Урок літературного читання

Форма роботи: урок літературного читання

Клас: 3

Вчитель: Круглик  Світлана Миколаївна, вчитель 3 класу вищої категорії Червонокостянтинівської  загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Петрівського району Кіровоградської області

Тема. Урок позакласного читання. Колективне свято «Відчиняє казка двері»

(впровадження в практику роботи фольклорного виховного потенціалу за педагогічними ідеями В.О.Сухомлинського»

Мета

Формувати ціннісне ставлення до людини на прикладі  вчинків героїв казок, пояснюючи вчинки героїв, даючи їм оцінку.

Розвивати читацький інтерес школярів, викликати бажання читати, спілкуватися з книжкою. Розвивати навички правильного усного мовлення, збагачувати словник дітей, коригувати процеси мислення, пам’яті.

Знайомити із казковою спадщиною В.О. Сухомлинського як одного із способів духовного збагачення, прагнення зберегти народний фольклорний спадок

Виховувати моральність, толерантне ставлення один до одного.

Знайомити з класифікацією казок та їх мораллю, за твердженням В.О. Сухомлинського: «Казка повинна вчити робити гарні вчинки і засуджувати погані»

Залучати батьків до співпраці з дітьми

Розвивати спостережливість, гуманітарні  здібності.

Обладнання: ведучі у костюмах; презентація до заходу; святково прибрана зала під казкову країну; музичне оформлення; портрет В.О.Сухомлинського; мінусовка пісні Корольової  «Маленькая страна»; костюми до інсценізації

Сценарій святкового уроку

Циганка (заходить під музику казкову)

Добридень усім, хто до нас завітав.

Хто оплесками дружними мене привітав.

В казкову країну потрапила я,

Бо це була давня мрія моя.

А хто пробирається он, біля тину?

У нього є мантія, є і шляпина.

Він любить казки розповідати,

Його ви впізнали, любі малята?

Учитель - казкар

Я – казкарка, вітаю вас всіх.

Казка приносить нам втіху і сміх.

Вона  допоможе себе упізнати,

Ворога злого зуміє прогнати.

Хто любить казки, піднесіть вгору руку.

Пізнаємо казки ми мудру науку.

А ти, циганочко, любиш казки?

Циганка

Люблю я і слухаю їх залюбки.

Тому я сьогодні до вас завітала,

Щоб казка в пригоді завжди мені стала.

Учитель - казкар

Я знаю, що  вмієш ти ворожити.

Скажи, буде свято цікавим для діток?

Циганка

Ой, бачу я казку на синім коні,

Вона добрі речі віщує мені,

Що будемо слухати різні казки,

Що станем  акторами ми залюбки,

Що зможем казок ми багато згадати.

З письменником зустріч ще буде, малята!

А тільки з яким – не скажу поки вам,

Хай казка про це розповість вже сама.

Вчитель – казкар  НА ФОНІ  МУЗИЧНОГО СУПРОВОДУ

-         Любі діти,  сьогодні ми зібралися, щоб зазирнути на хвилинку в цікавий світ казок. З казкою ви зустрічалися іще немовлятами, слухаючи ніжну оповідку матусі про курочку – рябу та сороку – білобоку…

-         А з чим зустрічаємося в улюблених книжках, дитячих телепередачах? Теж із мудрим другом та вчителем – цікавою казкою.

-         А чи знаєте ви, діти, де живе казка? Так, вона живе в книгах, а книжки живуть у бібліотеці. Є навіть спеціальна поличка, на якій розміщені ці цікаві книги.

-         Ми помандруємо світом чарівним казки. А допоможуть нам у цьому казкові герої

                           ЗАХОДЯТЬ   ПІД МУЗИКУ КАЗКОВІ ГЕРОЇ

1 Казковий герой

-           Ми – казкові герої. Завітали із різних казок, щоб ваша зустріч із казкою була справжньою. Бачу, що ви любите казки. А чи відомо вам, які бувають казки?

2 Казковий герой

-         Казки існують з давніх – давен в усіх народів земної кулі. Слово «казка» утворено від слова «казати» (розповідати). Казка – це усне народне оповідання про вигадані події. Вигадка пов’язана з життям людей і їхніми мріями про краще майбутнє. Казки завжди закінчуються перемогою доброї сили над злою, правди над кривдою. Нам всім відомі казки, в яких розповідається про хитру лисичку – сестричку, грізну козу – дерезу, полохливого зайчика – побігайчика, жадібного хижого вовка, незграбного ведмедя.

