Мобільні й легкі меблі
Освітній простір — це трохи більше, ніж облаштування. Його головний принцип — те, що ми бачимо в класі, має відображати події, які відбуваються, а також висвітлювати особливості школярів та вчителів, які там навчаються і навчають.
За сучасною концепцією, парти і стільці мають бути модульними, тобто такими, щоб навіть дитина могла їх легко переставляти. Адже робота в класі тепер не передбачає постійного сидіння в три ряди обличчям до дошки.
Різні види роботи вимагають постійної зміни локацій: дітям потрібно працювати в парах, у групах по 3-4-6 осіб. Тому модульні меблі мають бути достатньо легкими для пересування, а також без нахилу, щоб школярі могли, наприклад, малювати на великих ватманах.
До того ж шкільні меблі мають бути зручними та адаптованими до зросту дітей. Ідеально, якщо їх можна буде регулювати за висотою. Для школярів молодших класів доречно закупити парти трапецієвидної форми. Вони виглядають як звичайні столики на чотирьох ніжках, але їх можна легко розставляти в коло для групової роботи.
Стільці-гойдалки та подушки із шипами
Стільці теж мають бути легкими. Недарма нейропсихологи роблять акцент на тому, що в кожному класі є значна кількість дітей (до 50%), які гойдаються на стільчиках. Чудово, якщо в класах будуть спеціальні стільці на одній ніжці, на яких можна вчитися, погойдуючись, або просто кілька фітнес-м’ячів.
Якщо дитина починає гойдатися на своєму стільчику, її можна пересадити ненадовго на рухливий табурет або на м’яч, щоб вона побалансувала.
Також є спеціальні подушки із шипами, які можна стелити прямо на шкільний стілець — вони надуваються, і дитина може сидіти, трішки погойдуючись. А шипи дають відчуття тіла. Це допомагає зосередитися.
М’який килим для ранкового кола та обговорень
Сучасний освітній простір обов’язково передбачає зону, де можна постелити килим (у середньому — 2 на 3 метри, або 3 на 4 метри, якщо учнів понад 15). На ньому діти можуть сісти в коло. Адже і в НУШ, і в школах за кордоном діти починають заняття з ранкового кола, коли зустрічаються і налаштовуються на робочий день. Потім влаштовують у колі на килимі обговорення, а в кінці дня підбивають підсумки.
Килим краще стелити навпроти дошки: коли діти сидять на ньому в групах по 4, їм зручно розвертатись і дивитися на дошку.
Якщо у школи недостатньо коштів на закупівлю килима, можна придбати подушечки для всіх учнів або пледи, які складають учетверо і розкладають поряд.
У цьому випадку плед може стати для кожного учня своєрідним «острівцем безпеки». Якщо, наприклад, дитині хочеться заспокоїтися, усамітнитись або відчути себе в безпеці, то вона сідає на свій плед або загортається в нього.
Яйце-райце для усамітнення та перепочинку
Чудовий винахід нейропсихологів, який варто мати в класі, — кулеподібний мішок-кокон, або яйце-райце, як його ще називають. Це ефективний засіб для сенсорної інтеграції. Навіть у дорослих бувають моменти, коли хочеться відгородитися від усього світу, щоб відчути тіло і самого себе. Тоді ми на м’якому дивані загортаємося в ковдру в позі ембріона й думаємо про щось.
Протягом дня у школі в дітей теж трапляються такі періоди, тому й потрібне таке місце відпочинку та усамітнення для діток. А вчитель, обговорюючи з дітьми правила класу, каже:
«Якщо ти відчуваєш, що треба ненадовго усамітнитись і відпочити, коли болить голова або ти засмучений чи надто стомлений, можеш це зробити в куточку усамітнення на м’якій подушці, закутавшись у плед, чи в яйці-райці».
Замість яйця-райця школа може закупити для класів великі подушки-крісла. Або придумати свою альтернативу — наприклад, велику іграшку в дитячий зріст — «Обійматор», якого можна міцно притиснути до себе. Так, ніби іграшка обіймає тебе, а ти — її.
Відкриті шафи
У відділеннях шаф у класах мають стоять методичні матеріали, книги та предмети, які діти використовують під час уроків. Школярі можуть їх спокійно взяти і так само без нагадувань поставити назад. Матеріали треба зручно розташовувати, щоб учні мали до них легкий доступ.
Не треба ховати від дітей за замком муляжі та інші наочні матеріали, адже серед молодших школярів дуже багато кінестетиків, яким треба доволі часу, щоб пізнавати через дотик.
А от предмети, які можуть становити небезпеку для дітей, слід тримати окремо.
Мультиборд — поза концепцією НУШ
Доречно, якщо дошки в класах будуть маркерними — так можна уникнути пилюки від крейди. Зараз є спеціальні плівки, які наклеюють на стіни, щоб потім там писати. Вони дуже зручні у використанні, не надто дорогі і не псують стіну. А на рік для класу однієї плівки точно вистачає.
