Поради Монтессорі

21 заповідь Марії Монтессорі для батьків

Італійка Марія Монтессорі чудова вчителька, психолог, фізик, лікар. 70-ть років її ім’я було забуте у східній Європі і згадувалося лише в працях істориків педагогіки. А в той же час на Заході, в Америці, Азії відкривалися наукові інститути і академії, в яких вивчали і втілювали в життя антропологічні, дидактичні, педагогічні ідеї Марії Монтессорі, і мільйони дітей успішно навчалися в її школах. Саме Монтессорі-школа занесена до Книги Гіннеса як найчисленніша. У ній навчається більше 22000 дітей, а знаходиться вона в Індії. Кажуть, що таку ж школу, але в Америці закінчила, наприклад, донька Білла Клінтона. Онуки і правнуки Льва Миколайовича Толстого, емігрували в різні країни світу, теж навчалися в Монтессорі-школах. У Нідерландах, Фінляндії та США дитячі сади і школи цього напряму включені в основний державний реєстр офіційних навчальних закладів. Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1.Дітей вчить те, що їх оточує.

2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.

9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.

12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.

16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.

18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.

19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.

20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.

                                                                 Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.Ніколі не навчайте тому,учомусамі не обізнані.

4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.Не ставтеся до дитини зневажливо.

10.Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1.Сприятливий мікроклімат у родині.

2.Спільна діяльність членів сім’ї.

3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4.Спільний життєвий світогляд.

5.Оптимістичні настрої родини.

6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7.Шанування членів родини, повага до старших.

8.Бережливе ставлення до природи.

9.Активна участь дітей у сімейному житті.

10.Відсутність насилля в родині.

11.Збереження родинних традицій і звичаїв.

12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

 6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Пам’ятайте, що,за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів – до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

Поради батькам

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!

Одного разу у дитини запитали: « Чого тобі найбільше хочеться?»

«Я хочу захворіти,бо коли я хворіла, тоді мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки, мені було так добре»,- відповіла дитина.

Порада 1

Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2

Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З

Будьте в міру вимогливими:

•виправляйте;

•реагуйте на недоліки;

•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і «не побачити».

Порада 4

Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:

-Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!

-Не плямкай!

-Як ти їси, дивитись гидко!

-А хто за тебе «дякую» скаже!

Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».

То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5

Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні,одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:

•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.

•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6

Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.

Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».

Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.

«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов’язку». А слова видатного педагога К.Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7

Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

Порада 8

Обов’язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.

Батькам п’ятикласників

 У п’ятому класі багато що для дітей стає новим: вчителі, предмети, форма навчання, а інколи і однокласники.

 Найбільш складним для п’ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії із декількома вчителями-предметниками. Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер його оцінює не один педагог, а декілька.

 Важливі моменти переходу з початкової школи в середню:

 *  Діти пізнають свої слабкі і сильні сторони.

 *  Діти вчаться дивитися на себе очима різних людей.

 *  Діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються.

 Труднощі переходу з початкової школи в середню:

 *  Поступове зниження інтересу до навчальної діяльності.

 *  Складні фізіологічні зміни, які супроводжують статеве дозрівання.

 *  Небезпечні експерименти (куріння, сумнівні знайомства, «погані» компанії).

Поради батькам пятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність – як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Пам’ятка батькам обдарованих дітей

• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду внаслідок своїх розчарувань і невдач.

• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.

• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

• Залишайте дитину одну і дозволяйте їйсамій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.

• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.

• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі незрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.

• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.

• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

Розвиток художніх здібностей

Вікторія Кондратова,

доцент кафедри дошкільної

та початкової освіти,

кандидат педагогічних наук,

комунальний заклад «Кіровоградський

обласний інститут післядипломної

педагогічної освіти

імені Василя Сухомлинського»,

м.: 0994838164

РОЗВИТОК ХУДОЖНІХ ТА ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Анотація. Стаття присвячена проблемі розвитку художніх та творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах.

Ключові слова: образотворче мистецтво, задатки, художні здібності, творчі здібності, інтеграція, дитячий малюнок.

Постановка проблеми. Вивчення мистецтва в початковій школі має важливе значення для всебічного розвитку особистості дитини.

