Розвиток художніх здібностей

Вікторія Кондратова,

доцент кафедри дошкільної

та початкової освіти,

кандидат педагогічних наук,

комунальний заклад «Кіровоградський

обласний інститут післядипломної

педагогічної освіти

імені Василя Сухомлинського»,

м.: 0994838164

РОЗВИТОК ХУДОЖНІХ ТА ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Анотація. Стаття присвячена проблемі розвитку художніх та творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах.

Ключові слова: образотворче мистецтво, задатки, художні здібності, творчі здібності, інтеграція, дитячий малюнок.

Постановка проблеми. Вивчення мистецтва в початковій школі має важливе значення для всебічного розвитку особистості дитини.

Першочерговими завданнями мистецької освіти в початковій школі є: розкриття і розвиток потенційних художніх та творчих здібностей, закладених в кожній дитині від народження; стимулювання художньо-образного мислення, виявів уяви та фантазії; засвоєння початкових знань, елементарних уявлень і понять про види та жанри мистецтва, особливості художньо-образної мови мистецтва; розширення художньо-естетичного досвіду учнів; набуття початкового досвіду створення художніх образів за допомогою різних художніх технік; виховання особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, здатності сприймати, інтерпретувати художні твори; набуття загальнокультурних, художніх, комунікативних, соціально-практичних та творчих компетентностей [1].

Уроки образотворчого мистецтва здатні розвинути в учнів художні здібності, ввести школяра у світ творчості, прилучити його до скарбів художньої культури. Дані уроки дають можливість дитині відчути задоволення та радість від власної творчості, а радість творчості – одна з найбільших радощів на землі.

Аналіз досліджень і публікацій. Мистецькій освіті приділяється значна увага в роботах педагогів, психологів та художніх діячів минулого та сучасного (М.Бахтін, Л.Виготський, Б. Юсов, А. Бакушинський, Б.Ліхачев, В.Сухомлинський, М.Демчишин, Л.Масол, О.Гайдамака, О.Бєлкіна, О.Калініченко, В. Сергієнко, І. Руденко та ін.) [2; 3; 4; 5, 6].

Більшість психологів і педагогів підкреслюють значення зорового аналізатора, уяви, фантазії для розвитку художніх здібностей дитини [7; 8; 9]. Своєрідну програму виховання художніх здібностей дитини запропонувала Міжнародна комісія з питань освіти, яка у 1971-1972 рр. вивчала стан освіти в масштабах усієї земної кулі. В доповіді комісії зазначалося, що «освіта здатна розвивати чи гальмувати творчість». Це залежить від того, чи просто механічно передавати досвід і знання, чи пробуджувати уяву, фантазію дитини.

А. Бакушинський запропонував періодизацію художнього розвитку дітей, починаючи від 2-3-х річного віку до 15-16 років: період рухово-зорової установки психіки, період зорово-рухової психіки, період зорової установки психіки. Такий підхід дозволив зрозуміти особливе місце малювання в загальному розвитку дитини у взаємозв’язку з іншими видами діяльності – ритмічною, драматичною, музичною, літературною, сприймання оточуючого світу та мистецтва.

Коли дитина малює, вона проявляє свою творчість. Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості) [10].

«Творчість, – писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням» [2].

Творча особистість завжди характеризується високим рівнем креативності [10].

Творчі здібності або креативність – це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це спрямованість на відкриття нового [3].

Сухомлинський писав: «Творчість не приходить до дітей з якогось натхнення. Творчості треба вчити» [2].

Розвиток творчих здібностей необхідно розпочинати з ранніх років, враховуючи наявні нахили дитини. Чим раніше починається розвиток здібностей, талантів, тим більше шансів на їх розкриття [11].

Використання образотворчого мистецтва як засобу розвитку творчої особистості було предметом досліджень Л.Виготського (психологія) [4], В.Сухомлинського, І.Демченко, Т.Руденко (педагогіка) [2; 12; 13]. Вони наголошували на необхідності збагачення дитини цінними духовно-художніми враженнями, емоційності сприйняття навколишнього світу, розвитку її художніх здібностей, творчій самореалізації.

Мета статті: висвітлення педагогічних умов розвитку художніх та творчих здібностей учнів в початковій школі на уроках образотворчого мистецтва.

Виклад основного матеріалу. Сучасне навчання, і мистецьке зокрема, ґрунтується на засадах особистісно-зорієнтованого і компетентнісного підходів, визначених в основних нормативних документах освіти – державних стандартах, навчальних планах, програмах.

Мистецтво є домінуючою, провідною діяльністю дитини початкової школи. Воно має могутній пізнавальний і виховний потенціал.

