (це може бути і повторна оцінка). Висновок ІРЦ про комплексну оцінку розвитку дитини потрібен для визначення освітнього середовища та підтримки, що будуть найбільш ефективним для дитини. Описані вище рівні здійснення підтримки відповідають трирівневій моделі педагогічної підтримки: Рисунок 4. Модель трирівневої педагогічної підтримки ІІІ рівень (5%) ІІ рівень (15%) І рівень (80%) 32 ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ПРИКЛАД 1: ПЕРШИЙ КЛАС: ЧИТАННЯ Марко навчається у першому класі і зараз інтенсивно вчиться читати. Учителька, пані Марія спостерігала за навичками читання Марка і помітила, що у хлопчика є певні труднощі. Учителька використала діагностувальні роботи з читання, які вона розробила разом з асистентом вчителя, що засвідчили відповідні труднощі читання по складах: з’єднати склади в слова. Водночас пані Марія застосувала практику втручання на першому рівні, а саме такі ігрові методики: картки зі складами, словами. Ці методики вона використовувала протягом кількох тижнів. Пані Марія застосовувала це втручання по відношенню до Марка, який займався за тією ж програмою, що й інші діти. Крім того, пані Марія ретельніше відстежувала прогрес хлопчика. Зазвичай від вчителя на першому рівні втручання може і не вимагатися додаткових втручань, а більш ретельний моніторинг за прогресом дитини. Хоча пані Марія несе основну відповідальність за використання практики втручання, це не означає, що інші педагоги не долучені до цього процесу. Наприклад, асистент вчителя, пані Надія щотижня індивідуально перевіряє навички читання Марка, а також позначає прогрес хлопчика на створеному графіку. У випадку, якщо Марко не демонструє прогрес, вчителька переходить до використання практики втручання другого рівня, що передбачає додаткові заняття з розвитку навичок читання протягом кількох тижнів. Перший рівень підтримки Загалом, у першому класі діти повинні здобути такі навички читання: ˆ читає вголос правильно, свідомо, цілими словами; ˆ є фактичний зміст прочитаного; ˆ має достатній темп читання. У випадку з Марком вчителька помітила труднощі опанування навичками читання. Важливо також зазначити, що на першому рівні підтримки від вчителя очікується регулярне відстеження (оцінювання) з метою виявлення реакції дитини на втручання. У випадку Марка цей період тривав вісім тижнів і вчителька за допомогою асистента вчителя, що був присутній у класі, створили графік, на якому позначали тижневий прогрес хлопчика: 5 5 10 15 20 10 15 Рисунок 5. Перший рівень підтримки 33 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Питання для рефлексії Очевидно, що більшість вчителів думають, що такі додаткові зусилля будуть забирати багато часу. Тому перед початком використання цієї практики варто подумати над такими питаннями: – яка саме додаткова робота очікуватиметься від вчителя? – де вчителю знайти час для цього? – скільки часу на тиждень буде займати індивідуальне оцінювання дитини? – чи є у вчителя додаткові ресурси, як наприклад асистент вчителя та ін., які можна залучити до цього процесу? – чи допоможуть дані, які вчитель збирав протягом восьми тижнів, показати батькам хлопчика, що вчитель з повною відповідальністю ставиться до проблем хлопчика? Роль педагогічного спостереження під час практики педагогічної підтримки Як згадувалося раніше, педагогічне спостереження є одним із важливих способів оцінювання різних аспектів освітнього процесу: діяльності учнів та вчителя, організації освітнього середовища тощо. Спостереження за учнем виконує вчитель чи асистент вчителя за визначеними наперед вчителем чи іншими фахівцями (практичний психолог, вчитель-логопед та ін.) показниками. Спостереження за діяльністю вчителя чи асистента вчителя також є важливими, оскільки дають можливість побачити взаємодію з учнем, реагування учня напідтримку, реалізацію тих чи інших методів викладання, виявити сильні та слабкі сторони. Спостереження за вчителем може здійснюватися супервізором чи наставником, одним із членів команди супроводу. Другий рівень підтримки Другий рівень передбачає більш інтенсивну підтримку впродовж тривалішого періоду (кілька тижнів). При цьому вчитель інклюзивного класу має отримати консультацію щодо вибору того чи іншого виду підтримки від команди супроводу, що відрізняє його від попереднього, де вчитель забезпечував педагогічну підтримку на основі власних спостережень та відповідних змін в освітньому середовищі. На першому рівні підтримки така консультація не була обов’язковою. 