Концепція НУШ

Проект

КОНЦЕПЦІЯ

СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ

Вступ

Попередні роки новітньої історії Української Держави були роками становлення і розвитку нової загальноосвітньої школи як соціальної інституції, що забезпечує реалізацію конституційного права громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти. Сутність й основні засади її діяльності на початковому етапі відродження української державності визначала Концепція середньої загальноосвітньої школи України (1991 р.).

 Після десятирічного загалом успішного утвердження цих засад у шкільній практиці у 2001 році була прийнята Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа), в якій з урахуванням попереднього етапу будівництва нової школи та стратегічних завдань її розвитку визначено основи модернізації загальної середньої освіти і функціонування загальноосвітньої школи з 12-річним терміном навчання. Незважаючи на ряд об’єктивних і суб’єктивних перешкод у реалізації цієї концепції, пов’язаних, зокрема, з необґрунтованим рішенням щодо повернення до одинадцятирічного терміну навчання в школі, недостатнім фінансуванням галузі, недосконалістю шкільної мережі, практика засвідчила продуктивність більшості закладених у цьому документі концептуальних положень.

Водночас нові зовнішні і внутрішні чинники зумовлюють потребу коригування ряду принципових положень щодо діяльності загальноосвітньої школи України. Зокрема, глобалізаційні виклики сьогодення спричиняють необхідність наднаціонального узгодження головних параметрів функціонування загальноосвітньої школи (мети, змісту, організації та результатів навчання) відповідно до міжнародних тенденцій розвитку освіти. До основних із них належать:

-                 включення загальної середньої освіти і передшкільної підготовки до обов’язкової освіти;

-                 подовження терміну навчання у середній школі, що зумовлює подовження уніфікованих базових навчальних циклів, а також підвищення вікової планки, досягнувши яку молоді люди здатні свідомо обрати галузь фахової спеціалізації;

-                 трансформація змісту освіти на компетентнісних та інтеграційних засадах через запровадження компетентнісно орієнтованих стандартів, які характеризуються відходом від традиційної «предметності» в реалізації змісту і структуровані за освітніми галузями;

-                 створення нових організаційно-педагогічних систем, які розширюють можливості вільного переміщення учнів між різноманітними освітніми та професійними напрямами підготовки;

-                 трансформація профільного навчання в школі та професійної підготовки в багатокомпонентну модель, де кожен учень може обрати власну траєкторію здобуття загальної середньої освіти у поєднанні зі здобуттям професії.

До внутрішніх чинників модернізації діяльності школи передусім слід віднести недостатню відповідність змісту й організації шкільного навчання стратегічній потребі виховання інноваційної, патріотично налаштованої особистості, здатної до сприйняття і творення продуктивних змін і нововведень у різних галузях економіки і суспільного життя як запоруки конкурентоспроможності України в динамічному світі і, власне, її існування як незалежної держави.

Нині ці фактори не справляють належного впливу на діяльність школи, що істотно позначається на її результативності. Участь українських школярів у міжнародних дослідженнях якості природничо-математичної освіти TIMSS у 2007 і 2011 роках засвідчила невміння переважної більшості з них (понад дві третини) застосовувати набуті знання у практичній діяльності, реальних життєвих ситуаціях, для пояснення природних явищ, розв’язувати завдання комплексного характеру, залучати для цього необхідну додаткову інформацію. Далеко не повністю реалізується компетентнісний підхід у навчанні, неефективно здійснюється формування ключових компетентностей, зокрема здатності вчитися, що є причиною більшості навчальних невдач школярів і низької результативності навчання. Потребує вдосконалення також зміст загальної середньої освіти. Як показав аналіз, здійснений ученими НАПН України (2015 р.)[1], він переобтяжений другорядним, фактологічним матеріалом, у багатьох випадках нераціонально структурований, надмірно регламентований для обов’язкового вивчення особливо в початковій і старшій школі, недостатньо сприяє формуванню цілісної свідомості, цілісного образу світу, розкриттю місії і місця людини в ньому. Застосовувані в масовій шкільній практиці дидактичні системи і технології не завжди відповідають сучасним тенденціям розвитку освіти. Процеси трасформації домінуючого поки що інформаційно-репродуктивного навчання відбуваються недостатньо інтенсивно. Потребує радикальної модернізації зміст і організація навчання в старшій профільній школі. У зв’язку з децентралізаційними процесами в країні нові підходи мають бути покладені в основу управління школою та її фінансування з метою розширення автономності закладу в реалізації його функцій.

Зазначене зумовлює необхідність нової цілісної характеристики середньої школи, основних засад її діяльності.

Мета, завдання і засади діяльності школи

Загальна середня освіта є основою для самореалізації людини та підвищення її освітнього рівня впродовж життя. ЇЇ метою є різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві і цивілізованої взаємодії з природою, прагне до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності, має сформовані моральні цінності.

Основним соціальним інститутом, що реалізує мету загальної середньої освіти, є середня загальноосвітня школа.

Основними завданнями української загальноосвітньої школи є:

˗                 різнобічний розвиток школяра як цілісної особистості в духовному, інтелектуальному, емоційному, фізичному, моральному і психічному проявах;

˗                 виховання школяра як громадянина і патріота України, національно свідомої, вільної, демократичної, соціально активної особистості, здатної здійснювати свідомий вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях;

˗                 формування в учнів природничо-наукового і гуманітарного світогляду, наукового стилю мислення, здатності до інноваційної діяльності;

˗                 формування особистісних якостей, які забезпечують успішну соціально-психологічну адаптацію в суспільстві, готовність до подальшої неперервної освіти впродовж життя, трудової діяльності, конкурентоздатність на ринку праці;

˗                 формування ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для її успішної життєдіяльності: здатність спілкуватися державною мовою та однією з іноземних мов, математична грамотність і обізнаність у галузі природничих наук і технологій, готовність використовувати інформаційно-комунікаційні технології у своїй діяльності, уміння і потреба вчитися впродовж життя, здатність до життя в громадянському суспільстві, навички підприємницької діяльності, загальнокультурна компетентність;

˗                 вироблення навичок здорового способу життя та ціннісного ставлення до здоров'я.