В. Сухомлинський стверджував, що діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості. Педагог наполягав на тому, що «усі діти без винятку – пристрасні малювальники, і школа повинна задовольнити цю законну і корисну пристрасть». Малювання, на думку педагога, не тільки засіб відпочинку після напруженої розумової праці, але й засіб формування художнього смаку, здатності глибоко сприймати й розуміти художні твори» [14].

Щоб сформувати творчу особистість засобами образотворчого мистецтва в умовах загальноосвітнього навчального закладу потрібно створити належні педагогічні умови для розвитку художніх та творчих здібностей кожного учня, задоволення його навчальних потреб на уроках образотворчого мистецтва.

На нашу думку, педагогічними умовами розвитку художніх та творчих здібностей учнів є: створення сприятливого мікроклімату на уроках, посилення мотивації творчої діяльності, урахування психологічних особливостей кожного учня, уміла організація та керування діяльністю дітей (доцільне використання різних типів уроків, методів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, інноваційних художньо-педагогічних технологій, художніх технік), доцільне використання якісного наочного матеріалу, інтеграція знань.

Одне з головних завдань учителя на уроці – створити в класі творчу атмосферу. Це, насамперед, не насильне навчання, а заохочення до пізнання, повага інтелектуальної сили дитини, підтримання прагнення її до творчості, уникання несхвальних оцінок творчих ідей учнів, знаходження слів підтримки для нових творчих починань, поважання думок та ідеї інших.

Значну роль у розвитку художніх та творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва відіграє наявність пізнавальних мотивів у школярів та їх активність.

Сформувати в учня мотиваційну сферу – означає виробити в нього систему цінностей, що прийняті в суспільстві, виховати потребу в набутті нових знань, розкрити особистісну суть навчання, коли учень усвідомлює, як навчання допоможе йому визначити своє місце в житті. З цією метою вчителю доречно застосовувати методи стимулювання і мотивації навчальної діяльності (методи стимулювання інтересу до навчання: навчальних дискусій, забезпечення успіху в навчанні, пізнавальних ігор, створення ситуації інтересу у процесі викладання навчального матеріалу, створення ситуації новизни навчального матеріалу, опори на життєвий досвід учнів; метод заохочення).

З метою зацікавлення учнів мистецтвом та заохочення до творчості потрібно проводити екскурсії у природу, виставки дитячих робіт, відвідування виставок місцевих художників та народних умільців, музеїв міста та віртуальні подорожі до музеїв світу.

Важливе значення для розвитку творчих здібностей має урахування психологічних особливостей кожного учня. Для цього потрібне вивчення й ідентифікація індивідуальності кожної особистості, проведення педагогічного спостереження, бесід, анкетування, тестування з метою встановлення добору особистісних якостей. Для вирішення даного питання вчителю образотворчого мистецтва потрібно співпрацювати з шкільним психологом.

Розвиток художніх здібностей можливий тільки шляхом спеціального навчання, в ході якого відбувається оволодіння відповідними знаннями з образотворчого мистецтва та вміннями їх застосовувати в житті. Таке навчання полягає в здатності учнів практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки й досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності. Отже, розвиток художніх та творчих здібностей школярів неможливий без умілої організації та керування діяльністю дітей. Вчителю треба правильно підібрати потрібні для цього методи та форми роботи з учнями; систему вправ, завдань; художні техніки, що розвивають спостережливість, уяву, фантазію, асоціативно-образне мислення. Так, наприклад, використання креативних методів навчання (метод придумування, метод «Якби…», метод «мозкового штурму»); когнітивних методів навчання (метод перевтілення, метод змістовного бачення, метод образного бачення, метод досліджень, метод гіпотез); системи знань, що утворені шляхом трансформації методів навчання до рівня форм навчання (метод проектів), які спонукають учнів до активної творчої діяльності, дають змогу підвищити ефективність уроку, а також сприяють вмінню висловлювати власні думки.

Доречним є використання не тільки стандартних типів уроків, але й нестандартних (урок-вистава, урок-подорож, урок-вернісаж, урок-дослідження).

На кожному уроці образотворчого мистецтва потрібно знайомити учнів з художніми творами – картинами видатних художників рідного краю, України та світу, вчити їх «читати» твори мистецтва, тобто бачити за допомогою яких засобів виразності художник передав особливості тієї чи іншої пори року, настрій та характер людини, об’єм предметів тощо.

