Розвивальне навчання в питаннях і відповідях

РОЗВИВАЛЬНЕ НАВЧАННЯ В ПИТАННЯХ І ВІДПОВІДЯХ

«Перший раз у перший клас!» — часто повторювана, давно всім відо­ма фраза, що викликає стільки хвилювань у батьків майбутніх першоклас­ників. Слова, які, в першу чергу, асоціюються із цією фразою, що давно вже стала крилатою, — це слова «навчання», «школа», «учитель»... Кожен з батьків переживає, яким буде той дорослий — учитель, який візьме ди­тину за руку й уведе її в шкільний світ — світ навчання, світ спілкування, світ пізнання. Чи зможе вчитель зрозуміти дитину? Підтримати? А дитина? Наскільки легко ваш син чи дочка погодиться з умовами й вимогами ново­го життя — шкільного? Чи комфортно їм буде в групі нових друзів-одно- класників? Чи зможе ваша дитина разом з ними пізнавати нове? Чи буде її навчання успішним?

Кожен учитель знає про ці страхи, переживання й питання, на які він з року в рік відповідає батькам...

Серед усіх питань одне з найважливіших: як вибрати із запропонова­них школою освітніх програм ту, яка зможе захопити маленького школяра, як захоплювала його улюблена гра, до якої він прагнув залучити всіх, хто був поряд?

У сучасних загальноосвітніх школах, поряд із традиційною системою навчання, широко представлені й альтернативні підходи. Одним з найпо­ширеніших і перспективних серед них є система розвивального навчання Ельконіна—Давидова (РН).

ЯКА МЕТА СИСТЕМИ РН

Для сучасної початкової школи недостатньо просто навчити дітей рахувати, читати й писати. Школа сьогодні також повинна допомогти становленню особистості дитини,закласти в неї основи цілісної картини світу (у якій згодом відбиваються знання з фізики, історії, біології, хімії, географії тощо).

Сучасний світ так улаштований, що в ньому постійно відбуваються зміни, а це пов’язане з постійною необхідністю засвоєння нових знань. Простіше кажучи, сьогодні нам увесь час доводиться вчитися. Кожен з нас змушений освоювати нові технології, учитися користуватися різни­ми інформаційними системами (від особистого ноутбука до АСУ велико-

го підприємства). Людина, яка без страху опановує нові знания, яка вміє правильно ставити й розподіляти цілі, як правило, є успішною в сучасному житті. Про таких людей ми говоримо, що, незважаючи на зайнятість, вони знаходять час для освоєння нового, уміють навчатися.

Кожен з нас навчався не один рік у школі, а потім і у ВНЗ, але далеко не кожний уміє вчитися потім, у «дорослому житті». Чому? Очевидно, той підхід, що використовувався в шкільному навчанні, такого вміння не пе­редбачав і не завжди формував.

Головною метою системи розвивального навчання, розробленої під керівництвом видатних учених, психологів Д. Б. Ельконіна і В. В. Давидо­ва, є формування в дітей уміння вчитися (тобто уміння вчити себе самостій­но).

Відповідно до нової редакції Державного стандарту початкової загальної

освіти (2011р.), уміння вчитися — це ключова компетентність молодшо­го школяра, що переходить із 4-го класу до основної школи. Вона включає

в себе:

—  стійкий пізнавальний інтерес, бажання вчитися;

—  вияв пізнавальної активності й ініціативності, творча дослідницька по­ведінка;

—  володіння загальнокультурними й предметними знаннями, уміннями, навичками;

—  володіння загальними способами навчального пізнання, гнучкість мис­лення, уміння виділяти головне й другорядне;

—  уміння працювати в групі;

—  уміння планувати, контролювати й оцінювати результативність сво­їх дій (так звана навчальна рефлексія), розуміння «навіщо й чому я це роблю».

Як «працює» система РН

Як же зробити так, щоб дитині схотілося «уміти вчитися», було ці­каво вчитися? Для цього потрібно, щоб у неї виникало бажання не просто узнавати щось нове, а й постійно здобувати нові знання. Потрібно, щоб невідоме завдання або проблема викликали не страх і відчуття безсилля, а цікавість («Як же з ним упоратися?») і навіть азарт («Треба спробувати! Перемогти завдання!»). Потрібно, щоб відкривши для себе нове знання, хотілося «рухатися» все далі й далі, до нових «обріїв».