Діяльність середньої загальноосвітньої школи ґрунтується на засадах: демократизму, дитиноцентризму, рівного доступу до якісної освіти, врахування вікових особливостей розумового, фізичного і психічного розвитку дитини, індивідуалізації, диференціації і варіативності, цілісності і наступності, академічної свободи та автономності, прозорості і відповідальності.

Структура школи

Відповідно до Міжнародної стандартної класифікації освіти повна загальна середня освіта охоплює три рівні: 1) початкова освіта; 2) базова середня освіта; 3) профільна середня освіта. За вимогами ЮНЕСКО її здобуття має тривати не менше 11 років. У ЄС немає жодної країни, в якій би тривалість здобуття повної загальної середньої освіти була менше 12 років. Зважаючи на євроінтеграційні прагнення України, а також беручи до уваги , що тривалість здобуття освіти є одним із міжнародних критеріїв її якості, нормативний термін навчання у вітчизняній школі має відповідати середньоєвропейському показнику і становити 12 років.

Структура середньої загальноосвітньої школи зумовлюється зазначеними рівнями повної загальної середньої освіти: перший рівень забезпечує початкова школа, другий рівень – гімназія, третій рівень – ліцей (див. рис. 1).

Початкова школа є чотирирічною. До неї вступають діти у віці 6-7 років. Вибір навчального закладу здійснюється за місцем проживання або за бажанням батьків з урахуванням потреб дитини (спеціалізовані школи, навчання дітей з особливими потребами). Початкова школа може функціонувати як самостійний навчальний заклад або діяти в комплексі з дошкільним закладом освіти, гімназією, позашкільними навчальними закладами.

Метою початкової освіти є гармонійний розвиток особистості дитини відповідно до її вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей, формування морально-етичних і загальнокультурних цінностей, оволодіння ключовими і предметними компетентностями, необхідними життєвими і соціальними навичками, що забезпечують її готовність до продовження навчання, життя у демократичному суспільстві.

Завдання початкової освіти:

створення умов для психолого-педагогічної адаптації дитини до шкільного освітнього середовища;

фізичний і психічний розвиток дитини, розвиток її сенсорних, пізнавальних здібностей, інтересу та мотивації до навчання;

формування ключових і предметних компетентностей, набуття соціального досвіду, культури спілкування і співпраці у різних формах навчальної взаємодії; здатності до самовираження; соціально-правової, екологічно доцільної і здоров’язбережувальної поведінки;

патріотичне, морально-етичне, трудове, естетичне виховання дитини.

Гімназія, тривалість навчання в якій 5 років, продовжує реалізацію завдань освіти учнів, розпочату в початкових класах, розширюючи і доповнюючи ці завдання відповідно до вікових і пізнавальних можливостей школярів. Тут закладається той універсальний, спільний для всіх загальноосвітній фундамент, необхідний і достатній для розуміння сучасного світу і усвідомленого функціонування в ньому, реалізації кожним учнем у подальшому своїх особистих освітніх, професійних і загалом життєвих планів. З огляду на зазначене основною характеристикою освіти на цьому рівні має бути її цілісність, фундаментальність і відносна завершеність.

Метою базової середньої освіти є різнобічний розвиток, громадянське виховання і соціалізація дитини, формування у неї навчальних, соціальних, загальнокультурних і предметних компетентностей, ціннісних ставлень і толерантності, особистісний розвиток учнів з орієнтацією на продовження навчання, формування креативності і критичного мислення, творчих здібностей, набуття життєвих компетентностей, необхідних для самовизначення й усвідомленого вибору життєвого шляху.

Завдання базової середньої освіти:

-                 створення умов для ефективної навчально-пізнавальної діяльності учнів в інформаційно-освітньому середовищі з метою особистісного розвитку, набуття ключових і предметних компетентностей, пізнавального досвіду, формування ціннісних орієнтацій, задоволення пізнавальних інтересів і потреб, усвідомленого вибору подальшого життєвого шляху;

-                 інтелектуальний, духовний, емоційний, фізичний, розвиток дитини в умовах переважно предметного навчання, морально-етичне її виховання, формування основ природничо-наукового і гуманітарного світоглядів;

-                 вироблення загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності, набуття соціального досвіду, культури спілкування і співпраці у різних формах навчальної взаємодії, соціально-правової, екологічно доцільної і здоров’язбережувальної поведінки;

-                 завершення формування основних умінь навчальної діяльності, компетентностей щодо вільного володіння українською мовою, спілкування однією з іноземних мов, умінь використовувати інформаційно-комунікаційні технології в навчанні і практичній діяльності;

-                 формування здатності оцінювати правильність результату і раціональність способу розв’язання проблем, обґрунтовувати твердження, приймати адекватні рішення в умовах різноманітних життєвих ситуацій, самостійно розв’язувати пізнавальні, організаційні та інші проблеми;

-                 виховання школяра як людини демократичної, відповідальної, патріотичної, з розвиненим естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу і самої себе; громадянське, трудове, екологічне, виховання учнів;

-                 формування ставлення учнів до освіти як важливої невід’ємної складової загальної культури людини;

-                 збереження і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров'я вихованців.

Основною метою академічних і професійних ліцеїв і коледжів, які надають повну загальну середню освіту, є задоволення освітніх потреб здобувачів освіти відповідно до їхніх здібностей, інтересів, вибору подальшого життєвого шляху, у результаті чого вони набувають знаннєвих, соціальних, загальнокультурних і професійних компетентностей, достатніх для саморозвитку впродовж життя і самореалізації в суспільстві, на ринку праці та у продовженні освіти.

