Щоденник самоосвіти

Аналіз – розгляд, вивчення чогось, що базується на розкладанні (розумового, а також реального) предмета, явища на складові частини; виявлення складових цілого.

Ведуча діяльність – діяльн6ість, виконання якої визначає формування основних психологічний новоутворень людини на даному етапі розвитку його особистості.

Виготський Л.С. (1896 – 1934) – всесвітньо відомий психолог. Найбільшого визнання йому принесла створена ним культурно – історична концепція розвитку вищих психічних функцій. Розробляв проблеми співвідносності мислення і мови, будову свідомості і самосвідомості, єдність афекту та інтелекту, різні проблеми дитячої психології (зона найближчого розвитку, навчання і розвиток)

Гальперін П.Я. (1902 – 1988) – психолог, автор оригінальної теорії поетапного формування розумових дій.

Гіпотеза – в психології компонент процесу мислення, що спрямовує пошук вирішення задачі способом припущення суб’єктивно недостатньої інформації

Давидов В.В. (1930 – 1998) – психолог та педагог, що творчо розвинув базові ідеї школи Л.С. Виготського, спільно з Д.Б. Ельконіним побудував теоретичні і методологічні основи нової науково – практичної системи розвиваючого навчання, метою якої є формування суб’єкта навчальної діяльності

Дія – процес, що підпорядковується усвідомленій меті (уявлення про результат, образ майбутнього)

Дія контролю в навчальній діяльності – особлива дія, що пронизує всі етапи навчальної діяльності. Види контрольних дій: контроль – увага (дія спрямована на виконання дії, що забезпечує її відповідність орієнтиру – основі – «плану» дії; підвиди: контроль за результатами, поопераційний контроль) і рефлексивний контроль (дія, спрямована на орієнтовану основу – «план» дії, сутність якої полягає у відповідності її фактичним умовам задачі)

Дія оцінки в навчальній діяльності – особлива дія, що пронизує всі етапи навчальної діяльності. Види навчальної оцінки: ретроспективна (підведення підсумків виконаної системи дій – правильно чи неправильно їх виконано) і прогностична (виявлення перед розв’язанням задачі можливості чи неможливості її розв’язання)

Діяльнісний підхід – сукупність наукових досліджень, в яких  психіка і свідомість людини, їх формування і розвиток вивчаються в різних формах предметної діяльності (ігровій, навчальній,трудовій). Із багаточисельних досліджень руслі діяльнісного підходу, засновником якого був А.Н. Леонтьєв, виросли самостійні діяльнісно орієнтовані теорії: теорія періодизації психічного розвитку в онтогенезі Д.Б. Ельконіна, теорія розвиваючого навчання В.В. Давидова тв. ін.

Діяльність – активна взаємодія з навколишньою дійсністю, в якій людина виступає в ролі суб’єкта, що цілеспрямовано впливає на об’єкт і задовольняє таким чином свої потреби

Експериментально – генетичний метод – розроблений Л.С. Виготським і пов’язаний  з його теорією розвитку  вищих психічних функцій

Ельконін Д.Б. (1904 – 1984) – психолог. На основі розробки ідей культурно – історичної концепції Л.С. Виготського і діяльнісного підходу А.Н Леонтьєва створив оригінальну концепцію періодизації психічного розвитку в онтогенезі, яка базується на понятті «ведуча діяльність», вивчив ігрову діяльність дошкільника і навчальну діяльність молодшого школяра, розробив поняття навчальної задачі, котре розвинули В.В. Давидов та В.В. Рєпкін. Ельконін – автор ряду експериментальних Букварів, в яких було реалізовано його оригінальну методику навчанню дітей читанню

Емпіричні знання – знання, в основі яких лежить спостереження

Задача – мета діяльності,що дається в певних умовах і потребує для свого досягнення використання адекватних цим умовам засобів. Пошук, мобілізація і застосування цих засобів (способів, дій, операцій) складають розв’язання задачі