Самоаналіз уроку

 Самоаналіз уроку

Представлення портфоліо уроку

Вважаю, урок відповідав дидактичній, виховній та розвиваючій меті.

       Макроструктура уроку дотримана і була доцільною для реалізації мети. Час на кожний етап уроку розподілений раціонально.

Психологічний режим уроку реалізований через чіткий мобілізаційний початок, створення позитивного, доброзичливого емоційного середовища, що ґрунтувалося на підтримці з боку вчителя у вираженні впевненості в знаннях учнів з самого початку уроку. На протязі усього уроку намагалася  виховувати інтерес до закріплення знань,  культуру спілкування між учнями, учнями та вчителями, попередження невпевненості у разі недостатніх знань з певного виду роботи.

Зміст уроку відповідав програмі, а саме: передбачає засвоєння дітьми залежностей між компонентами при дії додавання, які у традиційній системі опрацьовуються як заучування алгоритміки обчислень, а в розвивальному навчанні як встановлення відповідностей між частинами та цілим, що базується на побудові величини за допомогою певної міри. На відміну від традиційного навчання, діти роблять креслення без лінійки, розвиваючи окомір, дрібну моторику руки, точність виконання креслень, що сприяє розвитку кмітливості, винахідливості, точності, варіативності вибору  моделі, логічного розрахунку та економії часу.

Повторення раніше вивченого матеріалу носило як репродуктивний (за традиційною системою) так і творчий (за системою РН) характер, під час проведення якого діти продемонстрували навички  аналізу, синтезу, класифікації, узагальнення, умовиводи, уміння знаходити та визначати можливості застосування одержаних знань на практиці, що базуються у традиційній школі на підґрунті  фронтально – індивідуальної робота, а в розвивальному навчанні  - в процесі парної, групової роботи, що дозволяє отримати нові підходи від інших учнів і поділитися своїми способами з однокласниками; уміння оцінювати факти, явища, доводити, самооцінювати себе без бальної системи, що в традиційному навчанні робить вчитель, а в розвивальному – насамперед, самі учні. Це дає можливість підготувати дітей до бального оцінювання  з відсутністю страхів надалі отримати низький бал, адже в розвивальному навчанні він є не покаранням за незнання, а допомогою у виявленні місця утруднення.

Форми контролю знань учнів на уроці: усний та письмовий, індивідуальний та фронтальний. Враховано  вікові особливості учнів, рівень їх розумового розвитку, тому об’єднання в групи  мало визначений  рівневий характер і було на користь самопізнанню кожного учня.

   Учні вчаться  навичкам самоаналізу та самоконтролю ще з першого класу,  здійснюючи  взаємну перевірку,  самоконтроль. Кількість опитаних учнів, достатня глибина суджень, відтворення результату у зошити,  різноманітність перевірки знань -  демонстрували достатній  ступінь засвоєння раніше вивчених тем.

    Форми контролю носили виховний характер – виховували дисциплінованість, відповідальність за виконану роботу, прагнення уважно, старанно працювати, аби вийти на реалізацію кінцевої мети – повторної роботи з чарівною лінійкою, що зберігала певну таємницю з метою максимальної зацікавленості учнів.

Характер запитань:  були спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

Деякі учні допускали незначні помилки, реакція вчителя на них була виваженою; оцінювання знань проводилося аналітичною оцінкою учнів.

Мотивація навчальної діяльності учнів була спрямована на розвиток пізнавального інтересу до вивчення предмету та будувалася самими дітьми, чого вимагає система розвивального навчання.

Актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду учнів носила характер перехідного містка між раніше засвоєними знаннями і тими, що повинні бути сформованими на уроці.

У системі РН відносини між вчителем та учнями побудовані на принципі партнерства.  Як вчитель , партнер, намагалася підкреслити  ключові слова теми, на основі яких була рефлексована проблема уроку.

Оголошення теми, мети проведено чітко, її формулювали самі діти, вчитель тут виступає як провідник правильної дцумки.

Сприймання та усвідомлення учнями  навчального матеріалу спрямоване на створення умов для активної навчально-пізнавальної діяльності учнів. Мікроструктура цього етапу уроку оптимально поєднала традиційні та інноваційні технології навчання, що вимагав новий Державний стандарт, а саме: формування предметних компетентностей як спільного ланцюжка окремих знань. Інтелектуальна атмосфера на уроці сприяла реалізації різних видів сприйняття – безпосереднього та опосередкованого – основних понять .

