Батькам першого класу

                                                                    Свтітлана Круглик,

                                                      вчитель Червонокостянтинівської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Психологічна готовність дітей до шкільного життя – спільна справа педагогів та батьків

Підготовка дитини до шкільного життя – важлива умова успішної адаптації вихованя в суттєво нових умовах соціалізації. Від того, наскільки швидко дитина адаптується до навчального середовища, до співпраці з новим педагогом, іншими дітьми, залежить її успіх в навчальній діяльності. Тривалість процесу адаптації впливає також на формування адекватної самооцінки. Нерідко причиною завищеної та заниженої самооцінки є невміння узгоджувати в процесі адаптації спільні дії вихователя дошкільного закладу, вчителя, який набирає перший клас та батьків, котрі мають і повинні  бути педагогічно обізнаними в даному питанні.

Щоразу, набираючи перший клас, сплановую свою діяльність по підготовці майбутніх першокласників до адаптації в школі, разом із ДНЗ, шкільним психологом, батьками. І реалізовую заплановане протягом року. Така робота дає можливість відстежити переваги цієї роботи, побачити і усунути можливі перешкоди. Тому хочу поділитися досвідом роботи, з якого можуть взяти інформацію як вихователі дитячих садків, так і психологи й вчителі, котрі будуть набирати перший клас.

Нерідко батьки вагаються: віддавати дитину до школи у шестирічному віці чи почекати, доки вона фізично зміцніє. Дати пораду таким батькам однозначно не можна. Все залежить від самої дитини. Педагоги, зокрема вихователі ДНЗ, вчителі, котрі будуть надбирати перший клас, психологи, що працюють з майбутніми першокласниками, мають ретельно спостерігати за такими дітьми. Переконувати батьків однозначно не варто. Можна лише дати уявлення про результати своїх спостережень за дитиною. А вирішувати вже доведеться самим батькам. Зрозуміло, що з батьками повинна постійно проводитися систематична роз′яснювальна робота у вигляді всеобучу: як спостерігати за дитиною, як розуміти психологічні зміни в дитячому організмі тощо. Хотілося б підкреслити із власного досвіду, що роботу з батьками запізно починати, коли дитині залишилося бути в дитячому садочку рік до школи. З батьками потрібно працювати набагато раніше, щоб вони встигли поетапно усвідомити свої дії і правильно допомагати дитині.

Д.Б.Ельконін, науковець в галузі розвивального навчання, чітко окреслив три ознаки психологічної готовності дітей до шкільного життя.

Перша – сформованість довільної поведінки. Друга – інтерес до оволодіння засобами й еталонами пізнавальної діяльності. Третя – перехід від егоцентризму до децентризму.

Якщо дитина психологічно готова до шкільного навчання, то це проявляється в довільній поведінці: втрата безпосередності, поява орієнтування на те, що принесе інша діяльність, емоціонально-значуща орієнтовна основа вчинку. В пізнавальній діяльності відбувається перехід від реактивної програми навчання до програми шкільних предметів. Децентризм характеризується розхитуванням уявлення дитини про абсолютність свого положення у світі речей і людей, можливостю координувати різні позиції.

Варто пам′ятати про особливості дитячої логіки, яка, за словами Ж. Піаже, «підживлює» егоцентризм:

1)    Синкретизм (намагання між усим встановити зв′язок).

2)    Нечуйність до протиріч.

3)    Перехід від часткового до часткого без звертання до загального.

Уже в дошкільному віці мають бути сформовані  психологічні новоутворення, які сприяють успішній соціалізації дитини, безболісній адаптації:

·       поява першого схематичного абрису цілісного дитячого світогляду (артифікалізм);

·       поява перших моральних інстанцій (що таке добре, що таке погано);

·       виникнення підпорядкованості мотивів (уміння стримувати свої бажання);

·       виникнення довільної поведінки;

·       виникнення особистісної свідомості (розуміння свого місця у світі дорослих).