Звичайно, дуже хочеться, щоб усе відбувалося саме так і маленькій дитині були б цікаві нові обрії й можливості. Але задумаємося разом — чи так це просто? Звичайно, після того, як проходить 2—3 місяці в школі й зникає ефект новизни, діти вчитися не дуже хочуть або взагалі не хочуть.

Учителеві необхідно крок за кроком організовувати навчання в та­кий спосіб, щоб дитині стало цікаво самостійно «побачити», у чому полягає невідоме завдання, запропонувати й випробувати різні шляхи розв’язання, обговорити свої розв’язання з учителем і однокласниками. У цьому випад­ку й знання дітей будуть більш глибокими, адже зрозуміти набагато краще, ніж механічно заучити (і, звичайно, куди цікавіше!).

Такий підхід зробить захоплюючим для дитини сам процес навчання. Адже будь-яке навчання — це просування від одного завдання до іншого. Крім того, діти навчаться по-новому спілкуватися одне з одним і з дорос­лим, освоюють новий тип спілкування, названий навчальним співробіт­ництвом.

Усе назване вище й формує в дитини вміння вчитися.

Розробка системи й пошук шляхів підвищення якості шкільного навчання привели до виявлення основних положень розвивального навчання:

1) становлення вміння вчитися відбувається саме в молодшому шкільному віці;

2)  для формування вміння вчитися потрібно повністю перебудувати зміст навчання в початковій школі. Уміння вчитися не залежить від обсягу вивче­них правил або кількості часу для тренування навички...

3) для формування вміння вчитися необхідний особливий тип відносин між учителем і учнем, а також між учнями, що називається навчальним співро­бітництвом. Учитель у такій системі відносин не вказує дитині, що і як ро­бити, а направляє її діяльність і бере в ній участь.

Коли з’явилася і як прийшла в загальноосвітню школу система розвивального навчання

Наукові ідеї системи розвивального навчання з’явилися к роботах видатного радянського психолога Л. С. Виготського. Теоретичні осно­ви РН були розроблені в 60-ті роки XX ст. в період «великого наукового стрибка» в СРСР талановитими вченими-психологами Д. Б. Ельконіним і В. В. Давидовим. Пошук принципів побудови системи розвивального на­вчання тривав не одне десятиліття наполегливої праці кількох наукових груп у Росії (м. Москва) та Україні (м. Харків).

У 70—80-х роках група психологів і методистів на базі експерименталь­них шкіл №17 та №4 у м. Харкові розробила перші підручники й методичні посібники, які могли використовуватися в цьому новому навчальному проце­сі. У 90-ті роки система РН вийшла за межі лабораторних експериментальних умов і впевнено влаштувалася в загальноосвітніх школах.

У 2001 році науково-практична експертиза Академії педагогічних наук і Міністерства освіти та науки України підтвердила високі результа­ти роботи за системою розвивального навчання. Підручники й програми розвивального навчання були допущені й рекомендовані Міністерством освіти і науки України.

Підведемо короткий підсумок:

Система розвивального навчання Ельконіна—Давидова (РН) — це сучасна освітня технологія шкільного навчання для 1—4 і 5—6 класів.

Головна мета РН — становлення в дитини вміння вчитися. Система РН дозволяє сформувати в дитини потяг до нових знань, ініціативність, позитивне ставлення до навчання.Вона створює оптимальні умови для розвитку особистості дитини, формує в дитини здатність бачити й стави­ти перед собою мету, знаходити способи розв’язання, оцінювати резуль­тати своєї роботи. У системі РН дитина вчиться змістовно спілкуватися з однолітками й дорослими.

Названих вище результатів розвивальне навчання досягає не шля­хом збільшення кількості завдань (і, як наслідок, перевантаженням дити­ни), а перебудовою цілей, предметного змісту й роботи вчителя на основі наукових досягнень сучасної психології навчання. Система РН дає мож­ливість дитині зробити перший крок до самостійного «дорослого» життя, зрозуміти, що в ньому є багато цікавого.

