Заняття з мови - обмін досвідом

ПІДСУМКОВЕ ЗАНЯТТЯ З РІДНОЇ МОВИ, ГРАМОТИ У СТАРШІЙ ГРУПІ СПІЛЬНО З УЧИТЕЛЕМ «Стежками рідної мови»

ПІДСУМКОВЕ ЗАНЯТТЯ З РІДНОЇ МОВИ, ГРАМОТИ У СТАРШІЙ ГРУПІ СПІЛЬНО З УЧИТЕЛЕМ «Стежками  рідної  мови»

Кондратенко В.Д., вихователь  Чечеліївського  ДНЗ  «Сонечко»

Мета: перевірити  знання  дітей  з  рідної  мови  та  грамоти  за  програмою  старшої  групи  «Дитина».  Розширити  знання  дітей  про  рідну  українську  мову.  Про  її  значення  в  житті  кожного  українця;  виховувати  любов  до  своєї  мови.  Прагнення  досконало  знати  її  і  навчитися  говорити  правильною  літературною  мовою;  розвивати  уяву,  мислення, 

пам’ять.

Обладнання:  Замок  із  п’ятьма  головами  змія,  

макет  стежинок  і  дороги,  криниця;  ребуси,  кросворд,  дороговкази,  завдання  з  розвитку  мовлення.

Хід  заняття.

(Діти  заходять  в  зал,  стають  півколом.  Інсценізація  вірша  Д.Павличка  «Де  найкраще  місце  на  землі?»)

Вихователь: 

        Де  зелені  хмари  яворів

        Заступили  неба  синій  став,

        На  стежині  хлопчик  сонце  стрів

        Привітав  його  й  запитав:

Хлопчик:

         Всі  народи  бачиш   ти  з  висот

         Всі  долини  і  гірські  шпилі,

         Де  ж  найбільший  на  землі  народ?

         Де  ж  найкраще  місце на  землі?

Вихователь:

        Сонце  усміхнулося  здаля:

Сонце:

        Правда,  все  я  бачу  з  висоти,

        Всі  народи  рівні,  а  земля

        Там  найкраща,  де  вродився  ти.

        Виростай.  Дитино, й  пам’ятай:

        Батьківщина  -  то  найкращий  край!

(Танцювально  -  пісенна  композиція  «Рідний  край»)

Перекличка.

      1.Одна  Батьківщина,  і  двох  не  буває.

        Місця,  де  родилися,  завжди  святі.

        Хто  рідну  оселю  свою  забуває,

        Той  долі  не  знає  в  житті.

     

     2.Чи  можна  забути  ту  пісню, що  мати

        Співала  малому,  коли  засинав?

        Чи  можна  забути  ту  стежку  до  хати,

        Що  босим  колись  протоптав?

   

     3.Тут  мамина  пісня  лунає  і  нині.

        Її   підхопили  поля  і  гаї.

        Її   вечорами  по  всій  Україні

        Співають  в  садах  солов’ї.

   4 .І  я  припадаю   до  неї  вустами,

       І  серцем  вбираю.  Мов  спраглі  води.

       Без  рідної  мови,  без  пісні,  без  мами

       Збідніє,  збідніє  земля  назавжди.

       (Діти  сідають  на  стільчики).

  

    Вихователь:  Щасливі  ми,  що  народилися  і  живемо  на  такій  чудовій  мальовничій  землі,  у  нашій  славній  Україні.  Тут  жили  наші  діди.  Прадіди.  Тут  живуть  наші  батьки  -  тут  корінь  роду  українського,  що  сягає  сивої  давнини.   І  де  б  ми  не  були,  скрізь  відчуваємо  поклик  рідної  землі,  хвилюємося  аж  до  сліз,  зачувши  рідне  слово.

   До  найкоштовніших  надбань  кожного  народу  належить  мова.  Тому  й  називаємо  це  надбання  «рідна  мова».

              Велична.  Щедра  і  прекрасна  мова!

              Прозора  й  чиста,  як  гірська  вода.

              Це  України  мова  барвінкова.

              Така  багата  і  вічно  молода…

…А  чи  любите  ви,   діти, мандрувати?  Пригадайте,  де  ми  з  вами  тільки  не  були?  На  чому  не  мандрували?

     А  сьогодні  я  хочу  запропонувати  вам  цікаву  й  незвичну  мандрівку  стежками  рідної  мови.  

(Машина  часу  -  дзиґа).

     Подивіться,  де  ми  з  вами  опинилися.  Дрімучий  ліс.  Криниця.  На  якій  написано  (діти  читають)  «Рідна  мова».   Адже  наша  мова  -  чарівна,  багата,  чудова… Вона,  мов  кринична  вода,  яку  черпаєш,  і  їй  немає  ні кінця,  ні  краю. Від  чарівної  криниці  відходять  маленькі  стежечки,  які  зливаються  в одну  велику  пряму  дорогу  -  мову.  Ось  цими  стежками  ми  з  вами  і  помандруємо,  а  щоб  ми  не  заблукали  у  дорозі,  нам  допоможе  дороговказ.

