Концепція початкової освіти

Концепція початкової загальної освіти

Пріоритетним завданням розбудови України як суверенної європейської держави є вироблення стратегій розвитку її національної системи освіти і передусім шкільної. Системне вирішення цього завдання потребує розроблення Концепції початкової освіти, яка є основою для успішної реалізації освітньої траєкторії людини протягом усього життя.

Концепція початкової загальної освіти встановлює пріоритети, стратегічні цілі, завдання та шляхи модернізації початкової освіти для гармонізації процесів навчання, розвитку і виховання дитини відповідно до сучасних вимог суспільства із залученням усіх учасників навчально-виховного процесу – учнів, батьків, вчителів, представників громади.

Серед проблем початкової загальної освіти, які визначають стан її розвитку та перспективи модернізації виокремлено такі:

- погіршення здоров’я і зниження інтересу учнів до навчання, що зумовлені перевантаженням змісту освіти, його недостатньою практичною спрямованістю та переважанням знаннєвого складника;

- переважання авторитарності, прагматизму та недостатня індивідуалізація шкільних освітніх середовищ;

- не повною мірою забезпечена наступність між дошкільною і початковою та початковою і базовою середньою освітою;

- неналежне наукове обґрунтування та відсутність експериментального підтвердження доцільності запровадження різноманітних проектів, експериментів, курсів за вибором, які призводять до нарощування обсягів чи дублювання навчального матеріалу;

- недостатньо ефективна організація виховного процесу в початковій школі, орієнтованого на формування ціннісних орієнтацій, реалізацію основних принципів стійкого розвитку;

- недостатня ефективність співпраці батьків, педагогів, психологів, соціальних, адміністративних працівників системи шкільної освіти та громадських організацій.

Мета, основні завдання і принципи початкової загальної освіти

Основна мета початкової загальної освіти – гармонійний розвиток та виховання особистості дитини, збагачення досвіду її життєдіяльності на основі ціннісних орієнтацій, формування ключових і предметних компетентностей та пізнавального інтересу як бази для її успішного навчання та особистісного зростання на наступному етапі розвитку.

Основні завдання початкової загальної освіти полягають у:

• становленні особистості дитини, її духовному, психічному, соціальному, фізичному розвитку, розвитку пізнавальних здібностей, бажання вчитися;
• морально-етичному, громадянському, патріотичному, естетичному, трудовому, екологічному вихованні дитини;
• формуванні цілісної наукової картини світу;
• формуванні емоційно-ціннісного ставлення дитини до самої себе, родини, громади, школи і навчання;
• психолого-педагогічній адаптації дитини до шкільного життя;
• формуванні ключових і предметних компетентностей;
• формуванні культури спілкування та співпраці у різних видах діяльності і формах навчальної взаємодії;
• формуванні здатності до самовираження, соціально-правової, екологічно доцільної і здоров’язбережувальної та безпечної поведінки у різних життєвих ситуаціях.
• Ефективність початкової загальної освіти ґрунтується на принципах гуманізації, прогностичності, розвитку, різноманіття і єдності, що доповнюють і взаємообумовлюють один одного.

Зміст початкової загальної освіти

Зміст початкової загальної освіти становить цілісну систему. Особливостями його структурування є міжпредметна інтеграція і практична спрямованість, що ґрунтується на урахуванні вікових особливостей учнів початкової школи – цілісності сприймання і пізнання навколишньої дійсності.

Зміст початкової загальної освіти структурується за інваріантним і варіативним складниками, кожен з яких реалізується через навчальні предмети з освітніх галузей: мови і література, математика, природознавство, суспільствознавство, здоров’я і фізична культура, технології, мистецтво.

Інваріантний складник забезпечує єдність освітнього простору дитини в межах країни. Засвоєння змісту навчальних предметів інваріантного складника відбувається за єдиними навчальними програмами, в яких окреслено базовий і розширений рівні. Розширений рівень виокремлено виключно для організації навчання в окремих класах за певним спрямуванням (спортивного, мистецького тощо), а також для упровадження педагогічних проектів і експериментальної роботи з метою уникнення перевантаження учнів, що спостерігається під час підготовки альтернативних програм. Таким чином, специфіка загальноосвітнього навчального закладу і варіативність різноманітних проектів та експериментів, які активно запроваджують у початковій школі, виявлятиметься не у нарощуванні обсягів змісту, а в особливостях його структурування і використанні певних організаційних форм, технологій, методів навчання. Вивчення окремих предметів за розширеним рівнем програми здійснюється за рахунок годин, передбачених для реалізації варіативного складника, а не зменшення кількості годин на вивчення інших начальних предметів. Тож за передбаченим програмою розширеним рівнем може вивчатись тільки один навчальний предмет.