6

ЧОГО ВЧАТЬ У СИСТЕМІ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Усі ми добре пам’ятаємо сторінки підручника математики для пер­шого класу, наповнені завданнями типу «порівняй 5 пташок і 10 пташок», «додай 3 яблука й 4 яблука», або сторінки букваря з буквами «А», «Б» тощо. Відкриємо секрет — у такому або приблизно такому вигляді ці підручни­ки існують уже більше двохсот років. У традиційній школі вивчення на­вчального матеріалу завжди відбувається на прикладі розглядання окремих випадків і прийомів. Починаючи працювати з окремими конкретними ви­падками, діти не завжди бачать цілісність явища. У такому навчанні все найчастіше складається, як у прислів’ї: «За деревами лісу не видно».

У розвивальному навчанні зміст навчального матеріалу побудовано інакше. Учні шукають і знаходять вихідну загальну закономірність дослі­джуваних предметів. А потім, спираючись на цю закономірність, перехо- дятьдо часткових прикладів. Наприклад, спочатку діти з’ясовують, що таке дія додавання на величинах А + В, а згодом конкретизують її на числах — одноцифрових, багатоцифрових, дробових.

Учитель у розвивальному навчанні не просто розповідає правило, а дає учневі можливість розібратися в тому, як це правило влаштоване. Він не тільки задає приклади для розв’язання, але й пропонує придумати за­вдання самостійно, або перевірити вже виконані роботи, або розібратися, як працює правило в «нових» умовах. Для організації такої не зовсім зви­чайної роботи потрібні, відповідно, не зовсім звичайні підручники.

ДЛЯ ЧОГО В РОЗВИВАЛЬНОМУ НАВЧАННІ ПОТРІБЕН БУКВАР

«Буквар» — це книга для навчання читання. Але у системі розви- вального навчання за допомогою «Букваря» розв’язується набагато біль­ше завдань. У першу чергу, це розвиток навчально-пізнавального інтересу до вивчення мови. Діти, які, приходячи до 1-го класу, уже знають букви й навіть уміють читати, не нудьгують на уроках: вони, як і їх менш «про­сунуті» однокласники, із захопленням займаються пошуком відносин між звуковою формою слова і його значенням. Наприклад, заміна звука в слові може зруйнувати слово («сад» — «сед»), а може привести до появи нового слова, але з іншим значенням («сам» — «сом», «лук» — «люк», «гриб» — «грип»). Для проведення таких захоплюючих експериментів зі словом діти використовують універсальний спосіб — модель слова. Побудова моделі й наступне перетворення її — це не менш цікаве заняття, ніж гра з кон­структором «Лего» чи викладання з пазлів сюжетної картинки. Безумов­но, звуковий аналіз слова виступає для першокласників відмінною базою для формування дій письма й читання, але при цьому він є основою й для виявлення «загадок» мови. Але ж бажання розгадати таємницю, знайти відгадку лежить в основі пізнавальної активності людини. Не менш захо­плюючою для дітей з різною готовністю до шкільного навчання є наступна робота з побудови моделей слів з вивчених букв із урахуванням особли­востей «роботи» кожної букви. Дитячі гіпотези, робота в дружній команді, уміння виражати свою думку в ході навчальної дискусії — усе це наповнює уроки позитивними емоціями й сприяє зростанню бажання вчитися.

Особливості роботи в прописах

«Прописи» — це посібник для навчання гарного (каліграфічного) письма. Навчитися писати красиво можна по-різному. Можна вести ди­тину шляхом багаторазових повторів, пролитих дитячих сліз через непо­борні зразки, а можна вибрати й інший шлях: шлях «повторення без по­вторення», шлях обговорення успіхів і невдач як основи формування дії самоконтролю й самооцінки. Для тих, хто вибирає другий шлях, у системі розвивального навчання й розроблені прописи, які розв’язують набагато більше завдань, ніж аналогічні традиційні посібники.