    Ой,  тут  хтось  є!  Чи  впізнаєте  ви,  діти,  цього  відважного  і  сміливого  хлопчика?

Так,  це  Котигорошко.  Чому  ти  такий  сумний?  

Котигорошко: Завівся  в  нашому  краї  злий  змій.  Не  дає  ходити  нікому,  стежки  бур’янами                    позаростали.  Ось  і  журюся  я,  як  мені  здолати  злого  Змія.

Вихователь: Ну  що  ж,  давайте  не  будемо  гаяти  часу  і  Котигорошкові  прийдемо  на  допомогу.

Діти,  хто  прочитає  перший  дороговказ  (колискова).

   Перший  дороговказ  поляже  через  стежки  вашого  дитинства  ваших  рідних.  Бо  дитинство,   ваше  життя  починалося  у  казковому  світі  слова. Із  колискової  пісні.

          Як  я  була  маленька,

          Колисала  мене  ненька.

          Колисочку   гойдала

          Й  ніжну  пісеньку  співала.

(Мама  гойдає  колиску  і  співає  колискову  пісню,  дитина  в  колисці  плаче).

Мама:  Плаче  моя  дитинка,  ніяк  не  може  заспокоїтись.  Можливо.  Хтось  із  вас,  діти  зможе  мою  маленьку  Надійку  забавити.

(Дитина  забавляє)

           Не  плач,  Надійко,  не  плач,

           Принесе  кицька  калач.

           Медом  помажу,  усім  покажу,

           А  тобі  дам.

Вихователь:  Подивіться,  діти,  не  стало  однієї  голови  у  змія.  Бо  почув  він  ніжну  колискову  пісню.  А  від  забавки   відпала  і  друга  голова.

(Діти  знімають  голови  змія).

Читають  наступний  дороговказ  (казки).

(Драматизація  української  народної  казки).

Вихователь:  Ось  не  стало  ще  однієї  голови.  Читають  далі  (скоромовки).

Вихователь:  Як  гарно  звучить  українська  мова  в  прислів’ях,  приказках.

Гра  «Закінчи   прислів’я»

Вихователь:  Ось  і  позбувся  Змій  своїх  голів.

Вихователь:  З  давніх  -  давен  люди  мріяли  побували    у  майбутньому.  Всім  цікаво  знати,  що  буде  через  декілька  років.  А  вам,  діти,  цікаво  знати,  що  вас  чекає  в  майбутньому?  Тоді  нас  наша  машина  перенесе  у  майбутнє,  а  куди  потрапимо,  то я  й  сама  не знаю.  Давайте  прочитаємо,  де  ми  з  вами  опинилися.

(Діти  читають:  «Школа»).

    Хто  ж  нас  тут  чекає? А  чекає  на  вас  вчителька.  Вона  далі  вестиме  вас  стежками  рідної  мови,  ви  будете  все  більше  пізнавати  красу  та  мелодійність,  багатство нашої  мови.

Підійдіть  ближче  до  вчительки.  Її  ласкаві,  привітні  очі  дивляться  на  вас.

Вчителька:  Діти,  чи  бачили  ви,  як задовго  до  світанку  сходить  ранкова  зоря?

Діти:  Ні,  не  бачили.

Вчителька:  А  бачили  ви,  як  соловейко  п’є росу?

Діти:  Ні,  не  бачили.

Вчителька: А  як  джміль  чистить  крильця – перед  тим,  як  злетіти  з квітки,  в  якій  він  спав  у  ночі?

Діти:  Ні,  не  бачили…

Вчителька: А  чи  бачили  ви,  як  весела  комашка – сонечко  - в  теплий  зимовий  день  спросоння  виглядає з  - під  кори,  чи не  настала  весна?

Діти: Не бачили…

Вчителька: Які  ви  щасливі,  діти…Щасливі,  бо  ви  побачите  у  своєму  житті  багато прекрасного. А  допоможе вам  у  цьому  школа і  вчителі.

Сідайте  всі  на  стільчики  і  подивіться,  які  цікаві  завдання  я  вам  принесла.

                         1.Розвяжи  кросворд  (Національні  символи).                      

                         2. Прочитай ребуси.

                         3.Дидактичні гра  «букви  заблукали».

(Дитина  читає  вірш)

                          Школо  наша,  школо,

                          Приголуб  нас,  мила,

                          Пригорни  усіх  нас,

                          Як  голуб  під  крила.

                          Ти  нас  всіх  научиш,

                          Як  у  світі  жити,

                          Як  зло  оминати,

                          Як  добро  чинити.

(Вихователь  пропонує  повернутися  в сьогодення).

Ось і закінчилася наша подорож стежинами рідного слова. Багато гарних думок ви почули про нашу українську мову. Пройде  час,  ви  станете  дорослими,  і  хочеться,  щоб  ви  зростали у  ріднім  краї,  з  рідним  словом,  і  ніколи  не  цуралися  рідної  української  мови.

                          Бо  ніхто  не має  права забувати

                          Своєї мови  рідної  ніде.

                          Як  ті  пісні,  які  співала  мати,

                          І  як  своє  дитинство  золоте.

(Пісня: «Любіть  рідну  мову»).