Добре, якщо в класі додатково є дошки або фліпчарти, на яких можна магнітами прикріплювати матеріали для конкретного уроку.
Із приводу популярних нині мультимедійних дощок — це дійсно зручна річ, але дорога. У комплекті до неї треба мати комп’ютер і проектор. Діти із захопленням спостерігають за 3D-картинками. А ще більше школярам подобається самим «тачити» та перегортати пальцями об’єкти.
Однак мінус у тому, що більш ніж двоє дітей не зможуть продуктивно працювати біля такої дошки. Решта в цей час сидять і спостерігають. Такі завдання ефективніше відпрацьовувати за допомогою індивідуальних планшетів, тоді будуть залучені всі учні.
Тож мультиборд не підходить під стандарти НУШ, адже за її концепцією, у кожній класній активності має бути задіяна максимальна кількість учнів.
А для більшої наочності набагато дешевше закупити просто проекційні екрани.
Чи потрібні на стінах портрети Шевченка?
У радянській культурі був культ портрета. Мабуть, ще з тих часів існує традиція прикрашати стіни портретами діячів культури, мистецтва, політики.
У сучасному класі портрети варто змінювати згідно з тематичними зануреннями.
Наприклад, під час Шевченківських днів на стінах з’являться портрети Тараса Григоровича, а коли світ відзначатиме ювілеї Лесі Українки, Ісаака Ньютона, Альберта Ейнштейна та інших — не зайвими будуть їхні портрети в класі.
Однозначно доречно буде розмістити в класі гімн України та державну символіку.
Бібліотека в кожному класі
У кожному класі обов’язково має бути міні-бібліотека із книжками, орієнтованими на вік дітей. Так кожна дитина щодня зможе самостійно обирати саме ту книгу, яка їй до вподоби.
Важливо, щоб книгу можна було прочитати за 10-15 хвилин (для молодшої школи).
Розмістити міні-бібліотеку можна не лише у шафі, а й у великих коробках. Чудово, якщо книги будуть посортовані за темами.
Фонтанчики з питною водою
Під час уроку важливо робити перерви, щоб діти могли випити води — вона дає швидкий кисень, який надходить у мозок, отож працездатність підвищується.
У школах варто встановити фонтанчики з питною водою, кулери або закупляти пляшечки, хоча це й дорожче. Діти також можуть приносити свої пляшки, які завжди матимуть під рукою.
Базові потреби — попити води, сходити до туалету, перекусити, відпочити 5-10 хвилин, коли втомлений — мають стояти на першому місці.
Friendly-середовище формуємо разом з дітьми
Багато речей, які стануть частиною освітнього простору, школярі формують разом з учителями. Навчальне середовище має постійно змінюватися й доповнюватися протягом навчального року.
Передусім візуальний освітній простір повинен нести інформацію про учнів та вчителів. Ще до 1 вересня вчитель може підготувати кілька своїх фото з літнього відпочинку. Дітям зазвичай цікаво дізнаватися про життя викладача поза школою. Це зближує.
Так само в дітей має бути можливість показати те, що для них важливо. Наприклад, вправа «Розкажи і покажи» спрямована на те, щоб за допомогою візуальних матеріалів та малюнків дізнатись цікаву інформацію один про одного. Вчитель має визначити в класі осередки, які будуть заповнюватися візуальними розповідями діток.
Фото дітей та вчителів класу з датами днів народження можна розмістити на спеціальних стікерах на дверях класу або виділити для цього частину стіни.
Можна облаштувати в одному з кутків класу «Дошку настрою» зі списком учнів та стікерами, які діти ставлять навпроти свого прізвища зранку, а протягом дня мають можливість змінити. Якщо вчитель або однокласники бачать сумний смайлик, неодмінно запитають: «Чому тобі сумно? Чим можемо допомогти?»
Також клас має розробити правила, оформити їх на ватмані у формі коротких записів або малюнків, якщо діти ще не вміють писати. Потім ці правила розміщують у класі на видному місці.
Не слід забувати і про результати групових робіт учнів — після презентації проектів і тем ці аркуші слід прилаштувати на стінах.
Дієвою буде «Стіна слів». Краще розмістити її одразу під дошкою. Вона необхідна для того, щоб нові слова, значення та правопис яких діти не знають, були перед їхніми очима.
Де взяти кошти?
Далеко не все в руках у викладачів, однак про сучасний освітній простір у першу чергу має мріяти вчитель. Адже знаючи, що саме потрібно, він зможе залучити тих, хто відповідальний за втілення. Варіантів із краудфандингом або реєстрацією проектів на платформах для реалізації бюджету участі теж не варто боятися.
Вчителі шкіл, де недостатньо коштів на осучаснення освітнього простору, можуть почати дратуватися, коли мова заходить про зміни. Але навіть якщо меблі в класі старі і немає можливості їх рухати, завжди можна облаштувати візуальний простір на стінах, біля дошки.
Немає коментарів:
Дописати коментар