Хоча за програмою розвивального навчання мови букви як значки для позначення звуків з’являються на уроках не відразу, діти працюють у прописах з найперших днів. Вправи «добукварного періоду», запропо­новані учням на сторінках цього посібника, спрямовані на формування координації рухів, розвиток моторики дрібних м’язів пальців, що надалі сприяє успішному формуванню навички письма в дитини. Діти вчаться за опорними точками відновлювати всілякі фігури, значки, розвивають уяву й фантазію, домальовуючи задані зображення й контури. Крім того, у прописах діти знайомляться з історією письма. У «букварний період» за­вдання в прописах мають уже більш звичний характер (відтворення калі­графічного зразка), але пов’язані з виконанням найважливіших навчаль­них дій: дій самоконтролю й самооцінки. У «післябукварний період», коли вже вивчені всі букви, у прописах дітям пропонуються спеціальні завдан­ня, виконання яких сприяє розвитку мимовільної пам’яті й мимовільної уваги, що, як показують сучасні психологічні дослідження, лежить в осно­ві навички грамотного письма.

Коли в класах РН починається робота із числами

Підручник математики РН для першого класу не схожий на звичний підручник з картинками яблук і монет, зі стовпчиками прикладів, з текста­ми завдань. У підручнику розвивального навчання зовсім інші картинки — предмети порівнюються за довжиною і шириною, за площею та об’ємом, за формою та кольором... тощо. У завданнях відсутні числові дані, але при­сутні — буквені! І завдання звучать незвично, наприклад: «Мама купила сливи масою А і апельсини масою Б. Яка маса всіх фруктів, що купила мама?». Відповідь на питання «Скільки?» — не «П’ять» або «Вісім», а, на­приклад, «А + Б». І відповідей на одне й те саме питання може бути кілька, і способів розв’язання завдання — не один.

9

Боятися незвичності такого підходу не треба. Адже історично на­туральні числа (а також дії з ними) виникли саме для вимірювання, по­рівняння й зрівнювання величин. І навчившись працювати з величинами, порівнювати їх або додавати, зрівнювати або розв’язувати з ними завдан­ня, діти більш усвідомлено роблять аналогічні дії із числами. Трохи піз­ніше, після того, як діти з’ясують, що число — де відношення величин, з’являться й звичні приклади, і завдання із числами.

Такий підхід забезпечує успішність опановування не лише натуральних, а й дробових, і раціональних (додатних і від’ємних) чисел. У звичайній школі освоєння всіх названих вище видів чисел викликає в дітей певні труднощі.

Уміння розрізняти й проводити паралелі між діями з величинами й діями із числами забезпечує учням надалі більші переваги у вивченні ма­тематики в 5—6 класах, а також при вивченні алгебри й геометрії.

Що таке схема й для чого вона потрібна

З перших днів навчання в школі дитина стикається з необхідністю досліджу­вати різні навчальні ситуації, умови завдань, виділяти властивості й відно­шення між якими-небудь об’єктами. Для цього використовуються різного виду моделі: схеми, таблиці й формули в математиці, «фішки» для позначен­ня слів і звуків на уроках мови.

Найперша модель, що з’являється на уроках математики — це схема*. Для найпростіших результатів порівняння (рівності — нерівності) з’являються найпростіші схеми — пара рівних відрізків розповідає про рівність, пара не­рівних — про нерівність. Надалі, коли дитина просувається до додавання й віднімання величин, схеми ускладнюються.

Уміння за допомогою схеми проаналізувати відношення, задані в тексті за­вдання, допомагає маленькому учневі, відповідно, розв’язати завдання. Навички роботи з моделями, побудова й аналіз схем будуть досить корисні учням надалі: у 5—11 класах на уроках алгебри, геометрії, фізики, хімії, біо­логії, економіки, при вивченні мов тощо.

Загальні особливості підручників і навчальних посібників

Однією з основних особливостей підручників для першого класу є їхня комунікативна спрямованість. Учень стикається в підручнику з різ­ними думками з приводу одного завдання, з різними розв’язаннями одно­го завдання, з різними відповідями на одне питання. Для цього в підруч­никах з’являються різні персонажі, які й виступають носіями різних точок зору — наприклад, дівчинка Тефі в «Прописах», Буратіно, Мальвіна, П’єро й Тато Карло в підручниках математики. Час від часу дитині пропонуєть­ся висловити свою думку, погодитися або не погодитися з персонажами. Така робота ставить учня в позицію «того, хто вчиться», тобто вчить себе сам. Крім того, у підручниках часто пропонується перевірити «самостійну роботу» кого-небудь із персонажів. Поступове розуміння того, що можна вчити не тільки когось, але й себе — одне з найважливіших умов форму­вання вміння вчитися.

