Формування "уміння вчитися" застосуванням патернів

Навчальна діяльність застосуванням патернів

Організація навчальної діяльності учнів є невід’ємною складовою навчального процесу в системі розвивального навчання Ельконіна – Давидова і спрямована на усвідомлення самозмінювання учнів в процесі розв’язання навчальних завдань.

Розв’язання кожного такого завдання передбачає наявність мотиву (навчально – пізнавального інтересу), цілепокладання, контролю, оцінювання, узагальнення, а також дій аналізу, моделювання, конкретизації.

У такому розумінні навчальна діяльність є основою для становлення ключової компетентності «уміння вчитися».

Мотивом для здійснення  навчальної діяльності є прагнення учнів до засвоєння знань. Специфіка навчального завдання  як одиниці навчальної діяльності наполягає на тому, що під час його розв’язання  учні оволодівають загальним способом розв’язання цілого класу однорідних часткових завдань.

Застосування способу розв’язання  навчальних завдань стимулює формування навчально – пізнавального інтересу як внутрішнього мотиву навчальної діяльності.

Застосування навчальних дій у розвивальному навчанні відбувається використанням патернів (штампів: моделей, схем, таблиць тощо).

Навчальні дії – це перетворення, які забезпечують розв’язання навчального завдання. У мотивах навчальних дій конкретизується сама потреба навчальної діяльності, де прагнення до засвоєння знань спрямоване на здобування певних загальних способів.

До складу навчальних дій входять:

1)      постановка навчального завдання (навчальне цілепокладання);

2)      перетворення умов навчального завдання для виявлення  найсуттєвіших ознак  предмета дослідження (планування дослідження; організація навчальної діяльності у взаємодії з іншими її учасниками (в межах класу, групі, парі); аналіз мовних явищ; участь у навчальній дискусії (слухання інших та побудова власних висловлювань у разі незгоди або бажання доповнити);

3)      моделювання результатів дослідження (узагальнення, установлення і пояснення причинно – наслідкових зв’язків, вилучення несуттєвого);

4)      перетворення моделі результатів дослідження для вивчення властивостей досліджуваного предмета (висловлювання  аргументованих суджень, які з’являються  як результат виявлення причинно – наслідкових зв’язків, доведення власної думки);

5)      побудова системи часткових завдань, які розв’язуються  загальним способом (перенесення знань і способів діяльності в нову ситуацію, групування й класифікація за певними ознаками, самостійна робота з підручником, пошук нової інформації з різних джерел);

6)      контроль за виконанням дій (використовування контролю своєї діяльності в межах контролю уваги та рефлексивного контролю);

7)      оцінка засвоєння загального способу як результату розв’язання навчального завдання (оцінювання  меж застосування способу та власних навчальних досягнень)

     Ділова гра (робота з зошитами самооцінювання для 3 класу)  

Шановні учасники семінару, пропоную вам прийняти участь у діловій грі.

Вам я пропоную взяти участь у грі і як учні, і як вчителі. Для цього ми згодом розділимося на дві команди.

Сьогодні ми будемо працювати із зошитом   самооцінювання  для учнів.

Цей зошит є складовою комплекту навчальних посібників з української мови для 3 класу за системою розвивального навчання Ельконіна – Давидова. Він містить завдання для формування дії оцінювання та сомооцінювання. Використовуючи даний зошит,  учитель має можливість здійснювати моніторинг становлення в учнів комунікативної компетентності на рівні орфографічної дії, а також ключової компетентності «вміння вчитися».

Учень, працюючи із зошитом, має можливість перевірити рівень засвоєння вивчених орфограм у формі самоперевірки за зразком написаного під диктування тексту та виконання завдань у формі тестів.

Зошит складається з шести карток з самооцінювання та має виймальну вкладку з відповідями до завдань. Оскільки діти вже знають, як виконувати цю роботу, а для вас це є новим, то пропонує працювати за визначеним мною алгоритмом.

1.     Покладіть перед собою зошит самооцінювання. Відкрийте його на сторінці 3. Ознайомтесь із правилами роботи.

2.     Розгляньте ключ до сходинок досягнень. Він застосовується на основі заповненої вчителем таблиці – с.16.

3.     Відкрийте картку самооцінювання №1 на с. 4-5. Ознайомимося з порядком роботи. Спробуйте його озвучити (пише текст під диктовку, виконує тест, перевіряє все за поданими відповідями, заповнює таблицю на с.5). На наступний урок учитель приносить зошити, заповнивши підсумкову таблицю. Учень визначає своє місце на сходинках.

