Психолого-педагогічні основи РН

Психолого-педагогічні основи розвивального навчання Ельконіна-Давидова.  Навчання і розвиток

(тези для виступу)

Результативна складова засвоєння змісту початкової загальної освіти
У результативній складовій кожної освітньої галузі Державного стандарту визначено державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи, які відповідають змісту і структурі предметних компетентностей.
Протягом навчання у початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій.

Що таке  компетентністний підхід в освіті розвивального навчання
Компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.
Ключова компетентність — спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів.
Предметна компетентність — освоєний учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної з набуттям нового знання, його перетворенням і застосуванням;
Міжпредметна компетентність — здатність учня застосувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і предметних галузей;

Уміння вчитися
(Г.А. Цукерман)

Ø Уміння знати про своє незнання

Ø Уміння виходити за межі відомого і знаходити недостатнє знання.

Прояви компетентності “уміння вчитися”

Ø освітня  самостійність  - уміння школяра створювати засоби для свого розвитку;

Ø освітня  ініциатива – уміння вибудовувати свою освітню траекторію, уміння  створювати необхідні для свого розвитку ситуації і адекватно їх реалізовувати;

Ø освітня відповідальність – уміння приймати рішення про готовність діяти в нестандартних умовах.

Д.Б. Ельконін про розвивальне навчання

«Ми знайшли ключ до проблеми розвивального навчання в молодшому шкільному віці. Цей ключ - зміст навчання».

                             Д.Ельконін, 1974

Зміст освіти за системою РН становлять:

 емпіричні знання і теоретичні знання

Емпіричні знання:

-        порівняння предметів та спостереження за ними (зовнішні властивості предметів);

-        конкретизація, як підбір ілюстрацій, приладів;

-        фіксація у словах термінах

Теоретичні знання:

-        аналіз ролі і функції (внутрішні відносини й зв’язки);

-        конкретизація як виведення з загальної основи й пояснення особливих й поодиноких проявів;

-        виражаються в способах розумової діяльності, а вже потім – условах-термінах.

Мета розвивального навчання

    Мета навчання – становлення  суб’єкта навчальної діяльності, тобто розвиток людини, яка хоче і вміє вчитися

Педагогічні умови породження дитячої ініціативності

Ø Учитель заохочує дітей до неімітаційної, нерепродуктивної поведінки.

Ø Учитель сприяє породженню в самих учнів гіпотез стосовно нового знання.

В.В. Давидов (1930 – 1998)
 про навчальну діяльність

Ø Специфіка навчальної діяльності – засвоєння школярами теоретичних знань та  загальних способів дій

Ø Теоретичний тип мислення – особливий спосіб підходу людини до розуміння речей та подій шляхом аналізу їх походження та розвитку

На розвиток чого впливає навчальна діяльність?

Ø Стійкий навчально-пізнавальний інтерес

Ø Прогностична оцінка, тобто уміння передбачати результати дії до самої дії

Ø Рефлексивний контроль, тобто розуміння, чому саме так слід діяти, а не інакше

Форми організації учнів у розвивальному навчанні

Ø загальнокласна дискусія

Ø мікродискусія в групах

Ø контрольно-оцінювальна робота в парах

Ø самостійна робота

Форми роботи на уроці

                                  Форми роботи на уроці

Більшість учених визначають такі форми навчальної роботи на уроці, як: індивідуальну, фронтально-колективну, групову. Інші дослідники, уникаючи змішування понять "форма навчальної діяльності" з "формою навчально-виховного процесу", першу з них називають способом (Г.Кумаріна, В.Онищук, В.Римаренко).

Індивідуальна форма роботи

Орієнтує учня на самостійне виконання навчального завдання на рівні його можливостей. Широко використовується у ході програмованого або комп'ютерного навчання. Індивідуалізація в навчанні означає підтримку і стимулювання розвитку в учневі того, що становить його унікальність і неповторність, оскільки випливає з внутрішньо інтенційної спрямованості, формуючи життєтворчий потенціал особистості. Ця форма лежить в основі особистісного-орієнтованого підходу до виховання та навчання учнів (І.Д.Бех). Передбачає: а) допомогу кожному учневі в усвідомленні власних потреб та інтересів, необхідності їхнього розвитку; б) створення сприятливих умов для розвитку їх; в) налаштування школяра на індивідуальну творчість; г) підтримку вихованців у їхній рефлексії.

