Корисні посилання на відеоканал автора блогу

https://www.youtube.com/watch?v=vmQT-BlHDwY

https://studio.youtube.com/channel/UCh4OUMu-2ouTan_HF1Qwsdw

Самооцінювання учнів: як його здійснювати і для чого воно потрібне

Навіщо та як учням оцінювати себе. Закордонний досвід

Теми статті: батькам, вчителям, директорам

30 Серпня 2019

Ольга Головіна

3 722

0

Критично оцінювати власний прогрес та розвиток навичок, виявляти прогалини і розуміти, куди рухатись далі, покращувати продуктивність і, зрештою, бути відповідальним за власні процеси навчання. Усе це можливо розвивати за допомогою самооцінювання. Як ця методика оцінювання знань працює за кордоном, дізнавалася журналістка “Нової української школи”.

БЕЛЬГІЙСЬКЕ РІЗНОМАНІТТЯ

Освіта в Бельгії регулюється і в більшій частині фінансується трьома громадами: фламандським, французьким і німецькомовним. Усі вони мають єдину систему шкільної освіти з незначними відмінностями. Національний уряд відіграє мінімальну роль в управлінні освітою.

Школи розділяються на три групи:

• ті, що належать товариствам;
• громадські школи, якими управляють провінції і муніципалітети;
• школи, якими управляють організації при католицькій церкві.

Обов’язкова освіта в Бельгії починається з 6 років і триває до 18-ти. Початкова школа (lager onderwijs / enseignement primaire) триває шість років.

Кожна школа має право організовувати освітній процес згідно зі своїми принципами і за обраними методиками. Останні мають схвалити місцеві органи самоуправління. Тому школи в Бельгії різні – ті, що застосовують традиційні підходи в педагогіці, і ті, які слідують методам “активної педагогіки” (системи Френе, Декролі, Монтессорі, Штайнера, Піаже і т.д.).

Спільне для всіх шкіл громади – базова навчальна програма, яку затверджують місцеві органи влади, і оцінювання (формувальне і сертифікаційне), яке вже кілька десятиліть поспіль базується на перевірці не знань, а навичок і компетентностей. Кожна школа може використовувати свою систему сертифікативних оцінок (оцінки за 10-ти, 12-ти бальною шкалою; буквенні показники – А, Б, С…; відсоткові показники).

Викладачка факультативу з вивчення російської мови у франкомовній школі Брюсселя Оксана Козлова каже, що останнім часом вчителі активніше використовують самооцінювання і взаємооцінювання учнів.

“Критерії можуть бути різними. Вчитель може складати їх самостійно або користуватися рекомендаціями місцевого департаменту освіти чи розробками колег та практичних науковців”.

Автономія вчителя – один із базових принципів бельгійської освіти. Викладачі вільні обирати ті способи і критерії оцінювання, які вважають найбільш прийнятними і дієвими для кожного завдання.

“Щоб вчителям було легше орієнтуватися в новаціях у питаннях типів і критеріїв оцінювання і самооцінювання зокрема, регулярно проводять конференції і тренінги”.

Автономія вчителя – один із базових принципів бельгійської освіти. Фото: автор – agencyby, Depositphotos

До самооцінювання учнів залучають різними способами. З урахуванням віку, завдання, часу, який є в учителя, самооцінювання може бути різним:

• заповнення формуляра із запитаннями;
• присвоєння емотикону (піктограма, що зображає емоцію);
• усна мотивувальна промова (учень дає фідбек про свою роботу);
• спільне обговорення у групі чи класі.

АВСТРАЛІЯ

Австралійський Університет Нового Південного Уельсу (UNSW Sydney) – один з провідних наукового-педагогічних університетів Австралії. На сайті університету є ціла рубрика, присвячена самооцінюванню – необхідності, доцільності, викликам, стратегіям проведення.

Австралійські учні починають з оцінювання однокласників, щоб потім застосовувати ті ж критерії до своєї роботи.

Вчителям рекомендують давати учням чіткі вказівки і пояснення. Під час розробки підходів до самооцінювання рекомендують враховувати такі фактори:

Наскільки досвідчені учні в самооцінюванні?

Недоцільно очікувати, що учні стануть експертами у самооцінюванні після одного курсу.

Доцільно очікувати, що вони стануть спроможними самооцінювачами до кінця програми навчання.

