Екологічне виховання молодших школярів

Школа покликана виховувати школярів у дусі  любові до рідної природи,

охорони навколишнього середовища.

Початкова  школа – початкова ланка формування екологічної культури,

екологічного мислення, засвоєння екологічних знань.

Дитина приходить до 1 класу. У неї ще не сформовані стійкі погляди,

переконання, інтереси. Тому завдання  вчителя – сформувати мислення та

екологічну культуру кожного учня, навчити молоде покоління жити за

законами природи, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за

все живе на Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру

кожної людини.

Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально

наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути

перенасиченості психічною інформацією, яку діти неспроможні належним

чином сприйняти.

В.О.Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не

виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під

впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально,

непримиренною до зла.         

Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські

якості.

Екологічна культура молодшого школяра охоплює:

 - знання про взаємозв(язки в природі та усвідомлення людини як її частини;

 - розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;

 - уміння і навички позитивного впливу на природу;

 - розуміння естетичної цінності природи ;

 - негативне ставлення до дітей, що завдають шкоди природному середовищу.

Свідоме і бережливе ставлення  кожної людини до природи можливе тільки

при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які

повинні формуватись, починаючи з дитинства. Знання екологічних норм,

закономірностей розвитку природи, знайомства з загадковим світом тварин,

рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають в їх

житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути

особисту відповідальність за майбутнє природи.

Заходи по формуванню екологічної культури

-організація безпосередньої діяльності учнів по охороні та поліпшенню

природного середовища своєї місцевості під час навчальної та

суспільнокорисної праці;

-вибір оптимальних норм, методів і прийомів екологічного виховання;

-вплив вчителів на вихованців власним прикладом бережливого, дбайливого

ставлення до навколишнього середовища;

-єдність дій усього педагогічного колективу школи в екологічному

вихованню учнів.

Таким чином, екологічне виховання учнів молодших класів має ряд

специфічних особливостей, а його розвиток повинен відповідати комплексу

педагогічних вимог.

Основні методи екологічного виховання:

Засобами природних традицій

Народні традиції ставлення до природи широко використовуються як метод

екологічного виховання особливо серед учнів молодших класів.

Основними методами екологічного виховання засобами народних традицій є

наступні: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, метод проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький методи.

Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти

учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції ставлення

до природи за допомогою усного слова (розповідь, пояснення), друкованого

слова (підручник, додаткова література),наочних посібників (картин,

схем, натуральних природних об(єктів), практичного показу способів

діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд

за тваринами у живому куточку тощо).При цьому діти слухають, дивляться,

читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію про природні

об(єкти з раніше засвоєної і запам(ятовують. Користуючись цим методом,

доводимо до свідомості учні зміст, суть і значення народних традицій

ставлення до природи.

Для формування в учнів навичок і вмінь, а водночас і для досягнення

другого рівня засвоєння знань, вчителю необхідно спрямувати діяльність

школярів на неодноразове відтворення здобутих раніше знань про народні

традиції ставлення до природи (репродуктивний метод).Приміром, вчитель

називає народні прикмети про пори року, а учні пригадують подібні,

вивчені раніше.

У рамках методу проблемного викладу, вчитель може ставити перед учнем

проблему, сам її вирішувати, але при цьому показувати шлях вирішення в

його суперечностях, розкривати хід думки. Цей метод дає можливість

учителю показати учням зразки наукового знання природи, наукового

вирішення проблем взаємозв(язку між неживою і живою природою, а учням

стежити за ходом думки, логікою доказу і засвоювати знання про

цілісність природи. Безпосереднім результатом проблемного викладу буде

засвоєння способу і логіки вирішення даної проблеми або даного типу

проблем, але ще без уміння застосувати їх самостійно.

Приміром, за допомогою цього методу вчитель може пояснити учням другого

класу на уроці  “нежива і жива природа” суть таких народних прикмет :

“ластівки літають низько перед дощем”, “риби вискакують з води і ловлять

комах – на дощ”. Учитель ставить перед учнями проблему:

чому птахи перед дощем спускаються нижче до землі, а риби вискакують із

ться нижче до землі, а риби вискакують із

води? Проблемний виклад учителю доцільно будувати на науковому

матеріалі: перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила

комах зволожуються, стають важкими , і вони спускаються нижче до землі.