4.     Поділ учасників на команди учнів та вчителів.

5.     Робота з карткою №2

6.     Самоцінювання  роботи групи учнів та групи вчителів за схемою самоаналізу складових навчальних дій.
                                                      

                                     Опорні схеми для гри

Самоаналіз тесту учнями

Із слів першого рядка можна перевірити  орфограми за допомогою правил історичного чергування звуків лише у словах  заєць та чекати.

Заєць:  пишемо – є -, бо зайці ( при доборі форми слова чи споріднених слів, звук у слабкій позиції випадає); чекати: пишемо –е-, бо очікуваний (зміною форми слова на місці слабкої позиції звука з’являється звук [і]). Отже слова першого рядка не всі підходять.

Із слів другого рядка лише слова дзвеніти та чекати    можна перевірити зміною форми слова за правилом історичного чергування звуків.

Дзвеніти: пишемо  – е-, бо дзвін (зміною форми слова на місці слабкої позиції звука з’являється звук [і]); чекати: пишемо –е-, бо очікуваний (зміною форми слова на місці слабкої позиції звука з’являється звук [і]). Інші два слова є неперевірними словниковими.

Із слів третього рядка за правилами історичного чергування можна перевірити лише слова дятел та заєць.

Заєць:  пишемо – є -, бо зайці ( при доборі форми слова або споріднених слів,  звук у слабкій позиції випадає); дятел: пишемо –е-, бо дятли . Інші слова є словниковими непевірними.

 Четвертий рядок підходить, оскільки за правилами історичного чергування звуків на місці слабкої позиції голосного в коренях слів пишеться –е- чи –є-. Адже зміною форми цих слів або добором спільнокореневих, звук у слабкій позиції випадає чи замінюється звуком [і].

Дятел: пишемо з –е-, бо дятли (випадає).

Заєць: пишемо з –є-, бо зайці (випадає).

Дзвеніти: пишемо з –е-, бо дзвін (замінюється звуком [і]).

Чекати: пишемо з –е-, бо очікуваний (замінюється звуком [і]).

Схема самоаналізу складових навчальних дій для вчителя

1)      постановка навчального завдання (навчальне цілепокладання);

2)      перетворення умов навчального завдання для виявлення  найсуттєвіших ознак  предмета дослідження (планування дослідження; організація навчальної діяльності у взаємодії з іншими її учасниками (в межах класу, групі, парі); аналіз мовних явищ; участь у навчальній дискусії (слухання інших та побудова власних висловлювань у разі незгоди або бажання доповнити);

3)      моделювання результатів дослідження (узагальнення, установлення і пояснення причинно – наслідкових зв’язків, вилучення несуттєвого);

4)      перетворення моделі результатів дослідження для вивчення властивостей досліджуваного предмета (висловлювання  аргументованих суджень, які з’являються  як результат виявлення причинно – наслідкових зв’язків, доведення власної думки);

5)      побудова системи часткових завдань, які розв’язуються  загальним способом (перенесення знань і способів діяльності в нову ситуацію, групування й класифікація за певними ознаками, самостійна робота з підручником, пошук нової інформації з різних джерел);

6)      контроль за виконанням дій (використовування контролю своєї діяльності в межах контролю уваги та рефлексивного контролю);

7)      оцінка засвоєння загального способу як результату розв’язання навчального завдання (оцінювання  меж застосування способу та власних навчальних досягнень)

Схема самоаналізу складових  навчальних дій для учня

1)      постановка навчального завдання (Що мені треба виконати?);

2)      перетворення умов навчального завдання для виявлення  найсуттєвіших ознак  предмета дослідження ( У групах чи у парах радимося, що ми виконували і для чого; що було зробити легше, а що – важче);

3)      моделювання результатів дослідження (З′ясовую на основі таблиці с. 7, які орфограми повторили)

4)      перетворення моделі результатів дослідження для вивчення властивостей досліджуваного предмета (Де можемо використати ці знання?);

5)      побудова системи часткових завдань, які розв’язуються  загальним способом (Досліджую підсумкову таблицю вчителя, с.16);

6)      контроль за виконанням дій (Перевіряю, чи вірно виконано завдання на с. 7 – таблиця і тест, раджуся в парі у разі допущених неточностей);

7) оцінка засвоєння загального способу як результату розв’язання навчального завдання (Визначаю своє місце на «Сходинках досягнень»)