До основних завдань профільного навчання належать:

-                 задоволення і розвиток пізнавальних інтересів, нахилів і здібностей здобувачів профільної освіти, їхніх освітніх потреб, сприяння їхньому життєвому і професійному самовизначенню;

-                 забезпечення можливостей для конструювання кожним учнем власної освітньої траєкторії;

-                 цілеспрямована підготовка учнів до успішного продовження навчання на наступних рівнях освіти за обраним напрямом;

-                 створення умов для здобуття професій для потреб ринку праці.

Академічні ліцеї надають повну загальну середню освіту за певним напрямом профілізації відповідно до галузей знань або освітніх галузей. Вони здійснюють освітню діяльність за типовими або власними акредитованими освітніми програмами, які націлені на підготовку випускників цих закладів освіти до продовження навчання у вищих навчальних закладах.

Професійні ліцеї та коледжі здійснюють професійну підготовку з певної професії/кваліфікації та надають повну загальну середню освіту. Професійні ліцеї можуть також здійснювати підготовку фахівців без здобуття ними повної загальної середньої освіти, а також здійснювати підготовку фахівців на 4-му рівні освіти.

Зміст загальної середньої освіти

Мета і завдання середньої загальноосвітньої школи зумовлюють загальну структуру і добір змісту освіти, а також відповідні способи організації освітнього процесу.

Зміст загальної середньої освіти визначається як педагогічно адаптований досвід людства, що має бути засвоєний особистістю у навчальній діяльності, зумовленій суспільними та особистісними цілями, потребами і перспективами її розвитку, результатом якої є володіння системою ключових і предметних компетентностей, сформованість духовної сфери і світогляду особистості, її моральних і громадянських якостей. Його модернізація передбачає насамперед оновлення навчального матеріалу, який формується на компетентнісних засадах відповідно до пізнавальних можливостей здобувачів освіти та їхніх освітніх потреб. Він групується за сімома освітніми галузями: мови і література, суспільствознавство, мистецтво, математика, природознавство, технології, здоров’я і фізична культура.

Цілісне уявлення про зміст освіти і його структуру, вимоги до результатів навчання та їх оцінювання дають державні стандарти загальної середньої освіти за трьома її рівнями. З метою забезпечення освітніх потреб та інтересів учнів, урахування їхніх здібностей і особистісної орієнтації в навчанні у ньому виокремлюються інваріантний і варіативний складники. Інваріантний, спільний для всіх складник визначається стандартом освіти відповідного рівня, варіативний – формується закладом освіти з урахуванням освітніх запитів учнів і можливостей їх забезпечення.

Основними детермінантами формування змісту середньої освіти є потреби суспільства й особистості, орієнтація освіти на перспективи розвитку науки, техніки, виробництва, сфери послуг тощо. Модернізація змісту загальної середньої освіти здійснюється відповідно до таких основних пріоритетів – особистісної та компетентністної орієнтованості, спрямованості на гармонійний розвиток особистості, гуманітарізації, фундаменталізації, посилення діяльнісного і креативного складників змісту, громадянського і патріотичного виховання, доступності відповідно до вікових пізнавальних особливостей учнів.

Зміст початкової освіти становить основу для реалізації її мети і завдань, відповідно до яких школярі оволодівають загальною грамотністю, загальнонавчальними уміннями і навичками, засвоюють систему знань про навколишній світ, культуру і мистецтво, етичні і правові норми, набувають досвід ціннісного ставлення до світу, один до одного, які необхідні дитині для подальшої освіти і життєдіяльності.

У змісті початкової освіти посилюється його практична спрямованість, системніше враховуються вікові особливості інтелектуального і психічного розвитку учнів, здійснюється розвантаження навчального матеріалу (скорочення його обсягів, термінології, уникнення дублювання тощо), забезпечується також відповідність між обсягом навчального матеріалу і часом його вивчення. Зміст навчання ґрунтується на інтегративно-предметній основі, головними елементами якої є усне і писемне мовлення, читання, іноземна мова, математика, основи природознавства і суспільствознавчих знань, різні види мистецької діяльності (спів, гра на музичних інструментах, образотворча діяльність – малювання, аплікація, ліплення, декоративні техніки тощо), збереження здоров'я. У початковій школі не повинно бути одногодинних курсів або предметів; за необхідності відповідний матеріал може інтегруватися в змісті споріднених навчальних предметів або входити до їх складу у вигляді модулів. Максимальна кількість обов’язкових навчальних предметів в одному класі не повинна перевищувати 8 назв.

У початкових класах варіативний складник становить не менше 10 відсотків від гранично допустимого навчального навантаження учнів і спрямовується переважно на індивідуальні консультації та групові заняття.

Початкові школи працюють за власними акредитованими або типовими освітніми програмами, які не передбачають поглибленого вивчення навчальних предметів.

У гімназії зміст освіти структурується переважно за навчальними предметами. У 5-6 класах таке структурування може здійснюватися як на предметній (історія, географія, біологія, іноземна мова тощо), так і на інтегрованій (математика, природознавство, технології тощо) основах. У 7-9 класах зміст освітніх галузей представлений головним чином сукупністю відповідних навчальних предметів. Так само, як і в початковій школі, у гімназії не може бути одногодинних предметів; їх зміст інтегровано викладається в споріднених освітніх галузях або шляхом концентрованого викладу матеріалу за модульним принципом в одній з галузей. Як правило, зміст базової загальної середньої освіти є логічно завершеним, цілісним, а також достатнім для успішного навчання на профільному рівні.

Формування ключових і предметних компетентностей учнів гімназії відбувається за типовими або власними акредитованими освітніми програмами, які можуть передбачати поглиблене вивчення окремих предметів або освітніх галузей, корекційну роботу з дітьми з особливими освітніми проблемами тощо. Освітні програми гімназій обов’язково передбачають не менше 20 відсотків навчального навантаження у варіативній частині навчального плану для додаткових занять з учнями, курсів за вибором, індивідуальних консультацій. За рішенням педагогічної ради закладу освіти учні гімназії можуть опанувати частину предметів інваріантного і варіативного складників навчального плану дистанційно.