Наведу приклад артифікалізму дитячого світогляду.

Діалог між дорослим і дитиною 6 років:

-        Звідки Сонце на небі?

-        Його, мабуть, зробили.

-        Хто?

-        Я думаю, що його зробили космонавти або льотчики.

-        А Місяць звідки?

-        Його теж зробили. Але саме космонавти.

-        Чому саме космонавти?

-        Тому що вони можуть долетіти до Місяця. Місяць вище за Сонце.

-        А зірки звідки?

-        Ії теж зробили космонавти із заліза блискучого. Потім вони його почистили.

Вчителеві майбутнього першого класу варто враховувати та заздалегідь проаналізувати із вихователем дошкільного закладу основні тенденції у розвитку психічних процесів у дошкільному віці. Важливо, щоб цю просвітницьку інформацію було донесено до батьків. Дуже результативною і корисною для педагога може стати професійна робота психолога у корекції цих психічних процесів під час індивідуальноїброботи з вихованцями.

Серед цих тенденцій є константою сприйняття, мислення і пам′ять.

Сприйняття розглядається як розвиток способів і засобів орієнтування (засвоєння сенсорних еталонів: колір, форми, фонеми рідної мови) і співвідношення відповідних предметів з цими нталонами. Завдяки еталонам сприйняття стає опосередкованим, в результаті чого відбувається перехід від суб′єктивного сприйняття до об′єктивної характеристики предмета.

Мислення є процесом переходу від наочно-дієвого (орієнтування на основі «проб та помилок») до наочно-образного та словесного (орієнтування на основі цілеспрямованих рухів, зору, та саме мисленнєве орієнтування, тобто «дитяче експериментування»).

Пам′ять має характеризуватися цілеспрямованим запам′ятовуванням з метою наступного відтворення.

Діагностика, корекція і розвиток вищезгаданих психічних процесів важлива бажана як у дошкільному віці, так і у школі.  Для цього існує багато методик і тестів. Але не всі вони дають результат.

Із  власного досвіду роботи апробовані найбільш результативні, що включають чотирифазну експрес-діагностику розумової активності (Гільбух, Коробко, Кондратенко).

v Тест фонематичного млуху (сприйняття)

v Тест копіювання безглуздих складів (мислення, сприйняття, пам′ять)

v Тест словника (мислення)

v Тест короткочаснох пам′яті та умовиводів (пам′ять та мислення)

Ці методики вдало розроблені, скомпоновані науковцями і перевірені на практиці.

(Хочу звернути увагу, що Інтернет мережа пістрявіє різними методиками. Проте педагогу, психологу потрібно бути дуже пильними, підбираючи такі дослідницькі діагностики, оскільки багато з них є авторськими і не апробованими. Окрім того, особисто виявила, що 10% поданих методик не є дієвими, або, іще гірше, наукові методики «перекручені» на чийсь розсуд. За таких обставин вони не тільки не принесуть користі, а іще можуть і нашкодити.)

Тест фонематичного слуху

Завдання:

-        Давай пограємо в школу. Ти будеш учителем, а я – учнем.Я буду повторювати яке-небудь слово. А якщо я зіб′юся, зроблю помилку і ти почуєш інше слово, плесни ось так в долоні (показати).Цим ти ніби кажеш мені про мою помилку. І далі скажеш, яке слово я сказала помилково. Якщо ж я буду весь час називати те саме слово, то коли я закінчу, скажи: «Все правильно»

-        Давай спробуємо. Слухай: рама, рама, рама, рама,рама, вікно, рама, рама».

Приклади: рама-лама; поріг-політ; коза-коса; сірка-зірка; світ-цвіт; ситий-шитий; шар-жар; шашка-чашка; гора-кора.

Тест копіювання безглуздих складів

-        Подивись, тут щось написано. Ти ще не вмієш писати, але спробуй перемалювати. Добре придивися і напиши так само на аркуші.

