Робота з посібником

Особливості посібника з української мови

Використання зошитів-посібників  в організації навчального процесу на уроках української мови в 2-му класі

            В організації навчального процесу з вивчення української мови в системі розвивального навчання Ельконіна – Давидова в 2-му класі користуюся програмою з української мови авторів І.П. Старагіної, О.А. Перепелициної, Н.П. Сосницької   та навчальними посібниками, розробленими цими авторами.

Навчальні посібники з української мови в системі розвивального навчання Ельконіна – Давидова характеризуються низкою особливостей, які вчителеві необхідно максимально враховувати, для того щоб реалізувати першочергове завдання школи – залучити учня до навчальної діяльності, сформувати в нього компетентність «уміння вчитися». Основоположником такого підходу до навчальних посібників став В.В. Рєпкін.

Характерні особливості навчальних посібників:

1) мають комунікативну спрямованість;

2) вони є засобом моделювання навчальної діяльності учнів;

3) вони є підґрунтям для учня у здійсненні рефлексії в процесі навчальної діяльності.

Відзначаючи комунікативну спрямованість навчальних посібників з української мови наголошу  на таких її важливих виявах:

·       наявність умовних персонажів (Яринка, дідусь Яринки, Андрійко, Петрик та Плямс) як носіїв різних поглядів щодо того чи іншого матеріалу, запропонованого для розгляду на сторінках навчального посібника;

·        наявність вільного місця для запису думки самого учня.

Пропонуючи учневі на спеціально відведеному вільному місці  визначитися зі своєю думкою (записати її або зафіксувати в схемі, і таким чином самому взяти участь в уявному діалозі з умовними персонажами), автори зошита-посібника затверджують учня в статусі «того, хто вчиться», тобто вчить сам себе,  отже є суб’єктом навчальної діяльності. Невід’ємною складовою комунікативної спрямованості зошита-посібника є й наявність у ньому завдань, у яких учням пропонується перевірити «самостійну роботу», виконану умовними персонажами. Виконання таких завдань затверджує учня в ролі вчителя  – «того, хто вчить». Поступове усвідомлення учнем, що можна не лише вчити когось, а й себе – найважливіша умова формування в учня «вміння вчитися». Саме комунікативна спрямованість навчального посібника зумовлює його особливу форму – зошит-посібник.

Для другого класу розроблений навчальний комплект зошитів-посібників, який складається з 4-х частин:

 У зошиті-посібнику № 1 подано матеріал до перших двох розділів програми «Повторення  вивченого в першому класі» та «Позиційне чергування звуків. Орфограми слабкої позиції звуків» (голосні звуки).

 У зошиті-посібнику № 2  – «Позиційне чергування звуків. Орфограми слабкої позиції звуків» (приголосні звуки) та «Перевірка орфограм слабкої позиції звуків за допомогою словника».

Зошит-посібник № 3  включає матеріал до таких розділів, як «Перевірка орфограм слабкої позиції  звука за допомогою зміни слова» та «Частини слова: основа та закінчення. Орфограми слабких позицій звуків в основі та закінченні слів».

Зошит-посібник № 4 – «Корінь як значуща частина слова. Перевірка орфограм за допомогою споріднених слів» та «Повторення в кінці року». Кожний зошит складається з двох глав, які мають відповідні назви і поділяються на уроки.

Межі уроків задані умовними позначками: «дзвоник» – початок уроку, «будиночок» - домашнє завдання. Кожна глава починається з уявної розмови персонажів з приводу навчальної проблематики, якій присвячена глава. Після кожної глави учням пропонується «Хвилинка розваги» з мовною грою.  Кожний зошит включає додатки з розрізними картками, які по мірі необхідності вирізаються і наклюються на картон одного розміру (10х15см) для подальшого використання на уроках. 

 Схарактеризую  умовних персонажів зошита-посібника.