Варіативний складник змісту освіти забезпечує диференціацію, індивідуалізацію, задоволення освітніх потреб груп і окремих учнів. Час, передбачений для реалізації варіативного складника може використовуватися для:

вивчення курсу або навчального предмета, який не є обов’язковими, а обирається закладом освіти, учителем з урахуванням запитів батьків, специфіки роботи конкретної школи;

проведення консультацій, індивідуальної роботи з окремими учнями або групами педагогічної корекції, які працюють в адекватному для розвитку дитини режимі, а також додаткових занять для учнів усього класу з певних навчальних предметів за базовим рівнем; вивчення певного предмета за розширеним рівнем програми у класах з певним спрямуванням, а також тих, що працюють в експериментальному режимі або упроваджують певний педагогічний проект.

Для забезпечення практичної спрямованості змісту освіти підручники, навчальні посібники мають бути максимально наближені до повсякденного життя дітей молодшого шкільного віку. З цією ж метою, а також для оптимізації навчальної взаємодії учнів, поряд із традиційним підручником багаторазового використання запроваджується новий формат, що поєднує функції підручника і робочого зошита (за наявності можливостей його придбання за рахунок батьків, спонсорів тощо)

Запити суспільства вимагають формування не тільки освіченої, а й висококультурної особистості. З цією метою організація виховного процесу в школі виводиться на якісно новий рівень, що вирізняється не інформативно-декларативним, а діяльнісним спрямуванням, формуванням певних моделей поведінки і активної життєвої позиції учня. Його реалізація забезпечується типовою програмою, яка охоплює естетичний; фізичний і здоров’язбережувальний; морально-етичний; національно-патріотичний; екологічний і трудовий напрямки виховання у взаємозв’язку і єдності. Типовою програмою передбачається щоденна робота з підготовки та проведення певних заходів, презентацій, зустрічей, екскурсій, у тому числі роботу з батьками, індивідуальну роботу тощо.

Структура початкової загальної освіти та її забезпечення у ЗНЗ

Повний цикл початкової освіти – 4 роки.

Початкову освіту забезпечують загальноосвітні навчальні заклади І ступеня, які можуть функціонувати як самостійні або в комплексі з дошкільними закладами освіти, гімназіями, загальноосвітніми навчальними закладами ІІ ступеня чи ІІ-ІІІ ступенів.

Ураховуючи вікові особливості учнів початкової школи навчання організовують за двома циклами:1-2 класи і 3-4 класи. Цикли відрізняються організацією шкільного освітнього середовища і навчально-виховного процесу, організаційними формами навчання і типами уроків. Пріоритетною під час навчання у першому циклі є організація ігрової діяльності, у другому циклі – пізнавальної.

Навчання на кожному циклі може (за наявності умов) організовуватись в окремих кабінетах початкової школи з певним облаштуванням. Після закінчення першого циклу навчання у початковій школі, діти можуть переходити до кабінету для навчання з обладнанням для наступного циклу. У першому циклі з учнями певного класу може працювати один вчитель, у другому циклі – інший. Це дасть можливість чітко окреслити періоди дорослішання дітей в межах початкової школи, створити сприятливе для організації певного виду діяльності освітнє середовище та оптимізувати професійну діяльність вчителя.

За бажанням батьків, учителів школи можуть працювати традиційно, коли учні одного класу з 1 до 4 перебувають в одній і тій самій класній кімнаті і навчаються у одного вчителя.

З метою адаптації першокласників до навчання в школі виокремлюється період «Шкільний старт», який триває перші 3-4 тижні. Впродовж цього періоду проводять по 3 уроки на день і щодня (по 20-30 хвилин) організовують психолого-адаптаційні заходи (екскурсії по школі, знайомство з укладом шкільного життя тощо), які можуть проводитись як для учнів усього класу, так і для окремих груп.