Як ознайомити учнів із самооцінюванням?

Враховуйте різні рівні досвіду учнів під час проектування завдань та, відповідно, підтримуйте розвиток їхніх можливостей у самооцінюванні.

Для менш досвідчених учнів надайте більше рекомендацій.

Обґрунтуйте учням необхідність самооцінювання та його передбачувані переваги для навчання, щоб вони не трактували стратегію неправильно (свідчення того, що вчитель лінивий).

Хто повинен розробити критерії оцінювання?

Спочатку ви можете надати визначені критерії оцінювання, які студенти використовуватимуть для самооцінювання своєї роботи. Під час вивчення певних тем і на вищих рівнях навчання так навіть краще.

Учнів буде більше зацікавлювати і мотивувати, якщо ви залучатимите їх до розробки критеріїв оцінювання. Це також заохотить їхні самостійність та саморегуляцію.

Допомога в розробці критеріїв оцінювання розвиває оцінювальну грамотність учнів та сприяє спільному розумінню завдань та стандартів оцінювання.

Як я можу підтримати своїх учнів під час розвитку навичок самооцінювання?

Учні здатні оцінювати власні здобутки і здобутки своїх однолітків. Завжди пам’ятайте про цю спроможність, щоб учні могли сформулювати та відстояти свою роботу та уточнити, що вони можуть зробити для покращення своєї роботи.

Надання експертної оцінки учнівській роботі дозволяє їм перехресно перевірити власне самооцінювання. Це поєднання самооцінювання з експертною оцінкою.

Використовуйте оцінені приклади роботи учнів, щоб проілюструвати різні рівні досягнень. Це дозволить уточнити стандарти та критерії, які застосовуються до самооцінювання.

Чи має самооцінювання впливати на підсумкову оцінку?

Це складне рішення. Самооцінювання для оцінювання може бути більш прийнятним на курсах вищого рівня або післядипломної освіти. Особливо там, де розміри класів менші.

Якщо ви вирішите, що самооцінювання має бути враховане до підсумкової оцінки, заздалегідь повідомте про це учням і визначте відсоток його внеску.

Введіть самооцінювання в регулярну практику, якщо плануєте враховувати його до підсумкової оцінки.

Практичні методи застосування:

Відображувальний журнал (Reflective journal)

У ньому учні фіксують свої досягнення, пропозиції щодо покращення своєї роботи і цілі. Можна запропонувати однокласникам залишати відгуки в таких журналах. Учитель також може залишати свої нотатки та коментарі.

Підказки для самооцінювання

• Як ви вважаєте, це справедлива оцінка вашої роботи?
• Що вам вдалося найкраще оцінити?
• Що ви оцінили не так успішно?
• Що вам було найважчим?
• Що було найважливішим, що ви дізналися, виконуючи це завдання з самооцінювання?
• Якби у вас було більше часу для виконання завдання, чи змінили б ви щось? Що б ви змінили і чому?

Самооцінювання у груповій роботі

Учень коментує свій внесок у роботу в команді та спільну роботу над результатами діяльності.

США

Кріс Бейлз із США має багатий досвід домашнього навчання. З 2009 року регулярно долучається до розробки навчальних планів для дітей, які навчаються вдома.

Запропонуйте учням намалювати етапи процесу або створити комікс для зображення своїх здобутків. Фото: автор – kotmay, Depositphotos

Форми самооцінювання:

Ведення журналу. Наприкінці кожного дня просіть учнів приділити 2-3 хвилини для заповнення журналу про те, що вони дізналися. Питання можуть бути такі:

• перерахуйте 5-10 фактів, які ви дізналися, вивчаючи нову тему;
• напишіть про найцікавіше, що ви дізналися сьогодні;
• назвіть одну чи дві речі, про які б ви хотіли дізнатися більше;
• що в мене викликало проблеми з розумінням;
• назвіть способи, за допомогою яких ви могли б краще зрозуміти тему.

Картки із запитаннями. Наприкінці кожного дня або тижня запропонуйте учням дати відповіді на короткі запитання. Запитання можна надрукувати на картках:

• Три речі, які я дізнався
• У мене два запитання
• Одна річ, яку я не зрозумів
• Що мені було найцікавішим

Малювання. Запропонуйте учням намалювати етапи процесу або створити комікс для зображення своїх здобутків.