Г.Кумаріна, В.Онищук, В.Римаренко визначають три рівні індивідуалізації навчання:

1) рівень, який реалізується шляхом урахування загальних особливостей учнів на різних етапах їх навчання і розвитку;

2) рівень, що здійснюється засобами диференційованого підходу до навчання та розвитку учнів;

3) рівень, який досягається засобами індивідуального підходу до навчання та розвитку школярів.

Диференціація в навчальній діяльності - це така форма індивідуалізації її, яка передбачає об'єднання учнів у групи згідно з їхніми індивідуальними особливостями для окремого навчання, упродовж якого реалізуються навчальні завдання відповідного рівня складності.

Прийнято розрізняти внутрішню диференціацію і зовнішню диференціацію.

Внутрішня диференціація стосується такої організації навчального процесу, за якої розвиток внутрішньо закладених нахилів та задатків школяра здійснюється в межах класно-урочної діяльності у кожному класі зокрема.

Зовнішня диференціація відбувається в двох основних напрямах: 1) створення спеціалізованих класів та шкіл, до навчання в яких залучаються учні з особливими навчально-пізнавальними та професійними нахилами (профільні та спеціалізовані навчальні заклади, класи з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів); 2) створення шкіл і класів з урахуванням особливостей розумового розвитку учнів та стану їх здоров'я (загальноосвітні навчальні заклади з поглибленим вивченням іноземних мов, математичні школи, класи вирівнювання, логопедичні навчально-виховні заклади та ін.)- Як правило, можливості диференціації в основному використовуються у старших класах за такими основними напрямами: 1) науковий (наприклад, фізико-математичний, історико-суспільствознавчий, філологічний та ін.); 2) прикладний (сільськогосподарський, економічний і т. д.); 3) художньо-естетичний (образотворчий, музичний, хореографічний та ін.); 4) спортивний (згідно з різними видами спорту). Для спеціалізованих навчальних закладів Міністерство освіти і науки України розробило близько 60 варіантів відповідних навчальних програм.

Важливими напрямами диференціації освіти є організація навчання обдарованих дітей, інвалідів та дітей з відхиленнями у розумовому розвитку. Всі вони перебувають у так званій групі ризику і вимагають до себе підвищеної уваги.

Фронтально-колективна робота

Полягає у постановці вчителем перед класом проблемних питань чи пізнавальних завдань, у відповідному опрацюванні яких беруть участь усі учні. Обговорюють різні варіанти рішення, обґрунтовують доцільність кращих. За цих умов завданням учителя залишається спрямування навчально-пізнавальної колективної діяльності учнів. Нерідко тут мають місце колективні творчі справи (наприклад, підготовка і проведення уроку за формою прес-конференції).

Групова робота

Передбачає спільне планування навчальної діяльності, вибір методів та засобів її здійснення. Серед її форм розрізняють: бригадну, ланкову, парну.

Бригадна форма має два різновиди організації навчальної роботи: 1) кооперативно-груповий (кожна група виконує своє завдання, яке є однією зі складових загального); 2) диференційовано-груповий (завдання розподіляються між учнями з різними навчальними можливостями залежно від складності їхнього виконання).

Ланкова форма. Як і за бригадної форми, клас ділиться на групи з 4-6 осіб. Вважається за доцільне включення в них учнів із різними навчальними можливостями. Вони працюють за єдиними завданнями, закріплюючи чи аналізуючи пояснений учителем навчальний матеріал або застосовуючи його на практиці. Оптимальною вважається тривалість такої роботи для молодших школярів 5-7 хв, для середніх - 10-15 хв, для старших - 15-20 хв.

Парна робота найчастіше передбачає допомогу сильного учня слабшому. Пари бувають постійними або змінними, залежно від особливостей навчальних завдань. Часто робота у парі передбачає взаємно навчання та взаємоконтроль.

