Робота творчої групи в рамках співпраці: дитсадок - школа

Творча група, що працює в рамках проекту співпраці між ДНЗ «Вербиченька» та початковою ланкою Червонокостянтинівської загальноосвітньої школи

 І – ІІІ ступенів – це добровільне об’єднання, що створене для планування і розбудови  орієнтирів співпраці між дитячим садком та початковою школою.

Початок роботи творчої групи – 2012 рік

Члени творчої групи – Круглик С.М., вчитель початкових класів (керівник групи), Алексейчик О.О., голова МО вчителів початкових класів Червоно костянтинівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів, Коннік А.М., завідувач Баштинським ДНЗ «Вербиченька», Васяніна В.В., практичний психолог.

Стратегічна мета – створення максимально комфортних умов для дошкільника як підготовки до успішної адаптації до навчання у школі; відстеження динаміки показників готовності дитини до школи, програмування поліпшення умов підготовки, добір оптимальних форм і методів; вивчення, порівняння та аналіз програм школи і дитячого садка, розбудова системи подолання бар’єрів у переході дитини від дошкільного опанування програми до шкільного.

В рамках творчої групи постійно планується спільна методична робота. У структурі дошкільного закладу ця методична робота включена в підрозділ «Методична служба» поряд із підрозділами «Адміністрація ДНЗ» та «Психологічна служба». Серед основних форм роботи, що впроваджено в практику роботи педагогічної ради, є: педконсиліуми, методичні оперативні наради, педгодини, консультації, педчитання. Як оцінка результативності функціонування цих підрозділів, є – підвищення кваліфікації педагогів, робота тимчасових творчих об’єднань, як наше, що виходять на найвищий щабель – атестацію закладу.

Запланована робота творчого об’єднання передбачає впровадження в практику роботи форм роботи, які розділяються на колективні (Дні професійної майстерності, методичні наради, науково – методичні ради, педагогічні читання, теоретичні і практичні семінари, педагогічні ради) та індивідуальні (наставництво: вчитель – вихователь, стажування, консультації, самоосвіта). Серед форм роботи мають місце інтерактивні, такі як: ділова гра, рольові ігри, круглий стіл, мозковий штурм, тренінг, інтерактивні різновиди лекцій майстер – класи.

Застосування форм роботи у співпраці з педагогами, переплітається у впровадження форм роботи з самими дітьми. Це – ранкові зустрічі, хвилинки доброти, музейні заняття, екскурсії в природу, прогулянки в природу, пошкуово – дослідницька діяльність, уроки милування, уроки споглядання, використання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, екологічні занятя, ігротека, гурткова робота, проблемні ситуації, мандрівка екологічною стежиною, праця в природі, робота з батьківською громадою, тижні екологічної творчості, виставки, експозиції, свята, розваги.

Вся робота ДНЗ «Вербиченька» спрямована на реалізацію Базового компонента освіти і реалізується через напрямки виховання: трудове, громадянське, правове, моральне, фізичне, художньо – естетичне виховання особистості, екологічне, статеве виховання і підготовка до життя.

Для успішної реалізації спланованої роботи, осередком і головним об’єктом її розбудови є дошкільня, як майбутній школяр. Від його фізичного стану, насамперед, залежить, чи зможе успішно функціонувати запланована робота. Тому у роботу групи вагоме місце займає фізкультурно – оздоровча робота, спрямована на зміцнення фізичного розвитку дитини.

Великий педагог В.О. Сухомлинський зазначав: «Дитина – дзеркало сім’ї, як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відображається моральна чистота матері і батька. Тому недаремно говорять, що дитина починається з родини. Саме тому сімейне виховання та тісна співпраця з батьками  - є запорукою успішного виховання. І творча група враховує у своїй роботі трикутник взаємодії між батьками, дітьми, педагогами.

Особливе місце у заданому напрямку відіграє ігрова діяльність дітей. Видатний дидакт, філософ Софія Русова вказувала:

«Коли здорова дитина бажає гуляти, це природний стан дитини, коли вона грається; гра робить з дитино те, що вода з камінчиками». Тому робота з вихованцями будується в ігровій діяльності. Серед ігор: природні, гібридні, моторні, дослідницькі, інтелектуальні, сенсорні, штучні, організаційно – діяльнісні.

