Навчальні дії (теорія)

Організація навчальної діяльності учнів є невід’ємною складовою навчального процесу в системі розвивального навчання Ельконіна – Давидова і спрямована на усвідомлення самозмінювання учнів в процесі розв’язання навчальних завдань.

Розв’язання кожного такого завдання передбачає наявність мотиву (навчально – пізнавального інтересу), цілепокладання, контролю, оцінювання, узагальнення, а також дій аналізу, моделювання, конкретизації.

У такому розумінні навчальна діяльність є основою для становлення ключової компетентності «уміння вчитися».

Мотивом для здійснення  навчальної діяльності є прагнення учнів до засвоєння знань. Специфіка навчального завдання  як одиниці навчальної діяльності наполягає на тому, що під час його розв’язання  учні оволодівають загальним способом розв’язання цілого класу однорідних часткових завдань.

Застосування способу розв’язання  навчальних завдань стимулює формування навчально – пізнавального інтересу як внутрішнього мотиву навчальної діяльності.

Навчальні дії – це перетворення, які забезпечують розв’язання навчального завдання. У мотивах навчальних дій конкретизується сама потреба навчальної діяльності, де прагнення до засвоєння знань спрямоване на здобування певних загальних способів.

До складу навчальних дій входять:

1)      постановка навчального завдання (навчальне цілепокладання);

2)      перетворення умов навчального завдання для виявлення  найсуттєвіших ознак  предмета дослідження (планування дослідження; організація навчальної діяльності у взаємодії з іншими її учасниками (в межах класу, групі, парі); аналіз мовних явищ; участь у навчальній дискусії (слухання інших та побудова власних висловлювань у разі незгоди або бажання доповнити);

3)      моделювання результатів дослідження (узагальнення, установлення і пояснення причинно – наслідкових зв’язків, вилучення несуттєвого);

4)      перетворення моделі результатів дослідження для вивчення властивостей досліджуваного предмета (висловлювання  аргументованих суджень, які з’являються  як результат виявлення причинно – наслідкових зв’язків, доведення власної думки);

5)      побудова системи часткових завдань, які розв’язуються  загальним способом (перенесення знань і способів діяльності в нову ситуацію, групування й класифікація за певними ознаками, самостійна робота з підручником, пошук нової інформації з різних джерел);

6)      контроль за виконанням дій (використовування контролю своєї діяльності в межах контролю уваги та рефлексивного контролю);

7)      оцінка засвоєння загального способу як результату розв’язання навчального завдання (оцінювання  меж застосування способу та власних навчальних досягнень)