Рухливі ігри - вправи з інтелектуальним навантаженням

Рухливі ігри-вправи з інтелектуальним навантаженням для початкових класів

РЕДАКТОР YULIIA BEREZHKO ·

Рухливо-дидактична гра – дієвий засіб підвищення ефективності реалізації освітньо-виховних завдань: активізує рухову та розумову діяльність; сприяє підвищенню емоційного настрою дітей; виконує діагностичну функцію; сприяє формуванню соціальної компетенції.

• Автор: Остащенко Ольга Василівна
• Заклад: Сушківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, вчитель початкових класів
  
• Тема: Рухливі ігри-вправи з інтелектуальним навантаженням для початкових класів
• Спрямування: 1-4 клас/ українська мова, математика, літературне читання

Пропоновані ігри стануть у пригоді вчителям 1 класу. Тут синтетично поєднуються дві складові: Рух задля нього самого (адже це є природною потребою дитини, бажаною для неї діяльністю), а також одночасне виконання певного розумового завдання, задля чого, власне, й проводить із дітьми цю гру педагог чи інший дорослий. Скажімо, він пропонує малюкам пострибати, як білочки, між розкиданими по підлозі картонними «горішками», зупинитися, підняти кожному по «горішку» й одночасно скласти речення про певну пору року; або сказати: як звати батьків; на якій вулиці живе; яка тваринка є вдома чи яку хотів би мати тощо. Педагог зауважує при цьому: чужі варіанти не можна повторювати ( це одна з постійних умов подібних ігор). Отож гравці змушені слухати товаришів, спостерігати за їхніми діями, щоб не пограти, тобто не повторити сказаного. Видозміна: отримав від сусіда торбинку з горішками, пригадав і назвав слово на три склади (або два слова зі звуком «р» чи якимось іншим), поторохтів горішками, потрусивши торбинку, і передав наступній «білочці». Ось таке воно, просте й корисне поєднання в одній грі фізичної та розумової праці.

Навіщо потрібні рухливі ігри з інтелектуальним навантаженням? По-перше для того, щоб не залишати досить довго у статичному положенні на заняттях із навчання грамоти, математики, розвитку мовлення, логіки – першокласника у школі. По-друге, щоб замість звичайної короткотривалої фізкультхвилинки впроваджувати триваліший рух та урізноманітнювати його, не виходячи за межі тематики заняття й водночас не зменшуючи розумового напруження в ході його. По-третє, щоб підтримувати у дітей інтерес до інтелектуальної роботи, коли їм доводиться виконувати завдання на повторення та закріплення навчального матеріалу, на вправляння, тренування.

Отже, педагог пропонує рухливу гру з інтелектуальним навантаженням як ненав’язливе спонукання до навчальної діяльності, а дитина згодна виконувати його умови, аби лишень грати.

Ігри з інтелектуальним навантаженням потребують від дитини дисциплінованості, бажання та вміння узгоджувати свої дії з діями інших гравців, що нелегко не лише тому, хто не відвідував дошкільний заклад, а й тому, хто ходив до дитячого садка, але не мав відповідної підготовки. Щоб успішно діяти у такій грі, треба уважно вислухати умову, добре знати навчальний матеріал, закладений у змісті, вміти переносити його з теоретичної площини у практичну, слухати відповіді товаришів і за потреби швидко віднаходити інший варіант. Скажімо, дитина збиралась відповісти, а хтось випередив її (нагадуємо постійну умову: не повторювати чужих відповідей). Та головне – тут виключена ситуація, коли відповідають лише найактивніші діти, а більшість пасивно сприймає інформацію, очікуючи, що хтось інший відповість, знайде правильне рішення. Зазначені ігри вчать дітей відповідати за свої дії, спонукають до більшої розумової активності, ніж традиційні види роботи (бесіда, відгадування загадок тощо), а разом з тим вони легші для опанування й дають більшу втіху. Гра настільки природна для дітей, що вони ладні грати й грати, вдячно приймаючи всі умови, захоплюючись видовищністю, перебігом подій, можливістю рухатись, мати успіх серед однолітками. А педагог водночас не забуває заохочувати вихованців, відзначати вдалі відповіді, знахідки, ненав’язливо допомагати.