Перед вступом до школи діти старшого дошкільного віку проходять підготовку до шкільного навчання, яка, з метою забезпечення наступності між дошкільною і початковою загальною освітою, відбувається за єдиною програмою. За наявності відповідних умов таку роботу організовують в школі, для чого вводиться окрема штатна одиниця.

Здобуття початкової освіти: організація навчально-виховного процесу в школі

До 1 класу вступають діти, яким станом на 1 вересня виповнилося 6 років і, які за результатами співбесіди, виявили готовність до навчання у школі. Для проведення співбесіди у навчальному закладі створюють робочу групу, до складу якої залучають психолога, логопеда, педагога. Співбесіда не має на меті перевірку навичок читання, письма та обчислювальних і проводиться на підставі відповідного нормативного документу.

Зарахування дітей до загальноосвітніх навчальних закладів, що містять у своїй структурі початкову школу, у тому числі до класів, де організовують навчання за певним спрямуванням або проектом, експериментом, здійснюється на безконкурсній основі. Діти, які мешкають в мікрорайонах, закріплених за іншими загальноосвітніми навчальними закладами, можуть бути прийняті до обраної школи за наявності вільних місць – якщо кількість дітей у класах менша за 25.

Школа – це освітній простір дитини, де вона повноцінно живе. Тому вся діяльність навчального закладу спрямовується на сприяння становленню особистості як проектувальника власного життя, гармонізації відносин між школою і родиною. З цією метою, а також для запобігання надмірного навчального навантаження учнів пріоритетною стає робота початкової школи в режимі повного дня (за наявності умов і бажанням батьків). Якщо з певних причин такий режим неприйнятний, то за потребою можуть бути організовані групи продовженого дня.

Вчитель у початковій школі є ключовою фігурою, яка власним прикладом, способами взаємодії з учнями, батьками, колегами, а не декларацією певних положень, формує позитивне ставлення дитини до себе, інших учнів, педагогів, школи, навчання. Провідною стильовою характеристикою діяльності вчителя початкової школи є демократичність.

Автономія вчителя забезпечується вільним вибором форм організації навчально-виховного процесу, способів навчальної взаємодії, методів, прийомів і засобів реалізації змісту освіти, добровільною участю в експериментах і проектах, організації навчання за певним спрямуванням. Ресурсом підвищення ефективності навчально-виховного процесу є психологічно і педагогічно доцільне використання ним інноваційних освітніх технологій і сучасного програмного забезпечення, обов’язковою умовою застосування яких є дотримання державних санітарно-гігієнічних норм і відповідність програмам з навчальних предметів. Вчителю забезпечується право обирати навчально-методичну літературу з огляду на власні педагогічні пріоритети та з урахуванням особливостей контингенту учнів.

Усі навчальні предмети в певному класі початкової школи викладає один учитель. Ще одним педагогом, який працює з учнями цього ж класу (викладає окремі предмети, веде ГПД, виховну роботу) може бути другий учитель. Якщо годин на ставку другого вчителя не вистачає, він може працювати в двох-трьох класах.

З метою забезпечення відповідної підготовки і перепідготовки вчителів для роботи в такому режимі вводиться перехідний період, протягом якого окремі навчальні предмети (фізична культура, мова національної меншини, іноземна мова, курси за вибором тощо) за письмової згоди вчителя класу можуть викладати інші вчителі, що поряд з освітою вчителя певного фаху мають кваліфікацію вчителя початкових класів. Водночас мову національних меншин, іноземну мову вчителі певного класу викладають за умов наявності відповідної педагогічної освіти.

Для дітей з особливими потребами організовується корекційна допомога без відриву від класного колективу з обов’язковим забезпеченням соціального супроводу, для чого в інклюзивних класах відводиться окрема ставка другого учителя або соціального педагога. Доцільним є забезпечення вивчення учнями, що мають особливі потреби, окремих предметів із урахуванням особливостей їхнього розвитку. З цією метою для індивідуальної (групової) роботи з цими учнями передбачено додаткові години, що мають цільове призначення (не за рахунок годин варіативної складової).

Домашні завдання у початковій школі не задають. Для самостійного опрацювання учням можуть пропонуватись завдання, які мають місце виключно за умов зорієнтованості на конкретну дитину і відповідною диференціацією за рівнем складності та змістом. Визначальним для прийняття учителями рішення пропонувати такі завдання чи ні, є їх доцільність для успішного просування кожної дитини за власною освітньою траєкторією.