Комунікативна спрямованість навчальних посібників у розвиваль- ному навчанні зумовлює їхню особливу форму. Як правило, це не просто підручники, а підручники-зошити, у яких дитина працює — виконує за­вдання, перевіряє роботу, виправляє помилки тощо.

Хочемо звернути увагу нате, що в підручниках багато завдань і вправ містять спеціальні позначення, що допомагають орієнтуватися в тому, як виконувати те або інше завдання.

Наприклад, у підручниках математики для 1 класу трапляються такі:

•е- — письмове завдання для самостійної роботи учнів — завдання для загальнокласної роботи учнів

! II — нові терміни, способи дій і форми запису, які учневі потрібно використовувати в роботі

II — важливі пояснення, на які варто звернути увагу

На сторінках «Прописів» є спеціальні шкали, на яких учні самостій­но оцінюють результати роботи.

Наприклад:

т — оціни роботу, тобто визнач, наскільки правильно й охай- - - но виконане завдання

Пр. Ох.

Таким чином, робота з оцінювання й самооцінювання, є ще однією важливою особливістю навчальних посібників для першого класу.

11

Які діти вчаться в системі розвивального навчання

Чи посильна система розвивального навчання кожній дитині

Вибираючи систему навчання, деякі батьки замислюються, чи змо­же їхня дитина вчитися за програмами системи розвивального навчання. Ну, звичайно ж, зможе!Адже,віддаючи дитину в ранньому віці, наприклад, навчатися іноземної мови, батьки цим питанням не турбуються. У класах РН можуть і навіть повинні вчитися діти з різними рівнями розвитку. Більш здібні діти отримують гарні можливості для свого просування в засвоєнні знань. Діти з гірше вираженими навчальними здібностями, беручи участь у навчальному діалозі на уроці, прислухаючись до міркувань однокласни­ків, погоджуючись або висловлюючи сумнів, поступово виявляють і свою власну причетність до народження нового знання. Це мотивує їхню пізна­вальну активність і усуває невпевненість в індивідуальній роботі. Учителі розвивального навчання завжди відзначають дружелюбність і взаємодопо­могу, яку діти в класах надають одне одному.

Як проходить адаптація дітей 6-річного віку в системі РН

У класах РН адаптація першокласників до шкільного життя відбува­ється швидше, ніж у традиційному навчанні. Розвивальне навчання більш чутке до потреб дитини, тому що в цій освітній системі дитина мас пра­во на помилку, сумнів і власну думку. Починаючи з перших днів дитини в школі, цьому сприяє курс «Вступ до шкільного життя», що проводить­ся протягом двох тижнів і передує вивченню навчального матеріалу з рід­ної мови та математики. Курс «Вступ до шкільного життя» розроблений спільно психологами й педагогами. Багаторічний досвід показує, шо вико­ристання цього навчального курсу знижує в маленького школяра тривож­ність, забезпечує створення довірливого мікроклімату у відносинах як між самими дітьми, так і між учнями й учителем.

Психологічні переваги навчання за програмою РН

Багаторічні психолого-педагогічні дослідження в масовій школі по­казали, що до кінця першого року навчання з’являються яскраві відмін­ності дітей у класах РН від однолітків, що навчаються за програмами тра­диційної школи:

—  В учнів класів РН вищий рівень пізнавального інтересу й інтересу до навчання.

— Діти з класів РН значно краще, ніж учні традиційні школи, готові до розв’язання нестандартних проблем, не бояться нових завдань, з яки­ми не стикалися раніше, не відмовляються від пошуку розв’язання та­ких завдань, намагаються проаналізувати задану умову й знайти варіанти розв’язання. Крім того, учні класів РН найчастіше самі знаходять і форму­люють ті проблеми й завдання, які необхідно розв’язати для подальшого просування в матеріалі.

— У класах РН в дітей вищі показники інтелектуального розвитку.

— І нарешті, у класах РН набагато вищі показники, що характеризу­ють розвиток колективу й особистості. Учні більш «повернені» одне до од­ного, вони не бояться висловлювати свої думки, не бояться помилитися. Вони вміють вислухати товариша, навіть у тому випадку, якщо його дум­ка відрізняється від більшості. Вони готові до обговорення всіх гіпотез і пропозицій. Вони доброзичливі й завади прагнуть допомогти товарише­ві. Учні таких класів поводяться як «союзники», що розв’язують загальну проблему, а не як «суперники».