В цій роботі нещодавно членами творчої групи розроблено методичний бюлетень «Освітній заклад: яким йому бути?»

В практику роботи творчої групи враховано вивчення ППД. Це досвід Коваленко Лілії Василівни, вихователя Широківського ДНЗ «Оленка», Крутій Катерини Леонідівни, автора понад 200 статей про дошкільне виховання (Запоріжжя), Калініної Людмили Йосипівни (Біла Церква), дошкільного навчального закладу №9 «Восход» м. Шахтарська.

Прикладом реалізації творчих задумів творчої групи стала підготовка дошкільників до впровадження у початкових класах розвивального навчання (Круглик С.М.)

Результативність роботи та ефективність застосування її форм роботи постійно втілюється у прктику роботи, відбивається у поточних, підсумкових, порівняльних діаграмах.

Наприклад :

-         кількість спільно застосовуваних методів роботи між ДНЗ «Вербиченька» та початковою школою за три роки (зростає – 1, 4, 5);

-         посередині – якість засвоєння матеріалу вихованцями за цими формами (73%, 79%, 80%);

-         % утруднень, що виникають при засвоєння програмового матеріалу під час застосування методів (знижується: 26%, 18%, 14%)

Або:

 показник динаміки ефективності впроваджуваних форм роботи за 4 роки:

-         страх нововведень –знижується (перший стовбець);

-         низька матеріально – методична база покращується (другий стовбець);

-         пізнавальний інтерес зростає (третій стовбець);

-         якість засвоєння знань відносно стабільна (четвертий стовбець);

-         індивідуальні труднощі дітей дещо знижуються (п’ятий стовбець);

-         впровадження здобутків творчої групи в практику роботи ДНЗ, як наслідку  - розбудови їх у початковій школі – зростає (останній стовбець).

Таким чином, спільна робота базується на тісній співпраці, психологічній підтримці, сприяє подоланню перешкод у засвоєння дітьми програмових вимог, професійному росту педагогів, працює на кінцевий результат  - формування особистості, здатної до самореалізації та готової до життя.

Театралізація у розвивальному навчанні

                                                   
                                Інсценівка української народної казки   "Язиката Хвеська"