Академічний і професійний ліцеї та коледжі здійснюють загальноосвітню підготовку здобувачів профільної середньої освіти за типовими або власними акредитованими освітніми програмами, які враховують особливості профілізації навчання і здобуття професії. У реалізації загальноосвітнього змісту профільної освіти існує інваріантний (спільний, однаковий для всіх учнів) і варіативний складники, які містять: 1) базові навчальні предмети і курси, що вивчаються на профільному рівні (таких предметів реально не може бути більше трьох; як правило, їх два); 2) базові навчальні предмети і курси, що вивчаються на рівні стандарту; 3) курси за вибором (спецкурси і факультативи).

Визначальною характеристикою змісту на цьому рівні освіти є його фундаментальність, спрямованість на забезпечення цілісності, універсальності знань, розвиток системного мислення учнів, зорієнтованого на синтез різних видів знань, формування цілісної  наукової картини світу в єдності її гуманітарного і природничого складників. Це зумовлює збільшення частки інтегрованих предметів і курсів, у яких реалізується освітній зміст.

Інваріантний складник змісту і вимоги до результатів його засвоєння визначає Державний стандарт профільної середньої освіти. Варіативний складник змісту профільного навчання забезпечує задоволення індивідуальних освітніх потреб та інтересів здобувачів освіти, тому формується кожним навчальним закладом самостійно на підставі авторських навчальних програм або програм, рекомендованих МОН. Освітні програми ліцеїв обов’язково мають не менше 30 відсотків навчального навантаження у варіативній частині навчального плану для додаткових занять з учнями, курсів за вибором, індивідуальних консультацій.

Зміст інваріантного складника реалізується системою базових навчальних предметів і курсів. До базових навчальних предметів належать: українська мова, іноземна мова, суспільствознавство, мистецтво, математика, природознавство, технології, фізична культура і здоров’я.

Кожен базовий навчальний предмет в умовах профільного навчання може вивчатися на одному з двох рівнів – загальноосвітньому,  або глибше і ширше – на профільному рівні[2]. Зміст і вимоги до засвоєння базових предметів для кожного з цих рівнів визначають Державний стандарт профільної освіти і навчальні програми, розроблені й затверджені в установленому порядку.

На загальноосвітньому рівні базовий навчальний предмет може вивчатися як інтегрований курс або як курс, побудований за модульним принципом, де кожен модуль реалізує визначений стандартом зміст відповідного компонента освітньої галузі. Якщо один із компонентів змісту галузі реалізується у вигляді профільного предмета, то з програми курсу цей зміст вилучається. Вивільнені при цьому навчальні години спрямовуються на курси за вибором (спецкурси і факультативи).

Зміст курсів за вибором зумовлений їх основними функціями у системі профільного навчання. Спеціальні курси можуть передбачати поглиблення і розширення змісту окремих розділів профільних (а за потреби і непрофільних)  предметів або містити додаткові розділи; знайомити учнів із новими галузями знань, не представленими у змісті профільних і непрофільних предметів, але орієнтованими на майбутню професію у руслі обраного профілю; слугувати одним і засобів формування цілісної картини світу на основі узагальнення й інтеграції знань, здобутих у процесі навчання тощо. Факультативні курси покликані сприяти задоволенню індивідуальних пізнавальних інтересів та освітніх потреб старшокласників, які можуть бути не пов’язані із специфікоою обраного профілю навчання, і передбачати, зокрема, поліпшення загальноосвітньої підготовки з непрофільних предметів (наприклад, з української або іноземної мов у негуманітарних профілях навчання), ознайомлення учнів з галузями знань або видами діяльності, недостатньо представленими у змісті загальної середньої освіти.

В академічних ліцеях інваріантний і варіативний складники спільно формують профілі навчання за допомогою базових предметів і курсів за вибором. У загальноосвітній підготовці учнів професійних ліцеїв реалізується зміст лише інваріантного складника з урахуванням особливостей підготовки фахівця з певної професії.

Профілі навчання в академічних ліцеях ґрунтуються на базових предметах кожної з семи освітніх галузей, визначених Державним стандартом профільної середньої освіти, або комбінації не більше двох навчальних предметів споріднених галузей. Освітня програма відповідного профілю може бути сформована ліцеєм самостійно або на основі типових освітніх програм, рекомендованих МОН.

Виховний потенціал школи

Сучасна освіта як цілісний освітній процес розвитку, навчання і виховання учнівської молоді наряду із завданнями формування міцних наукових знань й умінь, базових компетентностей та творчих здібностей учнів має виховати в них національну самосвідомість, високу їх моральність, життєві ціннісні орієнтації, почуття громадянина-патріота. З метою досягнення такої особистісно-розвивальної мети школа повинна сповна використати виховний потенціал цілісного навчально-виховного процесу.

Враховуючу зазначене, доцільно виокремити три напрями, за якими необхідно здійснювати виховну роботу: виховні можливості навчання, взаємини "учитель – учень" та учнівську міжособистісну взаємодію. Якщо ці напрями відповідатимуть меті розвитку гармонійної, різнобічно розвинутої особистості, то таке навчання набуватиме статусу виховального.

Ключовим виховним фактором процесу навчання має стати надання знанням суспільно значущої цінності, що передбачає певну позицію учня щодо навчального змісту, яким він оволодіває. Означена позиція пов’язується з вмінням учня формулювати культуро-нормативне оцінне судження щодо певних фрагментів навчального змісту; його значущість для себе та суспільства, висловлювати переконання з необхідності орієнтуватись на цінності у власному житті.