Форма для самооцінювання. Форма може містити перелік здобутих навичок і вмінь, а також стосуватися поведінки чи участі в житті класу.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Гурткова робота

Історико-краєзнавчий гурток

Гурток є найбільш гнучкою формою, яка найчастіше стає організаційним центром  цілого низки позакласних заходів.       Висока оцінка гурткової роботи невипадкова.  Саме  гурток  дозволяє поєднувати і використовувати різноманітні  форми  позакласної  роботи.  Шкільний гурток базується на  знаннях,  отриманих  що вивчаються  на  уроках.  Він  дає можливість організувати систематичні заняття за  певною  програмою і з постійним складом. Робота в  гуртку  перетворює  учнів  на  активних помічників вчителя, як в проведенні позакласних заходів, так і  уроків. Успіх роботи гуртка залежить від уміння,  бажання,  ініціативи  і  знань  його керівника. Робота історико-краєзнавчих гуртків  здійснюється  в  двох напрямах:     1) теоретичному  (бесіди,  лекції,  доповіді,  конференції,  вікторини самостійна робота).     2) практичному (екскурсії, походи,  експедиції).     Керівник  гуртка, вчитель історії, забезпечує наукове і методичне керівництво гуртком: консультує учнів,  рекомендує необхідну літературу, допомагає складати плани, пам'ятки  вивчення  теми систематизувати, оцінювати і узагальнювати зібраний матеріал. У роботі  гуртка особливу увагу слід приділяти вибору тематики,  визначенню  джерел  і плануванню.     Для визначення тематики гуртка не обов'язково мати вже готовий матеріал. Самостійна робота членів гуртка по виявленню,  пошуку,  збору і вивченню матеріалу є цінним і привабливим в  його  діяльності. Програмою гуртка передбачається поглиблене вивчення області в цілому або окремих місцевих об'єктів, а також вивчення конкретних тем. У гуртках може вивчатися і конкретніший період в історії краю, наприклад, «Село у  роки  Великої  Вітчизняної війни».  Коли вивчається значна історична  подія і показується, як вона  відображалася в даній конкретній  місцевості,  це  набуває  особливого  виховного і освітнього значення. Учні бачать найбільші історичні події відображені в близькому їм оточенні. Гурток працює за планом,  затвердженому на зборах гуртківців на початку  навчального  року.  План  роботи  може  бути складений з врахуванням:     1) найскладніших питань шкільної програми;     2) питань  програми,  що не отримали ґрунтовного розкриття на уроках;     3) проблем, взагалі не розкритих на уроках, але наявних в програмі;     4) проблем тих, що не входять в учбову програму.     У плані визначені цілі і завдання і указуються різні форми його роботи: зустрічі з учасниками історичних подій, проведення екскурсій вечорів конференцій, випуск стінгазет, перелік індивідуальних і групових досліджень, створення  краєзнавчого  куточка або музею, похід або експедиція, звітний захід, терміни і відповідальні за їх організацію і проведення. Робота гуртка закінчується підсумковим заняттям. Воно може  бути проведено у формі вечора або конференції. На підсумковому занятті заслуховується короткий звіт, а також кращі доповіді, що характеризують основний напрям роботи гуртка.     Основним методом роботи гуртка є самостійна діяльність вихованців. Кожен член гуртка з урахуванням  індивідуальних інтересів вибирає тему і самостійно працює над нею. У результаті роботи гуртка кожен з вихованців  оволодіває  певними  уміннями  і  навичками дослідницької діяльності: складати  бібліографію,  анотацію,  працювати  з  каталогом, краєзнавчою науковою літературою, з документальними матеріалами, записувати  спогади,  збирати  краєзнавчий  матеріал, користуватися логічними прийомами.     