1.    Вел зу бот

2.    Ко рат вен

3.    Са пре веж

4.    Пкл ке баш

5.    Кот взо ли

6.    Бру то шас

7.    Тор же мур

8.    Лу кеб шан

9.    Су боз кин

10.Гор ну маж

Розумові дії, необхідні для виконання завданя:

1)    мислення: орієнтування в заданому зразку (можливе рухове, зорове або саме мисленнєве)

2)    сприйняття: виокремлення в зразку елементів з опрою на якісь наявні еталони (геометрична форма)

3)    пам′ять: фіксування в зоровій короткочасній пам′яті виокремленого елементу

Результати:

-        каракулі

-        є подібність до зразка

-        можна прочитати деякі літери

-        можна прочитати всі літери

-        кожна літера написана чітко, з нахилои, подібно до зразка

Тест словника

Завдання:

-        Уяви собі, що ти зустрівся з іноземцем, людиною з іншої країни, яка погано розуміє українську мову. І от він попросив тебе пояснити,що означає слово «велосипед». Як ти відповіси?

В наборі слів: літак, молоток, книжка, плащ, пір′я, друг, плигати.

Результати:

-        дитина не дає пояснення або пояснює неправильно;

-        дитина явно розуміє значення слова, але дає пояснення більше жестами або малюнком;

-        дитина описує предмет;

-        дитина тлумачить лексичне значення (називає родовидові ознаки)

Тест короткочасної пам′яті та умовиводів

Завдання:

-        Тобі подобається слухати різні історії? От я зараз почну маленьке оповідання, а ти спробуй добре його запам′ятати, щоб точно повторити. Слово в слово. Нічогог не долучати й не додавати. Згоден?

-        Були собі три хлопчики: Миколка, Петрик та Іванко.. Миколка нижчий за Петрика, Петрик нижчий за Іванка. Повтори!

Питання після переказу:

-        А хто ж із хлопчиків найнижчий?

Працюючи з підготовкою дитини до адаптаційного шкільного періоду, намагаюсь до вступу дітей у шкільне життя, зробити їх батьків мудрими наставниками своїх дітей, моїми активними помічниками. З досвіду роботи спостерігала за тим, що така систематична робота дає вагомий результат. Як правило, діти іще виховуються у дошкільному закладі, а у батьків уже виникає бажання готувати своїх найдорожчих чад до школи. Вони хвацько включаються не тільки в виховний процес, а і в навчальну діяльність. Нерідко така поспішність «підучити» дитину самотужки може призвести до того, що її доведеться перевчати. Щоб цього максимально уникнути, варто давати можливість батькам ставити питання, ділитися досвідом сімейного виховання та співпраці з дитиною. Наведу кілька прикладів із досвіду роботи, як це можна зробити.

Підказки для батьків

Мама

-        Вирішила навити дитину перед школою читати за літо. Але вона не називає звуки в слові по порядку.

Вчитель

Нині навчання грамоти в школі відбувається за звуковим аналітико-синтетичним методом. В основі навчання грамоти лежить не буква, а звук.

Не слід відразу завчати букви. Спочатку навчіть дошкільня виділяти звуки в словах, аналізувати звуковий склад трибуквених слів (мак, сир, рак…) за допомогою посиленої вимови кожного звука в слові. Наприклад, дорослий вимовляє «с-с-с-суп» і звертається до дитини: «Який ти чуєш перший звук у слові? А тепер послухай, який другий звук у цьому слові: «су-у-уп», третій: «суп-п-п»? Звук [п] слід вимовляти з посиленою інтонацією. Запитати у дитини, скільки всього звуків в слові, запропонувати назвати перший, другий, третій. Коли дитина навчиться послідовно виділяти кожен звук у слові, можна пропонувати їй вправи:

- якими звуками відрізняються слова «син» і «сир»?;

- придумай слово, яке б починалося на другий звук слова «мак»;

- на якому місці стоїть звук и в слові «гриб»?;

- придумай слово, в якому звук [а] стояв би на початку, в середині, у кінці

слова;

- знайди спільний звук у словах скоромовки (лелека, лелека, літаєш далеко);

- полічи звуки в словах «стіл», «вікно», «ніс», «слон».