Комахами живляться птахи і риби. Тому перед дощем птахи літають низько

над землею, а риби вискакують із води, щоб зловити комах. Таким чином,

вчитель переконує учнів у цілісності природи.

У рамках частково – пошуковою методу вчитель може спрямувати діяльність

школярів на самостійне виконання окремих кроків до пошуку знань про

природні об(єкти. Наприклад, за допомогою цього методу у третьому класі

на уроці: “Підсумки спостережень за неживою і живою природою та працею

людей ( весняний сезон) “ вчитель може розібрати з учнями прислів(я:

“Квітень – водою, травень – з травою”. Перед усім учителю слід

звертатися до спостережень самих учнів, до вже набутих знань, життєвого

досвіду. Діти мають висловлювати свої судження: чому ж, коли у квітні

багато вологи, то у травні розкішні трави. Усі відповіді учнів учитель

має узагальнити і зробити висновок про взаємозв(язки у природі, про

залежність росту  і розвитку рослин від атмосферних опадів.

Застосовуючи дослідницький метод, необхідно враховувати його основну

мету – навчити учнів самостійно пізнавати природу. Доцільно пропонувати

такі завдання, які забезпечували б творче застосування учнями основних

знань про природу при вивченні курсу  " Ознайомлення з навколишнім

світом” і “ Природознавство”, оволодіння рисами творчої діяльності,

поступове зростання складності природознавчих проблем. Крім того,

вчитель має контролювати хід роботи учнів, перевіряти підсумки роботи і

організовувати їх обговорення. Приміром, використовуючи цей метод,

шляхом спостережень можна  звіритись з народними прикметами.

Цілком природно, що в навчальному процесі дослідницькі завдання

потребують тривалого часу. Тому цей метод рекомендується вчителю

використовувати переважно в позакласній роботі.

Класифікація методів екологічного виховання молодших  школярів на

уроках “Ознайомлення з навколишнім світом  “і “ “Природознавство”

Пояснювально – ілюстративні : Бесіда. Пояснення.  Відповідь.

Репродуктивні: Завдання екологічного змісту.

Спостереження за сезонними змінами у природі.

Опорні схеми. Варіативні завдання.

Проблемного викладу: Пояснення. Спостереження. Бесіда.

Частково-пошукові : Загадки. Ребуси. Кросворди. Вікторини. Цікаві

вправи. Фенологічні оповідання. Опірні схеми.

Дослідницькі: Спостереження за сезонними змінами у природі. Перевірка

народних прикмет про взаємозв(язки в природі шляхом спостережень.

Проблемні завдання.

Наприклад.

           1 клас.

Тема: Пори року. Зима. 3год.

Зміст занять. Прихід зими. Зимуючі птахи.

Як ми допомагаємо взимку птахам.

Народні загадки, прислів(я та приказки, прикмети при вивченні  теми:

“ Зима “.

Біле, а не цукор,  м’яке, а не вата, без ніг, а йде ( Сніг ).

Сніг на полях, лід на річках, хуга гуляє, коли це буває?  ( Взимку )

Багато снігу – багато хліба.

то снігу – багато хліба.

Взимку земля відпочиває, аби влітку розцвісти.

Світлі стовпи біля сонця – на мороз.

Кішка в клубок – мороз на поріг.

Сніг падає великими сніжками – на потепління

Ці методи екологічного виховання засобами народних традицій дають

учням:

елементарні екологічні знання;

дохідливо пояснюють взаємозв’язки компонентів системи “ людина –

суспільство – природа”;

можливість усвідомленого розуміння дітьми естетичної цінності природи;

можливість досить легко і усвідомлено використовувати знання про народні

традиції у власному ставленні до природи.

Розрізнення окремих методів екологічного виховання засобами народних

традицій має важливе значення для розуміння і організації різних видів

діяльності учнів. Проте це не означає, що в реальному навчальному

процесі ці методи необхідно відокремлювати один від одного. Навпаки, їх

доцільно реалізовувати в поєднанні, паралельно один одному.