Одним з найважливіших завдань гуртка є збір місцевих краєзнавчих матеріалів для подальшого використання їх в навчально-виховній роботі у школі. Вихованці із захопленням займаються збором матеріалу, пошуками історичних документів, фактів і відомостей. В процесі збору матеріалів з історії району організовуються зустрічі і бесіди з учасниками  історичних подій. Освітнє і виховне значення цих зустрічей і бесід величезне. Відомості, отримані з розповідей і бесід учасників  історичних подій, є цінними історичними джерелами. Збір краєзнавчих матеріалів є важливою, але тільки першою частиною  дослідницької роботи краєзнавців. Накопичення необхідних для виводів і узагальнень відомостей і фактів є як би підготовкою до власного дослідження. Всі записи розповідей і очевидців історичних подій, відомості, отримані з листування, а також архівні і музейні документи, спостереження, зібрані в походах, вивчаються, групуються по темах, систематизуються обробляються і  використовуються для підготовки учнівських  доповідей  і повідомлень, нарисів і збірок, альбомів і виставок.  Постійно розвиваючи інтерес учнів до занять, необхідно не тільки різноманітити методи і прийоми роботи, поєднувати теоретичні і практичні заняття, але уміло їх чергувати: лекції змінювати екскурсією, переглядом діафільмів, прослуховування  і  обговорення  доповідей,  рефератів, походом або переглядом кінофільму, слайдів і тому подібне. ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ЗАНЯТЬ ГУРТКА З ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА ТА МУЗЕЙНОЇ РОБОТИ        Основна мета і завдання: ·      не дублюючи шкільну програму, логічно доповнити її, розширюючи і поглиблюючи знання з історії України; ·      створити умови для розкриття потенціалу здібних учнів, які мають нахил до творчої роботи та вивчення дисциплін гуманітарного профілю; ·      залучити та зацікавити учнівську молодь перспективою досліджень рідного краю; ·      ознайомити учнів з методами збору краєзнавчого матеріалу, виконання простих наукових досліджень; ·      привернути увагу до проблеми малої історії, збереження пам’яток історії та культури, навчити цінувати історичні традиції свого народу; ·      виховувати повагу до власної історії, любов до рідного краю. Головне завдання: ·      навчити дітей орієнтуватись у загально історичних процесах, зіставляти конкретну досліджувану подію чи явище у зв’язку з іншими, на основі набутих знань зіставляти факти, порівнювати та робити висновки. Форми і види діяльності: ·      пошуково-краєзнавча  робота (збирання матеріалів, фотографій, документів, предметів домашнього вжитку для музею краєзнавства); ·      участь в організації і проведенні  масових групових форм роботи; ·      участь в екскурсіях, прогулянках, походах, експедиціях; ·      наукова і пошуково-дослідницька колективна та індивідуальна робота з архівними і музейними матеріалами;     Заняття рекомендується проводити раз на тиждень, доповнюючи їх навчальними екскурсіями, практичними роботами, походами (залежно від місцевих умов). Результат пропонованого курсу залежить від особистості вчителя, його знань місцевої  історії, вміння показати її значення, зацікавити дітей. На основі загальних занять рекомендується практична  індивідуальна робота за обраними дітьми темами. № п/п Зміст К-ть годин І Історичне краєзнавство – складова частина дослідження рідного краю. 7 1 Зміст, мета і завдання курсу. Історичне краєзнавство та його становлення. 1 2 Роль краєзнавства у відродженні культури та моральних здобутків українського народу. 1 3 Розвиток краєзнавства на Україні та Кіровоградській області. Джерела по вивченню історії краю. Краєзнавча література та періодика. 1 4 Методи вивчення, збору і запису історико-краєзнавчого матеріалу. Види пам'яток. (Речові та писемні пам'ятки). 1 5 Вибір тем для індивідуальних досліджень 1 6 Робота в бібліотеці.  Ознайомлення з краєзнавчою літературою. 2 ІІ Музейна робота . 9  7 Роль музейної справи у відродженні культури  українського народу. 1 8 Історія розвитку музейної роботи. Можливості для музейних досліджень. 1 9 Музеї закладів освіти. 1 10 Літературно-мистецькі музеї. 1 11 Краєзнавчий  музей. 1 12 Музей  бойової слави. 1 13 Відомчі музеї. 1 14 Екскурсія в музей. Музейні фонди та експозиції - джерело для вивчення краю 2 ІІІ Історія краю 17  15 Перші відомості з історії краю. Археологічні пам’ятки краю. Стародавні поселення, поховання, речі побуту. Складання картосхеми  “Археологічні пам’ятки краю ”. Опис археологічної пам’ятки 1 16 Кочовики і наш край. Давні історичні джерела, міфи та легенди. 