Плямс – невідома науці істота, прибулець з іншої планети, представник іншої цивілізації, здатний до спілкування, творчості та навчання. Плямс дуже привітна істота, цікавиться усім, що відбувається навкруги, тому розуміє, що для спілкування з українцями необхідно володіти українською мовою.  Найважливіша особливість Плямса, яка використовується в постановці навчальних завдань, це те, що він, на відміну від інших персонажів – Яринки, Андрійка та Петрика, має лише ті знання з української мови, які отримані в ході навчання на уроках. Інші персонажі мають змогу спиратися на знання, отримані в дошкільному віці. Це відбувається не завжди усвідомлено, але діти за свій дошкільний вік отримали великий досвід спілкування рідною мовою і  вже зробили багато висновків, вивели чимало правил української граматики (хоч часто ці дитячі «правила» швидко спростовуються під час лінгвістичного аналізу). Саме такий дитячий досвід  може впливати на те, що вони часто не відчувають гостроти проблеми, яка ставиться в новому навчальному завданні. Плямс дуже обмежений у використанні української мови і тому часто не може свідомо зробити те, що Яринка, Андрійко та Петрик роблять неосмислено, спираючись на пам'ять.

Серед персонажів-дітей (Яринка, Андрійко та Петрик) особливо треба виділити Петрика. Цей учень має низький рівень дії контролю, тобто виконує завдання, не спираючись на алгоритм відповідної дії. Петрик  працює хаотично, використовуючи лише потенції мимовільної уваги, тобто його рівень контролю дорівнює рівню мимовільної уваги. Розгляд учнями помилок, які зробив Петрик, як правило, приводить до необхідності зафіксувати алгоритм тієї чи іншої дії або повторити ще раз уже відомий алгоритм. Така робота є дуже важливою для формування вищих рівнів дії контролю (довільна увага та рефлексивний контроль). Петрика можна віднести до псевдонавчального типу готовності до навчання за класифікацією О.Венгера та ін.

Андрійко та Яринка – персонажі, які  демонструють навчальний тип готовності до навчання. Вони не бездоганні учні, можуть інколи й помилятися, але їхня найважливіша риса – це навчальна ініціативність, розвинений навчально-пізнавальний інтерес, високий рівень цілепокладання та дії оцінки.

Дідусь Яринки принципово важливий персонаж як учасник дитячих навчальних діалогів. Зазначимо, що у дорослого в навчанні за системою Ельконіна – Давидова є особлива функція – не просто передавати зразки дій і контролювати й оцінювати їхнє опанування учнями, а, у першу чергу, підтримувати дитячу ініціативу в отриманні нового знання. Саме дотримання цієї функції й  демонструє дідусь Яринки на сторінках зошита-посібника.

Працюючи за зошитом-посібником, ставлюся до нього як до моделі навчальної діяльності учня. Навчальний матеріал у зошитах для 2 класу розгортається як система навчальних завдань. Саме визначення меж кожного навчального завдання та внутрішніх етапів роботи в процесі його постановки та розв’язання – висування гіпотез, аналіз мовних явищ, моделювання виявлених відношень, фіксація послідовності дій –   забезпечить учителеві продуктивне використання зашита-посібника як моделі навчальної діяльності.

В  зошитах є спеціальні позначки, які спрямовують вчителя на використання найбільш продуктивної форми організації учнів. Це умовні позначення фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи учнів.

В організації парної роботи  дотримуюся тих вимог, що парна робота може мати різні цілі й, в залежності від мети, даю  різну інструкцію до розподілу обов’язків у парній роботи.

                                    Різновиди парної роботи:

—  Спільне  обговорення (обмін думками, узгодження думок).

—  Індивідуально-парна робота (кожний з учнів виконує визначену частину роботи, узгоджуючи результати).

—  “Учень-учитель” (один учень виконує, другий контролює його роботу)

—  Взаємоперевірка (обидва учні одночасно виконують в повному обсязі завдання, а потім перевіряють роботу одне одного).

У другому класі  продовжуєю працювати з тими різновидами групової роботи, які запровадила уже в першому класі.