                                                    Форми роботи на уроці
Проведення будь-якого типу уроку передбачає засто­сування відповідних форм навчальної роботи учнів, кожна з яких має відповідну методику організації. Основними формами роботи на уроці є індивідуальна, фронтально-колективна, групова.
Індивідуальна робота. Передбачає самостійне вико­нання учнем навчального завдання на рівні навчальних можливостей (темпу роботи, рівня підготовки). Можлива безпосередня допомога вчителя (допомога й підбадьорю­вання під час самостійної роботи) і опосередкована (ви­конання домашнього завдання за рекомендаціями вчите­ля). Застосовують індивідуальну роботу за програмовано­го, комп'ютерного навчання, для перевірки знань.
Фронтально-колективна робота. Означає постановку пе­ред класом проблемних питань або пізнавальних завдань, у вирішенні яких беруть участь усі учні: вони пропону­ють варіанти розв'язання, перевіряють, обґрунтовують, розвивають найбільш вдалі, відкидають неправильні. Вчи­тель при цьому керує колективним пошуком рішень, спрямовує пізнавальну активність учнів.
Групова робота. Полягає у спільних зусиллях учнів щодо вирішення поставлених учителем завдань. Вони здійснюють планування, обговорення і вибір способів вирішення навчально-пізнавальних завдань, взаємоконт­роль і взаємо оцінку.
Серед форм групової роботи основними є: ланкова, бригадна, парна.
Ланкова форма передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів з 4—6 осіб (на чверть або навчальний рік) з однаковою або з різною успішністю. Ефективнішою є група зі змішаним складом учнів (учні з високими, середніми та низькими навчальними можли­востями). Вони працюють над єдиним завданням (вчитель пояснює матеріал, у групах здійснюють повторний аналіз за питаннями, запропонованими учителем). Оптимальна тривалість роботи в групах 5—7 хв. для молодших шко­лярів, 10—15 хв. — середніх, 15—20 хв. — старших.
Бригадна форма передбачає формування тимчасових груп учнів для виконання навчальних завдань. Є два різновиди організації їх роботи: кооперативно-груповий (кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно при ви­вченні великого за обсягом матеріалу), диференційовано-груповий (завдання з урахуванням їх складності розподіляють між учнями з різними навчальними можливостями).
Парна робота полягає в допомозі сильного учня слабшим, у взаємодопомозі. Склад пар визначає вчитель, враховуючи симпатії або можливості учнів. Пари можуть лати постійний (статичні) і змінний склад (динамічні). Головне за парної організації навчальної діяльності -взаємонавчання і взаємоконтроль. Згідно з методикою цієї системи учитель готує картки з диктантом для кожного учня; один учень читає текст, другий пише, потім навпа­ки; учні обмінюються написаним і перевіряють його; той, хто допустив помилки, робить усний розбір під контро­лем партнера; потім партнери зміняюються і все почина­ється спочатку, але з іншими текстами.
Групову навчальну роботу застосовують при виконан­ні лабораторних і практичних робіт, на навчально-дослід­них ділянках, на уроках з основ наук — під час засвоєн­ня, повторення, застосування, узагальнення і системати­зації знань.
Типова структура групового заняття: перевірка до­машнього завдання, підготовка до групової роботи (інструк­таж учнів про послідовність дій, роздача карток з одна­ковими або диференційованими завданнями, створення проблемної ситуації, постановка проблеми), ознайомлен­ня із завданням, обговорення і складання плану виконан­ня завдання, звіт про виконану роботу.

Продуктивне мислення

Продуктивне навчання як основа стратегії розвитку інноваційної особистості

            У сучасних умовах ефективність початкової освіти пов’язується  з реалізацією компетентнісного підходу. Нині постає потреба у визначенні резервів  підвищення ефективності  навчального процесу  на засадах компетентнісного підходу  і розкритті механізмів їх  використання у професійній діяльності педагогів. Як свідчать результати аналізу сучасної практики, ефективній реалізації компетентнісного підходу сприяють:

-         якісна психологічна підготовка майбутніх першокласників до шкільного життя, підґрунтям чого є розширення діапазону організаційних форм, способів навчальної взаємодії, до яких включено  творчу  роботу педагогів початкової ланки та вихователів ДНЗ;

-         формування у вихованців цілісної картини світу на основі продуктивного мислення як основи стратегії розвитку інноваційної особистості;

-         формування критичного мислення, як вміння аналітично сприймати  і усвідомлювати інформацію,  у взаємодії початкова школа – дитячий садок.