Дійові особи:
Пилип -- чоловік (Гнезділов Олексій)
Хвеська, його жінка (Шульга Ангеліна)
Одарка - їх кума (Васяніна Каріна)
Варка - сусідка Одарки (Терещенко Анастасія)
 Степан - Одарчин чоловік, брат Хвеськи. (Журавльов Григорій)
                                                   Дія І
(Пилип, пізніше на сцену виходить Хвеська)
Пилип (сам)
Розкажу я вам, добрі люди, про свою Хвеську. Жінка вона в мене гожа. То правда. І в господі, і на огороді вправна. Усьому толок знає. Та до пори, та до часу, таке-є добро, як-то кажуть. Бо варто моїй Хвесьці зраночку перехилитися через тин та привітатися з кумою - все! Крапка. До пізнього вечора нема моєї жінки вдома - знай, з кумою ляси точить. На те воно вам жіноча порода. І марно з жінчиним ґанджем боротися. Їй-бо, ліпше язиком вулицю замести.
Та як на тую біду, навесні орав я поле. Воли в мене добрі, плуг широку скибу верне. Коли раптом - хрясть!.. Аж воли стали. Я до плуга, думав, камінь там... Глянув. Не повірите! Горнятко! Повне грошей! Ну як же, думаю, такою радістю з Хвеською не поділитися?.
(виходить Хвеська)
Пилип
Хвесько, чула?
Хвеська
Чого тобі?
Пилип
Ти собі намисто хочеш? Коралі?
Хвеська
Хочу!
Пилип
А нову хустку?
Хвеська
Та за що ти купиш? Де гроші візьмеш?
Пилип
Ти тільки нікому не говори… Горнятко плугом виорав. Повне грошей. Тепер заживемо! Тин полагоджу, нові чоботи куплю…
(чоловік пішов)
                                                         Дія ІІ (Хвеська і Одарка)
Хвеська (сама)
 Ти бачиш, яке ди-и-во. Сказати кумі? Хіба ж та Одарка селом не рознесе? Я її давно знаю… Ні, мовчатиму, раз муж велів. Нікому, значить - нікому….
Хвеська
Одарко-о! (перехилилася через тин) Одарко! Доброго дня!
Одарка
І вам, кумасю, доброго!
Хвеська
Ой, у мене така є новина, що на язиці не втримаю!
Одарка
То кажіть уже!
Хвеська
Мій Пилип горня виорав!
Одарка
Теж мені дивина! Кому здалося те-є череп'я?
Хвеська
Те череп'я, щоб ви знали, повне грошей!
Одарка
Справді?
Хвеська
А чи стала би я рідній кумі вибріхувати? Коралі купить! Ви ж тільки нікому не скажіть!
Одарка
Та я… Я могила!
ІІІ дія (Одарка і Варка)
Одарка (до Варки)
Варко! Ва-арко!
Варка
Чого вам, сусідонько?
Одарка
Хрест святий, на нашому кутку завелися багачі!
Варка
Та це хто?
Одарка
Пилип з Хвеською!
Варка
Пилип? У нього живіт до спини прилип! Більше Хвеську слухайте!
Одарка
Баняк! Повний баняк грошей! Срібла! Пилип волами виорав. Хвесьці купить коралі та спідницю! Ви тільки мовчіть, то під великим секретом…
Варка
Та нащо мені чужі гроші? Почула - забула!...
ІV дія (Варка і Степан)
Варка
Ото вже й правда, а мій Степан оре-оре, та одна земля!
Гукає
Степане, Степане!
Степан
Чого тобі?
Варка
Треба знать, де орать!
Степан
А ти чого до мене взялася? Чи я за плугом ходить не вмію? Яка муха тебе вкусила?
Варка
Не там ореш! Он, Пилип, той знає, де скибу вивернути!
Степан
А що?
Варка
Та плугом скарб виорав! Повний лантух грошей. Та все золоті червінці! Тепер заживуть! Кажуть люди, і хату нову поставлять. Пани!
Степан
Так уже й мішок?
Варка
В руках не донесе, на возі везтиме! Люди не збрешуть!
V дія (Степан і Хвеська)
Степан
Здорова була, сестро!
Хвеська
І тобі, братику, не хворіти!
Степан
Я це йду собі мимо, та дивлюся, яка то господа у моїх родичів гарна. Що не кажи, а добрих хазяїв видно здалеку.
Хвеська
З Божою поміччю…
Степан
Ну, чи з Божою, чи не з Божою… Хотів у вас грошей позичити. Коня купити… Люди кажуть, що ви стали дуже багаті…
Хвеська
Ми? Та звідкіля у нас те-є багатство?
Степан
Та все село гримить! Що Пилип гроші везе! Повний віз!
Хвеська
Віз?! І все гроші? А мені не сказав! От вража личина!
VІ дія (Пилип і Хвеська)
Хвеська
Ну, так де віз?
Пилип
- Який такий віз? Я пішки з поля..
Хвеська
А-а, тепер ти не знаєш? Дурником прикидаєшся! Заховати хотів! І від кого! Від кого?! Від своєї законної жінки! А Господь що говорив? Щоби все, де муж та жона, порівну…
Пилип
- Та ти про що?
Хвеська
- А про золото! Село збрехати не дасть, з поля, говорять, на возі виїхав, повному червінців, а до хати не доїхав! От так господар! Признавайся, песиголовцю, де подів воза з грошима?
У шинок? За борги віддав? А мені соловейком щебече - хусточку задрипану купить! Коралі! Та на тім возі золота на дворець стало б!
Пилип
Думаю собі, Хвесько, що нам таки треба воза!
Замість коралів.
Аби твого довгого язика по селі й возити!