На уроці були пригадані  загальні та поодинокі наукові поняття. На уроці були використані такі етапи формування  понять: організація спостережень одиничних предметів і явищ, збагачення спостережень, виявлення загальних та істотних ознак  математичних  явищ, що вивчаються, визначення понять, вправи на закріплення набутих знань, розширення об’єму і поглиблення змісту понять. Для організації сприймання  використала  індивідуальну та парно-групову діяльність учнів. Намагалася показати володінням технікою навчальної роботи з учнями: уміння слухати пояснення, робити записи, моделювати задачі, працювати за підручником; оптимально поєднувати елементи фронтальної, індивідуальної, групової роботи.

Протягом уроку  активізовувала наочно-образну, словесно-логічну, емоційну, довільну, механічну пам'ять шляхом прийомів навчання: порівняння, зіставлення,  абстрагування, аналогії, узагальнення, класифікації, прийом новизни, прийом створення проблемної ситуації. Вважаю, доцільно реалізовані такі принципи навчання: науковості, наочності, активності та самостійності, усвідомленості, відповідності навчання реальним можливостям учнів та вчителя.

Учні продемонстрували достатньо високий рівень активності, знання фактичного навчального матеріалу, уміння застосовувати  схеми, закріпили на практиці теоретичні положення, явища, факти, вчилися їх оцінювати, тому кількість сигналів зворотної інформації була високою.

Бажаний  рівень навчання, виховання та розвитку учнів досягався завдяки чіткості в організації роботи учнів на уроці, раціонального співвідношення теоретичного матеріалу й практичних завдань. Узагальнення нових понять здійснено на основі емпіричного та теоретичного узагальнення.

Підсумок уроку проведений цікаво і творчо. З використанням інтерактивних методів навчання.

Система домашніх завдань передбачала наступність між класною і домашньою роботою, з урахуванням базових знань учнів, зв'язку із життям; обсяг відповідав програмі, мотивація до виконання домашніх завдань проведена.

Санітарно-гігієнічні вимоги до уроку дотримані.  Дотримувалася єдиних вимог до учнів.

Насиченість уроку, теми відповідали методичним вимогам дітей цього класу.

Науковість та ідейність уроку дозволили  реалізувати мету і завдання уроку.

Стиль роботи вчителя спрямований на створення загальної емоційної та інтелектуальної атмосфери на уроці, дотримання норм педагогічної етики, дотримання культури мови, стимуляцію успіхів учнів.

Урок проведений на  належному методичному рівні.

Пропозиції щодо висновків  уроку:

·       продовжувати конкретизовувати в плані мету й завдання уроку, спрямовані на логічний розвиток учнів;

·       використовувати на уроці доцільний наочність або замінювати його власне побудованими моделями;

·       надалі застосовувати в системі методів навчання елементи проблемності;

·       правильно реалізовувати контрольно-коригувальну функцію уроку;

·       ретельно окреслювати методи й прийоми роботи з навчальним матеріалом відповідно до структурної організації уроку;

·       визначати систему запитань, які спонукатимуть до висновків, зіставлень, аналізу, подаючи її у формах партнерства (теза, думка);

·       уважно добирати дидактичний матеріал (елементи новизни, факти для порівняння, зіставлення висновків), акцентувати на його виховному значенні;

·       практикувати випереджальні завдання, визначити систему роботи з підручником, передбачити самостійну роботу (різні види);

·       у системі тренувальних вправ передбачати не лише аналіз явищ, а й творчі завдання;

·       реалізувати міжпредметні зв’язки;

·       окреслити систему контролю та корекції знань;

·       визначити структуру уроку, упроваджувати рівні форми й методи роботи, урізноманітнювати навчальну діяльність учнів;

·       урахувати важливу роль бесіди в структурі уроку;

·       зосереджувати увагу на розвивальному навчанні, розвитку розумових здібностей учнів (мислення, мови, уяви, пам’яті тощо) шляхом доцільного добору методів та форм роботи;

·       наголошувати на використанні підручника як первинного джерела знань, засобу організації самостійної роботи учнів;

·       давати домашнє завдання не лише в кінці уроку, а й передбачати його на початку уроку або в середині;

·       розробити моделі уроків, різні види вправ, цикл можливих інтегрованих тем;

·       зосереджуватись на правильних прийомах роботи з учнями;

·       звернути увагу на опанування прийомів педагогічної технології, її значення в діяльності вчителя, в житті учнів;

·       обмірковувати систему домашніх завдань для циклу уроків;

·       здійснювати індивідуальний підхід і впроваджувати принцип диференційованого навчання;

·       звернути увагу на використання гри як методу організації навчально-виховного процесу, методику організації колективної, групової, індивідуальної творчої діяльності;

систематично працювати над запобіганням низької успішності учнів