 Ігри як засіб екологічного виховання

Екологічне виховання молодших школярів має неодмінно поєднуватись з

екологічною освітою. А його з успіхом можна здійснювати в такій формі

навчання як ігрові. Гратися люблять, як відомо усі діти і, включаючи в

урок ігрові моменти, можна зацікавити учнів предметом навіть самих

пасивних. Використовуючи гру, ніякого відступу від програми не

допускається, так як гра є тільки засобом досягнення тієї мети, тих

завдань, що закладені в шкільній програмі та засоби підвищення

ефективності навчання.

Для розвитку творчих здібностей школярів у ставленні екологічної

культури учнів особливе місце займає саме ігрова діяльність.Вона формує досвід сприйняття екологічно правильних рішень, засвоєння

моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв’язку

між навчанням і застосуванням знань на практиці.

Педагогічно правильно організована ігрова діяльність формує досвід, дає

змогу досягти повного їх самовираження, активності і свободи дій, що

розумно поєднуються з вимогами взаємної поваги, пізнання навколишнього

середовища, відчуття краси природи та її гармонії, розвитком почуття

любові й турботливого ставлення до її об’єктів.

Найповніше потребам розвитку творчих здібностей дітей молодшого

шкільного віку відповідають пізнавальні ігри. Головна їх особливість

полягає в тому, що пізнавальні задачі приховані. Граючись, дитина не

думає вчитись  навчання тут відбувається саме собою. Захоплюють дітей

ігри з картинками, загадками про рослини і тварини, ігри – вікторини “

Що в лісі росте?”, “ Хто в лісі живе?”, “ Лісові орієнтири”, 

“Квітковий годинник”, аукціони знань на нескладну тему “ Які рослини

можна знайти в тарілці супу?”, “ Які дикорослі рослини і для чого може

використати Робінзон у лісі?” і т.д.

Розв’язанню питань екологічного виховання найбільшою мірою сприяють

творчі сюжетно – рольові ігри. Встановлено, що пізнавально-виховний

ефект гри досягається при дотриманні методики, де організація, розподіл

ролей і підготовка до гри зберігають її неповторну чарівність, дитячу

безпосередність, а також забезпечують знання про об’єкти гри, наближення

Система рольових ігор будується з урахуванням специфічних цілей на

кожному етапі навчання. Для дітей молодшого віку основна мета гри

полягає в оволодінні конкретними знаннями і правилами поведінки в

природному середовищі.

Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про

навколишнє середовище – словесні дидактичні ігри. Їх надзвичайно важлива

роль полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, пробудженні у дітей

бажання чинити добро і не порушувати відомі їм правила поведінки в

природі, у формуванні позитивних рис. Особливості, які виявляються у

ставленні до природи як до об’єкта постійної уваги й турботи.

Крім того з учнями молодших класів проводяться уроки-екскурсії, походи,

експедиції, вони є не тільки заходами відпочинку, а мають глибоку й

серйозну навчально-виховну природоохоронну спрямованість, містять в собі

також ряд завдань з екології, що сприяють розвитку творчих здібностей

дітей.

Оволодіння екологічними знаннями – важливий ланцюг у процесі навчання і

виховання дітей. В.О.Сухомлинський наголошував, що процес пізнання

навколишньої дійсності є незалежним емоційним стимулом думки

Для дитини молодшого шкільного віку цей стимул відіграє винятково

важливу роль. Результатом екологічного виховання мають стати розвинене

емоційне сприйняття, бажання активно включатись у роботу з охорони й

захисту об(єктів природи.

Створена грою творча наукова атмосфера задовольняє вікові потреби

молодшого шкільного віку в пізнавальній активності і є одним із 

засобів формування в учнів екологічної культури.

Таким чином, вміло використовуючи ігрові методи навчання на   різних

етапах уроку, можна сприяти стимулюванню пізнавального  інтересу учнів.

Новизна змісту матеріалу, який вивчається,  різноманітність форм

опитування, перевірка знань і пояснювання  нового матеріалу, емоційний

тонус учнів, емоційність самого вчителя, взаємна підтримка .