"Ігри за правилами" у розвивальному навчанні

 Опис ігор «за правилами»

Розділ «Початкові уявлення про слово»

«Хто знає більше слів»

Учням слід дібрати якомога більше слів, до яких підходить подана модель слова.

Модифікація гри. До дошки можна викликати пару учнів (або дві групи учнів) та влаштувати між ними змагання. Головне, щоб клас був у ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює кожну з відповідей.

«Айболіт»

Учитель вивішує на дошку малюнок, за яким можна назвати певне слово (або речення), та модель цього слова (речення). При чому, у моделі спеціально допущена помилка. Викликаний до дошки учень – Айболіт. Його завдання – знайти уражені місця в моделі (помилки) та вилікувати модель. Усі інші діти в класі – лікарі-консультанти. Вони беруть участь у консиліумі: позначками «+», «-» підтримують лікаря або виражають свою незгоду.

«Живе речення»

Гра полягає у тому, що дитина вдає з себе слово в реченні.

А) Учитель називає речення. Гравці - діти, що викликані до дошки, - визначають у ньому слова, розподіляють між собою слова-ролі, вишиковуються в необхідній послідовності, беручись за руки, та промовляють речення.  Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює роботу групи.

Б) Учитель називає слова. Діти обговорюють, яке речення можна побудувати з  цих слів, розподіляють між собою слова-ролі, вишиковуються в необхідній послідовності, беручись за руки, та промовляють речення.  Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює роботу групи.

В) Група дітей вдає з себе запропоноване вчителем речення (як у варіанті А). Учитель пропонує ще одному гравцю уявити себе ще одним словом та відшукати своє місце в новому реченні. Наприклад, діти побудували речення «Дівчинка читає». Учитель пропонує новому гравцю - слову «книга» - знайти своє місце в реченні «Дівчинка читає книгу». Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює кожен етап роботи групи.

Розділ «Звуковий аналіз»

(за матеріалами Г.А.Цукерман, О.Бугрименко)

«Солодощі для звуковичків та дітей»

Клас поділяється на дві команди: діти та звуковички. Звуковички ласуються лише звуками, для них не має значення, у якому слові «живе» звук. Діти ласуються не словами, а смачними стравами.  Обирається певний звук, наприклад, [с].

Учитель вивішує на дошку малюнки, наприклад, сумка, виноград, стілець, сухарі, цукерка, печиво тощо, а також малюнки-символи обох команд – дітей та звуковичків. Вказуючи на один з малюнків (наприклад, виноград), учитель запитує учнів: «Це ласощі для кого?». У класі піднімаються руки, скоріш за все в обох командах. Вислухавши пропозиції дітей та обговоривши їхні точки зору («Чи є в слові «виноград» звук [с]? Отже, чи їстимуть його звуковички?»), учитель пропонує представнику певної команди вийти до дошки та провести стрілку від малюнка «ласощів» до відповідного малюнка, який символізує  групу (у даному разі, дітей).

«Будівельники»

Учитель: «Зараз біля дошки працюватиме бригада будівельників. Але будувати вони будуть не просто будинок, а будинок для слова «…..». Завдання інших дітей у класі – оцінити роботу бригади, чи дружно вона працює».

Учитель підбирає бригаду з 7-8 дітей, до якої включає 1-2 учнів, яки поки що «випадають» з роботи в класі. Їм потрібен досвід спільного успіху. Кожну операцію звукового аналізу слова (виділення звука в слові, підбір відповідної фішки) глядачі оцінюють позначками «+», «-». Робота бригади обговорюється в класі з погляду на злагодженість дій усіх учасників (говорили дружно, ніхто не викрикував, фішки піднімати та опускали всі вчасно…). За швидкість та злагодженість роботи бригада отримує визнання класу (аплодисменти).

«Вартові»

Учитель з’ясовує у дітей, чи знають вони, хто такі вартові. Після цього розповідає про те, що обов’язок наших вартових – пропускати слова зі звуком […] (або слова з певною кількістю складів, мова також може йти не лише про конкретні звуки, а й про типи звуків – тверді – м’які, дзвінкі – глухі, подовжені – неподовжені). І не пропускати слова, у яких такого звука немає.

Призначений вартовий сам обирає собі помічника з класу. Вони стоять обличчям одне до одного та промовляють одне одному слово, що назвав учитель. Якщо слово слід пропустити (у слові є відповідний звук), вартові високо піднімають руки. Якщо слово слід затримати (у ньому немає відповідного звука), вартові, узявшись за руки, перегороджують прохід.

«Том» і «Тім»

Том і Тім – добрі чарівники з  Країни Слів. Вони турбуються про приголосні звуки, лікують їх, захищають від помилок. Том полюбляє всы слова, що починаються з твердих приголосних звуків, а Тім завжди обирає слова з м’якими приголосними на початку. Діти, працюючи в парі, домовляються, хто буде Томом, а хто буде Тімом. Далі вчитель запитує, наприклад, «Хто – Том чи Тім – за сніданком п’є каву, а хто сік? Хто полюбляє кашу, а хто вінегрет? Хто ходить до школи з портфелем, а хто з рюкзаком? тощо».

Модифікація гри: гра розгортається не в парах а в трійках. Крім Тома та Тіма, є й Звукомор. Том обирає слова, які починаються на твердий приголосний, Тім – слова, які починаються на м’який приголосний.  Звукомор забирає слова, у яких діти припустилися помилки. 