Зазначені переваги були підтверджені як багаторічною практикою, так і науковою експертизою АПН України (Постанова Президії АПН України від 22.05.2001, протокол № 1—7/5-65).

Чи зможе дитина після четвертого класу перейти в іншу школу або в інший клас, де немає системи розвивального навчання

Програми розвивального навчання повністю відповідають Держав­ному стандарту початкової загальної освіти (редакція 2011 р.), і дитина піс­ля закінчення початкових класів підготовлена до навчання надалі за будь- якими програмами.

Що стосується оцінки рівня сформованості знань, умінь і навичок, то система РН забезпечує їхню якість набагато краще, ніж традиційна про­грама. Успішні результати навчання за програмами РН підтверджені бага­торічним досвідом учителів і наукових експертиз. Навчаючись за цією сис­темою, дитина виявляється більш підготовленою до засвоєння наукових (теоретичних) знань, понять, які складають зміст навчального матеріалу в основній школі.

Однак, батьки повинні бути готові до того, що при переведенні ди­тини в іншу школу, де в 5 класі навчання вже не ведеться за програмами

розвивального навчання, дитина, завдяки своїй гарній підготовці, може «не напружуватися» весь навчальний рік і, як наслідок, втратити тільки що зароджену й ще недостатньо зміцнілу в ньому здатність учитися. Тому краще, щоб дитина продовжила навчання в 5 і 6 класах у тій школі, де вчи­телі мови й математики працюють за системою РН або знайомі з особли­востями викладання за цією системою.

ЯК НАВЧАЮТЬСЯ В СИСТЕМІ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

(Дещо про методику навчання для особливо зацікавлених батьків)

У чому відмінність методів навчання в класах РН

Основна відмінність методів розвивального й традиційного навчання — це те, що дитина не просто отримує знання про те, «ЯК» діяти в тій або іншій ситуації, а самостійно знаходить відповідь на питання «ЯК» діяти (напри­клад, «ЯК додавати числа?»). Але для того, щоб визначити «ЯК», дитині до­водиться шукати відповідь на питання «ЧОМУ» так, а не інакше, треба діяти в цій самій ситуації. Саме в процесі пошуку відповіді на питання «ЧОМУ», розв’язуючи проблемні ситуації в спільному діалозі з учнями й учителем, ди­тині й відкривається певна істина. Учитель виступає на рівні з учнем у цьому пошуку, а не нав'язує свою єдину правильну думку авторитарним шляхом, що відбувається в традиційному навчанні, де вивчення нового матеріалу від­бувається як засвоєння вже готового зразка.

Які форми організації навчального процесу використовуються вчителем на уроці

Крім індивідуальної форми роботи, яка найчастіше використовується в традиційній системі, учитель системи розвивального навчання застосо­вує у своїй роботі парну й групову форми організації навчальної взаємодії. У наших класах реалізується принцип «Навчаємося поруч і разом». У тради­ційній системі навчання дитина отримує знання порціями, у послідовності, визначеній дорослим, тобто вчителем. Авторитарність учителя, «який ба­гато знає», придушує ініціативу дитини в отриманні нових знань. У роботі в парах і групах відбувається спілкування учня з рівними собі за життєвим досвідом, за колом невідомих питань, що дає можливість дітям сперечати­ся, шукати докази. Питання «чому» ставить дитина дитині. Слід зазначити, що час, проведений в обговореннях і суперечках навколо розв’язання за­вдання, не витрачений марно. При цьому в дітей розвивається пізнаваль­на активність, ініціативність, знижується тривожність, з’являється почуття

впевненості у своїх силах. До речі, що такі зміни стосуються як «сильних», так і «слабких» учнів.