Першочерговими завданнями мистецької освіти в початковій школі є: розкриття і розвиток потенційних художніх та творчих здібностей, закладених в кожній дитині від народження; стимулювання художньо-образного мислення, виявів уяви та фантазії; засвоєння початкових знань, елементарних уявлень і понять про види та жанри мистецтва, особливості художньо-образної мови мистецтва; розширення художньо-естетичного досвіду учнів; набуття початкового досвіду створення художніх образів за допомогою різних художніх технік; виховання особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, здатності сприймати, інтерпретувати художні твори; набуття загальнокультурних, художніх, комунікативних, соціально-практичних та творчих компетентностей [1].

Уроки образотворчого мистецтва здатні розвинути в учнів художні здібності, ввести школяра у світ творчості, прилучити його до скарбів художньої культури. Дані уроки дають можливість дитині відчути задоволення та радість від власної творчості, а радість творчості – одна з найбільших радощів на землі.

Аналіз досліджень і публікацій. Мистецькій освіті приділяється значна увага в роботах педагогів, психологів та художніх діячів минулого та сучасного (М.Бахтін, Л.Виготський, Б. Юсов, А. Бакушинський, Б.Ліхачев, В.Сухомлинський, М.Демчишин, Л.Масол, О.Гайдамака, О.Бєлкіна, О.Калініченко, В. Сергієнко, І. Руденко та ін.) [2; 3; 4; 5, 6].

Більшість психологів і педагогів підкреслюють значення зорового аналізатора, уяви, фантазії для розвитку художніх здібностей дитини [7; 8; 9]. Своєрідну програму виховання художніх здібностей дитини запропонувала Міжнародна комісія з питань освіти, яка у 1971-1972 рр. вивчала стан освіти в масштабах усієї земної кулі. В доповіді комісії зазначалося, що «освіта здатна розвивати чи гальмувати творчість». Це залежить від того, чи просто механічно передавати досвід і знання, чи пробуджувати уяву, фантазію дитини.

А. Бакушинський запропонував періодизацію художнього розвитку дітей, починаючи від 2-3-х річного віку до 15-16 років: період рухово-зорової установки психіки, період зорово-рухової психіки, період зорової установки психіки. Такий підхід дозволив зрозуміти особливе місце малювання в загальному розвитку дитини у взаємозв’язку з іншими видами діяльності – ритмічною, драматичною, музичною, літературною, сприймання оточуючого світу та мистецтва.

Коли дитина малює, вона проявляє свою творчість. Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості) [10].

«Творчість, – писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням» [2].

Творча особистість завжди характеризується високим рівнем креативності [10].

Творчі здібності або креативність – це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це спрямованість на відкриття нового [3].

Сухомлинський писав: «Творчість не приходить до дітей з якогось натхнення. Творчості треба вчити» [2].

Розвиток творчих здібностей необхідно розпочинати з ранніх років, враховуючи наявні нахили дитини. Чим раніше починається розвиток здібностей, талантів, тим більше шансів на їх розкриття [11].

Використання образотворчого мистецтва як засобу розвитку творчої особистості було предметом досліджень Л.Виготського (психологія) [4], В.Сухомлинського, І.Демченко, Т.Руденко (педагогіка) [2; 12; 13]. Вони наголошували на необхідності збагачення дитини цінними духовно-художніми враженнями, емоційності сприйняття навколишнього світу, розвитку її художніх здібностей, творчій самореалізації.

Мета статті: висвітлення педагогічних умов розвитку художніх та творчих здібностей учнів в початковій школі на уроках образотворчого мистецтва.

Виклад основного матеріалу. Сучасне навчання, і мистецьке зокрема, ґрунтується на засадах особистісно-зорієнтованого і компетентнісного підходів, визначених в основних нормативних документах освіти – державних стандартах, навчальних планах, програмах.

Мистецтво є домінуючою, провідною діяльністю дитини початкової школи. Воно має могутній пізнавальний і виховний потенціал.

В. Сухомлинський стверджував, що діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості. Педагог наполягав на тому, що «усі діти без винятку – пристрасні малювальники, і школа повинна задовольнити цю законну і корисну пристрасть». Малювання, на думку педагога, не тільки засіб відпочинку після напруженої розумової праці, але й засіб формування художнього смаку, здатності глибоко сприймати й розуміти художні твори» [14].

Щоб сформувати творчу особистість засобами образотворчого мистецтва в умовах загальноосвітнього навчального закладу потрібно створити належні педагогічні умови для розвитку художніх та творчих здібностей кожного учня, задоволення його навчальних потреб на уроках образотворчого мистецтва.