(за матеріалами В.А.Левіна, П.С.Жедек)

«Українець, француз та поляк»

Учитель розповідає дітям про те, що в українській мові наголос може падати на будь-який склад. Але є такі мови, у яких наголос завжди падає на один й той самий склад від початку або від кінця слова. Наприклад, у французькій мові наголос завжди падає на останній склад: шофер, Париж. У польській – на передостанній склад (безумовно, якщо у слові два склади та більше): Варшава, Краків, полька, Висла. Тому, коли французи, які вчаться говорити українською, вперше вимовляють українські слова, вони наголошують за звичаєм на останньому складі, а поляки – на передостанньому. Уявіть себе французами. Як ви вимовите слова «щука», «курка», «вареники», «печиво», «морозиво». А якщо ви поляки?

Модифікація гри: набір карток з малюнками, за якими слід назвати слова, дається трійці дітей, яка розподіляє між собою ролі українця, поляка, француза. Потім трійки подають результати своєї роботи.

«На стадіоні»

Учитель пропонує дітям уявити себе вболівальниками на стадіоні. Яке слово викрикують уболівальники, коли хочуть, щоб хокеїст забив у ворота гола? А як вони кричать? Шай-бу! Яке слово кричать уболівальники, коли хочуть підтримати команду? Мо-лод-ці!

Далі вчитель  називає слова, а діти вимовляють їх так, немов би вони уболівальники на стадіоні.

«Хто знає більше слів»

Учням слід дібрати якомога більше слів, до яких підходить подана звукова (або складова) модель слова.

Модифікація гри. До дошки можна викликати пару учнів (або дві групи учнів) та влаштувати між ними змагання. Головне, щоб клас був у ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює кожну з відповідей.

«Живі звуки»

  Гра полягає у тому, що дитина вдає з себе звук у слові.

А) Учитель називає слово. Гравці - діти, що викликані до дошки, - визначають у ньому звуки, розподіляють між собою звуки-ролі, вишиковуються в необхідній послідовності, беручись за руки, та промовляють слово.  Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює роботу групи.

Б) Учитель називає звуки. Діти обговорюють, яке слово можна побудувати з  цих звуків, розподіляють між собою звуки-ролі, вишиковуються в необхідній послідовності, беручись за руки, та промовляють слово.  Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює роботу групи.

В) Група дітей вдає з себе запропоноване вчителем слово (кожен учень – один звук). Учитель пропонує ще одному гравцю уявити себе ще одним звуком та відшукати своє місце в новому слові. Наприклад, діти побудували слово «мак». Учитель пропонує новому гравцю - звуку «с» знайти своє місце в слові «смак» (зуб – зубр, лис – лист). Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює роботу групи.

Г) Група дітей вибудовує певне слово. Вчитель пропонує ще одному учневі уявити себе певним звуком та знайти своє місце в новому слові, замінивши собою інший звук. Наприклад діти побудували слово «пилка», учню-звуку «а» слід знайти своє місце в новому слові «палка» та здійснити заміну. Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює кожний етап роботи групи

 Використання ігор «за правилами» 

на уроках рідної мови

Тема уроку	Ігри
Предмет і слово. Слова – назви предметів. Модель слова.	«Хто знає більше слів»
Слова-назви дій.	«Хто знає більше слів»
Слова-назви ознак.	«Хто знає більше слів»
Слова-назви кількості	«Хто знає більше слів»
Набір слів і речення. Зв'язок слів у реченні. Модель речення. Засіб виокремлення слова з мовного потоку. Визначення кількості слів у реченні.	«Живе речення»  «Айболіт»
Слова-назви та службові слова. Робота з моделями речень. Визначення кількості слів у реченні.	«Живе речення»  «Айболіт»
Склад. Ознайомлення з поділом на склади. Складова модель слова	«На стадіоні»  «Вартові»
Наголос. Смислорозрізнювальна роль наголосу. Спосіб визначення наголошеного складу	«Українець, француз та поляк»
Звуки природи та навколиш-ньої дійсності. Звуки мовлен-ня як «будівельний матеріал» для слова. Робота артикуля-ційних органів, спостере-ження за їхньої роботою під час вимовляння різних звуків.	«Живі малюнки» (корова, свиня, півень, телефон, барабан тощо)
Виділення звуків зі слова за допомогою послідовного інтонування в повному слові. Смислорозрізнювальна роль звуків. Звукова модель слова.	«Ласощі для звуковичків та дітей»
Виділення звуків зі слова за допомогою послідовного інтонування в повному слові. Смислорозрізнювальна роль звуків. Звукова модель слова.	«Живі звуки»
Голосні та приголосні звуки. Спосіб визначення складів в слові з опорою на голосні.	«Вартові»  «Живі звуки»
Голосні та приголосні звуки. Спосіб визначення складів в слові з опорою на голосні.	«Вартові»  «Живі звуки»  «Будівельники»
Тверді та м’які приголосні звуки	«Том і Тім»  «Живі звуки»  «Будівельники»
Дзвінкі і глухі  приголосні звуки	«Вартові»
Подовжені та неподовжні приголосні звуки	«Вартові»  «Живі звуки»  «Будівельники»