Реалізація цих завдань може успішно здійснюватися  в процесі роботи творчої групи в тріаді «вчитель початкових класів – вихователь – психолог».

На базі Червонокостянтинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів продовжується робота такої творчої групи. Розвитку критичного мислення в межах роботи цього об’єднання приділено чималу увагу. Вчителі початкової ланки Круглик С.М., Алєксєйчик О.О. впроваджують в практику взаємодії початкової ланки та дошкільного закладу разом із вихователем ДНЗ «Вербиченька» Коннік А.М. форми роботи по розвитку критичного мислення. Вихованці цього дошкільного закладу вчаться мислити критично уже з дитячого садка. Цьому сприяють інтегровані заняття, які проводять спільно вчитель початкових класів Круглик С.М. та завідувач  ДНЗ «Вербиченька» Коннік А.М.

Нерідко виникають питання у деяких  педагогів з приводу можливості розвитку критичного мислення у молодшому віці. Багато батьків, діти яких виховуються  у інших дошкільних закладах цікавляться такою роботою. З приводу цього, хочемо дати деякі поради та роз’яснення.

Коли заходить мова про формування критичного мислення, на думку спадають слова Девіда Клустера: «Мислити критично можна в будь-якому віці: не лише в студентів, а і в першокласників, і в дошкільників достатньо для цього життєвого досвіду».

 Формувати критичне мислення у дошкільному та молодшому шкільному віці – не означає навчити дітей раннього віку по-дорослому аналізувати і оцінювати певні дії та  процеси. Це прерогатива старшокласників, студентів.

Критично мислити – не означає безпомилково розв’язувати задачі, знаходити тільки правильні варіанти вирішення проблем, мати блискавично точну логіку та гнучкість мислення.

Критичне мислення в дошкільному та молодшому шкільному віці – це процес, під час якого дитина тільки вчиться  охарактеризовувати явище або предмет, виражати своє ставлення до нього,  знаходити  власний вихід з будь-якої ситуації, пробує шукати різні варіанти вирішення проблеми, навіть якщо вони не завжди правильні.

Окрім того, дитина  розуміє, що вона має право на помилку. У неї формується розуміння того, що помилитися не страшно. Головне зрозуміти, де і чому помилився, щоб не припуститися помилки вдруге.  Оце і є те, що вчені називають терміном «критично мислити» у ранньому віці.

А якщо дитина просто мовчки сприймає світ,  закомплексована, слухає довгі пояснення матеріалу педагогом, а не приймає активної участі у пошукові шляхів розв’язання проблеми, то така дитина неспроможна буде і в майбутньому критично мислити. (І таких дітей, за дослідженнями психологів, 74%). Вона буде пасивно сприймати матеріал, боятися нестандартних ситуацій, не вмітиме цінувати думку інших і коректно заперечити її, коли не згодна з якимось твердженням, у неї буде присутній страх помилитися, вона буде неспроможна буде подолати невдачі.

          Задача педагогів в формуванні критичного мислення – це вироблення вміння активно, творчо, індивідуально сприймати інформацію, оптимально застосовувати потрібний вид розумової діяльності, а психолога – надати психологічну підтримку дитині, допомогти самоствердитися, повірити у власні сили.

Наприкінці березня у Червонокостянтинівській школі відбувся семінар психологів шкіл Петрівського району, темою якого було впровадження психологічних методів та прийомів під час формування критичного мислення в рамках співпраці вчителя початкової школи та психолога.

Практичним психологом школи Васяніною В.В. було продемонстровано окремі аспекти практичної діяльності психолога та вчителя, як невід’ємної частини ланцюга взаємодії. Розкрито значення співпраці між психологом, вчителями початкових класів та дошкільною ланкою освіти  над формуванням продуктивного відтворення матеріалу. Психологи мали змогу   спостерігати за тим, коли психолог включається в роботу за необхідності створення ситуації успіху і подолання психологічних труднощів, що виникають під час роботи. І як діти, вчаться критично мислити.