Мама

-        Хочу пояснити дитині голосні та приголосні звуки. У дитячому садку їх вчити «співучим» та «неспівучим» звукам. Як від цього «відштовхнутись»?

Вчитель

Дорослі мають пояснити в цьому разі,  що всі звуки поділяються на голосні та приголосні. Голосні звуки [а], [е], [о], [у], [и], [і] промовляються довго, їх можна співати.

Приголосні звуки не можна співати, вони вимовляються уривчасто: г, к, х, п, т – майже без участі голосу, тобто з перещкодами. За вказівкою дорослого дитина знаходить у словах голосні та приголосні звуки, визначає на якому місці стоїть голосний, на якому – приголосний.

Мама

-        Хочу дитину знайомити з реченнями, щоб не плутала їх зі словами. Може є якесь правило про речення?

Вчитель

Ще до школи дитину слід ознайомити з реченням, не зазначаючи правил. Наприклад, поставивши на стіл іграшки, можна запропонувати дитині описати їх. Почувши вдале двослівне речення, сказати: «Яке хороше речення ти сказав про іграшку – «Ведмедик сидить». Повтори ще раз це речення. У твоєму реченні два слова. Яке перше слово? Назви його. Яке друге? Тепер я скажу речення : «Лялька спить». Скільки слів у моєму реченні? Яке перше? Яке друге? Придумай речення в якому б було три слова».

Дорослий повинен пояснити, що коли ми щось говоримо, розповідаємо, запитуємо, ми говоримо реченнями. Речення складаються із слів. У реченні може бути двоє, троє і більше слів.

Мама

-        Як правильно працювати над складами, з чого починати?

Вчитель

Після засвоєння дитиною поняття про речення дорослий повинен навчити її поділяти слова на склади, дотримуючись певної послідовності: спочатку двоскладові (мама, рама), потім трискладові (машина, малина). Пояснити, що слова поділяються на частини, склади. Скільки голосних у слові – стільки і складів. Наприклад, у слові «рама» два голосних звуки, в першому складі а, і в другому а. Промовте разом з дитиною слово по складах: «ра-ма». В слові може бути два, три і більше складів. Слід запропонувати дитині назвати двоскладові і трискладові слова, визначити послідовно перший, другий і третій склади. Розказати, що частину слів, які  не можна поділити на склади, це слово-склад, яке вимовляється відразу цілим словом : «слон», «гриб», «суп».

Мама

-        Моя дочка хоче називає друковані букви не всі правильно.

Вчитель

Після засвоєння дитиною попереднього описаного  підготовчого матеріалу слід розпочинати знайомити малюка з друкованими буквами, навчити складати відкриті (ма, шу) та закриті (ом, иш) склади, зливати приголосний з голосним.

При ознайомленні дитини зі звуками дорослим потрібно звернути увагу на артикуляцію звуків, позначених буквами. Вона допомагає дитині прочитати потрібний склад. Наприклад, потрібно прочитати склад ма. Пропонуємо підготуватись до вимови першого звука м, стиснути губи, потім до другого – широко відкрити рот. «Стули губи, подай голос, не обриваючи його, скажи а, вийде склад ма».

Після ознайомлення дитини зі складовим читанням, слід сказати їй: «Дивись на голосний звук і говори склад».

Мама

-        Бабуся навчає внука неправильно називати приголосні звуки. Як це правильно робити?