Основою виховної діяльності педагога повинен бути практичний орієнтир, відповідно до якого виховальне навчання сповна реалізуватиметься, коли весь освітній процес здійснюватиметься на засадах особистісно розвивального підходу. У цьому зв’язку у вчительсько-учнівських взаєминах відображаються позиції розуміння вихованця, його визнання і безумовне прийняття, справедливе ставлення до дитини. Шлях до морально досконалої особистості пов’язується з такими вчительсько-учнівськими взаєминами, які заперечують жорсткість до дитини й утверджують людську гідність.

Учнівська міжособистісна взаємодія як виховний фактор реально проявлятиметься як ціннісне функціонування групи. Тут важливим аспектом має бути педагогічна допомога членам групи у створенні суспільно значущих колективних проблем, навколо яких розгортатиметься реальне групове життя. Колективні проблемні ситуації, чинниками яких виступатимуть навчальні події, передбачають максимальне розумово-емоційне напруження, що втілюватиметься в паритетному пошуковому діалозі, зіткненні думок, розгортанні процесу розуміння позиції іншого чи обстоюванні власного погляду. У такий спосіб виникає значущий для групи моральний образ, учні вчаться висловлювати власну думку, брати участь в ухваленні спільних рішень, набувають умінь командної роботи, що є фактором становлення їх громадянської позиції.

Шлях досягнення обґрунтованої вище особистісно розвивальної мети пронизує весь період навчання учнів у школі. Відтак, змістові орієнтири виховної роботи на різних освітніх рівнях центруються навколо відповідних особистісних якостей. У молодшому шкільному віці такими особистісними якостями адаптаційно-ігрового циклу (1‒2 класи) є ті, що забезпечують суспільно значущу поведінки учнів, їх діяльність у групі (дисциплінованість, старанність, ввічливість, щирість) і способи спілкування, різнобічної гуманістично спрямованої активності. Другий, базовий цикл (3-4 класи), має бути націлений на формування моральних цінностей і досвіду соціальної взаємодії, виховання школяра як особистості. Гімназійна освіта, яка розподілена на адаптаційно-предметний (5-6 кл.) і предметно-орієнтований (7-9 кл.) цикли, забезпечуватиме підготовку до профільного навчання і виховання системи гуманістичних цінностей. У ліцеях передбачається виховання у підростаючої особистості соціально моральної зрілості, що втілюється у самодостатності, відповідальності, толерантності, піклуванні про індивідуальне і суспільне благо.

Організація освітнього процесу у школі

Освітній процес у загальноосвітніх навчальних закладах органічно поєднує навчання, виховання і розвиток учня і будується на основі особистісно орієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів. Відповідно до особистісно орієнтованого підходу в центр освітнього процесу ставляться інтереси здобувача освіти. Освітній процес передбачає гуманне суб’єкт-суб’єктне співробітництво всіх учасників навчально-виховного процесу; діагностично-стимулюючий спосіб організації навчального пізнання; діяльнісно-комунікативну активність учнів; проектування індивідуальних досягнень в усіх видах пізнавальної діяльності; якомога повніше врахування в доборі змісту, в методиках, стимулах навчання та системі оцінювання діапазону особистих потреб. Компетентнісний підхід передбачає досягнення нової якості результатів освітнього процесу шляхом його орієнтації на формування системи компетентностей особистості як її здатностей раціонально діяти у різноманітних навчальних і життєвих ситуаціях на основі здобутих знань, сформованих умінь, мотивів, ціннісних орієнтирів і досвіду діяльності. Діяльнісний підхід зумовлює залучення учнів до різноманітних видів діяльності, що дозволяє їм успішніше оволодівати суспільним досвідом та, як наслідок, забезпечує соціальну активність особистості.

На основі зазначених підходів у школі утверджується новий тип навчання – навчання інноваційне, яке на відміну від традиційного навчання, націленого в основному на освоєння і підтримку наявних здобутків цивілізації, формує особистість, здатну вносити інноваційні зміни в існуючу культуру й середовище, успішно розв’язувати проблемні ситуації, які постають як перед окремою людиною, так і перед суспільством. Таке навчання передбачає постійне залучення учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності, що характеризується інтенсивною багатосторонньою комунікацією суб’єктів діяльності, обміном інформацією, результатами діяльності учнів між собою і вчителем. Воно спонукає їх до ініціативності, творчого підходу та активної позиції у всіх видах зазначеної діяльності, передбачає не отримання, а здобування, створення, конструювання знань, умінь, компетентностей самим учнем, що значно підвищує його результативність. Як свідчить зарубіжний і почасти вітчизняний досвід, результати такого навчання полягають у значно глибшому й усвідомленішому розумінні учнями сутності вивченого, сформованістю умінь самостійно аналізувати і оцінювати навчальну й іншу інформацію, формулювати висновки, аргументовано відстоювати свої погляди, слухати інших, поважати альтернативну думку, працювати в групі, будувати конструктивні стосунки з її членами і визначати своє місце в ній.

Навчально-виховний процес у школі ґрунтується на запровадженні компетентнісно орієнтованих методик і технологій навчання та оцінювання результатів навчання, варіативності форм і методів навчання учнів, створенні інформаційно-освітнього середовища, зокрема з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, яке враховує вікові і пізнавальні особливості дітей та їхні здібності, інтереси й освітні потреби. З цією метою в структурі повної середньої освіти на кожному її рівні виокремлюються цикли, що зумовлені психофізіологічними чинниками навчальної діяльності учнів, характерними для даного етапу розвитку дитини. Така циклічна організація навчального процесу впливає на проектування оновленого змісту, форм і методів навчання, створює навчальне середовище, що пом'якшує адаптацію школяра до кожного наступного етапу навчання, сприяє розвитку дитини відповідно до її здібностей, інтересів та освітніх потреб, забезпечує відповідність пізнавальних можливостей учнів досягненню оптимальних освітніх результатів.

У початковій школі навчання здійснюється в два цикли, які враховують вікові особливості фізичного, психічного і розумового розвитку дітей.