На нашу думку, педагогічними умовами розвитку художніх та творчих здібностей учнів є: створення сприятливого мікроклімату на уроках, посилення мотивації творчої діяльності, урахування психологічних особливостей кожного учня, уміла організація та керування діяльністю дітей (доцільне використання різних типів уроків, методів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, інноваційних художньо-педагогічних технологій, художніх технік), доцільне використання якісного наочного матеріалу, інтеграція знань.

Одне з головних завдань учителя на уроці – створити в класі творчу атмосферу. Це, насамперед, не насильне навчання, а заохочення до пізнання, повага інтелектуальної сили дитини, підтримання прагнення її до творчості, уникання несхвальних оцінок творчих ідей учнів, знаходження слів підтримки для нових творчих починань, поважання думок та ідеї інших.

Значну роль у розвитку художніх та творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва відіграє наявність пізнавальних мотивів у школярів та їх активність.

Сформувати в учня мотиваційну сферу – означає виробити в нього систему цінностей, що прийняті в суспільстві, виховати потребу в набутті нових знань, розкрити особистісну суть навчання, коли учень усвідомлює, як навчання допоможе йому визначити своє місце в житті. З цією метою вчителю доречно застосовувати методи стимулювання і мотивації навчальної діяльності (методи стимулювання інтересу до навчання: навчальних дискусій, забезпечення успіху в навчанні, пізнавальних ігор, створення ситуації інтересу у процесі викладання навчального матеріалу, створення ситуації новизни навчального матеріалу, опори на життєвий досвід учнів; метод заохочення).

З метою зацікавлення учнів мистецтвом та заохочення до творчості потрібно проводити екскурсії у природу, виставки дитячих робіт, відвідування виставок місцевих художників та народних умільців, музеїв міста та віртуальні подорожі до музеїв світу.

Важливе значення для розвитку творчих здібностей має урахування психологічних особливостей кожного учня. Для цього потрібне вивчення й ідентифікація індивідуальності кожної особистості, проведення педагогічного спостереження, бесід, анкетування, тестування з метою встановлення добору особистісних якостей. Для вирішення даного питання вчителю образотворчого мистецтва потрібно співпрацювати з шкільним психологом.

Розвиток художніх здібностей можливий тільки шляхом спеціального навчання, в ході якого відбувається оволодіння відповідними знаннями з образотворчого мистецтва та вміннями їх застосовувати в житті. Таке навчання полягає в здатності учнів практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки й досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності. Отже, розвиток художніх та творчих здібностей школярів неможливий без умілої організації та керування діяльністю дітей. Вчителю треба правильно підібрати потрібні для цього методи та форми роботи з учнями; систему вправ, завдань; художні техніки, що розвивають спостережливість, уяву, фантазію, асоціативно-образне мислення. Так, наприклад, використання креативних методів навчання (метод придумування, метод «Якби…», метод «мозкового штурму»); когнітивних методів навчання (метод перевтілення, метод змістовного бачення, метод образного бачення, метод досліджень, метод гіпотез); системи знань, що утворені шляхом трансформації методів навчання до рівня форм навчання (метод проектів), які спонукають учнів до активної творчої діяльності, дають змогу підвищити ефективність уроку, а також сприяють вмінню висловлювати власні думки.

Доречним є використання не тільки стандартних типів уроків, але й нестандартних (урок-вистава, урок-подорож, урок-вернісаж, урок-дослідження).

На кожному уроці образотворчого мистецтва потрібно знайомити учнів з художніми творами – картинами видатних художників рідного краю, України та світу, вчити їх «читати» твори мистецтва, тобто бачити за допомогою яких засобів виразності художник передав особливості тієї чи іншої пори року, настрій та характер людини, об’єм предметів тощо.

Розвитку художніх та творчих здібностей сприяє використання як традиційних, так і нетрадиційних художніх технік, наприклад, таких як: ниткографія, малювання мильними бульбашками, малювання восковими олівцями та акварельними фарбами, кляксографія, плямографія, монотипія, які є дуже цікавим і доступним для дітей видом діяльності, дають їм можливості для експериментування, пошуку образів, сміливих втілень на папері незвичайних фантазій, вражень, думок. Таке малювання приваблює дітей більш легкими способами виконання, якісними результатами, швидкими темпами роботи.