Поточний і підсумковий контроль за рівнем навчальних досягнень учня здійснює вчитель на підставі загальних критеріїв і норм оцінювання результатів навчальної діяльності учня з навчальних предметів таких освітніх галузей: мови і література, математика, природознавство.

Оцінювання навчальних досягнень учня зорієнтоване на формування його рефлексивної позиції, мотивації на досягнення успіху в особистісному зростанні. Основними об’єктами оцінювання є складники предметних компетентностей. Під час оцінювання результатів навчальної діяльності учнів також береться до уваги їхнє ставлення до виконуваної роботи та просування за індивідуальною освітньою траєкторією, також може враховуватись учнівське портфоліо.

Перевірку навчальних досягнень учня початкової школи здійснюють з урахуванням принципів психологічної комфортності і здоров’язбережувального характеру навчально-виховного процесу.

У першому циклі (1-2 класи) оцінювання навчальних досягнень учня здійснюють вербально у формі словесної характеристики результату й процесу навчальної діяльності, яка орієнтує його на визначення нових завдань щодо подальшого засвоєння програмового матеріалу. Воно має бути чітким, аргументованим і сприяти формуванню в учня умінь само і взаємооцінювання.

У другому циклі (3-4 класи) виокремлено два періоди в оцінюванні, кожен з яких передбачає врахування досягнень учня, а не ступеня його невдач. У 3 класі запроваджується оцінка результатів навчальної діяльності учня, яка аргументується вчителем, усвідомлено сприймається дитиною і фіксується у класному журналі. Оцінки виражаються словами-символами, які відповідають рівням навчальних досягнень учнів: «відмінно» (В) – високий рівень, «добре» (Д) – достатній рівень, «задовільно» (З) – середній рівень, «потребує покращення» (П) – елементарний рівень.

З метою адаптації до бального оцінювання в 5 класі у 4 класі вводиться 12-тибальна система оцінювання, де кожен з рівнів деталізується трьома балами (високий рівень – 10, 11, 12 балів (де 12 балів передбачає правильне виконання завдань із логічним навантаженням, застосування творчих підходів для їх виконання); достатній рівень – 9, 8, 7 балів; середній рівень – 6, 5, 4 бали; елементарний рівень – 3, 2, 1 бали).

З метою забезпечення наступності між початковим і базовим середнім рівнями загальної середньої освіти слід враховувати специфічну роль 5 класу, як перехідного. У 5-му класі створюють сприятливі умови для поступового переходу до навчання за кабінетною системою, викладання предметів окремими вчителями тощо. З цією метою перелік навчальних предметів у 5 класі має залишатися таким самим, як і в 4 класі. Ці предмети можуть викладатись учителями початкових класів, які мають для цього відповідну підготовку. У школах, де у 5 класі працюватимуть вчителі початкової школи, 12-тибальну систему оцінювання можна вводити не 4, а з 5 класу.

Очікувані результати початкової загальної освіти

Основними результатами початкової загальної освіти є психологічно, фізично, інтелектуально і соціально розвинена особистість учня, його готовність до систематичного навчання та особистісного зростання на наступному етапі розвитку:

• відповідний віку учня початкової школи фізичний розвиток та розвинені мислення, уява, пам’ять, увага, сенсорні уміння, рефлексія;
• сформовані складники ключових компетентностей (уміння вчитися, інформаційно-комунікативної, загальнокультурної, здоров’язбережувальної, громадянської, соціальної) і предметних компетентностей, що охоплюють знання, уміння, навички, способи діяльності, досвід та здатність застосовувати їх у навчальних і життєвих ситуаціях, а також особистісно ціннісне ставлення до життя і здоров’я, соціуму, природи, праці, навчання і мистецтва, здатність до творчого самовираження;
• морально-етична, естетична, патріотична і громадянська вихованість особистості, що виявляється у культурі міжособистісної взаємодії, соціально-правовій, екологічно доцільній та здоров’язбережувальній поведінці, сформованості емоційно-чуттєвої сфери, здатності самостійно діяти у типових для дітей молодшого шкільного віку життєвих ситуаціях.