1 17 Вплив античної колонізації на розвиток місцевих племен. Наш край у 9-13 ст.  Проблема “Дикого поля ”. 1 18 Заселення території краю. Наші землі у складі іноземних держав у 14-16 ст. 1 19 Козацька доба на території Кіровоградщини. 1 20 Колонізація Півдня. Роль військових поселень у заселенні краю. Заснування фортеці св. Єлизавети. Фортеця як пам’ятка та історичне джерело. 1 21 Історія міста  Єлизаветграда. Місто у 19 столітті. Економічний розвиток та культурне життя. Господарська діяльність населення. Народні промисли. Декоративно-прикладне мистецтво. 1 22 Театральне мистецтво. Заснування українського професійного театру. Ознайомлення з творами драматургів. Літературно-мистецькі музеї. 1 23 Заснування міст і сіл Кіровоградщини. Села Бережинка, Плавні, Новоандріївка. 1 24 Буремні часи революції та громадянської війни на території області. Утворення області - 1939 рік. 1 25 Наш край у 2 світовій війні. Партизанський рух та підпільна боротьба. 1 26 Екскурсія до фортеці св. Єлизавети. Вивчення оборонних якостей фортеці, пам’яток історії, що знаходяться на її території. 2 27 Екскурсія до собору  (церкви, костьолу,  синагоги).      2 28 Кіровоградська область сьогодні. Політичне життя, економіка та культура. 2 IY Допоміжні історичні дисципліни.  13 29 Допоміжні історичні дисципліни (спеціальні історичні дисципліни). Вивчення визначених  видів чи окремих сторін, форм і змісту історичних джерел. 1 30 Археологія -  вивчення історії суспільства по матеріальних залишках життя і діяльності людей — речовими (археологічним) пам'ятками. 1 31 Дослідження окремих  предметів (знаряддя праці, посуд, зброя, прикраси) і цілих комплексів (поселення, скарби, могильники), що відкриваються археологічними розкопками. 1 32 Обробка матеріалів та застосування типологічних, картографічних й ін. методів. 1 33 Палеологія - історико-філологічна дисципліна, що вивчає пам'ятки стародавньої писемності. Встановлення місця і часу їхнього створення; визначення матеріалу, системи скорочень і тайнопису, прикрас й оформлення рукописів і книг. 1 34 Хронологія. Вивчення системи літочислення і календарів різних народів і держав,  встановлення дат історичних подій і часу створення історичних джерел. 1 35 Генеалогія. Вивчення  походження, історії і родинних зв'язків. Складання родоводів. 1 36 Нумізматика - допоміжна історична дисципліна. Розділи нумізматики: антична, візантійська, східна, західна, російська. 1 37 Вивчення історії монетного карбування і грошового обігу по монетах, грошовим злиткам і ін.  1 38 Геральдика - гербознавство. Систематизація гербів. Складові герба. Генеалогія в геральдиці. 1 39 Сфрагістика. Вивчення печаток, штампів з будь-якого твердого матеріалу (каменю, металу, кістки), їх відбитків (у металі, сургучі, воску, папері й ін.). Найдавніші печатки. 1 40 Екскурсія в краєзнавчий музей 2 Y Організація краєзнавчих експедицій та подорожей. 21  41 Складання та обговорення плану експедиції. 1 42 Розподіл обов’язків у дослідницькій групі. Техніка безпеки та охорона життя під час експедиції. Правила поведінки в населених пунктах. Долікарська допомога потерпілому. 1 43 Організація побуту групи. Харчування в польових умовах. 1 44 Методика краєзнавчих досліджень. Пам’ятка краєзнавчого об’єкта. Ведення польового щоденника. 1 45 Орієнтування на місцевості. Складання картосхем. 1 46 Укладання рюкзака 1 47 Розбивка біваку. 1 48 Розпалення багаття 1 49 Орієнтування на місцевості за допомогою карти й компаса. 1 50 Орієнтування в поході по природних ознаках. 1 51 Робота з картами й схемами. Прив’язка краєзнавчого об’єкта. 1 52 В’язання вузлів. 1 53 Подолання перешкод по купинах. 1 54 Подолання перешкоди за допомогою маятника. 1 55 Подолання перешкод по колоді за допомогою жердини. 1 56 Подолання заболоченої ділянки по жердинах і колодах. 1 57 Перенесення потерпілого 1 58 Одноденний похід. Ознайомлення та вивчення місцевих археологічних пам’яток (кургану, городища, місця поселення).  4 59  Підсумкове заняття.