З метою уникнення перевантаження учнів, доречно впроваджувати різні інтеграційні форми і методи навчально-виховного процесу. Наприклад, на уроці образотворчого мистецтва, під час вивчення теми «Діалог музики та живопису» (3 клас) за допомогою естетико-мистецтвознавчої інтеграції розкривається взаємозв’язок музики і живопису (споріднені враження між музичними та живописними образами – тема в музичному творі та в картині). Учні, під керівництвом учителя, порівнюють музичний твір М.Чурльоніса «Соната» та його картину «Соната зірок».

Також, доречно використовувати міжпредметну інтеграцію. Наприклад, на уроках математики в 1 класі діти вивчають тему: «Просторові фігури (геометричні тіла)», де знайомляться з об’ємними фігурами та їх назвами (куля, куб, циліндр), а на уроці образотворчого мистецтва з теми: «Цілісність форми. Особливості створення складної форми на основі простих форм в об’ємі» учням можна запропонувати виготовити з картону на основі циліндра кумедного пінгвіна.

На уроках літературного читання в 3 класі учні вивчили вірш Л. Костенко «Вже брами літа замикає осінь». На уроці образотворчого мистецтва з теми: «Технічні прийоми роботи акварельними фарбами. Осінні враження» учням можна запропонувати виконати живописну композицію до даного вірша.

На уроках природознавства у 4 класі діти вивчають тварин Північного Льодовитого океану, Євразії, Африки, Північної та Південної Америки. На уроці образотворчого мистецтва з теми: «Особливості створення художнього образу в об’ємі. Карнавал тварин» учням можна запропонувати зліпити тварину, яка найбільш сподобалася та запам’яталася під час вивчення тем з природознавства (наприклад, білий ведмідь, верблюд, жираф, мурахоїд тощо).

Висновок. Отже, створюючи педагогічні умови розвитку художніх та творчих здібностей учнів, ми тим самим даємо можливість дитині повірить у те, що вона є маленьким митцем, творчою особистістю, людиною, причетною до мистецтва.

Використані джерела

1.                 Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1-4 класи. – К. : Видавничий дім «Освіта», 2011. – С. 245-246.

2.                 Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям: В 3-х т. – М.: Педагогіка, 1979. – Т.1 – С. 371, 558-595.

3.                 Барташнікова І.А. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-6 років: [навч. посіб.] /І.А. Барташнікова, О.О. Барташніков. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2007. – 64 с.

4.                 Выготский Л.С. Развитие высших психических функций /Л.С. Выготский. – М., 1960.

5.                 Книга вчителя дисциплін художньо-естетичного циклу: Довідково-  методичне видання / Упоряд. М.С. Демчишин, О.В. Гайдамака. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – С. 296-317.

6.                 Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Посібник для вчителів / Л.М. Масол, О.В. Гайдамака, У.В. Бєлкіна, О.В. Калініченко, І.В. Руденко. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 256 с.

7.                 Бине А. Современные идеи о детях. – М.: Космос, 1990. – 216с.

8.                 Киреенко В.И. Психология способностей к изобразительной деятельности. – М., изд. АПН РСФСР, 1959. – 304 с.

9.                 Малюков А.Н. Психология переживания и художественное развитие личности. – Дубна: Издательский центр «Феникс», 1999. – 256 с.

10.            Творчість [Електронний ресурс]. Режим доступу:  http://uk.wikipedia.org.

11.            Розвиток творчих здібностей [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://teacher.at.ua.

12.            Демченко І.І. Творчий розвиток учнів початкової школи засобами образотворчого мистецтва [Електронний ресурс] : Дис. канд. пед. наук: 13.00.07 /Уманський держ. педагогічний ун-т ім. Павла Тичини. — Умань, 2005. – 275 с. – Режим доступу до автореф.: http://www.lib.ua-ru.net/

13.            Руденко Т.А. Розвиток творчих здібностей дітей засобами образотворчого мистецтва [Електронний ресурс] : Дис. канд. пед. наук: 13.00.07 /Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка. – Полтава. – 2005. – 270 с. – Режим доступу до автореф.: http://www.newacropolis.org.ua/

14.            Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа. – М.: «Просвещение», 1979. – С. 371.