У чому особливості оцінювання

Система РН спрямована на розвиток у дітей пізнавального інтересу, уміння вчитися, навичок ділового співробітництва з однолітками. Ясно, що ці пси­хологічні здібності не можуть бути оцінені за допомогою звичних методів оцінки якості знань і вмінь учнів. Тому із самого початку шкільного життя ми починаємо формувати в дітей навчальну самооцінку. В ідеалі цього мож­на досягти тільки в навчанні без оцінок. Але вимоги масової школи змушу­ють, починаючи вже з другого класу, оцінювати знання дітей у балах. Поява бального оцінювання в другому класі не травмує психіку дитини завдяки тривалій підготовці його введення. Як правило, у класах розвивального на­вчання, з боку дітей, не виявляється нерозуміння або неприйняття оцінки вчителя, відсутні образи, діти не втрачають віри у свої сили, що часто тра­пляється в інших підходах до навчання, де панує тільки вчительська оцінка. Підготовка учнів до бального оцінювання в класах РН полягає в роботі вчи­теля з формування в дітей адекватної самооцінки. Для цього на початкових етапах навчання діти (хоча й під керівництвом учителя) самі визначають різ­ні критерії оцінки своєї роботи. Головне, що для оцінювання однієї й тієї ж роботи має бути висунуто кілька критеріїв. Наприклад, на уроках письма й математики це можуть бути охайність і правильність, на уроках читання — швидкість і виразність тощо. Для оцінювання за цими критеріями вводять­ся «чарівні стрічечки». «Чарівні стрічечки», на відміну від балів, гарні тим, що будь-яка дитина завжди «приблизно» знає, як вона виконала роботу (на­писала букви, накреслила схему...) — «дуже добре», «більш-менш» або «зо­всім погано». Самооцінка учня завжди передує оцінці вчителя. Учитель же «погоджується» (обводить значок іншим кольором) або «не погоджується» з даною самооцінкою (ставить свій значок іншим кольором на цій же «стрі­чечці»).

Учитель хвалить не тільки дітей, які виконали роботу правильно та охайно, а й тих учнів, чиї самооцінки збіглися з оцінкою вчителя. Особливу турботу вчителя викликають ті групи дітей, у яких або занижена самооцінка, або ж вона завищена. Таким чином, за перші півтора року шкільного життя ди­тина не тільки психологічно готова до одержання оцінок, але й правильно може оцінити свою роботу й роботу інших, побачити свої межі знання або незнання матеріалу.

ПРО ВЧИТЕЛІВ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ ЗА СИСТЕМОЮ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Як правило, учителі, що вибирають систему розвивального навчан­ня, — це професіонали, що мають чималий досвід роботи за традиційними програмами. Пропрацювавши не один рік у школі, учитель, як правило, стикається з недостатніми або обмеженими можливостями традиційно­го навчання. У пошуках розв’язання цієї проблеми, учитель приходить до системи розвивального навчання. РН дає вчителеві набагато більший професійний простір і розширює його можливості особистісного й твор­чого зростання.

Учитель, що прийняв мету й завдання системи розвивального на­вчання, відкритий до співробітництва з дитячим колективом. Він не бо­їться надати дітям можливість самостійно розв’язувати деякі завдання й навіть інколи бути «учителями» один для одного.

Тільки вчителі, не схильні до авторитаризму, можуть створити тепле, сповнене змісту, творче навчальне середовище, де навчання має цінність і мету, і де створюється навчальне співтовариство людей, що підтримують і цінують одне одного. Хоча й багатьом учителям із цієї групи потрібно ще чимало часу, щоб змінити свою роль у процесі навчання дітей і бути гото­вим до співробітництва з ними.

Підтвердженням високої педагогічної майстерності вчителів РН є те, що, як правило, це вчителі першої і вищої категорій (близько 80%), що нерідко мають звання «учитель-методист». Крім цього, слід зазначити, що вчителі розвивального навчання в різних регіонах України щороку бе­руть участь і стають лауреатами районних, регіональних і навіть всеукраїн­ських конкурсів «Учитель року».

Якими пріоритетами керується вчитель розвивального навчання

Ось підстави нашого вибору:

— забезпечити душевне здоров’я й емоційне благополуччя кожної дитини;

— навчити дітей учитися, тому що вміння вчитися — це базисна люд­ська здатність до самозміни, до саморозвитку;

— виховувати не словом, а справою в умовах навчального співробіт­ництва;

—дати дітям максимально широку освіту, допомогти їм зорієнтува­тися в різних галузях культури й знайти сфери своїх власних інтер­есів;

—допомогти дитині найбільш повно реалізувати свій творчий по­тенціал, розкрити свою індивідуальність.