Перший цикл (1-2 класи) – адаптаційний, мотивує і готує дітей до успішного навчання в школі, ґрунтуючись на характерній для цього віку дітей ігровій діяльності. На цьому етапі навчання особлива увага приділяється індивідуальній роботі з дітьми з метою вирівнювання їхніх стартових освітніх здобутків, формування загальнонавчальних умінь, виявлення індивідуальних особливостей, здібностей і схильностей учнів, їхніх пізнавальних інтересів. Даний цикл передбачає формування у дітей якостей, необхідних для суспільно значущої поведінки та діяльності у групі (дисциплінованість, старанність, ввічливість, щирість), способів спілкування, різнобічної гуманістично спрямованої активності. Відповідно до психологічно зумовленої  цілісності сприймання дітьми цього віку  навколишнього світу конструювання змісту і організація навчання у 1-2 класах здійснюється з використанням різних видів інтеграції, ігрових методів.

Другий цикл (3-4 класи) – основний, базовий. Його призначення – продовжити виховання морально-етичних цінностей, набуття досвіду соціальної взаємодії, формування в учнів ключових і предметних компетентностей, оволодіння розгорнутою навчальною діяльністю, уміннями працювати самостійно, у групі, у проекті, у різних видах творчої діяльності тощо. Водночас це не виключає ігрових, інтегрованих занять.

Учні 1 класу домашніх завдань не одержують. У 2 класі дітям можуть пропонуватися завдання, які стимулюють інтерес до навчання і виконуються переважно в усній формі. Учні 3–4 класів виконують домашні завдання диференційованого характеру, зміст і обсяг яких визначаються залежно від потреб дітей, мають для них особистісну значущість.

Контрольно-оцінювальна діяльність передбачає систематичне відстеження індивідуального розвитку учнів у процесі навчання і виконує переважно формувальну функцію. Упродовж навчання в початковій школі учні опановують способи самоконтролю, саморефлексії і самооцінювання, що сприяє стимулюванню відповідальності, розвитку інтересу, своєчасному виявленню прогалин і корекції освітніх результатів.

Оцінювання навчальних досягнень учнів 1-2 класів здійснюється лише якісно; бальне оцінювання не застосовується. У 3-4 класах поступово запроваджується 12-бальна шкала оцінювання, яка використовується в подальшому навчанні у гімназіях і ліцеях. У початковій школі державна підсумкова атестація у формі контролю навчальних досягнень учнів не передбачається. Підсумкове оцінювання учнів може мати лише моніторинговий характер.

Типовою в малонаселених сільських поселеннях залишається модель відокремленої початкової школи, яка функціонує в місцях проживання дитини. Серед моделей закладів, що надають початкову освіту у сільській місцевості, свою перспективність підтверджує також «Школа – родина», особливість якої полягає в тому, що учні різних вікових груп (класів) навчаються одночасно з одним вчителем. Такі заклади функціонують у найменших сільських поселеннях. Перспективною також є модель навчально-виховного комплексу "Дошкільний заклад освіти – початкова школа" як цілісна педагогічна система, що поєднує навчання, виховання та розвиток дітей дошкільного віку та учнів початкової школи.

Навчально-виховний процес у гімназіях має також циклічний характер і передбачає два цикли: адаптаційний до предметного навчання (5-6 кл.) і власне предметно-орієнтований (7-9 кл.), які в цілому забезпечують здобуття базової середньої освіти та підготовку до профільного навчання.

Базова середня освіта як фундамент загальноосвітньої підготовки школярів формує в них готовність до вибору певного профілю навчання у старшій школі та його реалізації. У зв’язку з цим набуває пріоритетного значення допрофільна підготовка учнів. Її мета полягає в тому, щоб на основі діагностичних методик, диференціації та індивідуалізації навчання надати кожному учневі допомогу в обґрунтованому виборі майбутнього навчального профілю відповідно до власних інтересів, нахилів і здібностей.

Основними формами допрофільної підготовки є: поглиблене вивчення окремих навчальних предметів; курси за вибором; факультативні курси; предметні гуртки; учнівські наукові товариства; предметні олімпіади; консультування.

Оцінювання навчальних досягнень учнів гімназії здійснюється за 12-бальною шкалою. Випускники гімназії проходять державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього незалежного оцінювання з трьох предметів: українська мова і література (обов’язково), математика (обов’язково), предмет за вибором учня. За бажанням учень може обирати додатково ще один предмет для державної підсумкової атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання. Учні, які не пройшли державної підсумкової атестації або одержали негативну оцінку, можуть продовжувати навчання в ліцеї з можливістю відстроченого складання іспиту наступного року.

Гімназія може функціонувати як самостійний навчальний заклад, так і в комплексі "початкова школа – гімназія", "гімназія – ліцей", а також утворювати навчально-виховні комплекси та об'єднання з іншими закладами освіти. В окремих випадках за клопотанням засновників і рішенням відповідного органу управління освітою навчання учнів 5-6 класів за освітньою програмою адаптаційно-предметного циклу гімназії може здійснюватися в початковій школі без необхідного для цього ліцензування, якщо вона здатна забезпечити якісну загальноосвітню підготовку учнів.

Навчання в ліцеях є профільним за загальноосвітнім (академічний ліцей) або професійним (професійний ліцей та коледж) спрямуванням. Воно також передбачає два цикли. Перший цикл – профорієнтаційний, тривалістю в один рік, покликаний допомогти учневі утвердитися у виборі напряму профільної освіти або скоригувати попередньо обраний напрям. Упродовж навчання за цим циклом здобувач освіти може змінювати академічну профілізацію або напрям підготовки за професією. Тут переважає вивчення обов’язкових для всіх профілів загальноосвітніх предметів, а також здійснюється профорієнтаційна робота. Другий цикл – профільної підготовки, тривалістю в два роки зорієнтований переважно на профільне навчання відповідно до обраного учнем напряму профілізації. У професійних ліцеях, які готують висококваліфікованих працівників, тривалість другого циклу може перевищувати дворічний термін навчання. Такий двоцикловий підхід дає можливість більш м’якого переходу до профільної середньої освіти, особливо тим здобувачам, які ще остаточно не визначилися в обранні напряму профілізації.