                                        Різновивди групової роботи

1)«Учнівська рада» (мікродискусія): діти об’єднуються в групу без спеціального розподілу обов’язків між ними для обговорення проблемного питання і, як правило, у ході спільного обговорення висувають ту чи іншу гіпотезу з приводу подальшого просування в пошуку шляхів розв’язання проблеми. 

Правила роботи учнів у групі «Учнівська рада»:

§  вислухайте пропозиції кожного, не перебиваючи;

§  обговоріть найбільш обґрунтовані пропозиції;

§  підготуйте спільне повідомлення від групи й виберіть доповідача;

§  дайте сигнал про закінчення роботи групи.

1)  «Естафета»: розподілення між учнями функцій відбувається так, щоб за кожним було закріплено конкретний «крок» в алгоритмі (або конкретна частина роботи, від виконання якої залежить, чи можна продовжувати далі). «Естафета» , як правило, є доречною на етапі формування контрольно-оцінювальних дій, коли спосіб дії вже вибудований і починається робота з опанування цього способу. Наприклад, один учень записує речення з пропуском орфограм. Другий учень визначає, у якій частині слова орфограма. Третій знаходить перевірку. Четвертий записує речення без пропусків, зважаючи на знайдені перевірки для орфограм.

Правила роботи учнів у групі «Естафета»:

§  розподіліть обов'язки між членами групи;

§  працюйте разом: один виконує – троє контролюють;

§  перевірте спільну роботу;

§  виберіть доповідача для повідомлення результату всьому класу;

§  дайте сигнал про закінчення роботи групи.

3) «Вулик»: є найбільш доречним на  завершальному етапі роботи зі способом дії, коли учні вже опанували його на достатньому рівні, щоб самостійно його використовувати. Але, беручи до уваги той факт, що найбільш складним для учнів є самоконтроль та самооцінка, групова робота за типом «Вулик» дозволяє учням саме після самостійного виконання свого завдання (виконавчий етап) в повному обсязі обговорити результати роботи з однокласниками і в разі необхідності внести уточнення, виправити помилки тощо.

Правила роботи учнів у групі «Вулик»:

§  розподіліть завдання між членами групи;

§  уважно, швидко, старанно виконайте кожен своє завдання;

§  перевірте правильність виконання завдання кожним учасником групи;

§  дайте сигнал про закінчення роботи групи.

Стосовно того, що навчальний посібник у системі розвивального навчання є основою для здійснення учнем рефлексії дослідження, здійсненого на уроці, а не просто збіркою відчужених від учня визначень та вправ, зазначимо таке. Кожний учитель мріє про те, щоб учні, прийшовши додому і готуючись до наступного уроку, повторили все, що відбувалося на попередньому уроці. Але всі знають, що це частіше за все залишається мрією.

У зошиті-посібнику є вправи, які містять саме план дослідження нового знання, за яким учитель і розгортає його на уроці. Під час уроку в ході виконання таких вправ пропоную дітям внести уточнення в схеми, доповнити таблиці, наведені  у вправі, тощо. Для домашнього завдання  дітям пропоную «повторно» попрацювати з цією  вправою (прочитати та відповісти на питання, фактично відтворивши хід дослідження тепер уже не в спільно-розподіленій роботі, як це було на уроці, а у своїй уяві). 

Ще важливою особливістю робочих зошитів є робота з оцінювання. У спеціальних вправах на виявлення допущених помилок учням пропонується не просто виправити ці помилки, а й заповнити таблицю, указавши до якого різновиду належить ця помилка.

Підсумовуючи сказане, зазначу, що використання зошитів-посібників у процесі навчання є вагомим чинником у формуванні в учнів компетентності «вміння вчитися». Також слід зазначити, що  робота за цими посібниками дозволяє забезпечити позитивну самооцінку учня, що можна розглядати як вагомий здоров’язбережувальний ресурс. 

Зауважу, що наявність зошита-посібника в жодному разі не виключає використання на уроках зошитів без друкованої основи. У них учні пишуть тексти під диктування, вправлятимуться в каліграфії, виконують вправи, для яких не відведено місця для запису в зошиті-посібнику.