Наступність у світлі інновацій

                                                                                                   Світлана Круглик,

вчитель початкових класів

керівник творчої групи

з питань наступності між ДНЗ

та початковою школою,

Червонокостянтинівська

загальноосвітня школа

І – ІІІ ступенів

Петрівської районної ради

Кіровоградської області

НАСТУПНІСТЬ   МІЖ   ДНЗ   ТА   ПОЧАТКОВОЮ   ШКОЛОЮ

У  СВІТЛІ ІННОВАЦІЙ В  УМОВАХ  СІЛЬСЬКОЇ  МІСЦЕВОСТІ

         Анотація. Стаття розкриває мотиваційні аспекти співпраці вихователя дошкільного закладу та вчителя початкової ланки з питань наступності на прикладі створення творчої групи в межах навчального округу.

Ключові слова: наступність, ключова компетентність «уміння вчитися», навчальне завдання, розвиваюче навчання Ельконіна – Давидова, цілісна система, міжнародна тенденція розвитку, співпраця, особистісно – орієнтований підхід.

         Час, в який ми живемо, це час стрімкого руху вперед. Кожна окрема особистість повинна швидко орієнтуватися в умовах сьогодення, адаптовуватися до постійних змін і вміти приймати правильні рішення. Не кожній дорослій людині це вдається відразу. А дитині тим паче. Тому дитяча аудиторія повинна мати надійне підґрунтя, аби зорієнтуватися у тому, що її оточує, навчитися правильно жити в оточенні інших людей, застосовуючи набуті знання, отримані від педагогів і батьків.

В умовах постійного збільшення обсягів навчального матеріалу дитині дедалі складніше зібрати весь спектр отриманих знань  у цілісну систему. Цю проблему доводиться вирішувати, починаючи з  початкової школи і  дошкільного навчального закладу, де закладаються основи знань, умінь та навичок маленької особистості. Тож на зміну традиційним методам навчання і виховання приходять сучасні, які мають компетентнісну спрямованість. Не секрет, що успішна адаптація до шкільного життя майбутнього першокласника залежить від того, яке виховання дитина отримала до вступу в школу. Мова йде про наступність. Переважна більшість дошкільнят отримують перші паростки знань у дошкільних закладах. Тому неодмінною потребою часу стає тісний зв′язок вчителя початкової ланки та вихователя ДНЗ.

Зокрема, глобалізаційні виклики сьогодення спричиняють необхідність наднаціонального узгодження головних параметрів функціонування загальноосвітньої школи (мети, змісту, організації та результатів навчання) відповідно до міжнародних тенденцій розвитку освіти. До основних із них належать:

-                     включення загальної середньої освіти і передшкільної підготовки до обов’язкової освіти  [1]. Тому актуальною проблемою часу є питання співпраці між педагогами ДНЗ та початкової ланки.

 Вмотивування необхідності застосування творчого підходу педагогів  щодо моделювання наступності між дошкільною та початковою освітою висвітлюється в працях психологів, педагогів, класиків.

Зокрема, А. Дістерверг, наголошував, що без прагнення до наукової роботи вчитель елементарної школи потрапляє під владу трьох педагогічних демонів: «механічності», рутинності, банальності [4]. Л. Виготський зазначав, що розвиток інтелекту дитини відбувається через зону найближчого розвитку, коли він робить щось у співпраці з дорослим [5], що вмотивовує проблему встановлення партнерських відносин між педагогом і вихованцями ще у дошкільному віці як підґрунтя для роботи вчителя початкових класів за системою розвивального навчання.

Мета статті: пропаганда досвіду роботи з питання моделювання наступності між дошкільним закладом та початковою школою.

В час стрімкого науково – технічного прогресу виникає незаперечна потреба у формуванні  успішної особистості, здатної до самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення. Ці якості громадянина України формуються з дитячого віку. Тому в умовах сучасного навчання і виховання вибудовуються шляхи модернізації освіти. Одним із цих шляхів є упровадження сучасних освітніх технологій. Запроваджуючи їх, у шкільній освіті домінуючим акцентом  є особистісно – орієнтований підхід до виховання й розвитку учнів як виявлення практичного втілення ідей гуманної педагогіки. Мета особистісно – орієнтованої освіти полягає у створенні оптимальних умов  для розвитку і становлення особистості як суб′єкта діяльності [4]. Саме через це  у сучасному навчально – виховному середовищі все більше впроваджуються в практику педагогічні технології.  Одна із них – технологія розвивального навчання Ельконіна – Давидова. Перевірено, що її застосування дає результати не тільки у міських школах, а і у сільській місцевості. Так, у Червонокостянтинівській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів Петрівської районної ради Кіровоградської області четвертий рік впроваджується у практику роботи ця система. Вчитель – Круглик Світлана Миколаївна. Навчальний процес у класі моделюється за Програмою, розробленою на основі психолого – педагогічної  теорії розвивального навчання Д. Б. Ельконіна та В.В. Давидова, збагаченої В.В. Рєпкіним та іншими провідними вченими культурно – історичного підходу в психології, започаткованого Л. с. Виготським. Організація навчальної діяльності учнів за цією системою спрямована на усвідомлення  самозмінювання учнів у процесі розв′язання навчальних завдань. У такому розумінні навчальна діяльність є основою для становлення  ключової компетентності – «уміння вчитися» [2].