Життєві цінності очима третьокласників

                        Родина - людська цінність
На світі є багато цінних речей. Серед них - твоя родина, твоя країна, твій дім. І скрізь тебе оточують рідні люди, які живуть навколо нас. Жити з ними затишно і комфортно. І страшно уявити, що цих людей може не стати. Без них, здається, я б не прожила жодного дня. Тому найціннішим вважаю свою родину. (Скорупич Анастасія)
                                             Життя - людська цінність

Часто задаю собі питання: що найцінніше для мене? Гроші, друзі, іграшки, навчання, шоколад? Переокнан, що ні. Зараз для мене важливо, що я дихаю, що відчуваю, що бачу світ, чую музику. І все це - моє життя. Воно для мене найцінніше. Любіть життя і шануйте близьких людей! (Васяніна Каріна) 

                        Час - людська цінність
Кожна хвилина - неповторна, кожен прожитий день не можна повернути. Не можна повернути приємних миттєвостей. Не можна повернути близьку людину, яка померла. Час не можна відкласти при всьому своєму бажанні. І ні сила, ні влад цьому не допоможуть. Час біжить невпинно. З різною швидкістю, без зупинки і ніколи не повертається назад. Тому час - найцінніший. Потрібно цінувати кожен прожитий день. (Галуган Юлія)

                        Батьки - людська цінність

На мою думку, найцінніше у світі - це батьки. Вони біля нас змалку. Захищають, дають усе потрібне. І ніколи не зрадять. Тільки батькам можна довіряти всі свої таємниці. Бережіть своїх батьків! (Шульга Ангеліна)

Формування "уміння вчитися" застосуванням патернів

Навчальна діяльність застосуванням патернів

Організація навчальної діяльності учнів є невід’ємною складовою навчального процесу в системі розвивального навчання Ельконіна – Давидова і спрямована на усвідомлення самозмінювання учнів в процесі розв’язання навчальних завдань.

Розв’язання кожного такого завдання передбачає наявність мотиву (навчально – пізнавального інтересу), цілепокладання, контролю, оцінювання, узагальнення, а також дій аналізу, моделювання, конкретизації.

У такому розумінні навчальна діяльність є основою для становлення ключової компетентності «уміння вчитися».

Мотивом для здійснення  навчальної діяльності є прагнення учнів до засвоєння знань. Специфіка навчального завдання  як одиниці навчальної діяльності наполягає на тому, що під час його розв’язання  учні оволодівають загальним способом розв’язання цілого класу однорідних часткових завдань.

Застосування способу розв’язання  навчальних завдань стимулює формування навчально – пізнавального інтересу як внутрішнього мотиву навчальної діяльності.

Застосування навчальних дій у розвивальному навчанні відбувається використанням патернів (штампів: моделей, схем, таблиць тощо).

Навчальні дії – це перетворення, які забезпечують розв’язання навчального завдання. У мотивах навчальних дій конкретизується сама потреба навчальної діяльності, де прагнення до засвоєння знань спрямоване на здобування певних загальних способів.

До складу навчальних дій входять:

1)      постановка навчального завдання (навчальне цілепокладання);

2)      перетворення умов навчального завдання для виявлення  найсуттєвіших ознак  предмета дослідження (планування дослідження; організація навчальної діяльності у взаємодії з іншими її учасниками (в межах класу, групі, парі); аналіз мовних явищ; участь у навчальній дискусії (слухання інших та побудова власних висловлювань у разі незгоди або бажання доповнити);

3)      моделювання результатів дослідження (узагальнення, установлення і пояснення причинно – наслідкових зв’язків, вилучення несуттєвого);

4)      перетворення моделі результатів дослідження для вивчення властивостей досліджуваного предмета (висловлювання  аргументованих суджень, які з’являються  як результат виявлення причинно – наслідкових зв’язків, доведення власної думки);

5)      побудова системи часткових завдань, які розв’язуються  загальним способом (перенесення знань і способів діяльності в нову ситуацію, групування й класифікація за певними ознаками, самостійна робота з підручником, пошук нової інформації з різних джерел);

6)      контроль за виконанням дій (використовування контролю своєї діяльності в межах контролю уваги та рефлексивного контролю);

7)      оцінка засвоєння загального способу як результату розв’язання навчального завдання (оцінювання  меж застосування способу та власних навчальних досягнень)

     Ділова гра (робота з зошитами самооцінювання для 3 класу)  

Шановні учасники семінару, пропоную вам прийняти участь у діловій грі.