34 ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ Більшість зарубіжних дослідників рекомендує 6-8 тижнів для впровадження другого рівня підтримки аби мати змогу оцінити її ефективність. Проте важливішими є регулярне оцінювання. У цьому аспекті деякі дослідники радять оцінювати результати реагування на підтримку щотижня, інші — двічі на місяць, ще інші — щодня. Щоденний моніторинг результатів навчання дає змогу швидко реагувати на потреби учня. У випадку Марка на другому рівні підтримки хлопчик отримував додаткові заняття з асистентом вчителя щодня протягом 35 хвилин у малій групі і його результати також фіксувалися щодня на відповідному графіку: Практика показала, що щоденний моніторинг протягом 3-4 тижнів є більш ефективним для прийняття рішень, аніж щотижневий моніторинг протягом 8 тижнів. Як і на першому рівні підтримки, роль спостереження залишається дуже важливою і на другому рівні. Рекомендується, щоб на другому рівні його проводили інші фахівці. Такий підхід дає можливість отримати результати спостережень від більшої кількості фахівців та підвищити їхню об’єктивність. Спостереження проводиться за методами роботи вчителя, його підходами, а також за реагуванням учня на ті чи інші види підтримки, зокрема адаптації та / чи модифікації. Також результати спостережень можуть використовуватися як командою супроводу, так і працівниками ІРЦ, які, можливо, здійснюватимуть комплексну оцінку учня. Рекомендації з проведення педагогічної підтримки другого рівня – Якщо підтримка першого рівня не принесла позитивних результатів, вчитель має проконсультуватися з іншими фахівцями (практичний психолог, вчитель-логопед та ін.), щоб вибрати більш інтенсивні практики вирішення тих чи інших проблем. – Підтримка другого рівня має відбуватися у тому ж класі (середовищі) вчителем, асистентом вчителя чи іншими фахівцями. – Якщо підтримка передбачає роботу з учнем в іншому приміщенні, батьки мають бути поінформовані та, за бажанням, брати участь у цій роботі. – Інтенсивність підтримки другого рівня передбачає їх більшу частотність. – Під час забезпечення другого рівня підтримки, важливим є проведення спостережень за реагуванням учнів на ті чи інші дії вчителя. При цьому спостереження на другому рівні бажано проводити іншими фахівцями, щоб забезпечити більшу достовірність результатів цих спостережень. – При здійсненні підтримки другого рівня слід поінформувати батьків учнів, оскільки це може передбачати додаткові індивідуалізовані практики, відмінні від тих, які використовуються з усіма іншими учнями у класі. – Підтримка другого рівня має включати вимірювання прогресу учня, що дає можливість вчителю отримати більшу кількість даних щодо успіхів учня у досягненні його навчальних цілей. 5 5 10 15 20 10 15 20 Рисунок 6. Другий рівень підтримки 35 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРИКЛАД 2: ШОСТИЙ КЛАС: МАТЕМАТИЧНІ ОБЧИСЛЕННЯ Надія, учениця 7-го класу, вивчає математичні дії в межах змістових ліній «Лічба», «Числа. Дії з числами» і має певні труднощі. Надії не вдається працювати на одному рівні з її однокласниками. Її вчитель, пан Роман застосовує просту підтримку: дає дівчині більше часу для виконання завдань, додаткові інструкції для виконання. Він повідомив про свої дії директора школи. Директор збирає команду супроводу, щоб розглянути ситуацію з Надією. Команда супроводу приймає рішення про впровадження підтримки першого рівня: використання диференційованих завдань індивідуально або в малій групі. Для цього пан Роман використовує диференційований підхід, об’єднуючи малі групи за рівнем складності завдань. Надя працює в групі з трьома учнями, чий функціональний рівень схожий на її. Один день на тиждень пан Роман організовує роботу в малих групах, які працюють