3 Казковий герой

-         Тварини своєю поведінкою нагадують людей, вони розмовляють, думають, сміються, плачуть. Це – казки про тварин: : «Колобок», «Рукавичка», «Пан Коцький», «Котик і Півник», «»Лисичка – Сестричка та Вовк – Панібрат», «Солом’яний бичок»

4 Казковий герой

-         У багатьох казках засуджується жадібність, жорстокість, бездушність людей, висміюються ледарі, скнари, боягузи, дурні; розповідається, як бідні своїм розумом і дотепністю перемагати багатих. Це – соціально – побутові казки: «Добрі брати», «Мудра дівчина», «Хліб і золото».

5 Казковий герой

-         Є казки фантастичні – про незвичайні події. Героями цих казок здебільшого виступають сміливі, наділені нечуваною силою люди, здатні на дивовижні вчинки. Вони перемагають лютого змія, злі сили. Таким є Котигрошко, Іван – богатир, Микита Кожум’яка.

Казковий герой

-         Часто в казках зустрічаємо чудодійні предмети – жива вода і мертва вода, чарівна сопілка, що промовляє людським голосом, чоботи – скороходи, шапка – невидимка, килим – самоліт.

Вчитель – казкар

-         Ой, які ви, діти, молодці. Все то ви вмієте, усе можете, багато чого знаєте. А  ми    з циганочкою теж вміємо  складати казки. Хочете перевірити?

-         У Червонокостянтинівській школі є незвична країна – країна Мрій. У ній дружно живуть маленькі школярики. Одного разу до цієї країни пробралася зла чаклунка. Вона зачарувала всіх жителів. І діти стали кричати, бешкетувати, перестали старанно вчитися. Вони перебивали один одного під час розмови, хлопчики штовхали дівчаток, а дівчатка плакали.  У першому класі були іще гірші справи – там поселилися невидимі чаклунки Балакуха та Мовчунка. І коли треба було відповідати – першокласники мовчали. А коли треба було послухати іншого – першокласники говорили один  поперед одного. Та раптом із неба почали падати сніжинки. Вони падали, кружляли. Зненацька  сніг повалив з неба,  біла метелиця закружляла у своєму зимовому танці. Закружляла, завертілась – і принесла з далекої казкової країни Циганочку. А та циганка була не проста, а чарівниця. Як затанцює, то всі злі сили так і тікають світ за очі. А хто дивиться на той танок, у того відразу стає добрий настрій і з’являється на обличчі усмішка. А ось і наша Циганочка. Вона вирішила перевірити, чи буде у вашій країні щасливе життя. Зараз Циганочка заведе чарівний танок. І якщо у вас з’явиться посмішка і гарний настрій, то злі сили вже втекли від вас. І ви будете жити дружно і щасливо.

Циганський танець

ГОЛОСНО ВИЄ ХУРТОВИНА

Вихователь – казкар

-         ТС! ЧУЄТЕ, що то? Вітер наче віє, пісня ніби співається,  мама ніби кличе. То діти не вітер виє, не пісня співається, не мама кличе. То народилася казка. А чи цікаво вам знати, як давно народилася казка?

6 Казковий герой

-         З’явилися казки задовго до того, як люди навчилися писати й друкувати. Одна людина складе, скажімо, казку, потім перекаже її іншим, а ті ще комусь. Передаючи казку із уст в уста, люди могли їх змінювати, додавати своє, поліпшувати. Ім’я першого автора забувалося, а всі, хто поліпшував казки, ставали їх безіменними авторами. Так з’явилася народна казка.

Вчитель - казкар

-         За роки навчання у школі ви читаєте оповідання, вірші, казки, пісні. Ці твори  написали талановиті люди – поети, письменники, казкарі. Казки пишуться і в наш час. І я хочу познайомити вас з гарною людиною, письменником, вчителем, який був директором Павлиської школи, що у нас, на Кіровоградщині, Василем Олександровичем Сухомлинським. Він народився 28 вересня 1918 року в селі Василівці Онуфріївського району Кіровоградської Області в родині селянина – бідняка. Однокласники пригадали, що у Василя був чудовий характер. Він був енергійний, життєрадісний хлопчик. Усіх вчив: «Усі завдання можна виконувати, поки йдеш додому. Йдучи разом, можна пригадувати, що розповідав учитель на уроці». Навчався Василь Олександрович у педагогічному інституті на факультеті мови та літератури. Потім працював у школі учителем та завучем. Коли у 1941 році почалася війна, Василь Олександрович був направлений на фронт. Після поранення у 1945 році, коли закінчилася війна, писав перші статті, а згодом стає директором школи. Василь Олександрович Сухомлинський написав понад 70 цікавих розповідей про дітей і для дітей. Разом з ним складали казки і його учні, навіть видано збірку таких казок. Серед них є цікаві, розумні казки, які вчать бути чуйними, добрими, боротися з різними недоліками.