Випускники академічних ліцеїв проходять державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього незалежного оцінювання з трьох предметів: українська мова (обов’язково), математика або один з предметів суспільствознавчої галузі (обов'язково), предмет з інваріантного складника навчального плану (за вибором учня). За бажанням учень може обирати додатково ще один предмет для державної підсумкової атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання. Випускники професійних ліцеїв та коледжів проходять державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього незалежного оцінювання з двох предметів: українська мова (обов’язково), математика або один з предметів суспільствознавчої галузі (обов'язково). За бажанням учень може складати додатково ще один предмет у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

Як правило, ліцеї функціонують як самостійні навчальні заклади. Проте вони можуть входити в комплекси або об'єднання з іншими навчальними закладами або діяти при університетах.

Реалізація освітніх програм профільного навчання академічного спрямування може здійснюватися на основі міжшкільної взаємодії шляхом створення базових (опорних) ліцеїв, в яких створюються динамічні профільні групи відповідно до потреб учнів, а також завдяки мережевій взаємодії різних закладів освіти регіону – позашкільних навчальних закладів, районних чи міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, дитячих спортивних закладів, натуралістичних станцій тощо. У базових (опорних) академічних ліцеях, які мають необхідну навчально-матеріальну базу й кадрове забезпечення, можуть створюватися міжшкільні класи (групи) для вивчення учнями навколишніх навчальних закладів профільних предметів і спеціальних курсів, у тому числі за дистанційною формою навчання.

Реалізація профільного навчання в старшій школі сільської місцевості набуває різних модифікацій:

- опорна школа з мережею філій (поєднує багатопрофільність; однопрофільність та допрофільну підготовку );

- школа - ресурсний центр (багатопрофільний навчальний заклад), що надає освітні послуги як вчителям, так і учням інших шкіл;

- спеціалізована школа для обдарованих дітей сільської місцевості (спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії тощо), в яких реалізуються навчальні програми поглибленого рівня);

- профільна школа з індивідуальною та очно-заочною формою навчання, переважно орієнтована на дистанційне індивідуальне навчання, індивідуальне консультування та т’юторський супровід.

Успішному розв’язанню завдань профільного навчання в школах сільської місцевості сприятимуть освітні округи, що  дають можливість максимально використати ресурси кожного суб’єкта цього об’єднання, підвищити якість й ефективність загальної середньої освіти.

Опорні школи кожного освітнього округу стають базовими для інших  навчальних закладів. Вони зміцнюються високоосвіченими кадрами, повинні бути добре оснащені сучасним обладнанням, мати комп’ютерні класи, аудіо- та відеоапаратуру, іншу сучасну техніку. Розвиток мережі освітніх округів дозволить максимально використати соціально-культурну інфраструктуру, зробити насиченим освітнє середовище, що відповідає потребам місцевого соціуму.

Інформатизація загальної середньої освіти

Сучасний етап інформатизації загальної середньої освіти спрямований на подальше підвищення якості української освіти, забезпечення конкурентоспроможності національної системи освіти на світовому ринку освітніх послуг, її інтеграції у світовий освітній простір та забезпечення рівного доступу до якісної освіти шляхом реалізації принципів відкритої освіти.

Інформатизація загальної середньої освіти передбачає побудову сучасного інформаційного-освітнього середовища та формування і розвиток ІКТ-компетентностей суб’єктів освітнього процесу.

Ключовим складником інформаційно-освітнього середовища є електронні освітні ресурсів навчального та управлінського призначення. Електронні освітні ресурси навчального призначення створюються для кожного навчального предмета та кожної вікової групи учнів з урахуванням їх вікових пізнавальних можливостей та особливостей сприйняття інформації різного виду. Електронні освітні ресурси управлінського призначення створюються для кожного організаційного рівня органів управління освітою та для різних типів навчальних закладів. Для забезпечення якості електронних освітніх ресурсів розробляються і впроваджуються стандарти електронних освітніх ресурсів та процедури їх сертифікації. Репозитарій електронних освітніх ресурсів для потреб загальної середньої освіти має бути відкритим і постійно поповнюватися, передусім електронними підручниками, а сервіси доступу до них – постійно удосконалюватися. Здійснюється поступова заміна друкованих підручників і нормативної документації на їхні електронні аналоги (електронні підручники і посібники, електронний журнал класу, електронний щоденник тощо).

Програмно-апаратні засоби інформаційно-освітнього середовища загальноосвітніх навчальних закладів та органів управління освітою, що утворюють ІКТ-платформу комп’ютерно орієнтованих методичних систем навчання та управління, віртуальних навчальних і дослідницьких лабораторій, мають регулярно оновлюватися, а мережні комунікації – забезпечуватися за рахунок використання широкосмугових високошвидкісних каналів Інтернет.

Підвищення доступності суб’єктів освітнього процесу до електронних освітніх ресурсів і сервісів інформаційно-освітніх систем, надійності їх функціонування забезпечується шляхом широкого використання при побудові інформаційно-освітнього середовища технологій хмарних обчислень та віртуалізації ІКТ-інфраструктури.

Розвиток мережних комунікацій суб’єктів освітнього процесу здійснюється за допомогою освітніх порталів, технологій електронних соціальних мереж, засобів мультимедія та мобільних Інтернет-пристроїв.

Забезпечується широке впровадження технологій електронного дистанційного навчання. У загальному обсязі оплачуваного навчального навантаження педагогічних працівників враховується навантаження занять, що проводяться за дистанційною формою.