за різнорівневими завданнями. Після шести тижнів такої роботи, Надія демонструє певний прогрес: виконує два із шести завдань на обчислення, але цей результат не є задовільним. Пан Роман радиться з командою супроводу, яка пропонує використати діагностичні тести з математики для 5-6 класів (первинне тестування), розміщені на вебплатформі Всеукраїнська школа онлайн https://lms.e-school.net.ua/course_category/7-klas/. Після використання первинного тестування вчитель виявив труднощі в Надії з визначенням частки і обчисленням дробів. Протягом наступних двох тижнів він використовував інтерактивні завдання з максимально практично орієнтованими прикладами дій з дробами. Вторинне тестування показало певний прогрес, тому вчитель продовжив проводити додаткові заняття, посиливши ігровий компонент. Через чотири тижні Надія продемонструвала результат на рівні класу. 36 ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ЗАЛУЧЕННЯ БАТЬКІВ ДО ПРОЦЕСУ ОЦІНЮВАННЯ Залучення батьків учнів з ООП у процес оцінювання — важливий спосіб взаємодії з батьками, який має багато переваг для самих учнів. Нерідко батьки просто не знають, яку роль вони можуть відігравати в оцінюванні успішності своєї дитини. Тому одним з важливих факторів успіху оцінювання навчання учнів є регулярне та відкрите спілкування з батьками. Важливо інформувати батьків про особливості оцінювання та причини використання тих чи інших форм чи методів оцінювання навчальних досягнень учнів, зокрема якщо вони відрізняються від тих, які застосовуються до оцінювання успішності інших дітей у класі. Як залучити батьків учнів з ООП до оцінювання? – знайдіть час для спілкування та спілкуйтесь постійно; – акцентуйте увагу на здобутках та прогресі учнів; – говоріть про потребу учнів та варіанти їх задоволення. Батьки учнів з ООП є учасниками команди супроводу. Але може знадобитись додатковий час, щоб пояснити процес і особливості оцінювання та показати те, як це допомагає їхній дитині зростати у навчальному, соціально-емоційному чи інших поступах. Нерідко саме особистий досвід батьків може змусити їх насторожено ставитися до методів та підходів, критикувати чи й наполягати на змінах підходів, які ви застосовуєте під час навчання учнів. Тож чим більше ви спілкуєтеся з батьками, тим більше вони відчуватимуть, що ви дбаєте про інтереси їхніх дітей, та підтримуватимуть ваші зусилля. Важливо звернути увагу, що помилятися  — це нормально, а помилки допомагають навчатись. Наголошуйте, що надання та отримання зворотного зв’язку, приділення часу для самооцінювання, розвиток самостійності учнів є важливими елементами ефективного навчання. Батьки можуть продовжувати насторожено ставитись до оцінювання, допоки не побачать результати. Регулярний обмін інформацією та демонстрація зразків робіт їхніх дітей дасть змогу батькам краще оцінити прогрес своєї дитини. Використання портфоліо може бути хорошим способом поділитися зразками робіт із батьками та заохочувати самостійність учнів з особливими освітніми потребами. 12 37 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПІД ЧАС ПЕРЕХОДІВ МІЖ ЛАНКАМИ ОСВІТИ Перехід з одного рівня освіти на інший — це завжди виклик не лише для дитини, а й для усієї сім’ї. Коли б він не відбувався — на етапі переходу від дошкільної до початкової освіти, від початкової до базової середньої освіти, під час планування місця отримання повної загальної середньої освіти  — професійний коледж чи академічний ліцей — ретельне планування та оцінювання є чинниками його успішності та ефективності. Планування перехідних періодів між різними ланками освіти є надзвичайно важливими для усіх дітей, а у випадку дітей з ООП — критичним для подальшого успіху дитини. Вчителю, який розпочне роботу у цьому класі, важливо отримати максимум інформації про дитину з ООП: рівень розвитку, інтереси, здібності, труднощі в освітньому процесі та стратегії їх мінімізації чи подолання, адаптації та модифікації та їх ефективність, навчальні цілі та критерії оцінювання. Більшість цієї інформації міститься в ІПР, з якою має ознайомитися вчитель, який починає працювати з дитиною на тому чи іншому рівні