-         Зараз мама Шульги ангеліни прочитає вам виразно одну із таких казок, а ви повинні будете виконувати наступні дії: коли будуть промовлені слова МЯУ - МЯУ – дівчатка повинні встати і разом дружно тричі плеснути в долоні. Коли будуть промовлені слова МУР – МУР, повинні встати хлопчики і разом дружно тричі плеснути у долоні.

Читання мамою казки В.О. Сухомлинськго «Найледачіший у світі кіт» з виконанням імітаційних рухів на концентрацію уваги

Лежав собі на столі кіт і мурчав: «МЯУ – МЯУ».

Дівчинка поставила перед ним дві миски: одну зі сметаною, другу – з молоком. Кіт дивився і муркав: «МУР – МУР».

Кіт подумав: «Це дівчинка принесла мені частування. Але що краще: сметана чи молоко?». І промурчав: «МЯУ – МЯУ».

Кіт збирався подумати, що краще, але не міг думати – такий був він ледачий. Тільки мурчав: «МУР – МУР».

Коли це у відчинене вікно залетів горобець. Залетів, сів на стіл та й клює там якісь крихти. Кіт лежить та муркає: «МЯУ – МЯУ». «МУР – МУР».

Тепер перед котом було вже три смачні речі: сметана, молоко і горобець. Та хіба легко зважитись, що з цих трьох речей смачніше? Кіт збирався подумати, що краще, але думати було важко. Тому він продовжував лежати і промовляв: «МУР- МУР», «МЯУ – МЯУ».

Він заплющив очі й заснув. Це був найледачіший кіт у світі.

-         Що висміює ця казка? (лінь та ледарів). Як потрібно людині викорінювати ці вади?

Вихователь

-         Діти, ви теж уже стали маленькими письменниками, бо у нас є збірочки ваших казок і ми проводили конкурс на  кращу власну казку. Тож, продовжуйте їх складати. А раптом вони комусь допоможуть у житті. А головне – не лінуйтеся, як отой най ледачіший кіт і у світі.

-         Ви тепер вмієте не тільки складати казки, але навчилися бути справжніми акторами. Отже, зустрічайте наймолодших артистів великої сцени – першокласників. Вони проінсценують казку В. О. Сухомлинського «Акація і бджола»

Дійові особи

Ведучий  - вихователь

Бджола – Галуган Юлія

Бджілка – Васяніна Каріна

Ромашка – Скорупич Анастасія

 Троянда -  Стахів Анастасія

 Джміль – Гнезділов Олексій

Акація – Терещенко Анастасія

 Кульбаба – Журавльов Григорій

Ведучий

Раненько прокинулись бджоли у вулику. Вилетіли з нього, кружляють навколо. А одна маленька Бджілка підлетіла до старшої бджоли та й питається

Бджілка

А куди ми сьогодні полетимо нектар збирати? Знову на гречане поле, як учора?

Бджола

Ще не знаю, Бджілко. А що, як піде дощ? Полетиш на гречку по скляночку нектару – і попадеш під зливу.

Бджілка

Треба квітів попитати. Вони наші друзі, підкажуть нам, чи буде дощ.

Бджола

Гаразд. Я так і зроблю.

Ведучий

Полетіла маленька Бджілка до Ромашки та й питається в неї

Бджілка

Ромашко, Ромашко, скажи – но, чи буде сьогодні дощик, чи ні?

Ромашка

Не знаю, бджілко, спитай у когось іншого.

Ведучий

Полетіла Бджілка далі по садочку. Підлетіла до Троянди.

Бджілка

Скажи мені, Трояндо, будь ласка, чи буде сьогодні дощ?

Троянда

Ой, Бджілко, не знаю, але я дуже на нього чекаю. Дуже пити хочеться.

Ведучий

Полетіла Бджілка далі. Бачить: Кульбаба біля стежки росте. Підлетіла до неї, питає

Бджілка

Кульбабочко, люба, скажи – но мені, чи буде сьогодні дощик, чи ні?