Вам я пропоную взяти участь у грі і як учні, і як вчителі. Для цього ми згодом розділимося на дві команди.

Сьогодні ми будемо працювати із зошитом   самооцінювання  для учнів.

Цей зошит є складовою комплекту навчальних посібників з української мови для 3 класу за системою розвивального навчання Ельконіна – Давидова. Він містить завдання для формування дії оцінювання та сомооцінювання. Використовуючи даний зошит,  учитель має можливість здійснювати моніторинг становлення в учнів комунікативної компетентності на рівні орфографічної дії, а також ключової компетентності «вміння вчитися».

Учень, працюючи із зошитом, має можливість перевірити рівень засвоєння вивчених орфограм у формі самоперевірки за зразком написаного під диктування тексту та виконання завдань у формі тестів.

Зошит складається з шести карток з самооцінювання та має виймальну вкладку з відповідями до завдань. Оскільки діти вже знають, як виконувати цю роботу, а для вас це є новим, то пропонує працювати за визначеним мною алгоритмом.

1.     Покладіть перед собою зошит самооцінювання. Відкрийте його на сторінці 3. Ознайомтесь із правилами роботи.

2.     Розгляньте ключ до сходинок досягнень. Він застосовується на основі заповненої вчителем таблиці – с.16.

3.     Відкрийте картку самооцінювання №1 на с. 4-5. Ознайомимося з порядком роботи. Спробуйте його озвучити (пише текст під диктовку, виконує тест, перевіряє все за поданими відповідями, заповнює таблицю на с.5). На наступний урок учитель приносить зошити, заповнивши підсумкову таблицю. Учень визначає своє місце на сходинках.

4.     Поділ учасників на команди учнів та вчителів.

5.     Робота з карткою №2

6.     Самоцінювання  роботи групи учнів та групи вчителів за схемою самоаналізу складових навчальних дій.
                                                      

                                     Опорні схеми для гри

Самоаналіз тесту учнями

Із слів першого рядка можна перевірити  орфограми за допомогою правил історичного чергування звуків лише у словах  заєць та чекати.

Заєць:  пишемо – є -, бо зайці ( при доборі форми слова чи споріднених слів, звук у слабкій позиції випадає); чекати: пишемо –е-, бо очікуваний (зміною форми слова на місці слабкої позиції звука з’являється звук [і]). Отже слова першого рядка не всі підходять.

Із слів другого рядка лише слова дзвеніти та чекати    можна перевірити зміною форми слова за правилом історичного чергування звуків.

Дзвеніти: пишемо  – е-, бо дзвін (зміною форми слова на місці слабкої позиції звука з’являється звук [і]); чекати: пишемо –е-, бо очікуваний (зміною форми слова на місці слабкої позиції звука з’являється звук [і]). Інші два слова є неперевірними словниковими.

Із слів третього рядка за правилами історичного чергування можна перевірити лише слова дятел та заєць.

Заєць:  пишемо – є -, бо зайці ( при доборі форми слова або споріднених слів,  звук у слабкій позиції випадає); дятел: пишемо –е-, бо дятли . Інші слова є словниковими непевірними.

 Четвертий рядок підходить, оскільки за правилами історичного чергування звуків на місці слабкої позиції голосного в коренях слів пишеться –е- чи –є-. Адже зміною форми цих слів або добором спільнокореневих, звук у слабкій позиції випадає чи замінюється звуком [і].

Дятел: пишемо з –е-, бо дятли (випадає).

Заєць: пишемо з –є-, бо зайці (випадає).

Дзвеніти: пишемо з –е-, бо дзвін (замінюється звуком [і]).

Чекати: пишемо з –е-, бо очікуваний (замінюється звуком [і]).