Вчитель

Для більшості дошкільників властива така помилка, як нечиста вимова звука, замість [ш], [м], н], [р] дитина вимовляє [ши], [ми], [ни], [ри]. Тому цінним прийомом є читання по черзі приголосних звуків і складу: [р] – [ри], [м – ми], [т – ти], [н – ни]. Цей прийом дасть змогу сприймати звук у його «чистому» звучанні та уникнути помилок у вимові приголосних звуків.

Бабуся

-        Скільки часу потрібно відводити в сім′ї для навчання грамоти?

Вчитель

Організоване навчання грамоти дитини в сім’ї рекомендується проводити 2-3 рази на тиждень протягом 25-30 хвилин.

Мама

Часто говориться про психологічнутготовність дитини до школи. В чому вона полягає? Яких помилок слід уникати?

Вчитель

Психологічна  готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до вступу в  школу в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що  тільки задатки його перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.

Накопичення цих передумов – непроста справа. Що ж можна і чого не можна роботи до школи?

НЕ СЛІД:

·       До приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості.

·       Оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня.

·       Проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

НЕОБХІДНО:

-        прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;

-        навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

-        вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей - дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

Мама

-        Як правильно самі батьки можуть перевірити готовність дитини до школи?

Вчитель

Бажано, щоб це робив фахівець. Проте можу дати поради і батькам.

Щоб правильно організувати процедуру тестування та уникнути можливих помилок, а також перевірити себе як експериментатора:

1. Запропонуйте дитині завдання у формі спільної гри. Це дозволить зняти зайве напруження, викличе довіру до вас, зробить ситуації природнішою. Дитина може захопитися процесом і не переживатиме приводу можливих помилок та оцінки її компетентності.

2. Створіть сприятливі умови. Перевірте, чи зручно дитина сидить, чи достатньо тихо та світло в кімнаті, чи ні відволікає її щось від роботи.

3. Переконайтеся, ще дитина добре почувається (нагодована, бадьора, у міру спокійна).

4. У процесі тестування зберігайте нейтралітет: не піддавайтеся на провокаційні прохання дитини підказати або зробити завдання за неї.

5. Похваліть дитину за успішно виконане завдання, підтримайте, якщо у неї виникли сумніви.

6. Не виправляйте помилок. Закінчуйте роботу на позитивній ноті незалежно від результатів. У розв'язанні останнього завдання ви можете підказувати дитині, але бали за це завдання не ставте.

7. Давайте завдання невеликими блоками (не більше, ніж 30 хв) з перервами. Намагайтеся дотримуватися схеми: «легкі, важкі, легкі, відпочинок». У цьому випадку ви зведете до мінімуму помилки, які дитина може зробити через перенапруження.

Ви повинні пам'ятати про деякі обмеження щодо тестів:

1.Психологічні тести не мають оцінок «добре», «погано». Найбільше, що може дати тест - це можливість порівняти рівень розвитку дитини з іншими за цією ознакою, теоретично - з дітьми того самого віку та статі.

2.В основі тестів лежить вірогідність, тому висновків на 100 % робити не можна.

3.Людина - істота цілісна. Не можна виривати її окремі риси з контексту та за результатами однієї проведеної анкети робити висновок про особистість загалом.

4.Будь-який результат - це інформація, яку можна використати з різною метою. Не навішуйте ярликів («у дитини погана пам'ять»), а намагайтеся допомогти дитині розвиватися.

Тести, що пропонуються батькам

Тест 1

Дає змогу визначити, наскільки у дитини розвинені вольові звички - стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам'ятовування, уваги, навичок мислення.

1.  Чи достатньо сформовані у дитини гігієнічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею)?

а)  робить завжди сама, без нагадування

б)  робить завжди, але інколи треба нагадувати

в)  без спеціального нагадування не робить

2.  Чи допомагає дитина вдома по господарству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл)?

а)  робить постійно

б)  робить часто

в)  робить дуже рідко

3.  Чи є у дитини стійкі навички самообслуговування (може сама собі приготувати бутерброд, одягнутися відповідно до погоди, зав'язати шарф)?