Ведучий

Мовчить Кульбаба, нічого не говорить, бо закрита у неї квіточка, не чує маленьку Бджілку. Аж тут кошлатий Джміль почув, про що Бджілка у Кульбабки питала, та й каже

Джміль

Лети, мала, спитай в акації. Вона знає. Перед дощем у неї багато нектару, а перед сухою погодою – немає.

Бджілка

Дякую тобі, Джмелику, полечу до акації. (Летить до Акації). Підкажи мені, будь ласка, Акаціє, чи буде сьогодні дощик, чи ні?

Акація

Заглянь – но, мала, у мої кухлики для нектару, то й дізнаєшся.

Бджілка (заглядає у квіточку)

Ой, повні кухлики, отже дощ буде. Далеко летіти не можна Та й навіщо летіти, коли Акація перед дощем радо пригощає солодким нектаром.

Ведучий

Набрала Бджілка солодкого нектару та й понесла його до вулика. А там її зустріла стара Бджола

Бджола

Ну що, тепер знаєш, в кого питати про погоду?

Бджілка

Так, знаю, в Акації треба питати

Вчитель – казкар

-         Як друзі допомогли один одному? Які між ними були стосунки? Чи допомогло це їм у житті? Як би ви порвелися у цій ситуації? Чим би допомогли?

-         А тепер на виступ чекають інші артисти, вони проінсценують казку В.О.Сухомлинського «Перепел і Кулик»

Дійові особи

Ведучий

Куличиха

Перепел

Перепели

Кулик

Килики

Перепеличка

Ведучий

Жив собі Кулик із своєю Куличихою на болоті, а у житі жив – поживав Перепел з Перепеличкою. Добре жили, багато друзів мали. Та от одного разу сумно їм стало вдома. Зібрали вони своїх друзів та й кажуть

Кулик

Хіба це життя – навкруги болото й болото. Ну що тут гарного?

Куличиха

А що тобі треба? У нас же все є, та й друзів багато.

Кулик

Ні, погано мені тут. Піду я в жито жити. От там краса!

Перепел

Хіба це життя? Навкруги жито та жито. Ну що тут гарного?

Перепеличка

Та тут же гарно! Сонечко сяє. Друзів багато. Сім’я в нас хороша!

Перепел

Ні, набридло все! Піду жити на болото, от там краса!

Ведучий

І пішов Кулик жити у жито, а Перепел на болото.

Кулики

Перепеле,давай – но нашими Куликовими справами займатися, не сиди вдома.

Перепел

Я не знаю ваших справ

Перепели

Не сиди, Куличе, вдома, давай разом із нами працювати! Годі байдикувати!

Кулик

Не вмію я ваших справ робити.

Ведучий

Засумували Кулик у житі, а Перепел на болоті.

Перепел

Ну, у моєму житі таки краще, ніж тут, у болоті. Піду я, мабуть, додому.

Кулик

Скучив я за своїм болотом, слід, мабуть – таки додому вертатись!

Ведучий

І повернулися вони по своїх домівках: Кулик – на болото, а Перепел – у жито. Сміються над ними сусіди.

Перепели

Ну, де ж краще?

Перепел

У житі, бо рідне воно.

Кулики

Ну, Куличе, знайшов краще життя?

Кулик

Ні, бо на болоті краще, бо рідне для мене воно.

Ведучий

Так і залишилися вони: Кулик на болоті, а Перепел – у житі. Адже немає місця кращого за те, де народився. 

-         Як ця казка вчить людяності?                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

Вчитель - казкар

-         Ось такі вони, казки… Сповнені живої правди і загадковості. Вони вчать нас бути справжніми людьми, цінувати особистість. А ви хочете потрапити до казкової країни? Тож, пісне, неси нас на крилах у казковий світ!

Пісня у виконанні мами вихованиці  (Шульга Леніана Миколаївна, пісня «Маленькая страна» ( у танцювальному супроводі)

Вихователь - казкар

-         Ось і казочці кінець. А хто слухав – молодець

-         Вам казка, а нам – бубликів в’язка.

-         Наше свято закінчилось. А казкам кінця немає, вони живуть поміж вас. Казка – це джерело народної мудрості. Вона не тільки розважає, а й навчає.

Тому поспішайте в бібліотеку, розважайтесь разом з казковими героями.

А нашим гостям ми вдячні за увагу. Нехай ваше життя складається, мов казка.