Виявлення результатів початкової загальної освіти

Навчальні досягнення випускників початкової школи підтверджуються результатами інтегрованої підсумкової контрольної роботи з навчальних предметів – українська мова (мова і читання), математика, природознавство. Її організація та проведення регламентується відповідними нормативними документами.

З метою неперервного відстеження стану початкової загальної освіти, корекції та прогнозування її розвитку запроваджується системний моніторинг навчальних досягнень учнів та ефективності роботи загальноосвітнього навчального закладу на внутрішньошкільному, державному та міжнародному рівнях. На шкільному рівні визначається динаміка розвитку якісних показників навчальних досягнень дитини відносно неї самої. На державному рівні відстежується динаміка якості результатів роботи школи (на основі порівняння результатів навчальних досягнень учнів і показників ефективності роботи загальноосвітнього навчального закладу) з метою визначення пріоритетних напрямів розвитку початкової школи. Метою моніторингу міжнародного рівня є визначення стратегічних напрямів модернізації початкової загальної освіти в Україні.

Умови реалізації Концепції

Для успішної реалізації Концепції початкової загальної освіти розробляють нові/вносять зміни в чинні нормативно-правові акти освітньої галузі.

Дидактико-методичне і матеріально-технічне забезпечення шкіл здійснюється за рахунок державного фінансування та джерел, не заборонених законодавством України.

Кадрове забезпечення є одним з головних чинників успішної реалізації Концепції початкової загальної освіти. Тому надзвичайно важливим є підвищення соціального статусу педагога. Водночас потребує кардинальних змін система підготовки і підвищення кваліфікації вчителів, психологів. Затребуваними для роботи в початковій школі є фахівці, що обізнані з віковою психологією учнів, володіють іноземною мовою, музичним інструментом, інформаційно-комунікаційними технологіями, дотримуються технологічної дисципліни.

Таким чином, є потреба у підготовці вчителів початкових класів за такими спеціальностями: учитель початкових класів та музичного мистецтва; учитель початкових класів та інформатики; учитель початкових класів та іноземної мови; учитель початкових класів та образотворчого мистецтва; учитель початкових класів та соціальний педагог; учитель початкових класів та шкільний психолог; вчитель початкових класів та однієї з базових дисциплін, що викладається в 5-6 класах.

Потребує удосконалення практико-зорієнтована підготовка майбутніх учителів, а саме до календарного та поурочного планування, роботи з батьками, розв’язання конфліктних ситуацій, ведення шкільної документації тощо. Особливої уваги потребує підготовка вчителів до організації передшкільної підготовки, роботи груп продовженого дня і виховного процесу в початковій школі. За зазначеними напрямками підготовки учителів початкових класів потребує змін і система підвищення кваліфікації вчителів. Вона має забезпечувати вільний вибір напряму відповідно до запитів кожного окремого педагога.

Успішність реалізації Концепції початкової загальної освіти залежить від ефективної співпраці педагогів з батьками учнів або особами, що їх замінюють. Перехід початкової освіти на якісно новий рівень можливий лише за умови конструктивної взаємодії школи й родини на засадах партнерства. Розуміння пріоритетності родинного виховання ставить перед школою завдання залучення батьків до організації навчально-виховного процесу як його рівноправних учасників. У зв’язку з цим партнерство педагогів з батьками базується на взаємній відповідальності школи і родини за результати навчально-виховної діяльності.

В умовах динамізму трансформацій суспільного розвитку однією з важливих умов ефективності модернізації початкової освіти є не тільки винесення проекту Концепції та інших стратегічних документів на широке обговорення освітянською спільнотою і громадськістю, а й моніторинг успішності їх реалізації з можливістю відповідної корекції і змін.

Глосарій

Демократичний стиль діяльності вчителя – доброзичливе сприйняття учня як унікальної особистості; впевненість у його творчому потенціалі – педагогічний оптимізм; емпатичне розуміння (вміння бачити ситуацію очима учня, з його позиції; розуміння його внутрішнього світу). Вчитель-демократ вибудовує навчально-виховний процес на засадах довіри, стимулюючи активність і самостійність учнів. Способи його взаємодії з учнями – заохочення, порада, координація, модерація. Його спілкування з дітьми є неформальним, природнім. Він організовує обговорення освітніх ситуацій, де думка кожного має значення і не розглядається з позиції «правильно/неправильно». Низький рівень навчальних досягнень такий учитель вважає не проблемою дитини, а результатом невідповідного саме для цього учня відбору методик.