Формування навчальної діяльності учнів методом розв′язання навчальних завдань у формі навчального діалогу сприяє не тільки формуванню ключової компетентності «уміння вчитися», а розбудовує зміст предмета як поняття [3].

Очевидно, що така робота потребує попередньої підготовки дитини до школи, психологічну адаптацію до перебування в умовах осучасненого навчального простору.

Тому виникає потреба співпраці між вихователем ДНЗ та вчителем, який впроваджує в практику роботи інноваційні технології чи то інноваційні прийоми роботи. Під час такої спільної роботи вибудовуються плани роботи, створюються проекти, щоб зробити корекцію у навчальних планах. На базі н6ашої сільської школи проводиться така робота. Це робота по співпраці, в основу якої покладено започаткований проект «Працюємо на майбутнє». Окремим додатком у проекті є функціонування творчої групи, яка офіційно затверджена наказом по навчальному закладу.

          Творча група, що працює в рамках проекту співпраці між ДНЗ «Вербиченька» (с. Баштине Петрівського району Кіровоградської області) та початковою ланкою Червонокостянтинівської загальноосвітньої школи

 І – ІІІ ступенів Петрівської районної ради Кіровоградсько області – це офіційне об’єднання, що створене для планування і впровадження наступності між дитячим садком «Вербиченька» та початковою школою.

Початок роботи творчої групи – 2012 рік

Члени творчої групи – Круглик С.М., вчитель початкових класів (керівник групи), Алексейчик О.О., голова МО вчителів початкових класів Червоно- костянтинівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів, Коннік А.М., завідувач Баштинським ДНЗ «Вербиченька», Васяніна В.В., практичний психолог.

Мета роботи – створення максимально комфортних умов для дошкільника як підготовки до успішної адаптації до навчання у школі; відстеження динаміки показників готовності дитини до школи, програмування поліпшення умов підготовки, добір оптимальних форм і методів; вивчення, порівняння та аналіз програм школи і дитячого садка, розбудова системи подолання бар’єрів у переході дитини від дошкільного опанування програми до шкільного.

В рамках творчої групи постійно планується спільна методична робота. У структурі дошкільного закладу ця методична робота включена в підрозділ «Методична служба» поряд із підрозділами «Адміністрація ДНЗ» та «Психологічна служба». Серед основних форм роботи, що впроваджено в практику роботи педагогічної ради, є: педконсиліуми, методичні оперативні наради, педгодини, консультації, педчитання. Як оцінка результативності функціонування цих підрозділів, є – підвищення кваліфікації педагогів, робота тимчасових творчих об’єднань, як наше, що виходять на найвищий щабель – атестацію закладу.

Запланована робота творчого об’єднання передбачає впровадження в практику роботи форм роботи, які розділяються на колективні (Дні професійної майстерності, методичні наради, науково – методичні ради, педагогічні читання, теоретичні і практичні семінари, педагогічні ради) та індивідуальні (наставництво: вчитель – вихователь, стажування, консультації, самоосвіта). Серед форм роботи мають місце інтерактивні, такі як: ділова гра, рольові ігри, круглий стіл, мозковий штурм, тренінг, інтерактивні різновиди лекцій,  майстер – класи.

Застосування форм роботи у співпраці з педагогами переплітається у впровадженні форм роботи з самими дітьми. Це – ранкові зустрічі, хвилинки доброти, музейні заняття, екскурсії в природу, прогулянки в природу, пошкуово – дослідницька діяльність, уроки милування, уроки споглядання, використання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, екологічні заняття, ігротека, гурткова робота, проблемні ситуації, мандрівка екологічною стежиною, праця в природі, робота з батьківською громадою, тижні екологічної творчості, виставки, експозиції, свята, розваги.

