Пошук і збирання інформації

Пошук і збирання інформації

Тези

·        Ці процеси для сучасної людини стають дедалі більш значущими. Важливу інформацію вже не можна отримати, як раніше, з ранкової газети чи роз¬мови з другом. Її «розчинено» в океані Інтернету, і щоб знайти потрібні відомості, слід докласти певних зусиль. Так, щоб зробити успішну кар'єру, необхідно
наполегливо шукати й збирати інформацію на сайтах вакансій, а щоб придбати дешевший товар, доведеться аналізувати пропозиції інтернет-магазинів. На щастя, людині в цьому допомагають потужні пошукові системи.

·        Звісно, Інтернет не в змозі замінити живого спілкування і навіть не за¬мінює повністю інші традиційні методи отримання інформації: читання книжок, прослуховування радіопередач, перегляд телепрограм, проведен¬ня дослідів тощо — всі вони й дотепер залишаються актуальними. 

Зберігання й накопичення

·        Протягом тривалого часу люди зберігали знання лише у власній пам'яті, передаючи їх в усній формі — у казках, піснях, переказах, оповідях або просто навчаючи молоде покоління певному ремеслу. І хоча цей спосіб передавання інформації існує й дотепер, він не надто надійний. Саме тому величезну роль у розвитку людства відіграло винайдення матеріального носія інформації.

·        До найдавніших інформаційних повідомлень, які було зафіксовано на матеріальному носії, належать наскельні малюнки, різьблення на кіст¬ках тварин, вишивки, писанки, вузликова писемність тощо  Визначною подією стало також винайдення переносного матеріального носія інформації, роль якого в Месопотамії відігравали глиняні таблички, у Давньому Єгипті — папіруси, у середньовічній Європі — пергамент, а згодом — книжки. 

·        Прадавні носії інформації: а — вишивка; 6 — писанка; в — папірус

Сьогодні інформацію зберігають на електронних носіях — оптичних і магнітних дисках, картках пам'яті, стрічках. Цей спосіб незрівнянно ефективніший і дешевший за всі попередні, проте другу революцію в галузі накопичення знань може здійснити, знову-таки, Інтернет, що починає відігравати роль єдиного глобального носія інформації 

Передавання й поширення

·        Інформація, яку не було передано, зникає разом зі своїм носієм (що майже завжди недовговічний). Тому без засобів передавання інформації неможливе її накопичення, утворення знань, а отже, й існування суспільства.

·        Найдавнішим засобом передавання інформації, як ви вже зрозуміли, була мова. Згодом інформацію почали передавати за допомогою матеріальних носіїв, а з середини XIX століття — з використанням електромагнітних хвиль.

·        Якщо передається інформація з одного джерела до одного одержувача то поширюється вона відразу між багатьма одержувачами (рис. 1.4) 

·        Розповсюдження інформації: а) передавання, б) поширення

·        З давніх-давен інформація поширювалася на колективних зібраннях, а значного прогресу в цьому було досягнуто з винайденням книгодрукування. Сьогодні провідну роль у поширенні інформації, як і в інших пов'язаних з нею процесах, відіграє Інтернет. Публікувати інформацію на сайтах значно простіше й дешевше, ніж розповсюджувати її в друкованому вигляді, та й отримати її з сайту можуть значно більше людей.

Отримання та сприйняття

·        Існує думка, що інформацію, не сприйняту жодною людиною, взагалі не можна вважати інформацією. А людина сприймає інформацію одним з органів чуття.

·        Зазначимо, що говорити про сприйняття інформації різноманітними пристроями, зокрема комп'ютерами, некоректно. Вони лише отримують дані, хоча й можуть допомогти людині у сприйнятті інформації.

Опрацювання, використання, створення

·        Інформація — не мертвий вантаж, вона спонукає людину до роздумів та дій. Отримавши інформацію про те, як розв'язувати  рівняння, і опрацювавши її, ви матимете високий бал на контрольній з математики, тобто використаєте інформацію. Міркування над тими чи іншими фактами сприяє, як правило, створенню інформації — так письменник, аналізуючи свій життєвий досвід і перебуваючи під впливом інших авторів, створює літературний твір. Отже, людина є генератором, творцем нової інформації. Допомогти їй в цьому може комп'ютер, наприклад програма, що обробляє дані опитування та видає інформацію щодо політичних уподобань виборців.

·        Зауважте: стосовно технічних засобів кажуть, що вони обробляють інформацію, а не опрацьовують.

Захист

·        У світі завжди існували таємниці. Наприклад, жерці не передавали са¬кральних знань нікому, крім обраних, власники скарбів не розголошували, де вони їх зберігають, полководці приховували від супротивників відомості про маневри своїх військ. Всі вони захищали певну інформацію.

·        Процес захисту інформації протилежний її поширенню: розповсюджуючи відомості, ми прагнемо, щоб про них дізналося якомога більше людей, захищаючи — щоб не дізнався ніхто, крім того, для кого їх призначено.

·        Зазначимо, що захищати інформацію потрібно не лише від зловмисників, а й від випадкових втрат, що можуть статися через помилки в технічних системах.

Оцінювання сприйнятої інформації

·        Інформацію люди сприймають неоднаково. Хтось, отримавши певні відомості, відповість: «Як цікаво», інший — «Я давно вже це знаю». Почувши важливе повідомлення сьогодні, ви подякуєте: «Добре, що встиг сповістити», а завтра пожалкуєте: «Якби ти сказав це вчора...» Ми щодня кажемо: «Не може бути!» і «Згоден», «Зрозумів» і «Не розумію» тощо.

Отже, сприймаючи інформацію, люди оцінюють її за багатьма критеріями.

Головними з них є такі:

• Вірогідність визначає, чи відповідає інформація реальному стану речей з погляду того, хто її сприймає.

 • Корисність визначає, чи становить інформація цінність для її одержувача.

• Актуальність визначає, чи вчасно надійшла інформація.  Актуальність — це корисність на поточний момент: «актуальний» означає «корисний зараз», «неактуальний» — «був корисний, а тепер — ні».

• Зрозумілість інформації для того, хто її отримав, означає, що він здатен усвідомити зміст інформаційного повідомлення.

• Повнота означає достатність інформації для того, щоб її одержувач зробив певний висновок або досяг певної мети.

 Повідомлення, що відповідають таким критеріям, як вірогідність, корисність, актуальність, зрозумілість і повнота, називають інформативними.