а)  є достатньою мірою

б)  є деякі

в)  немає

4. Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хв), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі)?

а)  дуже часто вміє

б)  вміє зрідка

в)  не вміє

5.  Чи здатна дитина керувати своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерок, хоч вони їй доступні; не капризує, коли старші щось заборонили)?

а)  уміє достатньою мірою

б)  уміє тільки зрідка

в)  не вміє

6.  Чи вміє дитина поводитися за столом (правильно сидить, охайно їсть)?

а)  як правило, вміє

б)  вміє, але робить далеко не завжди

в)  не вміє

7.  Чи є у дитини більш-менш стійкі інтереси: слухання музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну?

а)  всі досить стійкі

б)  інтереси є, але весь час змінюються

в)  наявні інтереси відсутні

8.  Чи вміє дитина поводитись у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітається, прощається, дякує)?

а)  вміє

б)  вміє, але інколи доводиться нагадувати

в)  не вміє

9.  Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, їжі)?

а)  як правило, так

б) взагалі дотримується, але інколи порушує

в) ні, не дотримується

10.  Якщо дитина ставить запитання, чи завжди вона вислуховує відповіді?

а)  як правило, з цікавістю вислуховує пояснення;

б)  інколи, відповідаючи на запитання, не слухає, відволікається

в)  інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді

11.  Чи прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки, зошити після читання, письма?

а)  завжди прибирає

б)  завжди прибирає після нагадування

в)  не прибирає

Аналіз результатів

Перший варіант відповіді (а) в кожному запитанні - 3 бали, другий (б) - 2 бали, третій (в) - 1 бал.

Потім знаходять суму балів, одержаних в усіх 11 запитаннях.

Рівень сформованості вольових звичок визначається за такими критеріями:

високий – 33-27 балів;

хороший – 26-22 бали;

середній - 21-18 балів;

низький - 18 балів і нижче

Тест 2

Дає змогу визначити, чи готові ви віддати свою дитину до школи.

1.Мені здається, що моя дитина вчитися гірше за інших дітей.

2.Я побоююсь, що моя дитина часто ображатиме інших дітей.

3.На мій погляд, чотири уроки - це непомірне навантаження на малюка.

4.Важко бути впевненим, що вчителі менших класів добре розуміють дітей.

5.Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька - її рідна мати.

6.Важко уявити, що першокласник може швидко навчитись читати, писати, рахувати.

7.Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8.Боюся навіть думати про те, що моя дитина обходитиметься без денного сну.

9.Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.

10.Моя дитина ніколи не ходила до дитячого садка і весь час проводила з матусею.

11.Початкова школа, на мою думку, рідко здатна чогось навчити дитину.

12.Я побоююсь, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13.Мій малюк значно слабший за своїх однолітків.

14.Боюсь, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дити.

15.Моя дитина часто каже: «Мамо, ми підемо до школи разом!»

Якщо ви згодні з твердженням, напишіть хрестик після косої рисочки, якщо незгодні - залиште клітинку порожньою.

Разом         

Аналіз результатів

•до 4 балів - це означає, що у вас є всі підстави оптимістично чекати 1 вересня (ви самі достатньо готові до шкільного життя вашої дитини);

•5-10 балів - краще підготуватися до можливих труднощів заздалегідь;

•10балів і більше - було б непогано порадитися з дитячим психологом.

А тепер звернемо увагу на те, в яких відповідях отримано 2 чи 3 хрестики:

1— необхідно більше займатися іграми і завданнями, які розвивають пам'ять, увагу, дрібну моторику;

2— необхідно звернути увагу на те, чи вміє ваша дитина спілкуватися з іншими дітьми;

3— передбачаються труднощі, пов'язані із здоров'ям дитини, але ще є час для загартуввання;

4— побоювання, що дитина не знайде контакту з учителем: треба пограти з дитиною в сюжетно-рольові ігри за шкільною тематикою;

5—дитина дуже прив'язана до матері. Може, краще віддати її в невеличкий клас чи віддати до школи на наступний рік? У будь-якому випадку корисно пограти з дитиною в школу.