Схема самоаналізу складових навчальних дій для вчителя

1)      постановка навчального завдання (навчальне цілепокладання);

2)      перетворення умов навчального завдання для виявлення  найсуттєвіших ознак  предмета дослідження (планування дослідження; організація навчальної діяльності у взаємодії з іншими її учасниками (в межах класу, групі, парі); аналіз мовних явищ; участь у навчальній дискусії (слухання інших та побудова власних висловлювань у разі незгоди або бажання доповнити);

3)      моделювання результатів дослідження (узагальнення, установлення і пояснення причинно – наслідкових зв’язків, вилучення несуттєвого);

4)      перетворення моделі результатів дослідження для вивчення властивостей досліджуваного предмета (висловлювання  аргументованих суджень, які з’являються  як результат виявлення причинно – наслідкових зв’язків, доведення власної думки);

5)      побудова системи часткових завдань, які розв’язуються  загальним способом (перенесення знань і способів діяльності в нову ситуацію, групування й класифікація за певними ознаками, самостійна робота з підручником, пошук нової інформації з різних джерел);

6)      контроль за виконанням дій (використовування контролю своєї діяльності в межах контролю уваги та рефлексивного контролю);

7)      оцінка засвоєння загального способу як результату розв’язання навчального завдання (оцінювання  меж застосування способу та власних навчальних досягнень)

Схема самоаналізу складових  навчальних дій для учня

1)      постановка навчального завдання (Що мені треба виконати?);

2)      перетворення умов навчального завдання для виявлення  найсуттєвіших ознак  предмета дослідження ( У групах чи у парах радимося, що ми виконували і для чого; що було зробити легше, а що – важче);

3)      моделювання результатів дослідження (З′ясовую на основі таблиці с. 7, які орфограми повторили)

4)      перетворення моделі результатів дослідження для вивчення властивостей досліджуваного предмета (Де можемо використати ці знання?);

5)      побудова системи часткових завдань, які розв’язуються  загальним способом (Досліджую підсумкову таблицю вчителя, с.16);

6)      контроль за виконанням дій (Перевіряю, чи вірно виконано завдання на с. 7 – таблиця і тест, раджуся в парі у разі допущених неточностей);

7) оцінка засвоєння загального способу як результату розв’язання навчального завдання (Визначаю своє місце на «Сходинках досягнень»)

"Ігри за правилами" у розвивальному навчанні

 Опис ігор «за правилами»

Розділ «Початкові уявлення про слово»

«Хто знає більше слів»

Учням слід дібрати якомога більше слів, до яких підходить подана модель слова.

Модифікація гри. До дошки можна викликати пару учнів (або дві групи учнів) та влаштувати між ними змагання. Головне, щоб клас був у ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює кожну з відповідей.

«Айболіт»

Учитель вивішує на дошку малюнок, за яким можна назвати певне слово (або речення), та модель цього слова (речення). При чому, у моделі спеціально допущена помилка. Викликаний до дошки учень – Айболіт. Його завдання – знайти уражені місця в моделі (помилки) та вилікувати модель. Усі інші діти в класі – лікарі-консультанти. Вони беруть участь у консиліумі: позначками «+», «-» підтримують лікаря або виражають свою незгоду.

«Живе речення»

Гра полягає у тому, що дитина вдає з себе слово в реченні.

А) Учитель називає речення. Гравці - діти, що викликані до дошки, - визначають у ньому слова, розподіляють між собою слова-ролі, вишиковуються в необхідній послідовності, беручись за руки, та промовляють речення.  Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює роботу групи.

Б) Учитель називає слова. Діти обговорюють, яке речення можна побудувати з  цих слів, розподіляють між собою слова-ролі, вишиковуються в необхідній послідовності, беручись за руки, та промовляють речення.  Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює роботу групи.

В) Група дітей вдає з себе запропоноване вчителем речення (як у варіанті А). Учитель пропонує ще одному гравцю уявити себе ще одним словом та відшукати своє місце в новому реченні. Наприклад, діти побудували речення «Дівчинка читає». Учитель пропонує новому гравцю - слову «книга» - знайти своє місце в реченні «Дівчинка читає книгу». Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює кожен етап роботи групи.

Розділ «Звуковий аналіз»

(за матеріалами Г.А.Цукерман, О.Бугрименко)

«Солодощі для звуковичків та дітей»

Клас поділяється на дві команди: діти та звуковички. Звуковички ласуються лише звуками, для них не має значення, у якому слові «живе» звук. Діти ласуються не словами, а смачними стравами.  Обирається певний звук, наприклад, [с].