освіти. У випадку створення команди супроводу знайомство з ІПР, яка була створена попередньою командою, є необхідної умовою успішної інклюзії. На кожному з етапів переходу важливим є створення програми переходу. Особливо важливою така програма є в 9-му класі, коли обирається подальший шлях учня  — здобуття повної загальної середньої освіти академічного чи професійного спрямування. Основою створення програми переходу є ретельний аналіз інформації, що стосується результатів навчання, індивідуальних особливостей, труднощів у навчанні, бачення власного майбутнього самої дитини. Саме тому у багатьох країнах, починаючи з 13 років, учень з ООП починає брати участь у засіданнях команди супроводу та впливає на рішення, що стосуються його навчання, у тому числі майбутньої освітньої траєкторії. Особливо це важливо на етапі завершення базової середньої освіти. «… молоді люди з особливими освітніми потребами мають отримувати належну підтримку при здійсненні переходу від школи до дорослого робочого життя. Школи повинні допомогти стати їм економічно незалежними і забезпечити навички, потрібні у щоденному житті.» Саламанська декларація (ЮНЕСКО, 1994) «Перехід до робочого життя є одним із видом перехідних періодів, які молоді люди мають пройти на своєму шляху до дорослого життя. У контексті навчання впродовж усього життя, перехід від освіти (повної загальної чи професійної) можна розглядати як один із багатьох перехідних періодів між роботою і навчанням, з якими будуть стикатися люди у своєму житті». Організація економічного співробітництва і розвитку, 2008 13 38 ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ Рекомендації для педагогів щодо здійснення успішних перехідних періодів між ланками освіти, особливо важливі під час переходу до дорослого життя: ˆ Проводьте необхідний час з дитиною та її сім’єю, щоб краще зрозуміти їхні бажання та потреби; ˆ Якомога раніше розробіть програму переходу за участю дитини та її батьків, ознайомте з нею відповідних фахівців, як у школі, так і поза школою; ˆ За потреби внесіть зміни до програми переходу разом із учнем чи батьками; ˆ Заохочуйте учнів говорити про свої навички та компетентності; ˆ Надайте учням та їх батькам максимальну інформацію щодо послуг, які можуть їм знадобитися; ˆ Переконайтеся, що індивідуальна програма розвитку та програма перехідного періоду є доступною для учнів з особливими освітніми потребами, зокрема й учнів із труднощами в читані, порушеннями інтелектуального розвитку, порушеннями зору та ін.; ˆ Створіть портфоліо учня, що буде містити результати оцінювання його результатів навчання, навичок щоденного життя, комунікації та самовизначення; ˆ Залучіть інших фахівців відповідно до особливих потреб учня, щоб забезпечити їх під час перехідного періоду. 39 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ КОРИСНІ РЕСУРСИ 1. 8 цікавих технік, як оцінювати учнів, і що треба врахувати. Режим доступу: https://nus.org.ua/articles/8-tsikavyh-tehnik-yakotsinyuvaty-uchniv-i-shho-treba-vrahuvaty/ 2. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 5-10 класів з порушеннями інтелектуального розвитку /навчально-методичний посібник/ авт.: О.В. Чеботарьова, Г.О. Блеч, І.В. Гладченко, С.В. Трикоз, І.В. Бобренко, Н.А. Ярмола та ін. — К., ІСПП імені Миколи Ярмаченка НАПН України, 2019. — 120 с. 3. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів з порушеннями інтелектуального розвитку / навч.-метод. посіб. / авт.: Чеботарьова О. В., Трикоз С. В., Блеч Г. О., Гладченко І. В., Бобренко І. В., Королько Н. І., Дмитрієва І. В., Остапенко Л. І., Тарновська Л. І., Гломозда І. В., Чухліб О. А., Стрілець Л. В.К., ІСПП імені Миколи Ярмаченка НАПН України, 2020. 90 с. 4. Навчання дітей із порушеннями слуху: навчально-методичний посібник / С. В. Кульбіда та ін. — Харків : Вид-во «Ранок», 2019. — 216 с. 5. Онлайн-курс «Оцінювання без знецінювання». Режим доступу: https://study.ed-era.com/uk/courses/course/410 6. Оцінювання за НУШ: що змінилося та як допомогти вчителю? Режим доступу: https://osvitoria.media/experience/otsinyuvannya-zanush-shho-zminylos-ta-yak-dopomogty-vchytelyu/