Менморандум дітей своїм батькам

1.Не зламайте мене. Я абсолютно точно знаю, що я не повинен мати все те, чого я прошу. Я тільки перевіряю вас.

2.Не бійтеся бути рішучими зі мною. Мені це подобається, оскільки тоді я знаю, як далеко зайшов.

3.Не застосовуйте до мене силу. Це переконає мене, що силою можна вирішити все. Я швидше відгукнуся, якщо мене просто поведуть за собою.

4.Не будьте непослідовними. Це заплутує мене, я можу відмовитися навіть від того, що добре знаю та вмію робити.

5.Не давайте зайвих обіцянок, якщо ви не можете їх виконати. Я можу втратити довіру до вас.

6.Ніколи не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось для того, щоб засмутити вас. Інакше я й надалі намагатимуся здобувати такі «перемоги».

7.Не дуже засмучуйтеся, коли я кажу «Я ненавиджу тебе». Я не маю на увазі саме це, але хочу, щоб ви почувалися себе винними за те, що зробили мені зле.

8.Ніколи не змушуйте мене почуватися себе маленьким. Я обов'язково зреагую і виставлятиму себе «великою цяцею".

9.Не акцентуйте уваги на моїх «поганих звичках». Це тільки надихне мене продовжувати робити саме так.

10. Не робіть зауважень у присутності чужих людей. Я краще зрозумію все, коли ви спокійно поговорите зі мною віч-на-віч.

11.Не обговорюйте мою поведінку, коли конфлікт у розпалі. З багатьох причин я не дуже добре вас зрозумію. Абсолютно правильно вимагати від мене нормальної поведінки, але давайте поговоримо про це пізніше.

12.Ніколи не робіть за мене те, що я можу зробити сам. Це примушує мене почуватися маленьким і я продовжуватиму використовувати вашу допомогу.

13.Не намагайтеся постійно повчати мене. Ви самі здивувалися б, якби дізналися, що я давно знаю, що добре, а що — погано.

14.Не будьте дуже вимогливими. Якщо ви поводитиметеся так, я буду змушений захищатися і не слухатиму вас.

15.Не змушуйте мене відчувати, що мої помилки є моїми гріхами. Я маю навчитися помилятися, оскільки без цього нічого у житті не буває.

16.Не вимагайте від мене пояснень моєї поганої поведінки, оскільки я справді не знаю, чому вчинив саме так.

17.Не перевіряйте постійно мою чесність, оскільки я можу злякатись і швидко навчуся брехати.

18.Не забувайте, що я часто експериментую і роблю це із задоволенням. Так я вчусь, тому треба змиритися з цим.

19.Не захищайте мене від обставин, оскільки я вчуся лише на власному досвіді.

20.Не переймайтеся моїми «маленькими хворобами», оскільки я можу швидко зрозуміти, що дуже приємно, коли тобі приділяють багато уваги.

21.Не відмахуйтеся від мене, коли я вас про щось запитую.

22.Не думайте, що, вибачившись переді мною, принизите власну гідність. Чесне визнання своїх помилок викличе в мене дуже теплі почуття до вас.

23.Ніколи не кажіть, що ви абсолютно безгрішні та ідеальні.

24.Не дозволяйте собі показати, що ваші переживання щось більше, ніж мої. Від цього я ще більше злякаюся. Показуйте мені свою мужність.

25.Не забувайте, що я не можу існувати без підтримки та розуміння. Але я не повинен нагадувати вам про це, чи не так?

Психологічна готовність дітей до шкільного життя – спільна справа педагогів та батьків. Успішної взаємодії!