Розвитку художніх та творчих здібностей сприяє використання як традиційних, так і нетрадиційних художніх технік, наприклад, таких як: ниткографія, малювання мильними бульбашками, малювання восковими олівцями та акварельними фарбами, кляксографія, плямографія, монотипія, які є дуже цікавим і доступним для дітей видом діяльності, дають їм можливості для експериментування, пошуку образів, сміливих втілень на папері незвичайних фантазій, вражень, думок. Таке малювання приваблює дітей більш легкими способами виконання, якісними результатами, швидкими темпами роботи.

З метою уникнення перевантаження учнів, доречно впроваджувати різні інтеграційні форми і методи навчально-виховного процесу. Наприклад, на уроці образотворчого мистецтва, під час вивчення теми «Діалог музики та живопису» (3 клас) за допомогою естетико-мистецтвознавчої інтеграції розкривається взаємозв’язок музики і живопису (споріднені враження між музичними та живописними образами – тема в музичному творі та в картині). Учні, під керівництвом учителя, порівнюють музичний твір М.Чурльоніса «Соната» та його картину «Соната зірок».

Також, доречно використовувати міжпредметну інтеграцію. Наприклад, на уроках математики в 1 класі діти вивчають тему: «Просторові фігури (геометричні тіла)», де знайомляться з об’ємними фігурами та їх назвами (куля, куб, циліндр), а на уроці образотворчого мистецтва з теми: «Цілісність форми. Особливості створення складної форми на основі простих форм в об’ємі» учням можна запропонувати виготовити з картону на основі циліндра кумедного пінгвіна.

На уроках літературного читання в 3 класі учні вивчили вірш Л. Костенко «Вже брами літа замикає осінь». На уроці образотворчого мистецтва з теми: «Технічні прийоми роботи акварельними фарбами. Осінні враження» учням можна запропонувати виконати живописну композицію до даного вірша.

На уроках природознавства у 4 класі діти вивчають тварин Північного Льодовитого океану, Євразії, Африки, Північної та Південної Америки. На уроці образотворчого мистецтва з теми: «Особливості створення художнього образу в об’ємі. Карнавал тварин» учням можна запропонувати зліпити тварину, яка найбільш сподобалася та запам’яталася під час вивчення тем з природознавства (наприклад, білий ведмідь, верблюд, жираф, мурахоїд тощо).

Висновок. Отже, створюючи педагогічні умови розвитку художніх та творчих здібностей учнів, ми тим самим даємо можливість дитині повірить у те, що вона є маленьким митцем, творчою особистістю, людиною, причетною до мистецтва.

Використані джерела

1.                 Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1-4 класи. – К. : Видавничий дім «Освіта», 2011. – С. 245-246.

2.                 Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям: В 3-х т. – М.: Педагогіка, 1979. – Т.1 – С. 371, 558-595.

3.                 Барташнікова І.А. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-6 років: [навч. посіб.] /І.А. Барташнікова, О.О. Барташніков. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2007. – 64 с.

4.                 Выготский Л.С. Развитие высших психических функций /Л.С. Выготский. – М., 1960.

5.                 Книга вчителя дисциплін художньо-естетичного циклу: Довідково-  методичне видання / Упоряд. М.С. Демчишин, О.В. Гайдамака. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – С. 296-317.

6.                 Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Посібник для вчителів / Л.М. Масол, О.В. Гайдамака, У.В. Бєлкіна, О.В. Калініченко, І.В. Руденко. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 256 с.

7.                 Бине А. Современные идеи о детях. – М.: Космос, 1990. – 216с.

8.                 Киреенко В.И. Психология способностей к изобразительной деятельности. – М., изд. АПН РСФСР, 1959. – 304 с.

9.                 Малюков А.Н. Психология переживания и художественное развитие личности. – Дубна: Издательский центр «Феникс», 1999. – 256 с.

10.            Творчість [Електронний ресурс]. Режим доступу:  http://uk.wikipedia.org.

11.            Розвиток творчих здібностей [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://teacher.at.ua.

12.            Демченко І.І. Творчий розвиток учнів початкової школи засобами образотворчого мистецтва [Електронний ресурс] : Дис. канд. пед. наук: 13.00.07 /Уманський держ. педагогічний ун-т ім. Павла Тичини. — Умань, 2005. – 275 с. – Режим доступу до автореф.: http://www.lib.ua-ru.net/

13.            Руденко Т.А. Розвиток творчих здібностей дітей засобами образотворчого мистецтва [Електронний ресурс] : Дис. канд. пед. наук: 13.00.07 /Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка. – Полтава. – 2005. – 270 с. – Режим доступу до автореф.: http://www.newacropolis.org.ua/

14.            Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа. – М.: «Просвещение», 1979. – С. 371.