Психологічний супровід освітнього процесу

В умовах реформування загальної середньої освіти особливого значення набуває психологічний супровід навчального процесу, який реалізується через шкільну психологічну службу. Основними завданнями такої служби стають:

˗                 психологічна оптимізація освітнього і виховного потенціалу школи;

˗                 впровадження технологій формування і розвитку екологічно орієнтованого способу життя школярів;

˗                 допомога в організації ефективної взаємодії педагогів з батьками школярів;

˗                 забезпечення успішної адаптації у шкільному середовищі дітей-переселенців;

˗                 розвиток психологічної культури школярів;

˗                 психологічне забезпечення розвитку навчальних компетентностей школярів – уміння вчитись, соціальної, загальнокультурної, здоров’язберігаючої, інформаційно-технічної, громадянської і підприємницької компетентностей; підтримка і корекційна робота з учнями із ускладненнями в адаптації у шкільному середовищі;

˗                 розвиток психологічної готовності випускників до професійної діяльності та продовження навчання;

˗                 забезпечення позитивно-розвивального психологічного клімату у педагогічному колективі школи.

Шкільна психологічна служба виконує також функції діагностування, консультування, навчання і корекції різних сфер діяльності педагога. Серед основних напрямків роботи:

˗                 попередження професійного вигорання педагога;

˗                 допомога у становленні індивідуального стилю педагогічної діяльності;

˗                 оптимізація педагогічної взаємодії;

˗                 робота з професійними деформаціями педагогічної діяльності;

˗                 мобілізація особистісних ресурсів і самореалізація педагога;

˗                 робота з навчання психологічної безпеки освітнього середовища.

Крім того,  шкільна психологічна служба здійснює експертизу якості надання освітніх послуг у закладах освіти різного рівня, зокрема:

˗                 аналіз і експертна оцінка освітнього середовища з точки зору можливостей і умов особистісного розвитку суб’єктів навчального процесу;

˗                 забезпечення психологічно комфортного, безпечного, розвивального середовища;

˗                 гуманізація засобів і способів виховного впливу на особистість, що розвивається, її захист від деструктивних впливів.

Умови та етапи реалізації Концепції

1.              Перехід на нову структуру української школи й оновлений зміст освіти можливий у такі терміни: початкова освіта з 2018/2019 навчального року; базова середня освіта з 2022/2023 навчального року; профільна середня освіта з 2019/2020 навчального року, якщо Закон України "Про освіту" буде прийнятий до 1 липня 2016 року.

2.              Після прийняття в першому читанні Закону України "Про освіту" необхідно розпочати роботу над законопроектом "Про середню освіту", який має бути прийнятий до кінця 2016 року.

3.              Державні стандарти повної загальної середньої освіти (за рівнями) необхідно розробити до 1 липня 2017 року, а нормативно-програмну документацію (типові освітні програми, навчальні програми з предметів тощо) для початкової освіти підготувати до 1 листопада 2017 року, для гімназій і ліцеїв – до 1 липня 2018 року.

4.              З 2017/2018 навчального року в системі післядипломної освіти розпочати підвищення кваліфікації вчителів початкової школи відповідно до нових навчальних програм початкової школи; з 2018/2019 навчального року – учителів, що працюватимуть у ліцеях.

5.              Розробити середньострокову (5-7 років) державну програму переходу загальноосвітніх шкіл України на нову структуру і зміст освіти з відповідним фінансовим забезпеченням запланованих заходів.

6.              Модернізувати чинну мережу загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до умов забезпечення якісної повної загальної середньої освіти на всіх рівнях, особливо проблем, пов’язаних з забезпеченням профільної середньої освіти.

Метою цієї Концепції є визначення основних засад функціонування середніх загальноосвітніх шкіл України в умовах реформування української освіти в цілому, оновлення освітнього законодавства і нормативно-правової бази національної системи освіти. Реформування загальної середньої освіти спрямоване насамперед на поліпшення її якості з метою повнішого задоволення освітніх потреб громадян України, забезпечення їх конкурентоздатності  у подальшому здобутті освіти та на ринку праці.

Концепція є основним документом, який відображає ті пріоритети розвитку загальноосвітніх шкіл України, що мають забезпечити якомога повнішу й ефективнішу реалізацію її функцій як основної інституції щодо здобуття громадянами України загальної середньої освіти. Ці пріоритети визначено на основі виокремлення й аналізу актуальних проблем нинішньої шкільної освіти, урахування вітчизняних багаторічних освітніх традицій і визначальних тенденцій розвитку освітніх систем провідних країн світу.

Структура загальноосвітньої школи України

	Вік здобувачів освіти
	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22
	рівень 0 - дошкільна освіта						рівень 1 - початкова освіта				рівень 2 - базова середня освіта					рівень 3 - профільна середня освіта
	1-й цикл			2-й цикл			1-й цикл		2-й цикл		1-й цикл		2-й цикл			1-й цикл	2-й цикл
							Початкова школа				Гімназія					Ліцей
																Академічний ліцей
																Професійний ліцей
																рівень 3			рівень 4
																Професійний коледж, технікум
																рівень 3, 4, 5
				НВК "дошкільний заклад освіти - початкова школа"
							НВК "початкова школа - гімназія"
											НВК "гімназія - ліцей"

---

[1] Про зміст загальної середньої освіти: Науково-аналітична доповідь / О.І.Ляшенко, С.Д.Максименко, О.М.Топузов та ін.; За заг. ред. В.Г.Кременя.– К.: НАПН України, 2015. – 118 с.  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://undip.org.ua/upload/tmp/Про%20зміст%20загальної%20середньої%20освіти.pdf

[2] Далі у Концепції для спрощення як синонім до терміну "базовий навчальний предмет, що вивчається на профільному рівні", вживається термін "профільний предмет", а до терміну "базовий навчальний предмет, що вивчається на загальному рівні" – термін "непрофільний предмет".