Вся робота ДНЗ «Вербиченька» спрямована на реалізацію Базового компонента освіти і реалізується через напрямки виховання: трудове, громадянське, правове, моральне, фізичне, художньо – естетичне виховання особистості, екологічне, статеве виховання і підготовка до життя. Реалізація напрямків на практиці впроваджується за методикою розвивального начання.

Для успішної реалізації спланованої роботи, осередком і головним об’єктом її розбудови є дошкільня, як майбутній школяр. Від його фізичного стану, насамперед, залежить, чи зможе успішно функціонувати запланована робота. Тому у роботу групи вагоме місце займає фізкультурно – оздоровча робота, спрямована на зміцнення фізичного розвитку дитини.

Великий педагог В.О. Сухомлинський зазначав: «Дитина – дзеркало сім’ї, як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відображається моральна чистота матері і батька». Тому недаремно говорять, що дитина починається з родини. Саме тому сімейне виховання та тісна співпраця з батьками  - є запорукою успішного виховання. І творча група враховує у своїй роботі трикутник взаємодії між батьками, дітьми, педагогами.

Особливе місце у заданому напрямку відіграє ігрова діяльність дітей. Видатний дидакт, філософ Софія Русова вказувала:

«Коли здорова дитина бажає гуляти, це природний стан дитини, коли вона грається; гра робить з дитино те, що вода з камінчиками». Тому робота з вихованцями будується в ігровій діяльності. Серед ігор: природні, гібридні, моторні, дослідницькі, інтелектуальні, сенсорні, штучні, організаційно – діяльнісні.

В цій роботі нещодавно членами творчої групи розроблено методичний бюлетень «Освітній заклад: яким йому бути?»

В практику роботи творчої групи враховано вивчення ППД. Це досвід Коваленко Лілії Василівни, вихователя Широківського ДНЗ «Оленка», Крутій Катерини Леонідівни, автора понад 200 статей про дошкільне виховання (Запоріжжя), Калініної Людмили Йосипівни (Біла Церква), дошкільного навчального закладу №9 «Восход» м. Шахтарська.

Прикладом реалізації творчих задумів творчої групи стала підготовка дошкільників до впровадження у початкових класах розвивального навчання (Круглик С.М.)

Результативність роботи та ефективність застосування її форм роботи постійно втілюється у практику роботи.

Наприклад,

-         кількість спільно застосовуваних методів роботи між ДНЗ «Вербиченька» та початковою школою за три роки (зростає – 1, 4, 5);

-         якість засвоєння матеріалу вихованцями за цими формами (73%, 79%, 80%);

-         % утруднень, що виникають при засвоєння програмового матеріалу під час застосування методів (знижується: 26%, 18%, 14%)

Показник динаміки ефективності впроваджуваних форм роботи за 4 роки:

-         страх нововведень –знижується;

-         низька матеріально – методична база покращується;

-         пізнавальний інтерес зростає;

-         якість засвоєння знань відносно стабільна;

-         індивідуальні труднощі дітей дещо знижуються;

-         впровадження здобутків творчої групи в практику роботи ДНЗ, як наслідку  - розбудови їх у початковій школі – зростає.

Висновок. Таким чином, спільна робота базується на тісній співпраці, психологічній підтримці, сприяє подоланню перешкод у засвоєння дітьми програмових вимог, професійному росту педагогів, працює на кінцевий результат  - формування особистості, здатної  змоделювати життєві орієнтири, готової до самореалізації та соціалізації.     

Використані джерела

1.                 Про зміст середньої освіти: Науково – аналітична доповідь О.І. Ляшенко, С.Д. Максименко, О.М. Топузов та ін.; За заг. ред. В.Г. Кременя. – К.: НАПН України, 2015, - С.118.

2.                 Програми для початкових класів загальноосвітніх шкіл. Система розвивального навчання Ельконіна – Давидова. – Харків: ННМЦ «Розвиваюче навчання» , 2013. – С.4

3.                 К. І. Мельник, Г. В. Жемчужкіна. Коментар до змісту програми з математики авторів Г.М. Захарової та К. І. Мельник за системою розвивального навчання (Ельконіна – Давидова). – Харків: ННМЦ «Розвиваюче навчання», 2011. -31с.

4.                 Г. Анісімова, О. Нікулочкіна. Сучасний урок у початковій школі. Традиціїї та інновації. – Тернопіль: Мандрівець, 2013. – с.100

5.                 Виготский Л.С. Избранные психологические исследования. – Москва: Просвещение, 1995, С.308