Учитель вивішує на дошку малюнки, наприклад, сумка, виноград, стілець, сухарі, цукерка, печиво тощо, а також малюнки-символи обох команд – дітей та звуковичків. Вказуючи на один з малюнків (наприклад, виноград), учитель запитує учнів: «Це ласощі для кого?». У класі піднімаються руки, скоріш за все в обох командах. Вислухавши пропозиції дітей та обговоривши їхні точки зору («Чи є в слові «виноград» звук [с]? Отже, чи їстимуть його звуковички?»), учитель пропонує представнику певної команди вийти до дошки та провести стрілку від малюнка «ласощів» до відповідного малюнка, який символізує  групу (у даному разі, дітей).

«Будівельники»

Учитель: «Зараз біля дошки працюватиме бригада будівельників. Але будувати вони будуть не просто будинок, а будинок для слова «…..». Завдання інших дітей у класі – оцінити роботу бригади, чи дружно вона працює».

Учитель підбирає бригаду з 7-8 дітей, до якої включає 1-2 учнів, яки поки що «випадають» з роботи в класі. Їм потрібен досвід спільного успіху. Кожну операцію звукового аналізу слова (виділення звука в слові, підбір відповідної фішки) глядачі оцінюють позначками «+», «-». Робота бригади обговорюється в класі з погляду на злагодженість дій усіх учасників (говорили дружно, ніхто не викрикував, фішки піднімати та опускали всі вчасно…). За швидкість та злагодженість роботи бригада отримує визнання класу (аплодисменти).

«Вартові»

Учитель з’ясовує у дітей, чи знають вони, хто такі вартові. Після цього розповідає про те, що обов’язок наших вартових – пропускати слова зі звуком […] (або слова з певною кількістю складів, мова також може йти не лише про конкретні звуки, а й про типи звуків – тверді – м’які, дзвінкі – глухі, подовжені – неподовжені). І не пропускати слова, у яких такого звука немає.

Призначений вартовий сам обирає собі помічника з класу. Вони стоять обличчям одне до одного та промовляють одне одному слово, що назвав учитель. Якщо слово слід пропустити (у слові є відповідний звук), вартові високо піднімають руки. Якщо слово слід затримати (у ньому немає відповідного звука), вартові, узявшись за руки, перегороджують прохід.

«Том» і «Тім»

Том і Тім – добрі чарівники з  Країни Слів. Вони турбуються про приголосні звуки, лікують їх, захищають від помилок. Том полюбляє всы слова, що починаються з твердих приголосних звуків, а Тім завжди обирає слова з м’якими приголосними на початку. Діти, працюючи в парі, домовляються, хто буде Томом, а хто буде Тімом. Далі вчитель запитує, наприклад, «Хто – Том чи Тім – за сніданком п’є каву, а хто сік? Хто полюбляє кашу, а хто вінегрет? Хто ходить до школи з портфелем, а хто з рюкзаком? тощо».

Модифікація гри: гра розгортається не в парах а в трійках. Крім Тома та Тіма, є й Звукомор. Том обирає слова, які починаються на твердий приголосний, Тім – слова, які починаються на м’який приголосний.  Звукомор забирає слова, у яких діти припустилися помилки. 

(за матеріалами В.А.Левіна, П.С.Жедек)

«Українець, француз та поляк»

Учитель розповідає дітям про те, що в українській мові наголос може падати на будь-який склад. Але є такі мови, у яких наголос завжди падає на один й той самий склад від початку або від кінця слова. Наприклад, у французькій мові наголос завжди падає на останній склад: шофер, Париж. У польській – на передостанній склад (безумовно, якщо у слові два склади та більше): Варшава, Краків, полька, Висла. Тому, коли французи, які вчаться говорити українською, вперше вимовляють українські слова, вони наголошують за звичаєм на останньому складі, а поляки – на передостанньому. Уявіть себе французами. Як ви вимовите слова «щука», «курка», «вареники», «печиво», «морозиво». А якщо ви поляки?

Модифікація гри: набір карток з малюнками, за якими слід назвати слова, дається трійці дітей, яка розподіляє між собою ролі українця, поляка, француза. Потім трійки подають результати своєї роботи.