Ефект використання у педагогічному процесі ігрової діяльності з певним інтелектуальним навантаженням беззаперечний: педагог залучає вихованців до гри, щоб вони краще засвоювали навчальний матеріал, а дитина завжди охоче налаштовується на сприйняття нової теми, аби мати змогу пограти. Досить сказати їм, що в тій чи іншій грі повторюватимуться дзвінкі та глухі приголосні, й вони стають зосередженішими, уважнішими, кожен хоче грати, досягати успіху.

Загальновідомо, що школярі не люблять наводити приклади до правил, намагаються пригадати приклад з підручника чи той, що навів вчитель на уроці. Але, якщо їм запропонувати наводити приклади під час гри, то цей вид роботи стане бажаним, а відтак – ефективнішим. Нікого не треба переконувати в тому, як необхідне практичне засвоєння правил для шкільного майбутнього. Педагог на власний розсуд використовуватиме форму рухливих ігор з інтелектуальним навантаженням, комбінуючи зміст, добираючи навчальний матеріал.

Добірка рухливих ігор з інтелектуальним навантаженням

1. Гра «Естафета».

Діти шикуються в шеренгу. Їм пропонують назвати:

Перший варіант. Споріднене слово до іменника ліс. Називай та естафетну паличку передавай. А також до слів: вода, річка, гора, сад тощо.

Другий варіант. Іменник (слово), що відповідає на запитання хто? Називай та естафетну паличку передавай. Учитель може дати зразок. Класовод іде вздовж шеренги, слухає відповіді, допомагає, виправляє.

2. Гра «Крокуймо».

Діти стоять обличчям до педагога.

Перший варіант. Вчитель називає різні числа, а діти роблять крок вперед, якщо це число ділиться на 2 (3, 4, 5, 6, 7, 8, 9). Якщо число на 2 не ділиться, то учні стоять на місці.

Другий варіант. Вчитель називає різні слова, а діти роблять крок вперед, почувши власні назви. Якщо слово пишеться з малої літери, то стоять на місці.

3. Гра «Чарівний м’яч».

Перший варіант. Учитель із м’ячем у руках стоїть у центрі кола, утвореного дітьми, і каже: «М’яч лови та іменники (прикметники, дієслова тощо) назви».

Другий варіант. Учитель із м’ячем у руках стоїть у центрі кола, утвореного дітьми, і каже: «М’яч лови та до 1 додай ще 1 одиницю. Яка буде відповідь?» Можна використовувати будь-які числа.

4. Гра «Веселі жабки» (взимку – «Пухнасті зайчики»).

Дітям, які стоять у шерензі, пропонується згадати слово із заданим звуком і кожному своє слово прострибати по горбочках (обручі). Скільки складів у слові – скільки горбочків «жабка» має прострибати: мак – один раз, мама– двічі стрибнути, машина – тричі.

5. Гра «Веселе коло».

Діти йдуть по колу один за одним, педагог називає звуки української мови. Треба присісти (підстрибнути, плеснути у долоні над головою), почувши голосний А (присіли), Б, В, Г (йдуть), У (присіли), Д, Л (йдуть). Варіантів цієї гри безліч. Можна їх комбінувати.

6. Гра «Вервечкою».

Діти стають один за одним і кладуть руки на плечі попереднього. Першим стоїть найменший. Остання дитина у ланцюжку виконує завдання, біжить наперед і стає першою. Тур закінчується, коли перша дитина опиняється останньою.

         Називай від кого, або з чого одержується:

• Молоко – від корови
• Яйця –
• М’ясо –
• Мед –
• Олія –
  • Масло – з молока, з сметани
  • Сир –
  • Цукор –
  • Хліб –