Ключові компетентності (уміння вчитися, інформаційно-комунікативна, загальнокультурна, здоров’язбережувальна, громадянська, соціальна) – інтегрований результат формування предметних і міжпредметних компетентностей; реалізують взаємозв’язок навчання, виховання і розвитку учнів.

Компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є сформованість певних складників ключових і предметних компетентностей.

Компетентність – результат оволодіння певною компетенцією; набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Компетенція – норма, ціль, вимога до освітньої підготовки; суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини.

Міжпредметна компетентність – здатність учня застосувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і предметних галузей.

Початкова загальна освіта – перший рівень загальної середньої освіти, який, зберігаючи наступність із дошкільною освітою, забезпечує подальше становлення і розвиток особистості дитини, закладає базу для її навчання в основній школі.

Початкова школа – загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує здобуття початкової загальної освіти. Він обслуговує певний мікрорайон. Початкова школа може функціонувати автономно або у складі навчально-виховного комплексу (об’єднання): «Дошкільний навчальний заклад – початкова школа»; «Початкова школа – гімназія». Початкова школа не розрізняється за типами. В окремих класах цих загальноосвітніх навчальних закладах можуть організовувати навчання за певними проектами, експериментами або за розширеним рівнем навчальної програми з певного предмета, зважаючи на певне спрямування.

Принцип гуманізації полягає в організації взаємодії учителя й учня, учнів між собою як рівноправних учасників навчально-виховного процесу. Учитель створює умови для особистісного зростання, дослідницької активності учня, виявлення ним самостійності у висуванні і розв’язанні пізнавальних проблем і завдань, залучає до комунікативної взаємодії, яка нівелює негативні емоції, почуття і переживання. Реалізація цього принципу означає організацію навчальної взаємодії, адекватної віковим (за рівнем розвитку) та індивідуальним особливостям і можливостям, здібностям і схильностям учнів.

Принцип єдності враховує як біологічне, так і соціальне у проявах особистості учнів. Цей принцип полягає в оптимальному поєднанні традицій і новітніх тенденцій розвитку початкової освіти; забезпеченні різноманіття і водночас збереженні стабільності організації навчально-виховного процесу.

Принцип прогностичності передбачає реалістичність очікуваних освітніх результатів, їх відповідність можливостям учнів та навчально-методичному забезпеченню. Цей принцип запобігає проведенню невиправданих освітніх експериментів. Завдяки цьому принципу, зміни в змісті та організації навчально-виховного процесу набувають превентивних ознак, що підтримує гнучкість і варіативність зв’язків між елементами системи освіти, зберігаючи певну міру їх свободи.

Принцип різноманіття орієнтує на створення і підтримання широкого спектру шляхів досягнення мети початкової освіти. Виникнення нового можливе там, де для цього створено умови. Різноманіття створює спектр можливих напрямів розвитку системи початкової освіти, надає матеріал для відбору найоптимальніших тенденцій цього розвитку і створює умови відбору механізмів досягнення мети не директивного, а природного характеру.

Принцип розвитку полягає у спрямованості від простого до складного, від знайомого до нового під час добору змісту та видів навчальної взаємодії; узгодженні із віковими і індивідуальними особливостями розвитку особистості.

Стійкий розвиток – стратегія виживання людства і безперервного прогресу цивілізації та окремих країн в умовах збереження навколишнього середовища. Основними принципами освіти для сталого розвитку є спрямованість навчання на зміну щоденної поведінки дітей; забезпечення взаємозв’язків між особистісними цінностями і поведінкою учня; активності суб’єкта і мотивації до діяльності у напрямі сталого розвитку; поєднання навчально-виховного процесу із повсякденним життям учнів.

Шкільне освітнє середовище – структурована система педагогічних об’єктів та умов їх освоєння учнем. Під педагогічними об’єктами розуміють предметне оточення (пристрої, наочність, дидактичні матеріали тощо) і фігурантів (учнів, батьків, учителів, інших працівників школи, запрошених тощо).

Розроблено авторським колективом під керівництвом

завідувача відділу початкової освіти,

доктора педагогічних наук А. Д. Цимбалару