«На стадіоні»

Учитель пропонує дітям уявити себе вболівальниками на стадіоні. Яке слово викрикують уболівальники, коли хочуть, щоб хокеїст забив у ворота гола? А як вони кричать? Шай-бу! Яке слово кричать уболівальники, коли хочуть підтримати команду? Мо-лод-ці!

Далі вчитель  називає слова, а діти вимовляють їх так, немов би вони уболівальники на стадіоні.

«Хто знає більше слів»

Учням слід дібрати якомога більше слів, до яких підходить подана звукова (або складова) модель слова.

Модифікація гри. До дошки можна викликати пару учнів (або дві групи учнів) та влаштувати між ними змагання. Головне, щоб клас був у ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює кожну з відповідей.

«Живі звуки»

  Гра полягає у тому, що дитина вдає з себе звук у слові.

А) Учитель називає слово. Гравці - діти, що викликані до дошки, - визначають у ньому звуки, розподіляють між собою звуки-ролі, вишиковуються в необхідній послідовності, беручись за руки, та промовляють слово.  Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює роботу групи.

Б) Учитель називає звуки. Діти обговорюють, яке слово можна побудувати з  цих звуків, розподіляють між собою звуки-ролі, вишиковуються в необхідній послідовності, беручись за руки, та промовляють слово.  Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює роботу групи.

В) Група дітей вдає з себе запропоноване вчителем слово (кожен учень – один звук). Учитель пропонує ще одному гравцю уявити себе ще одним звуком та відшукати своє місце в новому слові. Наприклад, діти побудували слово «мак». Учитель пропонує новому гравцю - звуку «с» знайти своє місце в слові «смак» (зуб – зубр, лис – лист). Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює роботу групи.

Г) Група дітей вибудовує певне слово. Вчитель пропонує ще одному учневі уявити себе певним звуком та знайти своє місце в новому слові, замінивши собою інший звук. Наприклад діти побудували слово «пилка», учню-звуку «а» слід знайти своє місце в новому слові «палка» та здійснити заміну. Клас виступає в ролі журі, яке позначками «+», «-» оцінює кожний етап роботи групи

 Використання ігор «за правилами» 

на уроках рідної мови

Тема уроку	Ігри
Предмет і слово. Слова – назви предметів. Модель слова.	«Хто знає більше слів»
Слова-назви дій.	«Хто знає більше слів»
Слова-назви ознак.	«Хто знає більше слів»
Слова-назви кількості	«Хто знає більше слів»
Набір слів і речення. Зв'язок слів у реченні. Модель речення. Засіб виокремлення слова з мовного потоку. Визначення кількості слів у реченні.	«Живе речення»  «Айболіт»
Слова-назви та службові слова. Робота з моделями речень. Визначення кількості слів у реченні.	«Живе речення»  «Айболіт»
Склад. Ознайомлення з поділом на склади. Складова модель слова	«На стадіоні»  «Вартові»
Наголос. Смислорозрізнювальна роль наголосу. Спосіб визначення наголошеного складу	«Українець, француз та поляк»
Звуки природи та навколиш-ньої дійсності. Звуки мовлен-ня як «будівельний матеріал» для слова. Робота артикуля-ційних органів, спостере-ження за їхньої роботою під час вимовляння різних звуків.	«Живі малюнки» (корова, свиня, півень, телефон, барабан тощо)
Виділення звуків зі слова за допомогою послідовного інтонування в повному слові. Смислорозрізнювальна роль звуків. Звукова модель слова.	«Ласощі для звуковичків та дітей»
Виділення звуків зі слова за допомогою послідовного інтонування в повному слові. Смислорозрізнювальна роль звуків. Звукова модель слова.	«Живі звуки»
Голосні та приголосні звуки. Спосіб визначення складів в слові з опорою на голосні.	«Вартові»  «Живі звуки»
Голосні та приголосні звуки. Спосіб визначення складів в слові з опорою на голосні.	«Вартові»  «Живі звуки»  «Будівельники»
Тверді та м’які приголосні звуки	«Том і Тім»  «Живі звуки»  «Будівельники»
Дзвінкі і глухі  приголосні звуки	«Вартові»
Подовжені та неподовжні приголосні звуки	«Вартові»  «Живі звуки»  «Будівельники»