       Цим самим, присутні  отримали можливість переконатися, що за умови правильно спланованої психологічної підтримки, діти спроможні співпрацювати і критично мислити в умовах штучно створених труднощів.

         У березні місяці, за планом роботи творчої групи, на базі ДНЗ «Вербиченька» проведено методичну оперативку членів творчої групи з питань розробки плану роботи підготовки майбутніх першокласників до школи, як сприяти формуванню продуктивного мислення в родині.  Круглик С.М. надала поради батькам про те,  від чого залежить успіх виховання у родині, окреслила показники розвитку дітей передшкільного віку. Ці поради чітко і аргументовано підтвердила Коннік А.М.,  яка конкретизовувала кожну окрему думку цитатами із Програми «Дитина», дала порівняльну характеристику  програмових вимог для дошкільних закладів «Дитина» та «Впевнений старт».  Алєксєйчик О.О. відпрацювала з батьками педагогічний тренінг «Сім помилок у вихованні дітей». Всі батьки були вдячні. Дізналися багато нового про своїх дітей, вчилися аналізувати наслідки сімейного виховання, «поповнили» так звану «Скарбничку власних ідей». Заплановано зустріч членів творчої групи,  на якій батькам майбутніх першокласників буде проведено психологічний  тренінг Васяніною В.В.  із визначення темпераменту дітей, Круглик С.М. покаже  майстер-клас для батьків із методики впровадження вправ для розвитку критичного мислення, Алєксєйчик О.О. навчить батьків виконувати тестові завдання а Інтернеті. Батьків було ознайомлено із сайтами, на яких вони можуть знайти слушні поради щодо виховання та формування критичного мислення.

Хочемо поділитися надбаннями з батьківською громадськістю району.

Від чого залежить успіх виховання у сім’ї

1.Сприятливий мікроклімат у родині.

2.Спільна діяльність членів сім’ї.

3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4.Спільний життєвий світогляд.

5.Оптимістичні настрої родини.

6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7.Шанування членів родини, повага до старших.

8.Бережливе ставлення до природи.

9.Активна участь дітей у сімейному житті.

10.Відсутність насилля в родині.

11.Збереження родинних традицій і звичаїв.

12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

Загальні поради щодо виховання у родині

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!

Одного разу у дитини запитали: « Чого тобі найбільше хочеться?»

«Я хочу захворіти, бо коли я хворіла, тоді мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки, мені було так добре»,- відповіла дитина.

Порада 1

Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2

Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З

Будьте в міру вимогливими:

-         виправляйте;

-         реагуйте на недоліки;

-         хваліть за мінімум — карайте за максимум.

Примітка: інколи вмійте і «не побачити».

Порада 4

Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:

«Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!», «Не плямкай!», «Як ти їси, дивитись гидко», «А хто за тебе «дякую» скаже?!»

     Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».

      То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5

Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні, одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:

-         Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.

-         Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6

 Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

Порада 7

Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

Порада 8

Обов’язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.

Порада 9

Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.

Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».

Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання.

Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.

Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу,  то він буде ситий протягом усього свого життя.

 Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов’язку». А слова видатного педагога К.Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Ці настанови батькам уже є першою сходинкою до формування критичної оцінки вчинків, продуктивної праці над собою.

  Продуктивне навчання як основа стратегії розвитку інноваційної особистості, підкріплене правильним вихованням,  є вимогою часу. І за вмілої  організації такої роботи, продуманої  психологічної підтримки і обізнаності батьківської громадськості, таке навчання вже незабаром дасть плідний результат. Але щоб досягти бажаного результату, потрібно навчити дитину правильно мислити. Без примусу, аргументовано, переконливо.

Народна мудрість говорить: «Можна привести коня до водопою, але не можна примусити його пити». Навчіться самі і навчіть дітей вчитися.

                                                                     Світлана Круглик,

керівник творчої групи

                                                                                  щодо наступності між ДНЗ та

                                                                              початковою ланкою

                                                                                Червонокостянтинівської

загальноосвітньої школи

І – ІІІ ступенів